ЗСУ :: хлопці з ЗСУ

30 секунд літератури з "Акваріум" Олексія Чупи 

Відео з YouTube-каналу TheBookOfEibon, де за 30 секунд розповідаються цікаві (і не дуже) моменти з книг, які прочитав автор відео.

Олексій Чупа – український поет і письменник. Народився 1986 року в Макіївці. Навчався на філолога, а також хіміка-технолога. Працював машиністом. Через війну на Сході в 2014 році переїхав до Львова. Має п'ять книжок та три поетичні збірки.

Тексти перекладені кількома мовами. Його книжки «Бомжі Донбасу» (Олексій Чупа: «Про Донбас там немає жодного поганого слова») та «10 слів про Вітчизну» ввійшли до довгого списку премії «Книга року BBC» 2014 року. У 2015 році до довгого списку «Книги року ВВС» потрапила антиутопія "Акваріум".

Леськове

Село Леськове розташоване на кілька кілометрів східніше Монастирища. Народні перекази стверджують, що заснував село козак Лесько Фариба. Спочатку це був невеликий хутір із садибою, яку називали відповідно до ім'я власника Леськовою. Так згодом стало називатись і село, яке виросло навколо садиби. Вже в ХХ столітті Леськову чомусь перейменували у Леськове.

У Леськовому збереглася будівля, яку можна віднести до перлин садибної архітектури не лише Черкащини, а й всієї України - палац Даховських. Даховські стали власниками Леськового (чи то Леськової) на початку ХІХ століття. Це були дуже небідні вихідці із Польщі, які могли собі дозволити мати маєтки у багатьох селах України, розводити англійських жеребців і будувати такі палаци, який зараз стоїть, і який ховають від людських очей у Леськовому.

Даховські були справжніми англоманами, тому не дивно що палац зводився у формах англійської готики (точніше неоготики, чи псевдоготики). Ім'я архітектора, що проектував перший варіант леськівського палацу, історія не донесла. Кажуть, що сам Даховський розробив проект палацово-паркового ансамблю, а втіленням його у життя зайнявся виписаний із Польщі інженер Цехановський.

Даховські створили у Леськовому справжню казку. Цей маєток визнавали найгарнішою польською резиденцією у Центральній Україні.

Крім парку та палацу Даховський мав у маєтку зразковий конезавод з іподромом. Коні були ще одним захопленням Тадеуша. Він сам був гарним жокеєм, брав участь у європейських змаганнях і утримував цілу команду спортсменів-наїзників.

Даховський страшно не любив п'янство і різноманітно боровся із проявами цього суспільного лиха у своїх селах. На початку ХХ століття він відкрив у Леськовому чайну із назвою "Товариство тверезих". В закладі безкоштовно відпускали чай і цукерки для селян.

Переворот 1917 року застав Тадеуша Даховського на змаганнях у Відні. До України він повернувся в 1918 році із німецькими військами. Зібравши леськівських селян він вмовляв їх не руйнувати садибу, обіцяв в майбутньому перетворити Леськове на містечко (ну й взагалі райдужне життя). Але не судилося. Після захоплення краю більшовиками та відступу німецьких військ Даховський у свою резиденцію більше не повернувся. Але селяни виконали прохання свого колишнього пана - палацу вони не торкнулися.

 1925 році в палаці Даховських відкрили будинок культури Київського цукротресту. Через дев'ять років маєток перетворили на піонерський табір, а у повоєнні роки в ньому функціонував військовий санаторій.

В 70-ті роки минулого століття маєток Даховських перетворили на величезний склад медикаментів. Ймовірно, саме тоді будівлі і парк обнесли високими цегляними мурами.

Роки незалежності України не додали позитиву у життя Леськівського архітектурного дива - в палаці розташували військові склади…

Зараз на територію маєтку вхід закритий. А якщо когось і впускають (після тривалих вмовлянь), то на фотозйомку - табу. Наказ зверху. Ще гірше те, що з-за мурів зовсім нічого не видно. 

