Я похожа на кошку

У музеї Франка у Львові офіційно обрали нового працівника – кота Мурлику

Директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка Богдан Тихолоз зазначає, що кота вирішили завести не просто так. По-перше, потрібен був медіапривід — зробити музей позитивним і сучасним. По-друге, як відзначає франкознавець, це відома світова практика.

— Моя програма на посаду директора називалася «Живий музей живої людини», а дім, у якому немає кота, це не зовсім дім, — каже Богдан Тихолоз. — У багатьох музеїв на службі є музейні коти. Вони мають пильнувати, щоби не було мишей. Також вони приваблюють відвідувачів. Але найголовніша причина — сам Франко, який дуже любив тварин. У його домі був кіт, рудий. Ім’я його точно невідоме, але є всі підстави вважати, що він був Мурлика, бо саме так називається кіт у відомій поемі-казці «Лис Микита». Франко не тільки мав його за кота. Він мав його за друга та лікаря. Відомо, що кіт вилазив поету на плечі, багато хто згадував, що його часто можна було застати у такій позі. Думаю, деякі поезії Франка написані під впливом кота. То як може не бути кота у цьому музеї?

До того, як потрапити в музей, кіт жив у підвалі, потім 4 місяці пробув у ветеринарній клініці, куди його принесла волонтерка Оксана Харишин, аби соціалізувати. Деякий час Мурлика жив і в родині, проте через алергію в дитини його повернули.

Мурлика буде жити в будинку, де працюють наукові співробітники, та допомагатиме проводити екскурсії.

Авторка світлин: Оксана Харишин

Дженніфер: Про що думають тварини, коли намагаються зарити свою їжу, а ця бісова кухонна плитка залишається на місці й з неї не виривається ані крихти? Я розповім вам; вони думають: "Ох уже ці дурні люди! Вони навіть не можуть зробити ґрунт, який працюватиме правильно!"

Знайди кицьку

Кіт у голові

Нікчема Ґрімер