...Моя Україна фэндомы 

Реліз книги "Вогневир - Flameström" 2020. Трейлер. Арти. Та уривок тексту.

Зимою чи навесні 2020 року побачить світ книга в жанрі темного епічного фентезі у сеттінгу Київської Русі "Вогневир" (Flameström") письменника Володимира Кузнєцова. Зараз триває передзамовлення на сайті Воля https://thewill.com.ua/catalog/kniga-vognevir/
"Нікому не уникнути Вогняного Виру. Від нього не сховатися, не втекти – він затягне у себе, загорне в палаючи обійми. Війна прийшла на нашу землю – війна, дотепер небачена й незнана. Незчислена орда. Смертоносні машини. Чорні чари. Війна не чує благань. Війна поглинає слабких. Хто наважиться постати на її шляху?"
Спільнота видання в мордокнизі https://www.facebook.com/vognevyr/

Синописис:
Рутенія, край багатих міст та прадавніх лісів, зазнає нищівного нападу. З-за східного обрію, з безкраїх степів насувається Навала безжальних воїв, химерних чудовиськ та темних чаклунів, неспинна у прагненні жахливішім навіть за нищення та руйнування. Рутенські князі готуються зустріти цього найстрашнішого з ворогів. Але до того, чи подолані будуть кровна ворожнеча та зрадництво? Чи постануть на допомогу старі спільники та давні суперники? Банди варягів-найманців півночі, лицарські ордени жемайтів з хоругвами, намальованими вовчою кров’ю, охляла, але ще могутня Ромейська держава, сильна золотом та чарами, волелюбні сівергородці, що не визнають над собою ніякої  влади… Прадавнє чародійство, духи Праві та Наві, а з ними – чудовиська, повні ненависті до людства.
В якості бонусу до передзамовлення  -  ексклюзивна суперобкладинка.
Моя Україна,фэндомы
Уривок з тексту чіпляє. Мова досить мальовнича, що в купі з багатим сеттингом, щедро здобреним всілякою східнослов'янською нежиттю, обіцяє захопливе чтиво.
Уривок.
Селище було невелике – з десяток халуп, низьких, ледь не по стріхи заглиблених в землю, кільцем стояли довкруж невеличкого майдану з колодязем-журавлем. Біля колодязю лежав мертвий собака – роздутий як діжка, з висолопленим, чорним язиком. Над селом висіла глуха, мертвотна тиша – здавалося, навіть мала пташка не наважувалася завести поблизу своєї ранкової пісні. Тільки листя шепотіло на вітру, та стиха скрипіли віти.
Один з вояків висадив ногою двері ближньої халупи. Темрява, що панувала там, наче дим вивернулася назовні. Не наважившись перетнути порога, варяг нахилився, вдивляючись в чорне хатнє нутро.
- Мертві! – гукнув нарешті, і в голосі його лунав острах. – Всі мертві. Чоловік, дружина, дітлашня. Разом лежать…
- Прокляте місце… зачароване… - пролунав поміж воїнів пошепт, та ущухнув, тільки-но Віґдіс озирнулася.
Варяженка пройшла до колодязя, зазирнула в нього. Поміркувавши хвилину, вхопила журавля та занурила. Зі скреготом у присвітанковій тиші він опустився, хлюпнуло в глибині відро…
Складений з колод зруб наче вибухнув, чорна вода вдарило в хмарне небо, а за мить крижані бризки дощем впали на людей, що стояли поблизу. Нестерпний сморід вдарив у ніздрі, змусивши варягів відсахнутися – від води тхнуло мертвотою та падлом. Віґдіс, відкинута на декілька кроків, з повним люті стогоном відкинула колоду, що придавила їй ноги. З колодязя ж випросталася рука – біла як полотно, лискуча, з довгими чорними нігтями. За нею випросталася друга, а потім і голова – надута наче пухир, з чорним, проваленим носом, виряченими скляними очами, роззявленим синім ротом, в якому за білястими уламками зубів ворушилося щось темне й шпичасте.
   Потопельник, здоровезний як ведмідь, вибрався назовні. Голе тіло його, роздуте, як кухва, вкрите було темними плямами, чорними мацаками на ньому звивалися жирні п’явки, а величезний крендюх здригався і ворушився. Груди його були вкрити глибокими розрізами – хтось добряче пошматував зашкарублу шкіру, залишивши на ній довгу низку чаклунських знаків. Такі ж були й на плечах та мерця, менші – на долонях і чолі.
- Чого заклякли?! –ревнув Матс. – Заціпило? Рубайте потвору!
- Стояти!!! – перекрила його Віґдіс, вже на рівних, з мечем напоготові. – Всі в кільце. Пильнуйте, браття! Зараз почнеться…
З глухим ревінням потопельник посунув на Віґдіс. Та зустріла його спокійно, низько нахиливши голову, виставивши перед собою щит і меч. Щосили ляснула клинком по залізному обручу щита:
- Нуж бо, стерво! Потіш мя – я чекаю!
Розбуджені жахливим ревінням велетня, з халуп навколо почали вилазити мертві. Були вони темні і й покручені, наче старі корчаги, немов смерть прийшла до них в невимовних стражданнях. Рухалися, наче понівечені ляльки, шкутильгаючи і розхитуючись, затиналися, й падали, зводилися чи повзли… але робили це неймовірно швидко і з безтямною впертістю. Серця варягів не вдарили й тричі, як перші мерці вже дісталися їх.

