У понеділок, 15-го травня відбулася презентація українського фэнтезі / Моя Україна :: Сторожова Застава :: длиннопост :: фэндомы

Сторожова Застава длиннопост удалённое ...Моя Україна фэндомы 

У понеділок, 15-го травня відбулася презентація українського фэнтезі


«Сторожова застава» — повість Володимира Рутківського, події якої розгортаються у 1097 році,

      в стародавній Україні, на території Київській Русі,  

         куди потрапляє звичайний український п'ятикласник та стає свідком героїчних подій. 


Початкова редакція повісті була написана ще в 1986 році. Друком повість вийшла лише у 1991 році у журналі «Однокласник».

Згодом, у 2001 році повість вперше була надрукована окремою книгою у одеському видавництві "Друк".

Через декілька років, 1 вересня 2012 року, повість була надрукована також і у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га». 

Для книжкового варіанту Рутківський суттєво переробив та дописав свою книгу, додавши нові події та героїв.


Повість є лауреатом премії імені Миколи Трублаїні і премії імені Лесі Українки. а також номінантом нагороди BBC Книга року.


За мотивами повісті знято фільм:


Нижче, для ознайомлення, представлені перші 39 сторінок книги:

ПРЕЗЕНТАЦ1Я КНИГИ УТЗОНА 15 ТРАВНЯ | 18:30 КНИГАРНЯ «€» вул. ХРЕЩАТИК, 46 ЗА МОТИВАМИ «СТ0Р0Ж0В01 ЗАСТАВИ ВОЛОДИМИРА РУТК1ВСЬКОГО ЗНЯТО Ф1ЛЬМ У К1НО 3 12 ЖОВТНЯ,Моя Україна,фэндомы,Сторожова Застава,длиннопост,удалённое
ББК 84.4 УКР6 РУО Нова повкть иеперевершеного майстра укра'шського дитячого вторичного роману Волоци.мира Рутшвською присвячена героТчним 1 маловщомим сторожам нашего прадавнього минулого. П'ятикласник Впъко Бубненко якимось дивом потрапляе у 1097-й рж, де разом з1 славетними праукраУнськими

Вивщники иовсрнулися, коли ранковс сонцелсдь-ледь визирнуло з-за верб. Повернулися без втрат. Забрьохаш з голови до и i г, стомлеш юлькадобовим безсониям, вони як з;пзли з коней, так одразу й иовалилися на столо-чсиу траву. íx навпъ запах кулешу не иривабив. Один лише довготелссий Олешко Попович

R о лад И «Кр ТутюЪсылКЛ. С т»р^*«3л Застала В його тип, за столом з товстеиних дошок, стиха перемовлялося про тось двое людей. То були старший над ридмвською сторожовою заставок) 1лля Муровець га iiaiiншомinia у Phmobî людина дщ ОвсШ. Говорив здебыыиого дщ О всi й. Невисокий, з об-личчям,

ВолодймКр ТутюЪсылкЛ. Ст»р**оЗя ЗастаЪа нув ;пд Овсш к]изь вищерблеш зуби. То;п знову вмостився поруч з Муровцем 1 зажадав: Та вже розказуй, 6а:йкало. Власнс, особливо й розиовщати шчого, вже ¡ншим, серйозним голосом почав Попович. Вщ Сули до Хорола ми нс зустрии жодноТ озброено'1 ватаги. Сам]

ВолодймКр ТутюЪсылкЛ. Ст»р**оЗя ЗастаЪа вела вигукнув, що з лк*у вихонився вершник 1 жене до Городища, мов нав1жений. За хвилину вершник уже ирогуркота по мосту через Байлс\\пв ставок \ влет¡15 у браму. Половш напали на ВоУнь! засапаним голосом вигукнув вш. Половщ пщ ВоУием! Та не кричи, —

ВолодймКр ТутюЪсылкЛ. Ст»р**оЗя ЗастаЪа Старшим нал вами буде дщ Овсш, прогри.\пв Муровень. — Слухайтесь його, як мене. Бо коли що... Що буде, вш не доказав, але й без ел!в уел знали, що Муровець м¡г нробачити будь що, окр1м боягуз-ства та испослуху. Тож глядпъ меш... про всяк випадок те раз

R о лад И «Кр ТутюЪсылКЛ. С т»р^*«3л Застала Шчого, нам з ним не первина» безтурботно вщгукнувся Олешко i поплескав коня по крутш ши1. Правда ж, Орлику? Орлик у вщиовщь дзвшко за1ржав i знову вихо-пився наперед. Протс важкий Гшдко Муровця, що радше нагадував старого тура, знову повшьно, але

R о лад И «Кр ТутюЪсылКЛ. С т»р^*«3л Застала Перед ним вщкрився безмежиий стен з блакит-ною rrpiMKoio Дншра посередине Но обидва його боки хвилями ходили пишиi очерети, a ryrri бай-раки переходили в там ж густа /йброви. Так, тут половдям шчого не вартувало шдкрасти-ся й зненацька вишрнути гид

ВолодймКр ТутюЪсылкЛ. Ст»р**оЗя ЗастаЪа Ого, сюльки Ух иабшло! — почувся за спиною голос Поповича. — Не тисяча, а добрих швтори набереться! Попм норахуемо, иетсрилячс иовш плечом Муровець. Ти краше скажи, дс нам зручшшс вдарити? 3Bic.no, де, розважливо вщказав Олешко, втппений гим, то сам 1лля

Вододицвр ?утю Ссылай. С.т<>р*ж®*а ЗастаЪй Слщом, краючи повгсря довгими мечами, нцльним гуртом летиш урусью дружинники. I, здаеться, кшця-краю ш не буде. Га це ж Муровець! злякано вигукнув один з половщв. Так, це був саме Bin могутнш ватажок нездо-лаппоТ рим¡вськоУ застави. Сюльки раз1в

ВолодймКр ТутюЪсылкЛ. Ст»р**оЗя ЗастаЪа Проте був наказ князя Вололимира ш в я кому раз1 у половсцький степ збройно не вихоплюватися... Отямся, Михтодю, — не стшьки йому, скыьки соб1 вщказав Муровець. 11свжс забув, то в заруч-никах у них Мономах1в сип княжич Святослав? I варто нам збройно

ВолодймКр ?утю Ссылай. С.т<>р*ж®*а ЗастаЪй One спльки лишилося вщ toi швгисячГ? — ра-дюно здивувався хтось i3 ри\пвц1в. — A imiii що нотонилися в очеретах? 'Га нс вол, Bin казав один з вссляр1в, забрьо- ханий, як i половщ, з голови до Hir. Хто одразу звсрнув л!воруч, той може вибратися на сухс.

Володи« Кр ТутюЪсылкЛ. Ст»р**оЗя ЗастаЪа поза городами татки Горними 11 баби Пркъки ¡, три-маючись за купи, полггги униз, то й не зчуешся, як онинишся на самому дш... Чому самс цсй яр назвали Чортовим не знав ]ихто. Одш ствсрджували, бушмто назва шшла вщ того, то тут сам 6\с ногу зламае. 1нип що

ВолодймКр ТутюЪсылкЛ. Ст»р**оЗя ЗастаЪа менпмк навпъ книжку написав. Пазивасться вона «Кшпкули у Ворошвщ*. I оце знову лист вщ Костянтина Петровича. Опечатку вш иокартав хлоншв, то И мало иишуть ному про остаиш ворошвсью повини, а тод1 повщо-мив, що й цього л ¡та вони з Ганнусею збираються

Вододицвр ?y7K,gíbKj»rt. Сторожв^а Застала Семен Пилипович Врадш. Але bíh уже давно номер, а його слм'я кудись персчхала. Треба ту глм’ю розшукати, — запропонував 1гор Мороз. Може, хоч яктсь папсри у них залишилися. От-от, згодився Колько Горобчик. А поки то давайте подумаемо, де будсмо

Йододицвр Тутюъсылкп. Ст»р^*«3л ЗастаЪя Ось, — урочистим голосом почав bíh i тицьнув теку BiTbKOBi гпд nie. — Бачиш? Оце половець. A one руський BOín. Я прочитав у 616лiorcui. то гут, попал пашою Сулою, вони луже часто билися. BiTbKO довго розглядав малюнки. 3 я ко!' книжки ти Тх видрав?

