Австрійські Альпи в містечку Санкт-Антон, 50-ті роки

На світлині зліва направо: Степан Ленкавський, невідомий, Степан Бандера, Дмитро Миськів. Ресторанчик Kapall Stube позаду, до речі, майже не змінився.

Реєстрація автівки в США та огляд Хонди

Сільська крамниця, 1960-ті роки. Фото американця Томаса Гаммонда

Цей день в історії

7 лютого 1933 року в Києві в 76 років помер Микола Садовський (Тобілевич), актор, режисер, корифей українського побутового театру.

Микола Садовський у кінці 1880-х, коли церква не дозволила Марії Заньковецькій повінчатися з ним

Народився 13 грудня 1856-го в селі Кам’яно-Костувате Херсонської губернії (тепер – Миколаївська область). Брат Івана Карпенка-Карого, Панаса Саксаганського й Марії Садовської-Барілотті.

Навчався в Єлисаветградському реальному училищі. Доброволець російсько-турецької війни 1877-1878 років, відзначений Георгіївським хрестом – у рукопашному бою на Шипці під зливою куль врятував прапор полку.

Після повернення на батьківщину зайнявся сімейним захопленням – театром. У 1888-му організував власну трупу. У 1905 р. на запрошення з Галичини Садовський очолював театр «Руської Бесіди» у Львові, чим (разом із М. Заньковецькою) сприяв значному піднесенню театральної культури на Західноукраїнських землях.

В 1906-му заснував перший український стаціонарний театр, який розпочав свою роботу 1906 року в Полтаві, а потім діяв аж до 1919 в Києві.

Афіша Театру Городського Народного Дому “Бранка Роксоляна”, надрукована в газеті “Рада” № 58. 10 (23) березня 1912 року

Був щедро наділений акторськими даними: вмінням перевтілюватися, пристрасним темпераментом, стрункою поставою, виразним обличчям, багатою мімікою, пластичністю тіла. Прекрасно виконував народні пісні, оригінально – народні танці. Вершиною його акторської майстерності стали героїко-драматичні образи Назара Стодолі, Богдана Хмельницького, Сави Чалого, Тараса Бульби.

Головний уповноважений у справах народних театрів в уряді УНР. Головний розпорядник урочистостей на Софійському майдані в Києві під час проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919-го. 1920 року в Галичині, з 1921 — очолював театр «Просвіти» в Ужгороді.

Театральна трупа Руського театру, м. Ужгород

Програма святкування сорокарічного ювілею М. К. Садовського. м. Ужгород. 19 грудня 1921 р.

Сцена зі спектаклю Руського театру, м. Ужгород

У 1923-му еміґрував до Праги, але за три роки повернувся в Україну на запрошення уряду УСРР. Не маючи можливості створити власну трупу, виступав у різних театрах, знявся у головній ролі в фільмі «Вітер з порогів» (1929), де зіграв старого лоцмана і, попри поважний вік, без дублера пірнав у Дніпро.

Помер у Києві, похований на Байковому кладовищі.

«Український інститут національної пам'яті»;

Про наболіле

30 секунд літератури з "Акваріум" Олексія Чупи 

Олексій Чупа – український поет і письменник. Народився 1986 року в Макіївці. Навчався на філолога, а також хіміка-технолога. Працював машиністом. Через війну на Сході в 2014 році переїхав до Львова. Має п'ять книжок та три поетичні збірки.

Тексти перекладені кількома мовами. Його книжки «Бомжі Донбасу» (Олексій Чупа: «Про Донбас там немає жодного поганого слова») та «10 слів про Вітчизну» ввійшли до довгого списку премії «Книга року BBC» 2014 року. У 2015 році до довгого списку «Книги року ВВС» потрапила антиутопія "Акваріум".

Morphine Suffering – Останній крок

Київський металкор-гурт було засновано 2008-го року. У 2014-му Morphine Suffering були визнані найкращим метал-гуртом України, отримавши премію The Best Ukrainian Metal Act. На сьогоднішній день вони випустили два міні- та два студійних альбоми. У репертуарі гурту також є пісні російською та англійською.

Киевская металкор-группа была основана в 2008-ом году. В 2014-ом Morphine Suffering были признаны лучшей метал-группой Украины, получив премию The Best Ukrainian Metal Act. На сегодняшний день они выпустили два мини- и два студийных альбома. В репертуаре группы также есть песни на русском и английском.

Міська рада Борисполя

У стінописах: Павло Чубинський, автор слів Гімну України, та Михайло Вербицький, автор музики.