чорний лев

Реставрація дверей у Львові

Цьогоріч місто Львів планує відреставрувати щонайменше 40 дверей в будинках, які розташовані в історичній частині міста. Усі роботи проводять відомі місцеві реставратори по дереву та металу. При реставрації брам 70% вартості робіт оплачуються із міського бюджету, 30% – сплачують мешканці. 

У центрі Львова відновили одну з найвищих брам середмістя - на вулиці Театральній, 3. Висота дубової конструкції майже 4 метри.

Ця дубова брама зроблена орієнтовно у 30-х роках ХХ ст. З того часу було втрачено елементи решіток, які були прикрашені рідкісним та специфічним сплавом нейзильбером – це спеціальна речовина з міді, нікелю і цинку. Окрім того, встановлена нову клямку, максимально схожу до автентичної.

До і Після

Ця нова брама стала справжньою сенсацією, адже тепер вона прикрашатиме вхід у нещодавно відновлену медіатеку «Під Високим Замком», що на вулиці Богдана Хмельницького, 175.  Історичні дубові двері за підтримки ЛКП «Бюро спадщини» фахівці виготовляли упродовж двох місяців. 

Упродовж двох років на замовлення Львівської міської ради проводили реставрацію фасаду будівлі, також мешканці будинку подали заявку на участь у програмі співфінансування відновлення брами. 

«Раніше тут стояла простенька радянська брама, яка була дуже знищена, ми вирішили відновити браму, яка була тут первинно. До слова, її креслення розробили ті ж архітектори, які відповідали за проєкт реставраціїї фасаду будівлі та оновлення простору бібліотеки», – розповів реставратор Ростислав Малецький. 

Нагадаємо, що нещодавно медіатека «Під Високим Замком» зазнала суттєвих змін і відкрила свої двері для відвідувачів. Проект реставрації гозробила архітекторна фірма «Рутенія», за яким історичну будівлю відреставрували, а сам простір оновили та осучаснили врахувавши усі побажання бібліотекарів та цільових аудиторій. 

До

Після

На мапі відновленої спадщини Львова з’явилася ще одна відреставрована брама, цього разу на вулиці Івана Котляревського, 13. Раніше вона була замальована чорною фарбою, а її красиве засклення забите фанерою. Фахівці відновлювали історичну браму близько трьох місяців. 

«Сама конструкція брами була викривлена, під нашаруванням старої фарби приховувалося багато заржавілих елементів та деформацій, а нижня її частина та пороги були просто знищені. Це все нам довелося відновлювати», – розповів реставратор Юрій Миколаїшин.

Окрім цього, фахівці встановили нову клямку, відновили роботу автентичних завіс і встановили відреставрований австрійський замок, який хоч і не рідний, але відповідає по віку цій брамі. 

До

Після

Ще одна відреставрована брама з’явилася на мапі відновленої спадщини Львова: цього разу в будинку на вулиці Володимира Короленка, 17. Раніше вона була деформована, зафарбована непримітною фарбою, а безліч декоративних елементів були втрачені. 

«Ми старалися повернули первісний вигляд цій дубовій брамі, адже за тривалий час служіння мешканцям вона збереглася не в найкращому стані. Її конструкція ледь трималася, не вистачало дерев’яних елементів. На поверхні залишилось безліч пошкоджень та слідів від врізання замків, а красиве ручне різьблення з рослинними мотивами було затерте. Ми це все виправили», – розповів реставратор Павло Войтович.

Також фахівці відновили засклення брами, ковані решітки та встановили нову клямку, яка відповідає стилістиці схожих брам.

Реставрація брами коштувала близько 65 тис. грн., з яких 70% оплатило місто в рамках програми співфінансування. Решту витрат взяли на себе мешканці будинку.

в Киеве сдают комнату-балкон за 4000 гривен

Помещение переделано из балкона или лоджии, там едва уместилась кровать, небольшой столик и этажерка для вещей. Указывается, что там также есть двухстворчатый шкаф с зеркалом и небольшая антресоль.

Вместо кровати – широкое раскладное кресло, которое трансформируется в спальное место. Комната предлагается в аренду одной девушке.

"Квартира многокомнатная, остальные проживающие – девушки. Каждый живет сам по себе, без недоразумений, шума и колхоза. Комната после ремонта, очень небольшая, светлая и чистая. Закрывается на ключ", - рассказал хозяин квартиры.