Починаючи із 2018 року в маєтку Даховських дозволили проводити екскурсії, за попередньою домовленістю. У 2020 році влада вирішила зробити із маєтку військовий музей.  

Фото: Роман Маленков

Джерело:  http://ukrainaincognita.com/cherkaska-oblast/monastyryshchenskyi-raion/leskove/leskove?fbclid=IwAR1kdSmSmk1sIvDZ2SYErP8xhxa7MbMw1vimBUVEh0VJ3XhctGgVj1c3I5Q 

Українські національні напої за старими народними рецептами.

Ягоданка 

Достеменно невідомо, коли з’явився цей напій, що прекрасно втамовує спрагу. Просто хтось колись вирішив залити ягоди-падалицю (а пізніше – і свіжі) водою, а після цього додати цукор і дріжджі. В результаті вийшов схожий на квас, добре тонізуючий і освіжаючий напій. 

Як приготувати: 1 кілограм будь-яких ягід (можна навіть яблука, груші, абрикоси тощо) попередньо перебрати і викласти у великий емальований або скляний посуд і залити 1 літром кип’яченої холодної води, а потім додати дріжджі (приблизно 15 грамів). Для прискорення процесу бродіння посуд з вмістом краще всього поставити в місце, де підтримується постійне тепло. Далі потрібно залишити на 4–5 днів, після розлити по пляшках, закупорити і зберігати в прохолоді. 

Коли пити: оптимально подавати до обіду як аперитив. 

Варенуха 

Цей напій став відомий на лівому березі України ще в 16 столітті. Основний склад: міцний алкоголь (горілка або самогон), фрукти і прянощі. 

Як приготувати: рецептів приготування варенухи існує безліч, тому пропорційну кількість інгредієнтів назвати складно. Беруться будь-які сушені фрукти, їх кладуть у глиняний посуд і доверху заливають горілкою. Не завадить ложка меду, стручок гострого перцю, кориця, гвоздика, імбир, але всього потроху. Зверху як кришка кладеться кірка житнього хліба, краї замазуються тістом для додання герметичності. Лишається поставити все це в духовку на слабкий вогонь і засікти час – 10–12 годин. Після витягнути і процідити через марлю отриманий напій. Пити можна як гарячим, так і холодним. 

Коли пити: на свята і за великим бажанням. 

Спотикач 

Ця настоянка готується довго, але винагороджує за терпіння своїм чудовим смаком. Спотикач – це приготовлена на прянощах і горілці настоянка. З’явившись у 18 столітті, напій постійно удосконалювався і в 19 столітті досяг своїх найкращих смакових якостей. 

Як приготувати: столова ложка ваніліну і тертого мускатного горіха змішується з половиною чайної ложки кориці, заливається літром горілки і настоюється два тижні. Після цього суміш проціджують, в отриману рідину всипають дві склянки цукру. Потім усе це ставиться на вогонь. Напій потрібно постійно помішувати, і як тільки він почне закипати – виключити, після чого накрити кришкою і дати охолонути. 

Коли пити: під час вечері і в дружній компанії. 

Узвар 

Цей прохолодний напій – не що інше, як компот із сухофруктів, але різниця полягає в тому, що в узвар часто додають ще й мед, також його можна не варити, а настоювати. Узвар – неодмінний напій на Різдво та інші великі церковні свята вже більше двох століть. 

Як приготувати: промиті сухофрукти заливаються водою, додається цукор або мед, і посудину ставлять на вогонь. Доводиться до кипіння і через пару хвилин знімається з вогню. Дати охолонути, налити в глечик і подати охолодженим. 

Коли пити: на Різдво, у літню спеку і за бажанням. 