ВолодймКр ТутюЪсылкЛ. Ст»р**оЗя Застала Спочатку Вггько не звернув на них шякоУ уваги. Може тому, що над Ворошвкою час вщ часу прочитали вертольоти. Лише згодом до нього дшшло, що п звуки долинали звщти, звщки долинати не повишп. А само з глибини иечсри. Впъко ошелешено втупився в куток. Там, як

Йододицвр ТутюЪсылКЛ. Ст»р^*«3л Застала Виявляеться, його якимось ливом занесло за галька галомет]йв вщ BoponißKn — туди, де мае бути брщ через Сулу. Авжеж, он вщ р1чки до ворошвського jiicy веде перешийок. А он, ген на обрп, боввашють Kpywi BopoHiBCbKoro Городища. Проте BiTbKO дивився у той

Йододицвр ТутюЪсылКЛ. Ст»р^*«3л ЗастаЪя нильним nißKOJiOM. Пападиики притискували його до болота. Давньоруський во'ш, як i ранние, наносив могул-» удари, нроте видно було, то вирватися з такого оточсиня йому буде важкувато. «Kino 3Hi.\iaioTb чи то? подумав Впъко. А ми ж шчого про цс нс знали.


Подробнее
Сторожова Застава. Перший офіційний трейлер.,People & Blogs,сторожевая застава,богатыри,скоро в кино,кинопремьеры,алеша попович,фэнтези,исторический фильм,сторожова застава,богатирі,історія половців,супергерои,украинское кино,олешко попович,роман луцький,данила каменский,крепость,карпати,тизер фильма,украинский фильм,кино о богатырях,кино для всей семьи,что посмотреть в кино,что скоро выйдет в кино,историческое кино,половцы,the stronghold,movie,coming soon,три богатыря,Guard Outpost,Підписуйся на наш YouTube канал - https://www.youtube.com/c/storojovazastava Жанр: пригоди , фентезі Тип: прокатне кіно Рік: 2017. Статус: у виробництві Тривалість: 115 xв Режисер: Юрій Ковальов Продюсер: Єгор Олесов, Юрій Прилипко Оператор: Юрій Король В ролях: Даниіл Каменський, Єва Кошева, Роман Луцький, Олег Волощенко, Олександр Комаров, Георгій Дерев'янський, Слава Красовська, Наталія Сумська, Єржан Нуримбет, Єрболат Тогузаков Сонячне затемнення активізує магічний портал часу. Звичайний хлопець Вітько потрапляє з 21 століття на тисячу років назад. Так починається його небезпечна, сповнена пригод подорож. Попереду смертельні небезпеки, чорна магія, зустріч з новими друзями і справжніми героями билин - богатирями: юним Олешком, могутнім Іллею та суворим Добринею - все це у супроводі вражаючих візуальних ефектів. Вітько опиняється в самому епіцентрі неймовірних подій, вступає в битву з міфічним істотами і дізнається, що таке справжня хоробрість.
ПРЕЗЕНТАЦ1Я КНИГИ УТЗОНА 15 ТРАВНЯ | 18:30 КНИГАРНЯ «€» вул. ХРЕЩАТИК, 46 ЗА МОТИВАМИ «СТ0Р0Ж0В01 ЗАСТАВИ ВОЛОДИМИРА РУТК1ВСЬКОГО ЗНЯТО Ф1ЛЬМ У К1НО 3 12 ЖОВТНЯ
ББК 84.4 УКР6 РУО Нова повкть иеперевершеного майстра укра'шського дитячого вторичного роману Волоци.мира Рутшвською присвячена героТчним 1 маловщомим сторожам нашего прадавнього минулого. П'ятикласник Впъко Бубненко якимось дивом потрапляе у 1097-й рж, де разом з1 славетними праукраУнськими богатирями 1ллею Муровцем, Олешком Поповичем та Добринею захищае рубежи нашоУ землГ тобто земл1 РуськоУ. Художник М а к с и м П а л е н к о Володимир Руткшський СТОРОЖОВА ЗАСТАВА Текст © Володимир Рутшвськии, 2012 1люстрацП© Максим Паленко, 2012 Видавиицтво -А БА БА ГА-ЛА-МА ГА», 2012 Екскдюзивне право па видання ше7 книги иалежить ••Вилавиицтву 1вана Малковича «А- БА БА ГА -ЛАМА ГА»: Св1доцтво: сер1я ДК, № 75У в!д 2.01.2002 Адреса видавництва: 01004, Киш, вул.Бассйна, 1/2 Пол1граф1я: ПРАТ ХКФ «Глобус». Зам. № 2-0902 1$ВК 978-617-585-037-4 \v\vw. ahahahaIamaha.com.ua и. ^ Володимир РуТЮВСЬКИЙ Cmomafflià AGÎT) f§ ¿к íloeicmb ¡3 ж шит я KuïecbKOï Рус i
Вивщники иовсрнулися, коли ранковс сонцелсдь-ледь визирнуло з-за верб. Повернулися без втрат. Забрьохаш з голови до и i г, стомлеш юлькадобовим безсониям, вони як з;пзли з коней, так одразу й иовалилися на столо-чсиу траву. íx навпъ запах кулешу не иривабив. Один лише довготелссий Олешко Попович вмолов глибоку миску. To;ii загадав всюдисушим хлопчакам вилити йому на голову кшька цебер холоднюшоУ кололязноУ води, пирхпув, як вдово-лений к i п ь i подайся до крислатого берестка, то впарив край городшценського урвища. 5
R о лад И «Кр ТутюЪсылКЛ. С т»р^*«3л Застала В його тип, за столом з товстеиних дошок, стиха перемовлялося про тось двое людей. То були старший над ридмвською сторожовою заставок) 1лля Муровець га iiaiiншомinia у Phmobî людина дщ ОвсШ. Говорив здебыыиого дщ О всi й. Невисокий, з об-личчям, поачеиим численпими шрамами та роками, дщ, нроте, май все щс aipKi omî, як\ по.\пчали пай-менший нсдо.’йк. Л те дщ мав гакий гострий язик, що його боялися навпъ ri, хто вже шчого нс боя вся. Подейкували, що навггьсам 1л л я Муровець остерР гався ставати йому поперек дороги. Забачивши Олешка, дщ Овслй зупииився на гпв-словк зм1ряв його з голови до nir глузливим поглядим, а то;и сповютив на все Городище: З'явився не забарився! — i, звертаючись до Муровця, додав:- Казав же я moi, 1льку, то цього жевжика пльки за смсртю посилати. Три дш ти-иявся з хлопцями невщомо де. А ми, бувало, за два вправлялися. Муровець втомлено зггхнув. Дщ не пропускав на-годи показати задавакуватому Олешков! його мюце. 1 всл знали, чому. Дщ вважав, що Олешко непдний руки його улюблениш Росанки. Проте Попович нс належав до тих, кого можна було збити з пантелику. Кгс ж, вправлялися, охоче згодився bîh. То;п примружив око i ущипливо додав: А заодно й по-лов1пв за собою приводили... Що-о? Г) ТОрСХИМ г Ij а П о v¡ j ч Ilion якась сила виштовхиула дща у повНря. Bíh oooir навколо столу i зупинився навироти Олешка, войовниче задерши голову. 1лля Муровець не з\пг нриховати уемппку: надго вже дщ О Bciií иагадував старого войовничого гороб-ця, то стрибав перед писком здоровенного соба-щори. 1Цо ти сказав? Повтори, щоти сказав! вима-гав дщ, замахучочись на Олешка. Це ми иоловшв приводили,так? Дну, ropo6ni, тихо! гучно ляснув но столу своею величезною долопею Муровець. А ти, Олешку, мав би хоч трохи гтоваги до старших. По Олешковому обличчю ковзнула вдоволепа по-CMiniKa. 3bícho ж, bíh мав повагу до старших, ироте не Mir утриматись в ад того, щоб не нодражнити такого запального дща. Потому Олсшко сторожко, аби, бува, не схопити потиличиика, ooíhhiob старого i уечвея навороти Муровця. То все ж розкажи, чому затримався? голос у Муровця був схожий на гу;ииия шершня в ;ижг Бо ж дщо yei ni дн i не злазив з веж i, тебе вигля-даючи. Олсшко озирнувся на старого. В його насмипку-ватих очах на мить спалахнуло щось схоже на вдяч1псть. Проте тут-таки й щезло. Правда, Д1ду? потцкавився bíh, розтягуючи рота до вух. Невже не було бшыне кого лаяти? Та нащо ти mchí здався! — зневажливо чвирк- / !НЫЙ авторским пр