сурс

Содержимое полицейской машины в Украине

В ушедшем году Украина заняла первое место в рейтинге стран по ввозу в ЕС контрабандных сигарет

Мрія малороса у 2004 тому)

Дівоче-жіноче святкове вбрання. Кінець ХІХ - початок ХХ століття. Ч.5

Частина 1 - http://joy.reactor.cc/post/4534904

Частина 2 - http://joy.reactor.cc/post/4535580

Частина 3 - http://joy.reactor.cc/post/4539930

Відеоролики проекту СПАДОК (англ. Back to Basics) присвячені українській культурі, традиціям, народним звичаям. У частині циклу «Національне святкове вбрання» глядачі побачать, як в XIX-ХХ столітті виглядала українка в залежності від віку, соціального статусу і регіону проживання. Для цього в кожному з коротких, але яскравих епізодів, буде відтворено характерний для певного регіону етнічний образ. 

Над створенням роликів працювали: режисер Олексій Гуз, оператор Юрій Бакун, консультанти Українського Інституту Історії Моди, графіка проекту Signal Red, продюсер Олена Малкова.

У проєкті «Спадок» звучать українські народні пісні, записані в сучасній обробці спеціально для циклу фолк-музикантами: Ігор Сакач (музичний продюсер), Максим Бережнюк (виконавець на традиційних духових інструментах, вокаліст), Марія Квітка (вокалістка), Анастасія Полетнєва (вокалістка)

Тернопільська обл. Заліщицький район

Модель: Ярина Дронь. Засновниця реконструкторської майстерні українських традиційних прикрас «ВидимоНевидимо». Скрипалька, займається відновленням та популяризацією етнічної музики. 

Чорна вишивка на Поділлі ніколи не вважалася жалобною. Цей колір асоціювався з кольором землі, а отже з родючістю, достатком та добробутом. У цьому регіоні так вишивали навіть весільні сорочки. Частіше за все нитки для такої вишивки виготовляли з вовни чорних овець. 

Ґердан – традиційна дівоча прикраса з бісеру, що використовувалась як частина головного убору. У XIX столітті бісер був настільки дрібним, що для низання ґерданів доводилося використовувати кінський волос.

Рівненська обл. Сарненський район

Модель: Оксана Мітюхіна. Займається збереженням, дослідженням, відтворенням та популяризацією української вишивки. 

Постоли (личаки) – взуття, плетене з кори дерев: верби, липи, в'яза тощо. В Україні найкраще збереглася традиція носити таке взуття на Поліссі. Одягали їх на полотняні або вовняні онучі, які намотували майже до колін. Личаки зношувались вкрай швидко – за чотири дні літом, і до тижня зимою. За рік одна людина змінювала близько 50 пар. 

Окрім взуття із лика виготовляли ще й сумки – навіски. Вони були популярними на початку XX століття. Використовували їх для зберігання дрібних речей та грошей.

Івано-Франківська обл. Снятинський район

Додільна сорочка - майже до самої землі.

Окрийка, окрійка - вишитий пасок.

Уплітки - сплетені у вигляді кіс, червоні гарусні нитки або стрічки з червоних гарусних ниток, які впліталися в коси. Гуцулки прикрашають свої уплітки мідними бляшками або ґудзиками. Найчастіше уплітки обвивають навколо голови, утворюючи своєрідний вінець з кіс. 

Полтавська обл. Миргородський район

Модель: Олена Дідик. Археолог, етнограф, дослідник та реконструктор традиційного одягу українських селян. Учасник фольклорного гурту «Гуляйгород». 

 Гаман – торбинка, в якій зберігали гроші та дрібні речі. На Полтавщині жінки шили їх з яскравої тканини, прикрашали вишивкою та аплікацією. Кріпили такий аксесуар до поясу або ж пришивали до спідниці. 

 Юпка – верхній жіночий одяг, що побутував у центральній та лівобережній Україні в ХІХ – першій половині ХХ століття. Шили юпки зазвичай із купленої мануфактурної тканини: вибійки, черкасини, або ж китайки. У кінці ХІХ століття кількість вусів на спинці юпки була ознакою заможності: чим багатша жінка або дівчина – тим більше складок нараховувалось на її верхньому одязі. На Полтавщині разом з крамними зустрічались юпки, пошиті з домотканого сукна.

Волинська обл. Ратнівський район

Модель: Олена Видрич. Фольклорист, дослідник традицій українського Полісся. Займається відродженням давніх традицій гуртового співу. Керівник дитячого фольклорного гурту «ЯсноКрасно». 