Кисіль 

Існує кілька різновидів цього стародавнього напою. В основному киселі відрізняються своєю консистенцією: від густого желе до напою. Кисіль хороший тим, що його можна приготувати майже з чого завгодно: фрукти, ягоди, ревінь або молоко. 

Як приготувати: можна взяти, наприклад, чорницю і збити в блендері до однорідної маси. Отримане пюре вилити в киплячу воду і додати цілі ягоди. Туди ж всипати цукор і довести до кипіння. Далі додати крохмаль, розведений невеликою кількістю води, суміш знову довести до кипіння і відразу зняти з вогню. Пити охолодженим. 

Коли пити: оптимально – як третю страву після обіду, але можна і після вечері. 

Сирівець 

Відомий ще з часів Київської Русі. В 966 році князь Володимир розпорядився відсвяткувати перемогу над печенігами вживанням цього напою. Пізніше сирівець стали використовувати як заправку до окрошки і зеленого борщу. По суті, це хлібний квас, але без додавання цукру. 

Як приготувати: у велику посудину (або дубову бочку) кладеться черствий житній хліб, всипається 4 склянки житнього борошна. Усе це заливається окропом. Посудину накривають кришкою і залишають на добу. Тим часом в окремому посуді дві склянки борошна змішують з водою, додають дріжджі і залишають також на добу. Потім ця опара додається в основну посудину-бочку, вимішується, доверху доливається вода. Зберігається бочка в прохолодному місці, через 3–4 дні сирівець готовий. По мірі вибирання продукту в бочку можна доливати воду. 

Коли пити: у спеку і додавати в окрошку. 

Сита 

Сита (з наголосом на а) – це розведений водою мед, іноді відвар меду на воді. Мабуть, найдревніший солодкий напій: ще в кам’яному віці люди вживали мед диких бджіл, розводячи його водою. На Різдво ситою стали підсолоджувати кутю, а в Поліссі сита була окремою ритуальною стравою. 

Як приготувати: в ідеалі береться сотовий прісний мед, кладеться в бочку і заливається окропом. У результаті мед розчиниться, а віск спливе. Отриману ситу необхідно процідити і охолодити. Напій готовий. 

Коли пити: з метою профілактики простудних захворювань та за бажанням. 

Ряжанка 

Цей кисломолочний напій – не що інше, як йогурт, але без різних добавок. Його рецепт з’явився в Україні кілька сотень років тому: тоді змішувалося молоко і вершки, в результаті виходив різновид кислого молока. 

Як приготувати: літр молока доводиться до кипіння, потім тримається на слабкому вогні протягом 1,5–2 годин. Після цього ємність з молоком ставлять у добре розігріту духовку без вогню приблизно на 2 години. Потім молоко має трохи охолонути, до нього додається 1–2 столові ложки сметани, ємність закутується теплим рушником і залишається до ранку. Після охолодити і можна пити. 

Коли пити: у спеку (чудово втамовує спрагу) і з лікувально-профілактичною метою. 

Медовуха 

Цей напій бере свій початок з часів Київської Русі, особливого поширення набув на Західній Україні. З часом різновидів медовухи стало досить багато, в тому числі і з додаванням етилового спирту. 

Як приготувати: у літрі кип’яченої води розчиняється 50 грамів меду, в отриману солодку воду додаються промиті родзинки для активізації бродіння. Ємність нещільно накривається кришкою і на дві доби залишається при кімнатній температурі. Потім процідити через марлю, розлити по пляшках і залишити в холодильнику на 2–3 місяці. 

Коли пити: на свята. 

Калинник 

Вік цього напою обчислюється декількома сторіччями. В українському Поліссі знали безліч рецептів його приготування. 

Як приготувати: на 4 літри води береться 1 кілограм калини. Ягоди перебрати, промити і покласти в ємність. 2,5 склянки цукру розчинити в окропі і залити калину. Ємність закривається і настоюється протягом тижня в прохолодному місці. Після напій проціджують і п’ють охолодженим. 