ВолодймКр ТутюЪсылкЛ. Ст»р**оЗя ЗастаЪа нув ;пд Овсш к]изь вищерблеш зуби. То;п знову вмостився поруч з Муровцем 1 зажадав: Та вже розказуй, 6а:йкало. Власнс, особливо й розиовщати шчого, вже ¡ншим, серйозним голосом почав Попович. Вщ Сули до Хорола ми нс зустрии жодноТ озброено'1 ватаги. Сам] чабани та отари. Та й то зрщка. А от коли повергали назад, то похитили орду половшв, то скрадалися пом ¡ж 6айрак1в угору по Дншру... Олешко помовчав, чскаючн, яке враження справлять його слова. Проте Муровець з дщом О вс ¡см \ оком нс змигнули, тож Олешко по1йв дал к Була Ух добряча тисяча. От ми й почали сте-жити за ними. Тому й затримались. I то ж ти вистежив? прогу;пв Муровець. Поприщ* за пять вщ Сули орда заховалася в плавнях. А що вони збираються робити даль д1знаватися ми не стали. Взяли з хлопцями ноги в руки 1 мерной поди. 1лля Муровець перезириувся з дщом. Тисяча озбросних половщв це серйозно. Особливо коли зважити на те, що родпвська застава була чи не всемеро меншою. А що орда зачаьлася в плавнях то вже вкрай небезпечно. Во шхто не вщае, дс вона вигулькне. По иедовгш мовчанщ Муровець запитав: Спостережник ¡в поп еред и в? •Поприще настань, р1вна польоту бойово! стран. Приблнзно тисяча крою в. 8 О рек им г Ij а П о Vi j ч Аякже! I KiiiHux, i тих, що на деревах сидять. Вони тенор очей з плавшв позволять. Л як з ляннвцями та вошьцями? — запитав дщ Овслй. Тсж новщомив? По (XTCiiiKOBiM обличч1 промайнула тшь збенте-жения. Hi, чеспо визпав Bin. Певстиг. Bin не встиг, — зноважливо порхнув дщ. A ri пол о в ni. може, само до них i шдкрадаються. Олсшко почухав иотилицю що тут скажет? А тс хлопш, коли нерсбралися з-за Сули, за-вважили, н i б il в одному \iicni земля якось дивно задвигпла, иатомють новщомив Bin. Дщ Овсш пахилився вперед. Це ж до само?— швидко запитав Bin. Ближче до Чубарового л icy. Дщ Овсш кивнув головою. Само там е З.\нева нора, сказав Bin. Наметаете, колись я вам розповщав про iieï? О л ешко н едо в i рл и во с к ри в и вся : То все казки! Казки чи не казки, а роз1братися треба, — запе-речив Муровець. 'Го ти, Олешку, загадай cboïm хлопиям, аби уважнннс дивилися за тим mîchcm. Загадаю, кивнув головою Олешко. Як у воду дивися дщ Овсш, коли попереджав про половецький напал. Не встигли коноводи за наказом Муровия нри-гиати з пасовиська кош, як стежник на сторожовш 9 1НЫЙ авторским !
ВолодймКр ТутюЪсылкЛ. Ст»р**оЗя ЗастаЪа вела вигукнув, що з лк*у вихонився вершник 1 жене до Городища, мов нав1жений. За хвилину вершник уже ирогуркота по мосту через Байлс\\пв ставок \ влет¡15 у браму. Половш напали на ВоУнь! засапаним голосом вигукнув вш. Половщ пщ ВоУием! Та не кричи, — поморщився Муровець. Краше скажи, чи послали пнця до Переяслава? Послали, ршпвець 1йяк не мп* вщдихатися. Але ж треба нротриматися, поки князь Володимир при веде вшсько з Переяслава... Атож, Переяслав таки далеченько за сотню поприщ. Доки гшець доскаче туди, доки княжа дружина збереться, доки дгстанеться ВоУня вщ мк-та можуть лишитися са.м1 ру'ши. Якусь хвилю 1лля дивився на пнця иевидющим поглядом. То;н зв1вся на ноги 1 звернувся до дру-жинниюв, що оточили Ух заспим колом. Нули все? гримнуввш. Тод1 чого гав ловите? Одягайтесь ¡на кого! Дружинники кинулися по шоломи та панцирь Затрималося лише кчлькаро сивовусих рим1вшв. Вони все ще стояли на тому, що пщ час небезнеки треба передовам захищати своУх рщних } своУ буд!вль а нс кидатися стр1мголов, як оце зараз Муровець, невщомо куди \ навйно. Проте важкий погляд велета ковзнув по них \ старих вояюв паче в ¡тром здмух I гул о. I все ж довелося трохи затриматись, бо иапри-зволяще залишати Ри\пв теж не годилося. Тому - 10 - Орским г У а П О м J ч ! Муровець ввел iß наймолодшим хлопчакам протха-тися мютечком i шдняти на ноги BCix, хто Mir три-мати зброю, а сностережникам 3i сторожовсн веж1 подвогги нилыпсть i коли то бити в yci била так, щоб i в Псрсяслав1 почули. 11аостанок Муровець спилив погляд на невелич-кому rypTi чотирнадцяти-п’ятнадцятилптпх паруб-aaKiB, що нритьмом примчали за дорослими дружинниками. В PuMOBi ix навивали молодшою дружиною Поповича, бо ж шхто з дорослих нс вовту-ЗИВСЯ 3 ними СПЛЬКИ, ЯК Bin. Хлопщ вже вмыи б ¡гаги не зпрш за своУх батьюв та старших бра™, i стршяли не прше, й на шаблях иепогано билися. От титьки те коней не мали та й м1рятися силою з дорослими ратниками булоТм те ранувато. А ви чого тут?! — ноцжавився 1лля. Що, теж чубитися з нолинцем кортить? Парубчаки закивали головами. Дну, киш з дороги! гримнув на них Муровець. Впм прикусив губу i вже спокшнйне додав: Ви от що... Слдайте на коней i вдавайте, шби ви вже дороелг Пехай Ti, хто шддивляеться здалеку, но-думаюгь, що шхто шкуди не витздив. Зрозумтло? А старшим над вами буде... Муровець на мить затнувся. Поруч з дщом висо-4iB Олешко. I, мабуть, варто було б саме його зали-шити з парубчаками. Проте зазвичай шибеникуватт 04i Поповича дивилися на Муровня так благально, що серце велета не витримало. 11 - 1НЫЙ авТОрСХИК Г
ВолодймКр ТутюЪсылкЛ. Ст»р**оЗя ЗастаЪа Старшим нал вами буде дщ Овсш, прогри.\пв Муровень. — Слухайтесь його, як мене. Бо коли що... Що буде, вш не доказав, але й без ел!в уел знали, що Муровець м¡г нробачити будь що, окр1м боягуз-ства та испослуху. Тож глядпъ меш... про всяк випадок те раз понередив Муровець. Та 1дь уже, 1дь, — втрутився дщ Овсш. ГИчого зайве лякати хлопщв. Я сам за вам нростежу. 13 тому, що дщ гаки простсжить, сумшву нс було. Ж одно сторожове мютечко над Сулою не мало такого з1ркого \ в’Тдливого дща. А що буде потому, як дщ щось запримггить, теж неважко було здогадатись. За його наказом старин хлопчаки та ;цвчата злетять на коней 1 почиуть гасати туди-сюди, щоб у ворожого спостережника склалося враження, що римпин заиримгшли орду 1 слитно готуються до оборони. Якщо ж орда таки виршить напасти, то иаймешш дгги разом з старими жшками кинуться до човшв I розчиняться в присульських болотах, а иарубчаки 3 дщами стаиуть з луками за огорожею. А ри.\нв-ська огорожа така, що за нею й один утримаеться супроти десятка иападниюв. Муровець кивнув головою. Гаразд, сказав вш дщов11 обернувся до Поповича. Ти чого не стони як засватаний? Чи, може, тоб1 особливе запрошеиия потр^бне? Олешка мов язиком злизало. За мить вш уже жваво бубогпв до свого коня, загнуздуючи його. 12 рСХИМ г П I Д СТ1НАМИ В О I н Я Швторисотш вершншнв пролетит рилпвськими вулицями так пшидко, що дворов! пси здН’шяли Гвалт уже той, коли тушт розтанув у л\сл. Нетерплячий Олсшко Попович сночатку вихо-пився далеко вперед, ироте невдовгй 1лля Муро-вець наздогнав його. Пожали! хоча 6 с во го коня, — иевдоволено нрогримкопв в!н. Ти ж з нього, вважай, три шип не злазив. 13
R о лад И «Кр ТутюЪсылКЛ. С т»р^*«3л Застала Шчого, нам з ним не первина» безтурботно вщгукнувся Олешко i поплескав коня по крутш ши1. Правда ж, Орлику? Орлик у вщиовщь дзвшко за1ржав i знову вихо-пився наперед. Протс важкий Гшдко Муровця, що радше нагадував старого тура, знову повшьно, але впевнено очолив перегони. Шля першого .'псового закруту на них искало зо два десятки всршниювз Випппвки невеличкого селища, запасного серед майжс нснриступних бол гг. Що, вдома нс сидиться? насмипкувато вигукнув Попович. Чи KOMapi витали? Таз комарами ми якось дали 6 раду, нега и по вщгукнувся старший над винппвцями, опецькува-тий Козьма Боровик. — Але ж сам вщасш, що наш князь загадав при небезпещ не вщсиджуватися за типом, а йти на iiomîh cyci;ioBi. Козьма був любитель нобалакати, гож Муровець лише кивнув ному i погнав Гищка даль Коли до ВоУня лишалось, може, одне поприще, вони наздогнали ватагу ляиив1ив. О, зра;йв старший над ними, кремезний, зарослий но caMi вуха Михгодь Хижий. Тенер ми точно вщтягнемо на себе добрячу половину по-ЛОВ1ИВ. I BOÏHbUÎ ЗМОЖуТЬ ПрОТрИМаТИСЯ ДО 1ПДХОДУ князя Мономаха. Протриматися, кажеш, Муровець невдово-лепо поворушив вусом. — А що, коли за цен час iiniia орда иалетить на мiй Pmmïb чи твою Ляиивку? Хижий важко зггхнув. 14 юрским п Г. ¡А С Т ;Я5НЙ Влпг* Та в мене самого душа не на Micui, — признався Bin. Але то ми можемо в/ияти? Гадаю, шось таки та зможемо, нетерпляче по-bîb плсчем Муровсць. Нропоиую такс. Ти з михай-л1вцями щь на noMin вошьцям... Е, засумгпвався Хижин. Moi вжс вив ¡дал и, то за закрутом на Вошь зачаТвся великий поло-вецький гурт. Мабуть, чекае на нас. Тим кращс. Значить, ти ¿дет шби на homîm Boïhio, а перед тим закрутом зунинишея, начебто шось зашдозрив i пошлет уперед чоловж з десять на розвщку. А сам з рештою зшдеш з дороги i вда-риш на тих полишив 3i снипи. А як боУ'шся, то не сходьз дороги i вдавай, nion чекасш на мене. Я — боюся? побурякчпнв Хижин. — Ти те мене погано знает! От i добре, — кивнув головою Муровсць. Матиму змогу ;пзнатися кращс. ï Bin перший зверпув па ледь помгшу л ¡сову дорогу, то в'юнилася нагору, в обхщ ВоТня. За ним цугом нодалася решта ртпвшв. 1халося легко. Уноч1 винав гарпий дош, гож iiîcok був mi л ьнии i твердой. На ньому навггь постуну важкого Гнщка не було чутно. За якссь поприте лю порщшав i до pHMiBniB до-линув невиразний гул. 3 кожною хвилиною вш наростав. Спинилися край узл^сся, порослого бересклетом. Муровсць .вскочив з коня i напригшии рушив до краю e rpi.MMaKa. 15 Материал, аащишенный авторским >