Як застібку для коміра сорочки, окрім кольорової стрічки на Поліссі використовували «шпоньку» («спінку») - металеву прикрасу у вигляді двох кружечків, з’єднаних штифтиком. Менший, не оздоблений кружечок, просовували в петлі на комірі, більший, зазвичай декорований кольоровим скельцем, залишався ззовні. 

Унікальна техніка декорування одягу аплікацією збереглася лише в декількох селах Волинської області. Таким чином оздоблювали сорочки, фартухи, притулки та плати. На біле полотно нашивалися смужки червоного, чорного та голубого кольору, що імітували розташування тканих узорів.

Сумська обл. Охтирський район

Модель: Марія Пошивайло. Дослідник українського гончарського фольклору, майстер народного мистецтва з соломоплетіння, писанкарства й виготовлення традиційних дівочих головних уборів.  

Особливо модним у кінці ХІХ століття стає кубовий ситець – тканина мануфактурного виробництва, із нанесеним на неї квітчастим візерунком. В Україну його почали завозити з 1840-их років. Найчастіше використовували для пошиття керсеток, юпок, спідниць та очіпків. 

 У деяких регіонах України вважалося соромом виходити за межі подвір’я без запаски, особливо негоже було, щоб їх у такому побачив сторонній чоловік. Найбільше цінувалися виготовлені з привозної парчі, золоті та срібні запаски. Їх вдягали лише на свята. Парчеві запаски були дуже коштовними, тому деяким дівчатам доводилося позичати їх на весілля у своїх подруг.

Уряд обрав ескіз Великого герба України

15 украинских блюд, о которых мы начали забывать

От этих блюд ломились столы украинском течение нескольких веков. Украинская кухня чрезвычайно богата. Борщ, сало, вареники, галушки и много других блюд давно стали визитной карточкой нашей страны во всем мире. Наша кухня признана одной из лучших на планете - в феврале прошлого года туристы из разных стран мира поставили украинские блюда на восьмое место между кулинарным богатством Японии и Китая.

Украинцы издавна умели создать вкусную и необычное блюдо с дешевых и обычных продуктов: свеклы, свинины, сала, пшеничной муки, яиц и молочных продуктов. Кроме того, всегда особое место в традиционной украинской кухни занимали рыбные блюда. Древние рецепты до сих пор будоражат умы поваров всего мира: караси в сметане, судак тушеный с луком и чесноком - эти и другие блюда занимают передовые позиции в ресторанах Европы и Америки. А еще - вареники, галушки, узвар, компот, медовуха...

К счастью, эти блюда еще пользуются популярностью среди украинцев. Но есть просто таки фантастические блюда, которые почему-то пропадают (а то и вовсе уже пропали) со столов наших сограждан.

Товченыкы

Так называются рыбные котлеты, которые варили в воде. Готовые котлеты поливали луковой поджаркой.

Тетеря/ рябко

“Троянцям всім дали тетері

I відпустили на кватері:

Щоб йшли, куди потрапить хто”

(Іван Котляревський, “Енеїда”)

Эта подобная кулешу блюдо готовилась из пшена и заправлялась жидким гречневым или ржаным тестом. В праздничные дни тетерю готовили на мясной или рыбной ухе. А вот постную тетерю иногда заправляли хреном с квасом. Готовое блюдо украинцы приправляли толченым салом или зажаркой из лука на растительном масле.

Блюдо было очень популярным в казацком быту, однако с начала XX в. она постепенно начала выходить из употребления.

Таратута

Таратута – это свекольный суп. Свёклу отваривали, добавляли солёный огурец и лук. Варили этот суп на свекольном отваре, добавляли подсолнечное масло и огуречный рассол.

Если по простому - суп с крупами. Готовили крупник украинцы испокон веков на мясном бульоне или воде - в зависимости от сезона и достатка хозяина. В бульон засыпали гречневую, перловую, пшеничную, кукурузную крупу так, чтобы готовое блюдо имело консистенцию очень жидкого пюре.

Иногда для калорийности в крупник добавляли одну-две картофелины. А заправляли всю эту вкуснятину жареными на масле или сале луком, морковью, петрушкой, пастернаком и молодым укропом.

Вергуны

Печенье готовилось на пресном тесте. Обжаривали на масле до образования красивой корочки.

Холодник

Соломаха

Украинская народная блюдо, которым хозяйки на Прикарпатье, Буковине и Подолье до сих пор угощают гостей. Основным компонентом соломахи является гречневая мука (иногда пшеничная или ржаная), из которой делается жидкое тесто. Затем его вливают в подсоленный кипяток и заваривают, размешивая. Когда соломаха готова, в нее добавляют масло. Соломаха была одной из самых распространенных блюд в походах украинских казаков.