Коли пити: з лікувально-профілактичною метою і для втамування спраги. 

Нова Каховка

Усім привіт, сьогодні ви без усіляких вікіпедій, куди ще клікати треба, дізнаєтеся про одне гарне місто, не відриваючись від реактора з котиками. Отже - Нова Каховка, місто гідробудівельників та виноробів!

Нова Каховка, скорочено міжна НК, але кожного, хто називатиме місто Каховкою, чекають пекельні муки, оскільки Каховка і Нова Каховка, це два абсолютно різних міста. Хоча вони і поруч, угу. Ще й село Мала Каховка між ними. І бонус - у містечку Таврійськ, який раніше був частиною НК, залишилась залізнична станція "Каховка" :3

Ну що ще сказати? Місто середнє, розташоване у Херсонській області, на березі Дніпра, населення трохи більше за 50000, основа економіки - ГЕС, електромеханічні заводи, виробництво кон’яків "Таврія", будівельні заводи, сільгосп та усіляка різна і нецікава більшості дрібнота. Коротше пошлю я такі бажаючих у вікіпедію за фактами (але поереджаю, що там мало, застаріло іпонуро), а зараз почнемо ж віртуальну екскурсію містом

І почнемо з Каховської ГЕС. Чому Каховської, можливо спитає хтось, раз місто Нова Каховка? Бо коли її будували у 1950х, міста ще не існувало, тому назвали на честь найближчого, а потім назву поміняти забули, так і звуть її, додаючи ще більше плутанини. Ну а ГЕС стоїть собі, крутить турбінами на 351 МВт та зрідка баржі через шлюзи пропускає

А отак Дніпро інколи бушує

Ось не менш відомий ракурс, з якого її всі кому не ліньки фоткають. Уночі підсвічується, може і за рахунок власної енергії, а от місту тієї енергії перепадає маленький промінь для запуску головного рубільнику - світло з державної енергомережі. Радянські енергетики активно роздавали цим ляпаси здоровому глузду

І наостанок - табуретки. Це такі крани, які піднімають шандори для скиду води, але у нас їх кличуть табуретками. Ох ці народні призвіська...
Північно-Кримський канал я показувати не буду, а то у когось бомбане, почнуться політичні срачі, ну їх. Краще перейдемо до самого міста. І почнемо з мерії

Ця будівля з колонами і шпилем початково призначалася для якогось інституту, та згодом сюди переїхали депутати, які доси дбають про місце своєї роботи, на відміну від Палацу культури напроти, який спокійно згорів. Центральна площа в принципі має якусь відверто совкову назву, але її ніхто так не називає, просто головна площа і все тут. І життя тут таке ж - просто порожня площа і все

А це вищезгаданий Палац Культури. Доси на ремонті - у 2007му році на День міста полум’я поглинуло його і лише трохи не вистачило, щоб знищити цю прекрасну колись будівлю. Пічаліті

Типовий будинок Старого міста - район. з якого почалася Нова Каховка і який доси вабить свою атмосферою спокою і затишності. Дво-трьохповерхові будинки 50х з черепичними дахами, купа зелені, тихі вулиці - ідеальне місце, щоб відпочити від метушні

А будинки не прості, а з такими от орнаментами. Взагалі НК одне з трьох міст у світі, які від самого початку були збудовані по єдиному плану, інші два - Бразиліа та Санкт Петербург. І коли потрапляєш до Старого міста, цей порядок відразу відчувається

Перша школа у місті. А Довженко, це такий режисер був відомий і от полюбляв він до НК, яка тоді будувалася, приїджати, та навіть фільм зняв. Фільми його я не дивився, от такий я некультурний, та кажуть, на той час це шедеври були

Ось і пам’ятник тому самому Довженку від культурних людей

Альтанка у нашому парку. Просто альтанка, їх дві таких, в одній кафе непрацююче, а у цій нічого. Частина архітектурного ансамбля Палацу культури, от

