- Стоїш на залізничій колії коло хмельницького базару і відчуваєш запах бабуль з кравчучками. І віриш, що вільний ти, і життя лише почалася. І губи пече від смаку Графської...
- Я не був на Хмельницькому базарі...
- Гаразд, не заливай! Жодного разу не був на найбільшому ринку світу?
- Не довелося. Не був.
- Уже постукали на небеса, накачалися сангушком, буквально проводили себе в останню путь... А ти на ринку то не скуплявся турецькими светрами жодного разу...
- Не встиг. Не вийшло.
- Не знав, що на небесах нікуди без цього? Зрозумій, на небесах тільки й розмов, що про товари з цього ринку. Які вони неймовірно дешеві і якісні... Про продавців, яких вони бачили... Про те, як потяг, занурюючись вглиб ринку, ставав червоним як кров. І вбирав енергію бариг в себе, і ставав приборканим, і зникав поміж палатками, в глибині ринку. А ти?.. Що ти їм скажеш? Адже ти жодного разу не був на хмельницькому базарі. Там нагорі тебе охрестять лохом...
