Достеменно історія цієї пісні невідома. Однак за словами жінки Нестора Махна Галини Кузьменко , вона була написана Іваном Яковичем Негребицьким , вчителем з Полтавщини. Вона сподобалася махновцям та поширювалася їх рядами , а потім і по всій Україні . Але цікава розповідь , яка надіхнула Івана Яковича на створення цієї пісні. Згідно з однією версією , ця пісня була побудована їм на історії кохоння одного парубка - Миколи , яку він розповів Івану Яковичу. За його словами , він був закоханний у дівчину , Наталку , яка не відповідала на його почуття взаємністю. Біля її двору була криниця , у якій вона набирала воду. Микола засипав цю криницю землею , і викопав іншу у вишневому садку , біля двору своєї коханої. Коли вона побачила , що стара криниця засипана землею , вона пішла до нової у садок , де її зустрів Микола . Він освідчився їй у коханні , але Наталя все одно не відповіла взаємністю . Розуміючи , який настирливий її залицяльник , вона поїхала із свого села розом з загоном мохновців , які у цей час у ньому стояли . Після цього , взявши цю розповідь за прототип , Іван Негребицький і створив сюжет своєї пісні.