R о лад И «Кр ТутюЪсылКЛ. С т»р^*«3л Застала Перед ним вщкрився безмежиий стен з блакит-ною rrpiMKoio Дншра посередине Но обидва його боки хвилями ходили пишиi очерети, a ryrri бай-раки переходили в там ж густа /йброви. Так, тут половдям шчого не вартувало шдкрасти-ся й зненацька вишрнути гид самими вошьськими CTinaMH. Що вони й з роб ил и. Па нросторому лу:п .\йж старицею Сули i Вошем тирлувалося безл1ч мегушливого люду. Прото, схоже, вошьськс городище цжавило'1х чи не наймемте. Части на заплави була огороджена високими па-колами, за якими застигло з десяток наваитажених по вшця великих дпшровських вггрильниюв. Саме тут, у захищенш вщ половецьких naôiriB вошьськш гавань збиралися човни, що з товарами спускалися вниз по Тясмииу та Cy.ni, аби iiotîm шднятися вго-ру по Дшнру аж до Киева i, можливо, даль Саме тут ставали на перспочинок кшвсью куши перед далекою дорогою до Царграду. Часом у гаваш збиралися такт велим багатства, що половецьм ханки i просто стешпн розбишаки втрачали голову. От i зараз до огорож1 иливла чи не половина орди, що вигулькнула 1пд Boïhcm. Иливла голяком, по-клавши на маленьм очеретяш плотики зброю та сакви на здобич. Передш вже розхитували пал i, а дехто навпъ прослизиув за огорожу i тепер нря-мував до вггрильникйк А що кожеп охороняло не бклыие одного-двох сторож1в, то було зрозумВю, чим закшчиться ней напал. 16 Матеддозл. ¿второеим г С.1Д СТлИАМК 8 о 1 Н*' Па берез 1 безладними купами громадилася поли-шена степовиками одежа. Решта ноловщв засииала стршами ворота, не даючи вошьцям прийти на допомогу охороицям вггрильниюв. Так. тут усе було зрозумьчо. Тож Муровець пере-в1в погляд днюруч. Вивщники Хижого таки не помилилися. Один з ноловецьких гурто скунчивгя край битого шляху, то |йв на Ляппвку та Рим1в. 3 пппого боку закруту, за якусь сотню крокш вщ нього, нсрпнуче переми-налися на конях десять ляиивських дружинниюв. Перекриваючи собою всю дорогу, вопи так насторожено витягували пип, що шнить Муровець повь рив, шби вони щось запщозрили. За 1Х1пми спинами решта ляипвщв з’Ъкджала з дороги 1 розчинялася в гущавГ 'Гут тсж усе було ясно. За киъка хвилин лянпвщ вдарять у спину засини. I рим1вцям, аби не вщста-вати вщ них, також треба було не баритися. Але куди краше вдарити? Муровець перечив погляд нраворуч. Серед загальноТ метуппп край вербовоТ балки ви-/илялося кшька стсновнюв у багатих ноловецьких халатах. Мабуть, то була ханська старшина.Час вщ часу то один, то шший прикладав долош до рота \ щось вигукував. Не ¡накше, вщдавав накази свош людям. За спиною пшиноо/пжшн старшини иеремина-лася на конях сотня дебел их полошив. 17 !ЫЙ аВТОрСХИМ I
ВолодймКр ТутюЪсылкЛ. Ст»р**оЗя ЗастаЪа Ого, сюльки Ух иабшло! — почувся за спиною голос Поповича. — Не тисяча, а добрих швтори набереться! Попм норахуемо, иетсрилячс иовш плечом Муровець. Ти краше скажи, дс нам зручшшс вдарити? 3Bic.no, де, розважливо вщказав Олешко, втппений гим, то сам 1лля Муровець цжавиться його думкою. Битися одразу з усчма нам не шд силу, а от вштягти на себе частицу полошив, як каже той Хижий, ми таки зможемо. Гадаю, то он з Не! вщноги, вш кивнув праворуч, дуже зручио засипати стршами \ тих половщв, то пробирають-ся до гаваш, 1 тих, хто толпиться перед вошьсысими ворпъми... Цети гарно придумав, похвалив його Муровець. А то;и рйпуче, паче припиняючи вел супереч-ки, ляснув себе по колшу величезною долонею 1 ви-рйнив: Отже, так. Снершу ми наскочимо па он ту старшину. Ильки треба цезробити так неспо;нвано, щоб вона не встигли прийти до тями. В Олешкових очах спалахнув иешдробний захват. А ¡1 справдЙ — вигукнув вш. — Ви, дядьку 1льку, придумали те краше! А коли так, то;и ми звернсмо на оту дорогу \ скотимося !м на голову, мов камшь... Дорога, кажеш? засумшвався Муровець. III, вона не пщшде. Полшпи нас па нш одразу вгле-дять. А от, коли пробратися поза он тими берестками та бузиною, — нас гпхто й не пометить. 18 арок им п Г; ¡л с Т;й5«В Вл1 НЯ I сиустимося ми якраз за спинами тоУ засадки, то виглядае нас вщ Лянпвки. А ти, плькн-но завва-жиш, то старшина Ухня готова дременути, не гай но бери з швеотш хлоншв I лечи чуди, дс очт голяки залишили своУ бебехи. Стань б ¡л я них I зроби все, аби вони з води вже не вибралися, зрозум1В? Оце б уде весело! зра;пв Попович. Тим часом дехто з половецькоУ старшими вже вдоволено потирав руки. Ще трохи 1 Ухш люди пробсруться за огорожу 1 нол1зуть на лодп. I то;н все буде Ухие меди, зб1жжя, хутра, полотна, зброя... Старшина так захопилася спогляданням гаваш, то не одразу звериула увагу на тупгг, який доли-нув з-за густих бересклетових заростей. Не луже схвилювалися вони ¡1 тодг коли \з заростей вихо-пилася ватага вершниюв. Мабуть, Андаксш люди подумали, що ми вже захопили урусью човни з\ скарбом, криво оехпх-пувся сивоголовий половець. От \ прискакали... Та хто ному дозволив кидати засадку? — обу-рився його сусчда. Це ж нечувано! Проте його зацькали, бо Андак був сипом хана Курнича, чи'Ум улусом вони щойно дкггалися до II рису л ьських пла вн\и. Половецька старшина спохопилася лише тодк коли вершники онинилися на в!делан! якоУсь сочи! кроюв. Попереду на могутньому огирев) важкувато наближався справжнш велет. Параз вш вихонив важенну шинасту довбню ! крутонув нею над головою. 19 Материал, замшенный авторским г
Вододицвр ?утю Ссылай. С.т<>р*ж®*а ЗастаЪй Слщом, краючи повгсря довгими мечами, нцльним гуртом летиш урусью дружинники. I, здаеться, кшця-краю ш не буде. Га це ж Муровець! злякано вигукнув один з половщв. Так, це був саме Bin могутнш ватажок нездо-лаппоТ рим¡вськоУ застави. Сюльки раз1в пайхит-piuii половецью орди намагалися обшти PiimIb i не вдавалося. Сюльки paaiB нробували вони про-рватися силою i не виходило. PuMiBui якимось дивом завважували Ухню появу те за багаго поприщ вiд Сули. А що вже билися! В половецькому стену про рихнвщв говорили як про шайташв, що перевдяглися в обладунки русшпв. I иаймогутнппим з-ном1ж тих шайташв був Муровець. Bin один без роздухпв Mir кинутися чи не на сотню озброених ордиищв. I ri шчого не могли 3 ним удЫти, бо ж посвист його довбш нав1ював жах навггь на найхоробрйних, а товстелезний щит Муровня не могли взяти и i стриш, ni ножг Зайти йому за спину теж не вдавалося, бо слщом за Муровцем невщступно снували найдужч1 piiMimu. Зупинпъ його! — настрашеним голосом вигукнув до охороии один 3i старшими. ОхоронцГ вихопивши крив1 шаблц кинулися на-в 11ерейми Му ровцев i. Проте, схоже, oxopoimi були neniKaBi ртйвсько-му велетовг 3 такими впораються й ri, хто Ухав за ним. Муровця ж попал усе цжавила ноловецька старшина, яка доп, здаеться, так шчого й незбагнула. 20 РрСКИМ п Г; ¡л с Т;й5«В Вл1 НЯ Тож Муровець вщмахнувся довбнею вщ одного з ианадниюв, а шшого турнув щитом з такою силою, що той вилепв \з пдла. Третьего разом з конем збив на землю Гшдко. Старшина прийшла до тями лише то;ц, коли Муровець опинився всього за якихось два десятки кроши вщ пег Той, хто вщдавав наказ охорош, знепаць-ка вереснув тонким голосом 1 рвонув за поводи з такою силою, що кшь звншя дибки. Загим роз-всрнувся на мкти 1 за мить щез в прибережних верболозах. За ним так само блискавично розвер-нулася решта. А тодг.. 1ллю Муровця иадзвичайно дивувала здатшеть полов1ив щезати зпеианька. От 1 зараз Тх було етшьки, паче жаб у бол от г а тепер — жодиого. Тишки сухо трпцали очерети вперемни з передсмертними зойками тих, хго не змш ухилитися вщ блиекавич-ного руського меча. Параз з-за верб вилетиа ватага ляпнвщв на чол1 з Хижим. Вш був без шапки, на плеч1 густо запек-лася кров чи то його, чи половецька. Хижий нор1внявся з Муровцем 1061ЙК його шале-ним поглядом. Ри.чйвцг чом стопе? хрипко видихнув вш. Гайда за ними! Муровець люто глянув уелгч втжачам. 3 якою радютю вш гнав би Тх аж до Дшпрових поропв, де стоТть етшбище головного половецького хана, чи ДО самого моря, в якому ШЧОГО, кр1м солоно? води, нем ас. 21 ¡ЫЙ аВЮрСХИМ Г