Душенина

Это старинное блюдо готовилось из мяса (в основном - свинины), овощей, пряностей и все это дело заправляли мукой.

Сначала хозяйка резала мясо на куски средней величины, затем обваливали его в муке, складывала в горшок, заливала кипятком или мясной похлебкой (нередко сывороткой или сметаной). Затем к этому всему добавлялись лук, морковь, специи, соль. Тушилась душенина до готовности. Ели блюдо с вареным картофелем, кашей, щедро поливая их соусом.

Следует также отметить, что это блюдо было настоящим украшением праздничного стола - без душенины не обходились ни одни свадьба и крестины.

Шпундра

Шпундра - давнее украинское по-настоящему народное блюдо: свиная грудинка, поджаренная с луком на сковороде, а затем сваренная в свекольном квасе вместе с нарезанными свеклой и заправленная мукой. Именно этим блюдом угощал "Енеєвих бояр" царь Латин в легендарной поэме Котляревского.

Кныш

“I зараз миттю всі пустилися

Горілку, м’ясо куповать,

Хліб, бублики, книші вродились,

Пійшли посуди добувать”

(Іван Котляревський, “Енеїда”)

Кныш - это ржаной, реже пшеничный хлеб из муки тонкого помола. Из готового теста украинцы лепили круглые лепешки и, обмакнув в масло ложку, надрезали ею по краю хлеба. Полученные «лепестки» вынимали, загибали к середине хлеба и прижимали ложкой. Под этими «лепестками» кныш изредка начиняли жареной на масле луком. Кныши вприкуску с жареным салом - объедение! В западных областях кнышом называли пирог, начиненный гречневой кашей и вареной картошкой.

Кнышами украинцы одаривали колядников, с ними посещали родственников и кумовьев на рождественские праздники, их носили дети своим бабкам-повитухам.

Сейчас это блюдо готовят редко, преимущественно на Полесье.

Зубцы

“На закуску куліш i кашу,

Лемішку, зубці, путрю, квашу

I з маком медовий шулик”

(Іван Котляревський, “Енеїда”)

Если простыми словами, это кутья из очищенных зерен ячменя, сваренная из толченых и просеянных конопляных зерен. Особенно зубцы любили дети - блюдо имело сладковатый вкус и считалось лакомством. В конце XIX века, к сожалению, зубцы перестали появляться на столах украинцев.

Шулики

Еще это лакомство называют ломанцы. Блюдо традиционное для украинской кухни особенно во время Медового спаса. Порезанные на небольшие кусочки пшеничные лепешки, залитые разведенным медом вместе с тертым в макитре маком, - в сто раз лучше любых глазированных хлопьев!

Кваша

Блюдо из гречневой или ржаной муки с солодом, похожее на густой кисель. Сначала муку запаривали кипятком, разводили до густоты жидкого теста и ставили на ночь в теплое место для скисания. Такое кисло-сладкое молодое тесто утром варили в горшке, внимательно следя, чтобы размазня "не убежала". Летом квашу заправляли садовыми ягодами, зимой - свежей калиной, сушеными, вареными и толчеными грушами.

Кваша считалась лакомством, ее очень любили, восхваляя: "Така кваша, якби й наша; Як кваша ся вдасть, дівка ся віддасть".

Нынешняя народная кухня по странным причинам игнорирует это самобытное блюдо.

Буцыки

Буцики готовились из теста на основе пшеничной муки. Буцики варили в воде и подрумянивали на масле. Кушали их со сметаной, мёдом или луковой зажаркой.

Варенуха

Сам Котляревский описал этот напиток так: хлебное вино или наливка, вареное с сухими плодами, медом и пряными корнями.

Готовили этот алкогольный напиток так: сначала готовили компот из сушеных груш и слив, в течение ночи настаивали, цедили, добавляли красный острый перец (чтобы захватывало дух!), мяту, чабрец и, по возможности, гвоздику или корицу. Затем эту смесь парили с медом в печи и подавали в горячем или холодном виде.

Ранее этот напиток был в большом почете у запорожских казаков. Сейчас варенуху только иногда готовят на Среднем Поднепровье и на Слобожанщине.

Поислання на джерела: https://inlviv.in.ua/statti/tse-vam-ne-fua-gra-11-ukrayinskih-strav-pro-yaki-mi-pochali-zabuvati?fbclid=IwAR2uHDHiOE1yDmfiCxPBW-3Y22JWW7T1bu3JsBe7QXlEL4LEW2ny0Na8wqQ

Маршрут, которого все ждали