Прекрасное видео о представлении новой Украины для всего мира!
Ukraine is open for you!
Прекрасное видео о представлении новой Украины для всего мира!
Ukraine is open for you!
1 вересня 1939 року – початок Другої світової війни. Початок найбільшої трагедії і гуманітарної катастрофи в історії людства, початок найстрашнішого злочину проти людяності, за який досі не покарані всі винуватці.
Другу світову війну розв‘язали дві тоталітарні країни* – нацистська Німеччина та комуністичний СРСР. Але в Нюрнберзі на трибуналі 1945-1946 років засудили лише злочинний нацистський режим, а злочинний комуністичний режим залишився непокараним. Історія не пробачає таких помилок. Саме тому людство продовжувало страждати від комуністичного СРСР ще до 1989 року доки не впала Берлінська стіна. Але і після падіння стіни та розвалу СРСР світ знову не засудив злочинний комуністичний режим та не покарав його за розв‘язання Другої світової війни. Це була та ж сама помилка і історія знов не пробачила нам цього. Саме тому людство сьогодні опинилося на порозі нової світової війни, бо Росія намагається відродити СРСР, виправдити комуністичний режим та реалізувати імперські амбіції про світове панування.
Злочини проти людяності не мають терміну давності, тому ніколи не пізно засудити злочинний комуністичний режим та злочинні дії тоталітарного СРСР. Комунізм має бути заборонений у всьому світі, як і нацизм. Людство має це зробити обов‘язково, щоб жити далі у безпеці.
Не забуваймо уроків історії.
*Друга світова війна розпочалася з розподілу Польщі між нацистською Німеччиною та комуністичним СРСР за попередньою злочинною змовою, коли вони підписали Пакт Молотова-Ріббентропа 23 серпня 1939 року. Згідно із таємним протоколом до нього, нацисти та комуністи ділили між собою Східну Європу. 1 вересня 1939 року спочатку Німеччина, а потім 17 вересня 1939 року СРСР вторглися у Польщу та окупували її. СРСР вступив в Другу світову війну на боці нацистської Німеччини.
Українські землі з перших днів опинилися в епіцентрі бойових дій, тому для українців ця війна почалася саме 1 вересня.
У цей день Німеччина напала на Польщу, а бомбардувальники Люфтваффе бомбили Львів, упродовж першої половини вересня 1939 року – Луцьк, Станіславів, Тернопіль, Дрогобич, Сарни, Яворів, Стрий та інші міста.
Серед мільйона польських військових, близько 120 тисяч були українцями. У Вересневій кампанії 1939 року у боях проти нацистів загинуло близько 8000 українців-громадян Польщі.
Водночас у вересні 1939 року загони ОУН підняли повстання в деяких районах Західної України з метою створення незалежної Української держави. Але ці зусилля були придушені після вступу на ці території радянських військ.
Трагедією українського народу на той час була відсутність власної держави, а відтак його розподіл між усіма воюючими сторонами у цьому конфлікті.
Про те, які функції має місто, і з якими проблемами зітнулись багато великих міст світу. Як подолати ці проблеми і що робити для того, щоб мешканці міста почували себе захищеними і радісними.
про фізіологію людини, і про те як на наші відчуття впливають розміри міста і будинків. Як має будуватись місто враховуючи масштаби людини? Як на місто впливає автомобільний рух? І чому висотне будівництво це зло?
Інтерес підігрівало відразу дві речі: З однієї сторони фільм цікавив, як історичне полотно, хоча я думаю ніхто, окрім наших прокатчиків, не позиціонував його саме як чисто історичний фільм. З іншої сторони - це фільм знятий не Україною, але про Україну.
Скажу відразу - фільм сподобався, дуже сильно сподобався. Напевне навіть настільки сильно - що увійшов в перелік самих улюблених фільмів. Хороший художній драматичний фільм, з історичним підтекстом. Хороші історія і сюжет, хороша операторська робота, хороша режисура, хороша акторська гра, звук та спецефекти. І скільки я читав відгуки в інтернеті, і чув від багатьох знайомих які також не пожаліли 50 гривень на білет - фільм сподобався більшості. Або навіть якщо і не сподобався, то явного негативу не викликав.
Але наші критики зовсім іншої думки. Причому, це нищівна критика, яка інколи прямо таки котиться до того, щоб не пускати "Гіркі Жнива" на великі екрани. І в цьому виникає питання - як же так?