ВолодймКр ТутюЪсылкЛ. Ст»р**оЗя ЗастаЪа Проте був наказ князя Вололимира ш в я кому раз1 у половсцький степ збройно не вихоплюватися... Отямся, Михтодю, — не стшьки йому, скыьки соб1 вщказав Муровець. 11свжс забув, то в заруч-никах у них Мономах1в сип княжич Святослав? I варто нам збройно вихопитися за Суду як з нього першого зшмуть голову. Ти цього хочет? Та я то... охолонув Хижий. Я ж просто гак. Спересердя вш сплюнув со6\ шд ноги 1 повернув коня до вошьских мур1в, 1Йд якими все ще нерВ шуче псремииалося з швтисяч1 ноловщв. Т1 вже встигли завважити, що 1хня старшина кудись тезла, проте то саме снричинилося до п втемп ще не втямили. А от захисники ВоТия виявилися кмггливйними. 11араз стулки важениих ворот широко розчииилися, з них вихопилася сотня вершнишв i вщчайдушно з а п р а цк > вал а мечам и. Ошелешеш такою иеспод^ванкою, полоши майже не бороиилися. Обминаючи Муровця з товарист-вом, вони рвонули слщом за своею старшиною. Затрицали очерети, зачвакалн в болотянш тваш копита, 1 зиову все стихло. Тспер погляди впх дружинникчв були звсрнеш до широкого плеса, усзяного голими половцями. У подо вж берега гасав Попович з кшькома десятками ри.хишпв. Вони галасували песвоУ.ми голосами, улюлюкали на полошив, мов на зашив, 1 раз-по-раз, не шлячись, посилали стрхли у тих, хто намагався вибратися на берег. 22 ОрО< им г Г; ¡л с Т;й5«В Вл1 НЯ Завваживши, то натовп русич4в збшынився у кыька ра:пв, ноловш облишили думку дитатися до одеж 4. Пар аз вони дружно, мов зграя шнашв, розвсрнулися В1д берега \ наввимашки иодалися до ряпвпих очерепв. Олешко кинувся ш нансрср1з, проте копита його коня одразу увшшли в грузьку землю. Олешко злетзв з сщла, зопалу зробив калька крок1в 1 опинився по пояс у гваш. Вгечуть! вибираючись на сухе, у розпач1 про-стогн ав вш. Ну, допуспмо, вгечуть далеко нс ва, заспо-К01В його один з воТньських дружииниюв, на мить опииившись поруч з Поповичем. Там болото таке, то й нами не завжди можуть вибратись. Тут х1оа то плоскодонки допоможуть. А захисники ВоТня тим часом уже виводнли на воду гво1 лепн рухлив1 човенць Шалено ирацюючи веслами, вони иодалися услщ втжачам, що вжехова-лися в таких ряпвпих, як Тм здавалося, очеретах. Та за якусь хвилю звьтпля почали лунати роз-пачлив1 зойки 1 крики про допомогу. I вона над ш шла. Весляр1 один за одним з розгону вр1залиея в очерети. А нсвдовз1 звщтыя почало дол ¡тати наемипкуватс: Рукою, рукою хапайся, йолопс! Та не б)йся, не вбто я тебе! Тримайся, я зараз... За лея кий час весляр1 почали повертатися з коми-нпв. Поверталися лесам!. Майже на кожному човш сидим скулеш, на смерть перелякаш наиадиики. 23 1НЫЙ авторским пр
ВолодймКр ?утю Ссылай. С.т<>р*ж®*а ЗастаЪй One спльки лишилося вщ toi швгисячГ? — ра-дюно здивувався хтось i3 ри\пвц1в. — A imiii що нотонилися в очеретах? 'Га нс вол, Bin казав один з вссляр1в, забрьо- ханий, як i половщ, з голови до Hir. Хто одразу звсрнув л!воруч, той може вибратися на сухс. Навряд, засумшвався хтось ¡з вошьшв. Там на них Хижин вильнув... Врятоваиих половши виявилося майже сотня. Якщо ти, 1льку, нс нроти, сказав старший над вошьською заставою, опецькуватий, схожий на корч Оцуиок, то ми Тх пошлемо в дарунок пашо-му Князевi Мономаху. Bin, чував, переяславсью мури збираеться змщшовати, то ж юлькасот половецьких рук не будуть зайв!. Як так, то й так, вщмахнувся Муровець. Гей, Олешку, збирай людей, час вертатися додому! Прогс Олсшко не вшгукнувся. Шсля тривалпх пошукчв його знайшли пщ вербами край лугу. Попович спав, припавши щокою до коршня. Над ним стояв, схиливши межи передгпх nir голову, його кшь. Bin теж спав. 3 його губи звисав жмут недожова-HOi трави. * авторским г 3 1 С Т О Р1 I Р1ДНОГО КРАЮ Чорпв яр перер1зував Ворошвку майже навшл. Починався вш неподалж вщ головно1 вулиш, аза-кшчувався аж 6\ля гребл1 на Байлемовому ставку. За ставком на стр1мкому, зарослому дерезою, па-горб! видшлося ста резне Городище. За ним розки-нулися безмежш присульсью плави Г Коли паблизитися до Чортового яру вщ дороги 11 поглянути вниз — вш в и дает вся таким ирямо-висним та глибочезним, що не в одного смшивця виникае бажання мерщш припасти до землк щоб не звалитися в нього. Л от коли шдшти до яру збоку, 26
Володи« Кр ТутюЪсылкЛ. Ст»р**оЗя ЗастаЪа поза городами татки Горними 11 баби Пркъки ¡, три-маючись за купи, полггги униз, то й не зчуешся, як онинишся на самому дш... Чому самс цсй яр назвали Чортовим не знав ]ихто. Одш ствсрджували, бушмто назва шшла вщ того, то тут сам 6\с ногу зламае. 1нип що таки зламав, хоча й иевщомо, чи павщувався той 6\с колись у Ворошвку... Сунеречки ш тяглися довго, аж доки 1гор Мороз вичитав у знаменитому альбом! свого прадщуся нрав-диву ¡сторно про походжеиня назви яру. Виявляеться, ворошвсью жшки з давшх-давен брали звщаля глину для обмазуваппя свою хат. Про не свщчили ями та печери, якими були густо ползьобаш стши яру. Деяш з печер с я га л и у дов-жииу п’яти або й бьчыпе метр ¡в. Жшки брали глину з яру аж до пет линии, коли тс молода баба нинипным птки Горними вилсттла з яру мов ошпарена й оголосила на все село, що до-копалася вже аж до потойб1чного с в ¡ту. Во з\ стши пет печери, де вона щойно довбала глину, зненацька иочувся скреггг криц!, к!нське ¡ржания та шип затяп звуки.. Немов чорти у пекл} чубляться, злякано до-кшчила баба нинпннын ттгки Горними. Ворон!вськ! господин! зойкнули, хутко перехрес-тилися 1 подалися шукати глину до ¡итого яру. А те 1гор з прадщусевого альбому довщався, шби влггку 1943 року на головну вулицю Ворон ¡вки зненацька вихопився гурт якихось чудернацьких людей. 26 торсхим г 3 ¡сгори р1ЛК*Г0 Кр5к> ] 1а них було вбраиня, луже схоже на вшськове спо-рядження древшх чапв. Прадщусь ствсрджував, то п люди скидалися на коч1вник1в-половщв. На свое нстастя, ко1нвники вихонилися з яру в ту хвилину, коли вулицею гютйшали на схщ фашистсью танки. Зчинилася страшенна стршянина I ворошвсью мешками! кинулися до своУх схованок. А коли вибралися звадпля, то вщ тих танкчв 1 чудернацьких людей не лишилося ¡1 сладу. Вшто;и ус1 розумн 1 люди ходили дорогою, що нро-лягала остороиь вщ Чортового яру. А опа шки шших у Ворон¡вш не водилося, то уже не один десяток роюв до яру не ступала нога дорослого. I ось тепер на ЧорНв я|) накинули оком Колько Горобчикта його иепосидюща компашя. А приводом для цього став лист вад Ухнього доброго знайомого Костянгина 11етровича... О, Костянтин Петрович ото людмна! На нього ледь нс молилися ус! п’ятикласиики ВорошвськоТ школи. Ще б пак — виг златен утнути таке, то шшому дорослому 1 в голову не стрельне. Нозамииулого л ¡та, наприклад, вш разом :п своею хрещеницею Ганнусею пршхав у ¡‘хне село на каш-кули. Всього лише на кап ¡кули, а закшчилося тим, що Ухи¡й третш клас майже мюяць ходив перемазю-каний вишпевим варениям вони варили його для далеких друз1в, як\ про таке варения тшьки мр1яли. Минулого л ¡та Костянтин Петрович з Ганнусею теж пршхали до Ворон¡вки 1 год1 четвертий клас знову зазнав таких иригод, що про них один пись- 27 1НЫЙ авторским пр