Раз вже ми зайшли у парк, чом би не пройтися його алеями. Якоїсь набережної у нас фактично нема - тільки пристань та алея уздовж Дніпра. Натомість є найголовніше - природа, причому вважаючи на стан парку, майже вже дика:)

Перед вами один з платанів, які застали ще село Ключове, на місці якого і виросла НК. А Ключове назване так від ключів з чистою артезіанською водою, яка наше місто доси поїть сусідам на заздрість

Якщо пощастить, можна провести сонце, яке сідає за Дніпром, сидячи в одному з затишних куточків на берегу. А можна не сидіти. а купатися, благо пляжі є

А це проспект Дніпровський - офіційно головна вулиця міста, але по ньому не скажеш, тихий, як і все Старе місто, все суспільне-торгове-розважальне життя триває на інших вулицях

Кобзар, куди ж без нього

Ще трохи орнаментів Старого міста

А це Адмінбудівля Електромашу - заводу, який випускає різні електродвигуни та всіляку машинерію

По старовині походили, тепер ближче до активнішого життя. Перед вами площа перед кінотеатром, лавочки нажаль не підновляли, раніше яскравими були

От таку креативність проявило населення одного з гуртожитків разом з якимось магазином у ньому ж

Новобудови. Будують у нас може і не так активно, як у великих містах. але будують і житло це хазяїв знаходить, а значить місто росте потроху

От ця вулиця Першотравнева і є тією, яка виглядає як головна вулиця міста - торгові центри. кафе, магазини, офіси і бурхливе (принаймі як для середнього містечка) життя. І не звертайте уваги на відсутнью літеру на універмагу - він на ремонті:)

Навіщо я виклав сюди фотку дев’ятиповерхівок? Мабуть щоб показати, що наші дев’ятиповерхівки найдев’ятиповерхівістіші дев’ятиповерхівки у світі :3 Ну і щоб подивилися на піски, на яких стоїть місто і на сосни, лісами з яких ці піски засаджені, тому тут не пустеля, а... ммм... оаза посеред полів, якось так

Раз вже ми завітали до району Сокіл, то чом би й не видертися на 12поверхівку та не окинути поглядом міські околиці, з сосновими лісами і соєвим заводом на обрії


Перед вами символ Соколу - "дім без тата". Хто не в курсі - на стіні слова відомої у совку дитячої пісні, в яких пропущений рядок "пусть всегда будет папа". Дивлячись на нинішні реалії, цей скорочений куплет можна сприйняти як пророкуючий. А ще це найдовгий у місті будинок, такі "будинком-стіною" ще кличуть

А в іншому районі стоїть ще пара будинків з орнаментами на цегляних стінах. Ось цей, наприклад, збудований у 1980х і несе на стіні символ олімпіади-1980. За ним виглядає зображення голубу мира, який сере на глобус і є ще кілька з простим орнаментом з цеглі

У Новій Каховці полюбляють квіти, причому як садити, так і викопувати темними ночами. На щастя перших більше:)

А зрідка квіти ще й малюють, як на цьому перебудованому будинку

Кафешка у віддаленому районі

Щас спою(с)

Всім відомий їжачок

І небо, таке постійне і водночас, таке мінливе...

На цьому все. Всі фотки окрім першої, мої, зроблені в різний час. Звісно НК, це не Київ там якійсь чи Львів, та навіть тут можна знайти чудові краєвиди, а якщо вміти бачити красу у буденному і любити своє місто, яке моно є, то життя буде куди цікавішим. З вами був Червоний Вовк, сподіваюсь комусь та сподобалося:)

Бувають такі моменти, коли трохи не зручно находитися з хворою людиною. І тим паче, коли вона ще й не прикривається. Відео від Almost Cool on MEM покаже вам 8 СПОСОБІВ, АБИ УНИКНУТИ ХВОРОБИ.