Храм святого Йосипа Обручника — мурований римо-католицький костел, споруджений на кошти парафіян протягом 1859-1872 років, в стилі пізньої неоготики. Ініціатором будівництва був о. Базилій Шах, а освятив костел в 1886 році єпископ Любовідський. На початку ХХ століття у Підлісному Мукарові було понад 400 парафіян. 1933 року храм закрили, проте, відкрили його на часі німецької окупації, у 1941 році. Повторно закрили святиню у 1962 році. Віруючим споруду повернули у 1989 році.
У центрі Львова відреставрували неоготичну кам’яницю 1876 року
У Львові триває реставраційний сезон. Як повідомили в управлінні охорони історичного середовища ЛМР, за кошти міського бюджету проведено реставрацію фасаду пам’ятки архітектури місцевого значення — будинку на вул. Стефаника, 11.
«Будинок № 11 на вул. Стефаника у м. Львові споруджений у 1873−1876 рр. за проектом архітектора Адольфа Куна для княгині Ядвіґи з Замойських, дружини Леона Сапіги, маршалка Галицького крайового сейму.
Це перша у Львові чиншова кам’яниця у стилі неоготики, а також найбільший багатоквартирний житловий будинок міста довоєнного часу.
У понеділок, 19 жовтня, тут відкрили Львівський муніципальний мистецький центр. Сучасний культурний простір об’єднав галерею із виставковою площею 100 квадратних метрів, лекторій, медіатеку та кав’ярню.
Когда-то коренные львовяне район нынешней улицы Генерала Чупринки и прилегающих к ней улиц называли Кастеливкой.
Украшением улицы Генерала Чупринки является здание под сдвоенным номером 50-52. Две номерные части строились в два этапа. Один дом предназначался для сдачи в аренду, а второй - вроде средневекового замка с фигурой льва в огороде, спроектировал для себя Юзеф Сосновский.
Первый дом № 50 построили в 1900-1901. Он полностью выходит своим фасадом на ул. Генерала Чупринки. Второй - № 52 с угловой башней и боковым фасадом выходит на улицу Ивана Левинского, он построен в 1907 году. Сосновский проживал некоторое время в этом доме-замке, а затем продал его известному львовскому коллекционеру-библиофилу Бесядецкому. Поэтому часто этот дом Сосновского называют Дворцом Бесядецких. Здание построено в псевдоготическом стиле с элементами венецианской готики.
Очень интересный в архитектурном плане краеугольный угловой балкон-лоджия с элементами, которые напоминают венецианское палаццо. На крестовом своде лоджии еще можно разглядеть следы яркой настенной росписи.
В угловом помещении дома сохранилась терраса и часовня, хорошая лестничная клетка.
Здесь привлекает все - от выцветших от времени узоров аркады с колоннами (кое-где от них осталась только арматура) - до кованых цветников с изображением неизвестного герба.
Небольшие металлические балкончики на башне, очевидно, имели только декоративное назначение, так как через замурованы ниши - на них не выйдешь.
Со стороны улицы Генерала Чупринки, по кованой оградой, является перед входом небольшой садик. А вход охраняет благородный львовский лев.
Кліп українського гурту The Hardkiss на пісню “Жива”
Украинская рок-группа The Hardkiss презентовал новый видеоклип на песню "Живая", который поклонники также смогут услышать в альбоме 2021 года.
В новой видеоработе можно увидеть "темную" историю о любви, ненависти и женское перерождение, которое может познать каждая женщина. Если раньше группа The Hardkiss показывал в своих видеоклипах мотивы космоса, то на этот раз в центре стоит природа и вампирская энергия.
Режисер кліпу Mitti Misura поділився, що близько 5 років мрія показати справжні готичні образи через призму людських стосунків. Якось про свою ідею він розповів солістці гурту Юлії Саніній і її чоловіку-музиканту Валерію Бебко. Зйомки кліпу відбулись наприкінці серпня на трьох локаціях у Києві: іподром, КиївМлин та Русанівська набережна.
"Кожен раз, коли я проїжджав Гаванським мостом, вежа елеватора захоплювала мою уяву… Ми відразу зрозуміли, що це буде вампірська історія. Історія-метафора про чоловіка та жінку, яку захоплює пристрасть і робить такою небезпечною. Але вона інша, вона шукає і знаходить тепло в собі. Вона змінюється”, – пояснив митець.
Юлія Саніна у свою чергу додала, що під час зйомок кліпу “Жива” були свої труднощі: чорні лінзи в очах протягом 20 годин, кров, піротехніка, але результат її вразив:
"Розумію, що комусь історія може здатися похмурою, але вампіри без крові – це точно не наше “кіно”. Ми настільки “загралися” з містикою, що в самому фіналі зйомок сталася НС. Піротехніка підвела й на мені спалахнуло плаття. Але, спасибі, всі добре, я Жива…"