ВолодймКр ТутюЪсылкЛ. Ст»р**оЗя ЗастаЪа менпмк навпъ книжку написав. Пазивасться вона «Кшпкули у Ворошвщ*. I оце знову лист вщ Костянтина Петровича. Опечатку вш иокартав хлоншв, то И мало иишуть ному про остаиш ворошвсью повини, а тод1 повщо-мив, що й цього л ¡та вони з Ганнусею збираються приТхати до Ворошвки. А наприкшш запропону-вав: «А чом би нам з вами цього л ¡та не зайнятися ¡сторшо рщного краю? А то ж нс знаемо навпъ, у яких мк'цях живем о. Цс ж сором я кий!» Звюно, лист надшшов па адресу Колька Горобчика. Знав Костянтин Петрович, кому його надсилати! По вже наступного ранку Горобчик забув про свш новенький комп'ютер 1 заходился складати списки тих, хто хопв би вивчати ¡сторно рщного краю. Себе вш, звгсно, записав до того списку першим. За ним занисалися ¡гор Мороз, Вггько Бубнен ко, Ванько Федоренко... Словом, п, кому нс сидыося вдома. Щоправда, Ванько Федоренко засумшвався, чи вийде щось ¡з пет затп. Та яка ж у нас ¡стор1я? — дивувався вш. — Он у Кисти огам ¡стор1я! Або навггь у Стародавньому Римг А в нас — що? Ворошвка та 11 годг Одразу видно, що, кр!м ворон, у нашому се..п рашшс шчого путнього й нс водилося. Колько Горобчик аж шдстрибнув вщ обуреиня. Як то шчого не водилося? А от1 чорти, про яких кричала баба тггки Горпиии? А половик що колись вихопилися з нашого Чортового Яру?.. Мовчав би вже краще! 28 Орским г 3 КТ“рЛ Т>тЛН“Го ирДК! Може, вони таю сами як 1 п русалки, — не здавався Ванько. Яю те русалки? Л очч, то ми IX минулого л ¡та шукали, встряв у суперсчку Вггько Бубнснко. Разом з\ шпигунами. Колько Горобчик хот ¡в було сказати щось ущип-ливе, проте иромовчав: за ней рж Вггько Бубна так змщшв, щоз ним навпъдсяю старшокласники бо-ялися зв'язуватись. До того ж Вггько разом з 1горем Морозом вщвщував шктльну секции з боротьби. А Городище? рантом сказав 1гор Мороз. Цього разу заперечити шхто не змп\ Во коли у Ворошвш й було щось загадкове, то не саме Городище. Розташоване воио па високому пагорб1 по той б!к Байлемового ставу. Па Гюго схилах нри-лшилося десятюв зо два старезних хат. Було там також древне, заросло дерезою, кладовище. Вщ села на Городище дорога шдшмалася хоча й стр1мко, проте на иного усе ж сяк-так можна було вибра-тися иав1ть возом. А от з йпного боку Городища, над неосяжними присульськими плавнями пагорб уривався так прямовнено, що в живочт тенькало ще больше, шж тодк коли заглядаги до Чортового Яру. Поссрсд Городища, паче якийсь загадковий знак, вросла у землю величезна граштна брила. А ще до-вколо иного час вщ часу знаходили то наконечник стрит, то за'фжавлений уламок меча... Проте кому вони належали, хто тут бився 1 з ким иного н¡хто з ворошшив не знав. Щоправда, колись ]Стор1ею Городища займався мюневий учитель 29 Материал, защищенный авторским г
Вододицвр ?y7K,gíbKj»rt. Сторожв^а Застала Семен Пилипович Врадш. Але bíh уже давно номер, а його слм'я кудись персчхала. Треба ту глм’ю розшукати, — запропонував 1гор Мороз. Може, хоч яктсь папсри у них залишилися. От-от, згодився Колько Горобчик. А поки то давайте подумаемо, де будсмо збиратися. Звгсио,де, втрутився Впгько Бубна. У uiko.tí, де ж нце! Краше в клуби запропонував Вамько (Федоренко. Иого батько пратовав там KiiiOMCxaniKOM. Пхе, скривився Горобчик. Це все нецжаво. Пам би зиайти шось iinne. Таке... Якесь ¡сторичне або й доюторичне .viicne. Печеру б якусь вирити, чи то. A naBiiuo п ритм? здивувався Вггько Бубна. Он у Чортовому Яру ними хоч греблю гати! Це ти гарно придумав, похвалив його Горобчик i подайся додому. Там bíh залÍ3 у штернет i захо-дився розшукувати вщомосп про íxhio Ворошвку. Та осюльки шчого путиього зиайти не вдалося, bíii полався до слльсько! «¡блютеки, де, кажуть, a6epira-лося кишка старовинних книгз irropií. Irop Мороз иол1з на горище, шоб зиайти початок прадщуссвого альбому. Bin же нообщяв розшукати адресу cím’í Семена Пилиповича Вра/пя. Ванька Федоренка батьки 11 iд оби/пн руки повели до л i кари i, шоб пол i ку вали йому зуба. Тож BiTbKOBí Бубш не лишилося шчого iiimoro, як взяти заступ i спуститися до Чортового Яру, аби гпдправити якусь ¡з печер. 30 авторским Щлий тижлепь В1тько не вилазивзЧортового яру. Часом шшдувався 1гор Мороз 1 ставав поруч до робота. У 1горя був кепський иаетрш, бо вш шяк не мнзнайти початок нрадшусевого альбому. Щоправда, йому нощастило розшукати рщню Семена Пилиновича. Однак виявилось, що вчитслев! внуки встигли пустити дщусев1 записи на паперов1 кораблики. Одного разу прибш захеканий, проте страшенно вдоволений собою Колько Горобчик. II1 д пахвою вш гримав невеличку теку. 31
Йододицвр Тутюъсылкп. Ст»р^*«3л ЗастаЪя Ось, — урочистим голосом почав bíh i тицьнув теку BiTbKOBi гпд nie. — Бачиш? Оце половець. A one руський BOín. Я прочитав у 616лiorcui. то гут, попал пашою Сулою, вони луже часто билися. BiTbKO довго розглядав малюнки. 3 я ко!' книжки ти Тх видрав? napeiirri запитав BÍH. Ти що б1блютекар? — образився Колько. Bin вихопив з BiTbKO в их рук малюнки i знову пода вся до села. На сьомий день вечера була пдна того, аби в шй збиралися найкращ! знавщ ¡Стори рщного краю. Довжипою вона сягала метров з десять, а щодо ви-соти, то павпь Костяп гии Петрович (якто bíii, зви-чайно, пршде) Mironстояти в nenepi незгинаючись. У глибиш печери Вггько видовбав юлька заканелюв для майбутшх к'торичних релíkbííí. А оскальки там поспйно панували густ i сутшки, то Вггько пришс батькового л1хтаря. Промшня у пього було такс яскраве, то при no rpeoi можна було оспггити не лише закапелок, а й половину Bopohíbkh. Шдлогу BiTbKO вимостив кшькома оберемками нахучого cilia. Вщ крамнищ притарабанив ящика з-1пд cipiiHKÍB той мав слугувати за пал. По боках ящика BiTbKO поклав на кьнька цеглин /пй ч есан i дошки то були лавки уздовж столу. Па од1пй ctíhí виала киижкова поличка. Па niñ BiTbKO поставив калька фаптастичпих зб1рпикчв, noción ик з боротьби та батькову книжку про догляд за KiiibMи. Иого батько працював конюхом i гордий 32 Материал, З&а/.щбкмый авторским г Дквц1 звук я Впъко не раз галопом пролггав вулицями Ворошв-ки, полишаючи за собою пилюку, собаче валуваиия та заздркчп хлои'я’и погляди. Шдручник з бороть-би то дарунок тренера Впъков1 Бубненку як май-бутньому чемшоновь Книжки з фантастики Впъко збирав сам. Йому страшенно подобалося читати про подорож1 в минуле па машин] часу. Патиснув на шгцмбиу кнопку I заметь еучасно! Ворошвки перед тв01мн очима вже шумлять нервктп пралКи. Лбо ностанс древшй Кшв над широким Дширом. Чи навпъ Рим над... яка ж там р1чка? От е на то поди витися! От еде розгу лятися таким хлопцям, як вш, Впъко Бубненко, чи його друг Колько Горобчик! До речь Колько Горобчик учора па протилежшй стнп прилаштував шматок дикту, на якому наклеТв юлька малюншв з життя Давный Руст. Там були I печении, 1 полоши, i великокняж1 во'пш у зал1зних обладунках \ кольчугах. Найбишшс мгсця займав малюиок з трьома руськими богатирями. Посередине зв1Сно, височ1в славетний 1лля Муромець. Поруч з ним Добрипя Микитович та Альоша Попович. Вони колись у Кш-тн жили, пояснив Колько, приклеюючи ней малюиок до дикту. То, може, i в наших мюцях побували... Ото, здаеться, 1 все. Впъко уався на саморобну лаву \ стомлено витяг ноги. Пезабаром мають пцц-йти хлопце А там, дивись, I Костянтин Петрович з Ган ну сею приТдуть на каш кули. Ото буде весело! I тут його вухо вловило яккъ незрозумип звуки. 33 1НЫЙ авторским пр