Я досить тісно працюю з кінотеатрами нашого регіону, і особисто від адміністрації чув про проблему з відвідуванями сеансів. Фільм просто не популярний. І на це повпливала думка критиків.
Відразу скажу, що Західні критики також були розчаровані стрічкою, а точніше деякими аспектами, але їхня критика в більшій мірі відноситься до не досить продуманої рекламної кампанії, дещо незграбної звукової чи операторської роботи над фільмом.
Узагальнити можна так: фільм начебто і хороший, але очікувалося більшого професіоналізму від авторів. Добре, на четвірочку, але можна та треба краще.
А що ж наші критики. А от тут і бардак, вибачте мене. Таке відчуття ніби Україна давно має якщо вже не свій Голлівуд, то Боллівуд точно. Піднявся такий шум і гам, ніби цей фільм знятий в десь в Кремлі. І це і обурює, і дивує.
До проблем фільму відносять так звану граничну гіперболізацію і безкомпромісний поділ світу на чорне та біле. Я можливо далекий від основ кінематографу, але хіба для художнього фільму це не допустимий прийом? Так, краски в фільмі згущували, особливо стосовно постаті Сталіна. Але не настільки сильно, щоб скотитися до пропаганди й абсурду. А підвищення контрасту і інтонації дозволило краще перейнятися переживаннями героїв.
Також критики вважали, що фільм антисемітський, і підводить до висновку, що українцеві по-справжньому добре лише за межами України. Хм... дивно, чи автори цих висловлювань дивилися взагалі цей фільм. Я особисто не замітив ніяких антисемітських мотивів. А про еміграцію так взагалі абсурд - добру частину фільму йде мова проборотьбу за Україну, про любов до неї і патріотизм. Так, в фільмі піднімається питання пошуку дому за кордоном, але хіба ж від доброго життя? Від безвиході, і це яскраво показано.
Особливо порадувала Олена Панченко з «Апострофа», яка заявила, що фільм знятий не про українців, і не для українців. В цій заяві правди 50 на 50, а от здорового глузду 0. Так, фільм знімався орієнтовано на західного глядача. І про це заявлялося в відкриту. Емігранти зняли цей фільм на власні кошти, і розкрили в ньому історичні аспекти Української історії - болючі аспекти, про які в самій Україні інколи забувають. Чому ж за всі роки незалежності Україна з її талантами не змогла відзняти стрічку, яка б більш маштабно розкривала суть проблеми геноциду українського народу?
Звинувачень дуже багато, але всі вони впираються в одне - знімали не ми тому і фе...
І це дуже прикро. Так фільм не історичний, художній, зроблений по шаблонах, має ряд ляпів, але він єдиний в своєму роді, і з того що ми маємо - від найкращий. Навіть відносно нещодавній "Поводир" не зміг викликати таку бурю емоцій, як "Гіркі жнива".
На вашу думку - заслуговую цей фільм такої критики?
Так, фільм не вдався абсолютно | |
|
1 (2.3%) |
Так, але не настільки сильної | |
|
10 (23.3%) |
Ні, проблеми фільму можна пробачити за його душевність | |
|
9 (20.9%) |
Які проблеми, фільм чудовий! | |
|
23 (53.5%) |
Это мы подбираемся к главной достопримечательности города, которую видно, к сожалению, не будет — Хустскому Замку(он на той горе, что слева на фото).
От і правильно, нам вони не потрібні. | |
|
116 (34.3%) |
Вони не мають право це робити. | |
|
111 (32.8%) |
Мені все одно. | |
|
111 (32.8%) |
В Украине есть огромная проблема с животными, которые содержатся в ужасных условиях в цирках, частных зоопарках и даже на заправках. В Украине на воле осталось около 200 особей и приблизительно такое же число держат в неволе. В мире проводятся кампании, направленные на защиту медведей от жестокости. Среди самых распространённых методов спасения медведей от нелегальной эксплуатации – создание медвежьих прибежищ. Одним из таких является «Домажир», находящийся неподалёку от Львова.
Медвежье прибежище «Домажир» находится на территории природоохранной зоны Расточье – холмистой кряжи, тянущейся ото Львова до польского Томашова. Здесь проходит водораздел между Балтийским и Черным морями, потому местность богата на уникальную растительность. Место выбрали австрийские зооблагодетели – фонд «Four Paws», и с помощью местной администрации основали реабилитационный центр для медведей, пострадавших от людской деятельности.
