Нові пригоди порося Петра.

Це ж базові засади мови. Якби двісті років тому були інші правила, вони були б і зараз. "У Криму", бо "Крим" упродовж тривалого часу був державою татар.
Чи пов'язано вживання "в-на" у той час з контекстом або існуванням у минулому "Гетьманщини", що прирівнювалась до України, і про "Русь" не знаю. Доберуся до компуктера, якщо щось знайду, напишу.

Ніяка це в біса не поетична назва. "На" застосовується до реґіонів, тому до 1917 р. вживання "в" було радше виключенням з правила. "Вкраїна" ж з'являється після голосних відповідно до правила милозвучності, якого втім не завжди дотримувались (можливо, залежало від темпу мовлення письменника або ритму вірша). "У Вкраїні" з поверхневого огляду не зустріти, тож "Україна" вочевидь домінувала й з певного моменту історії чомусь законсервувалась лише ця форма. У найближчій нам білоруській, між іншим, ця гнучкість залишилась: "ва Ўкраіне".

З щоденними підмальовками тушшю й олівцями шапіто продовжує свої гастролі.

Виск моди. Наче спеціяльно чоловіків відлякують. Рішення ніби на поверхні: підкоректуй брови й ходи красною. А ні, треба обов'язково залишити на лобі дві нитки або замазюкати-пофарбувати якимось лайном.

Особисто натрапляв на онлайн-версію "Жук у мурашнику" Стругацьких. Тож десь має бути й друк.

Йди на Кропивач.

Очманіти о_о

Безвіз Петра Бомбадила й інші поезії із Червоної зради

Гаррі Поттер і Безвізовий Режим