ВолодймКр ТутюЪсылкЛ. Ст»р**оЗя Застала Спочатку Вггько не звернув на них шякоУ уваги. Може тому, що над Ворошвкою час вщ часу прочитали вертольоти. Лише згодом до нього дшшло, що п звуки долинали звщти, звщки долинати не повишп. А само з глибини иечсри. Впъко ошелешено втупився в куток. Там, як завж-ди, було темно. Але сьогодш в тих сутшках шби хтось невидимий з усчх сил гамселив палицею но дереву... Згодом до нього стукоту ириедналося мсталсве клацания. А то/ц пролуиало таке розпачливе кш-ське ¡ржания, що майбутнш чемпюн \ незчувся, як опипився бшя виходу з печери. Чомусь пригадали-ся розповш про потойб1чний пит. Може, й справд! там чорти б’ються? То/и, звгсно, краше зачекати хлошив бшя печери... IIа])аз Вггько уявпв глузливу посмипку Колька Горобчика, розчарований погляд ¡горя Мороза га Ухиього тренера. 1Це б пак один з найкращих боршв ВорошвськоУ середньоУ школи, 1 рантом на тобг злякався невщомо чого! I тут Вггько здогадався, у чому р!ч. Иу ¡1 Колько, ну й Горобчик! Тепер зрозумшо, чому вш крутився бшя тих закапелюв, чому цюкав лопатою в стшу. Звичайпо, нсномпно пришс свого старого магнитофона \ прикопав його в кутку... А тепер хлопщ якось шймкнули його \ сидять десь у бур'янах навпроти та й гигикають, дивлячись як вш, Впъко Бубненко, тремтить бшя печери, паче остання трясогузка! 34 1Й авторским г Дк ÍWi ЭВуК/t BiTbKo потягся, аби показати тим, хто стежить за ним, шби bíii вискочивз печсри петому, то когось злякався, а просто йому захоплося нодихати сшжим повпрям. Потому взяв заступ, що стояв (пля входу, i знову рушив углиб печсри. Звуки посилилися. Мало того, гепер до к1нського ¡ржапня лодалися те й люде г» к i вигуки. «Цшаво б /изнатися, звшюля Колько переписав увесь цей га]>м идер? подумав В ir ь ко. Мабуть, з я когось (|йльму... Ну Hinoro, зараз я про цс довВ даюсь...» I bíii обережно увивав заступ у глину, líe в те Micue, звщюля долииали звуки, а поряд, щоб не пошкодити мапптофона. Копнув раз, удруге... Зненацька заступ шби про вал и вся у якусь порожнему. Дивно. Адже, oKpi.vi багатометрово! товип глею, за nicio ctíhok) шчого не повинно бути... Ще кшька удар1в заступом i Штьковим очам вщкрилася iinua печера. Вона була набагато менша. Така cooi триметрова заглибипа з иевеличким па-швзруйиованим шддашком. I та заглибипа була яскраво оевгглена. Але ж цього не могло бути! Не могло бути оевплеио! сонцем мк’цини у глибиш земно! товии! II роте вона була. Повагавшись, Впъко протиснувся через щойно видовбану дiрку. Тепер ¡ржапня, металевий перестук Í ЛЮДСЬКЧ вигуки лунали 30BCÍM близько. Bítbko вибрався ¡з заглибини, озирнувся i завмер з роззявленим ротом. 35 Материал, зодншенный авторским г
Йододицвр ТутюЪсылКЛ. Ст»р^*«3л Застала Виявляеться, його якимось ливом занесло за галька галомет]йв вщ BoponißKn — туди, де мае бути брщ через Сулу. Авжеж, он вщ р1чки до ворошвського jiicy веде перешийок. А он, ген на обрп, боввашють Kpywi BopoHiBCbKoro Городища. Проте BiTbKO дивився у той 6ii< лише якусь хви-лииу. А тод1 його увагу привернуло шше: ираворуч, за високим чагарником, творилося щось незрозу-мые. BiTbKO продсрся Kpi3L> купи i OCTOBlliB за якусь сотню крокiß вщ нього точилася люта битва. 1ННЫЙ авторским г Один боройився шд цшого гурту. Високий широкоплечий юнак у вбрашп давиьо-руського вошадзнгою крутився на строму кош межи I» низькорослих, але кремезиих нанадниюв. Иого до в гий широкий меч з\ свистом розтинав повпря, 1 вжетрое чи четверо покотом лежали помиж лугових купин. Неподалж гасали перелякаш коиенята низью, волохать.. Та все ж напалниюв було набагато б1лыне. При-криваючись щитами, вони оточували високого юнака 37
Йододицвр ТутюЪсылКЛ. Ст»р^*«3л ЗастаЪя нильним nißKOJiOM. Пападиики притискували його до болота. Давньоруський во'ш, як i ранние, наносив могул-» удари, нроте видно було, то вирватися з такого оточсиня йому буде важкувато. «Kino 3Hi.\iaioTb чи то? подумав Впъко. А ми ж шчого про цс нс знали. Павпъ сам Горобчик нс знав...» Ба й гнрав/п. схоже було, що зшмаюгь якийсь iCTO-ричний с[шьм. Ui Kj)CMC3iii низькоросл1 пападиики як ;iвi кранлини води скидалися на половщв. 1 давньоруський во'ш був схожий на того, що з Горобчи-кових малюнюв.... Але де ж ri, що зшмають пей фшьм? Де оператор 31 своею кшокамерою (по телев1зору BiTbKO не раз бачив, як зшмають фщьми)? Де режисер, що хви-люеться i кричить гучнпие за Bcix? Де, вренгп, iinni актори? Щоб краще i'x нобачити, Впъко звйзея на повел 3picT i вийшов з-за чагарпз. Проте актор ¡в nin нс побачив. Hi aKTopiß, ni онератор1в, ani режисера. Зате побачили його самого. Один з половщв, озир-нувшись у його бж, зненацьказаверещав пронизли-вим голосом, 3ßiB дибки свого коня i учвал погнав його на хлопця. «Злякати хоче», промайнула думка. Проте у на-падника було таке розлючене обличчя, Bin так за-грозливо здшмав над головою списа, що нош са.\н понесли Вггька до ряпчвпоУ заглибини з иашвзруйно-ваним шддашком. Звугпля Bin в'юном прослизнув через OTBip до своей печери i зачшвея в кутку. 38 Матеддозл. авторским г П О до &Í ЦЬ Влас.не, переляку Вггько не вщчував. Bin був переконаний, що иападник з лютим обличчям не хто шший, як актор, нереодягнений у половець-ке вбрання. От зараз bíh зюкочитьз коня, просуне голову в OTBip i, nocMixaiOHHCb, запитав: «Що, хлопче, зля камея? Ану, вилазьта йдемо подивимо-ся, що буде дал i...» Проте заметь обличая в o rBopi з’явився сине i за-ходився пггрикати навелб1ч. «Тю, дурний! обурився Вггько чи то на снис, чи го на вершника. А якби ото я чи хтось шший стояв посерел печери?» За списом у OTBopi з'явилася голова в плескатому шоломг Вузью 04nni, либо!ib, me иезвикли до сутйп, бо нападник нцльно зажмурював i розплюшував новжи. Вггько i сам не Mir збагнути, яким чином у його pyni онинився 6aTbKÍB л1хтарик. «Ну, я ж Tooi зараз покажу, як тицяти списом», зловтшшо подумав Rítmico i спрямував сл1пучий npoMinb у нападника. Жах спотворив i без того неприемно обличая половця. Oai йому майже вгг'пзли з орбит. Якийсь час його рот судомио роззявлявся — точшсшько, як у карася, котрий онинився на 6epc3i. Азатим про-лунав такий нажаханий зойк, що у Вггька запши-гало у вухах. Приглушено гупнув об дoлiвкy спис i пласке обличая щезло, мовби його й нс було. Чулося лише, як вщдаляеться иропизливий голос, як у 1йдпо1йдь йому озвалося те кишка чи то роз-niiBannx, чи го нажаханих toaocíb. 39 !НЫЙ авторским пр
Моя Україна,фэндомы,Сторожова Застава,длиннопост,удалённое
Еще на тему
Развернуть
Сцуко глоза балят. Навіть у мене. Від тієї мови. "Вузьки очиці, либонь.." сцуууукоооо... (
правильно писать очі
"Правильно пИсать кризь очи?"
"Правильно писати - очі".. я хз что ты хотел сказать.
Очиці жи, ну.
А Очі повиїдало вже.
Вооо, ото тєма.
Це шо, наші таке можуть зняти?!!
Хтось вже дивився?
12 жовтня буде прем'єра. Тому ніхто ще не дивився.
Уже лучше выглядит, чем та херота по лес и оборотней.
Ти про песиголовців? "Синевир" здається
Ага. Такой лютый треш.
Нарешті з'явився український фільм, який я хотів би подивитись.
Он недавно Інфоголік виходив, ще не дивився, як гадаете повний шлак?
Не чув про цей фільм. Прочитав щойно про сюжет фільму. Думаю, щось схоже на книгу "Записки українського самашедшего". Якщо читали цю книгу і вона сподобалась, то мабуть варто глянути і цей фільм.
Заинтригован фильмом, но над таким просто ору, настолько это глупо: "в стародавній Україні, на території Київській Русi". Может всё таки у Київській Русi, на території сучасної України???
якось актори рота роззявляють не синхронно зі звуком. здається нас надублювали!
Только зарегистрированные и активированные пользователи могут добавлять комментарии.
Похожие темы