Создание убежища
Подобные медвежьи убежища (приюты) есть в США, Канаде, даже в тропических странах, как Малайзия или Индонезия – там в приютах берегут от исчезновения малайских медведей (более известных как sun bear). Медвежий приют – это большой участок леса, окруженный защитной оградой, где медведи, спасённые от ужасных условий, могут проводить остаток жизни в природной среде. Здесь они плавают в бассейнах, поднимаются на деревья и бегают по земле, для многих из них – впервые в жизни.
Идея «Домажира» возникла в 2012 году, а физические очертания приют обрёл в мае 2016, когда началось строительство. Игорь Ныколин, директор реабилитационного центра, вспоминает:
— Первый камень был заложен в помещении рецепции, или «Welcome зоны», как мы её называем. Это стартовая точка для экскурсий, откуда посетители идут наблюдать за нашими воспитанниками. Медведи «Домажира» живут посреди леса – в условиях, которые мы создали приближёнными к настоящим. Животных, которые пребывали в неволе, нельзя восстановить на 100%. Они никогда не вернутся в дикую природу. Украина имеет проблему с содержанием бурого медведя, который занесён в Красную книгу.
У местных медведей невесёлое прошлое: кто-то приехал из передвижного зоопарка или цирка после запрета таких развлечений в Украине, кого-то удалось спасти из травильной станции или охотничьей зоны. Организовывая экскурсии, в «Домажире» надеются научить посетителей ответственному отношению к живой природе, показать жизнь в гармонии с дикими животными. Потому одно из важных направлений деятельности – эко-просветительское.Условия проживания
Территория приюта сейчас занимает почти 8 га, на ней размещено 7 вольеров со всей медвежьей инфраструктурой (в том числе игрушками для развития природных навыков или бассейном для купания). По стандартам безопасности фонда «Four Paws» реабилитационный центр ограничен от леса двойным электрозабором. У косолапых нет причин бежать, однако необходимо обезопасить себя от случаев проявления их исследовательской натуры: медведи склонны обходить большие территории в поисках еды, а их лапы приспособлены рыть подкопы. Игорь делится наблюдениями:
— В плане развития медведи очень интеллектуальные животные. Они знают наши голоса, отзываются на них, и, как правило, они очень активные. Особенно в летний период, утром и вечером. Днём медведи могут спать, даже посетителям мы не гарантируем, что они увидят всех. На этой большой территории животные могут легко спрятаться, у них есть свои укромные места. Мы также помогли построить берлоги и надеемся, что медведи будут спать этой зимой.
Сейчас на реабилитации в «Домажире» пребывает 9 животных. Начали заселение в прошлом июле, первым воспитанником стал Потап. Его нашли благодаря активистам, которые сообщили, что возле ресторана в парке есть клетка с медведем. Предыдущий хозяин просто оставил медведя, заведя бизнес в Польше. Скоро в приюте к Потапу присоединились Тайсон, Машутка, Маня и другие косолапые:
Тайсон прибыл из охотничьей станции около Коломыи, а Машутка жила в тесной клетке, её использовали для травли, тренировали собак. Оба медведя были очень худыми, сейчас интересно наблюдать, как они набирают вес.
Все животные, попавшие сюда, не имели надлежащих условий жизни, в том числе, правильного рациона. Но сейчас питаются правильно:
— На 80% рацион вегетарианский, то есть фрукты, овощи, тыквы, яблоки, сливы, персики, апельсины. Очень любят рыбу, мы даём им курятину и не даём много сладкого. Если хлеб, только чёрный. У многих животных здесь есть стоматологические проблемы. Очень надеемся, что этой зимой они пойдут в зимнюю спячку. Раньше они не могли этого делать из-за неполноценного рациона и плохих условий содержания.
Спасение и перспективы медведей
Зоозащитники из «Домажира» следят за ситуацией с медведями по всей Украине. У них есть список из 40 животных, которые сейчас пребывают в неволе и потенциально нуждаются, чтобы их приютили. К сожалению, помочь всем и сразу невозможно. В соответствии со стандартами, медведя нужно содержать на территории не менее половины гектара. В том числе, у животного должна быть своя комната (бокс), куда можно спрятаться при плохих погодных условиях. Для этого нужны инвестиции. В приоритете на заселение в приют – те животные, которые пострадали более всего.