Моя Україна,фэндомы
 § i A 5,Моя Україна,фэндомы
w 11 мй^ / ¿ijn ’ ' ■/ ЖК w^J.g щ^Жг Í3! ЧгИод^Н Il í iJ ■’ i хл ill 1,Моя Україна,фэндомы
Моя Україна,фэндомы

 V ц '' шЛ Л i V,Моя Україна,фэндомы

Развернуть

...Моя Україна фэндомы 

У Суботові науковці, судячи з усього, віднайшли ймовірне поховання Богдана Хмельницького

У родовій церкві-усипальниці Хмельницьких в селі Суботові георадари зафіксували старовинний склеп.

СУ60Т1В 2019 f,Моя Україна,фэндомы

Фахівці припускають, що це поховання самого гетьмана, яке шукали понад 300 років, повідомляється на сайті vl.in.ua.

Свято-Іллінська церква збудована у 1651−1655 роках за наказом Богдана Хмельницького. Це була родинна церква-усипальниця. 1869 року її вперше капітально відремонтовано та прибудовано галарею й цегляну дзвіницю.

Цікаво, що пошуки могили Богдана Хмельницького розпочалися невдовзі після його поховання. Про деякі з них згадував навіть Тарас Шевченко у своїй поемі «Великий льох». Проте всі вони були безуспішними. А на початку ХХ століття до знаменитої Свято-Іллінської церкви навіть приїхала перша експедиція археологів.

До речі, востаннє археологи досліджували ґрунт церкви відносно недавно — 2005 року. Та попри цікаві знахідки у сфері культурних артефактів, склеп із рештками Богдана Хмельницького дослідники так і не знайшли. Коли доходили до так званого материкового ґрунту на глибині 1,7 — 2 метри, що передбачено традиційними методами дослідження, пошуки припиняли. Бо археологи були переконані, що нижче нічого вже немає. А історики переконували, що в ті час не ховали людей на глибині більше як 3 метри.

Втім, результати нещодавніх досліджень у Суботові приголомшили. На глибині понад 2 метри науковці зафіксували геофізичну аномалію, джерелом якої може бути великий археологічних об'єкт.

«Під час розвідки в Свято-Іллінській церкві ми застосовували один із найпоширеніших та перевірених у світовій практиці геофізичних методів — метод високочастотних електромагнітних зондувань, або ж георадарний метод. За допомогою чотирьох георадарів з різною робочою частотою і, відповідно, різної роздільної здатності та глибинності, ми обстежили простір під підлогою церкви до глибини більше ніж 4 метри. Раніше не було можливості дослідити підземний простір до такої глибини, не руйнуючи його. За результатами обробки даних георадарного зондування ми отримали чітке тривимірне зображення аномалії у центральній частині церкві. Її геометрія та розміри(довжина 3 м, ширина 1,3 м) відповідають об'єкту, схожому на склеп», — зізнається Ксенія Бондар — кандидат геологічних наук, старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії теоретичної та прикладної геофізики Інституту геології Київського національного Університету ім. Тараса Шевченка.

У світовій практиці відомі аналогічні розташування склепів, скажімо, у храмах Західної Європи. Це лише підтверджує, що місце у центральній частині церкві в ті часи часто використовували для поховань.

«Знаєте, до Свято-Іллінської церкви георадарним методом я дослідив понад 100 церков та храмів. Проте з власного досвіду знаю лише два випадки, коли в середині церкви, на глибині понад 4 метри, були аномалії, схожі на крипти. Свято-Іллінська церква у Суботові стала в моєму списку третім таким об'єктом. За результатами мого дослідження, там було знайдено 4 аномалії, одна із них на 90% є криптою», — розповідає єксперт-геофізик Іван Ільчишин.

Окрім того, є сліди ймовірно засипаного підземного проходу з південно-західної стіни церкви в бік вівтаря або до підземної крипти. Для перевірки отриманих даних потрібні археологічні та інженерно-геологічні дослідження.

Згідно з офіційною версією, Хмельницький помер 27 липня 1657 року в тогочасній столиці молодої Української держави — Чигирині. А поховали гетьмана в родовому помісті, у Суботові, у склепі Іллінської церкви 25 серпня.

«Інтрига навколо місця поховання Богдана Хмельницького полягає в тому, що на початку XVIII століття у кількох тогочасних історичних творах — Літописі Григорія Граб’янки та Чернігівському літописі - було записано, що під час завоювання України польськими військами 1664 року тіло Богдана підступно викинули з гробниці на попелище за наказом коронного гетьмана Стефана Чернецького», — розповів доктор історичних наук Тарас Чухліб.


Развернуть

...Моя Україна фэндомы 

Тут така справа... Дизайн та принт шкарпеток Dodo Socks цинічно сп*здили до останньої нитки

Dodo Socks ©DodoSocks -9 ч. v Icropm про ще один "молодий бренд”, який дуже красиво поцупив i дизайни, i фото V Тепер наб1р КцпбМ - то виявляеться СепюиБ, Мар1ю Приймаченко перейменували у Наталю Гончарову, а Льв1вська б1блютека насправд1 в МосквГ Саме так. ф Перевести твит 5С'БОСК5
Развернуть

...Моя Україна фэндомы 

На глибині 300 метрів у соляній шахті на Донеччині зіграли джаз для військових

Моя Україна,фэндомы

mili# л { ш 'äv.1 1 Ir i v,Моя Україна,фэндомы

Щ Ф m & А,Моя Україна,фэндомы

Моя Україна,фэндомы


Развернуть

ТНМК ...Моя Україна фэндомы 

ТНМК - Янголи (official video)


Развернуть

хелоуин ...Моя Україна фэндомы 

Я не сприймаю лактозу! А ви маете солодони без глютену? В мене фоб!я на карамель! не можу Тети гор1х!в! А чи е у \ вас чоколяда для вегашв? В мене ' алерпя на / Т!льки гор1хи... У оргашк! Гендерно' нейтральн! цукерки?,Моя Україна,фэндомы,хелоуин
Развернуть