Похожие посты
Женя і Катя – Літаки (офіційне аудіо),Music,MVUA,MusicVideoUA,music video UA,music video,українські кліпи,українська музика,Ukrainian music,аудіо,audio,video,official audio,офіційне аудіо,official video,нова музика,new music Женя і Катя Літаки,Женя і Катя,Літаки,інді поп,фолк,інді фолк,Вінниця,2017,
подробнее»

Моя Україна фэндомы Пісні України

Женя і Катя – Літаки (офіційне аудіо),Music,MVUA,MusicVideoUA,music video UA,music video,українські кліпи,українська музика,Ukrainian music,аудіо,audio,video,official audio,офіційне аудіо,official video,нова музика,new music Женя і Катя Літаки,Женя і Катя,Літаки,інді поп,фолк,інді фолк,Вінниця,2017,
Пам'ятаємо! Перемагаємо! Відеоролик до 8-9 травня 2015,People,,Український кризовий медіа центр за ініціативи Українського інституту національної пам'яті створив відеоролик, присвячений 70-річчю закінчення Другої світової війни. Новий зміст відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги вклю
подробнее»

Моя Україна разное

Пам'ятаємо! Перемагаємо! Відеоролик до 8-9 травня 2015,People,,Український кризовий медіа центр за ініціативи Українського інституту національної пам'яті створив відеоролик, присвячений 70-річчю закінчення Другої світової війни. Новий зміст відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги вклю
Христина Соловій -- Тримай (official video),Music,христина соловій,христина,соловій,тримай,кліп,клип,христина соловій голос країни,христина соловій пісні,святослав вакарчук,вакарчук,христина соловей,кристина соловей,kristina,solovii,українські пісні,ukranian song,продюсер,команда вакарчука,music,fol
подробнее»

Моя Україна фэндомы музыка Христина Соловій

Христина Соловій -- Тримай (official video),Music,христина соловій,христина,соловій,тримай,кліп,клип,христина соловій голос країни,христина соловій пісні,святослав вакарчук,вакарчук,христина соловей,кристина соловей,kristina,solovii,українські пісні,ukranian song,продюсер,команда вакарчука,music,fol
В1Д0М1 УКРА1НЦ1 VK.COM/MYUKR фунда 9) oY розробки
подробнее»

Моя Україна фэндомы

В1Д0М1 УКРА1НЦ1 VK.COM/MYUKR фунда 9) oY розробки