Процесс передачи медведя от собственников в реабилитационный центр начинается с переговоров, когда хозяев убеждают отдать животное под опеку добровольно. В противном случае проблему решают при посредничестве экологических инстанций и суда. Согласно законодательству, только таким образом можно произвести изъятие животного от недобропорядочного хозяина. Игорь рассказывает, что так в приют попала медведица Христина, представительница особенного тянь-шаньского подвида бурых медведей:
— Это очень старая медведица, которую использовали в цирке. Она ездила из города в город, и у неё был свой трюк. Один раз она даже попала на телевидение, в какую-то развлекательную программу. Тогдашний хозяин не хотел лишаться такой выгоды. Он держал Христину в мини-бусе в клетке размерами метр на полтора. Её заставляли участвовать в сомнительных шоу, водили на поводке. Тогда мы столкнулись с серьезным противодействием, пытаясь забрать Христину на содержание. Всё решилось благодаря поддержке активистов.
Далее зоозащитникам из «Домажира» помогают коллеги – приезжает команда профессионалов из берлинского Института зоологии. Игорь обращает внимание на недостаток специалистов по присмотру за дикими животными и делится планами о постройке большого образовательного центра дикой природы.
Для перевозки животное сначала усыпляют транквилизатором и делают ветеринарный осмотр. Используют современное оборудование для ультразвукового исследования, анализа крови, состояния зубов. После этого медведя перемещают в клетку, будят и транспортируют. В первые сутки проходит привыкание к новому месту, и, наконец, медведя выпускают в просторный лесной вольер. Команда приюта внимательно следит за первыми шагами животных в новом, приспособленном для них пространстве.
В реабилитационном центре для медведей животные доживают в гуманных условиях. В среднем, жизнь такого животного длится 30 лет. Воспитанники «Домажира» сейчас в возрасте 5-6 лет – время активности и расцвета сил. Однако на полноценное продолжение рода эти медведи не способны, политика фонда предусматривает стерилизацию. Игорь объясняет:
- Обучение матерями детей в природе происходит на протяжении 2-3 лет, а дальше они уже идут в самостоятельную жизнь. Но наши медведи не смогут воспитать, потому что и сами утратили необходимые для выживания навыки. Ныне падает много желудей – если кинуть их медведю через сетку, он их съест, но сам не подбирает. Это говорит о том, что он зависим от человека.
В будущем «Домажир» планируют расширить на два больших лесных вольера, что поможет спасти ещё 5-6 животных. Игорь говорит, что самостоятельно действовать тяжело:
— Мы не можем решить все проблемы, нужна целостная государственная программа. В последние годы действительно делают что-то в этом направлении – идут изменения в законодательстве с требованиями лучших условий содержание диких животных. Я бы хотел сказать даже добрые слова в сторону Министерства экологии, они осознают проблему и пытаются действовать.
Дикие медведи на территории Украины водятся в Карпатах вблизи румынской границы. Считают, что наибольшую популяцию можно встретить на юг от Рахова. Несколько десятков живут в Сколевских Бескидах. Такая малая численность животных обуславливает необходимость в защите вида.
«Домажир» – не единственный приют в Украине. Неподалеку от озера Синевыр есть «Реабилитационный центр бурого медведя», организованный под эгидой Министерства экологии. Также в национальном парке в Галиче присматривают за несколькими животными, которых перевезли из Херсонской области. В Березовке возле Житомира есть небольшой центр, поддерживаемый фондом «Белая скала».
Игорь:
- Это хорошо, что мы не единственные, ведь чем больше будет таких приютов, тем больше возможностей решить проблему. Чем больше людей, которые понимают, что в природу нельзя вмешиваться, тем больше шансы на сохранение популяции животных, которые проживают в природных условиях.
К услугам посетителей Медвежий Приют предлагает: экскурсии в лесных вольерах с медведями, сказочные экскурсии с Чугайстром, бесплатный игровой парк для детей, парк «Мале Розточчя», амфитеатр, урок в лесной школе, беседки в лесу с зоной для барбекю, кафе с местной и вегетарианской кухней, сувенирный магазин, проведения мастер-классов.
График работы: вторник - воскресенье: 10: 00-18:00 ч, понедельник - выходной.
Украинская фирма по производству носков Dodo Socks даже создала коллаборацию с медвежьим убежищем "Домажир". Чтобы помочь и распространить информацию об инициативах, которые помогают спасти медведей, они создали пару носков с жителями убежища.
С каждой проданной пары носков с мишками они жертвуют 10 гривен на создание новых лесных берлог в медвежьем убежище "Домажир".
Посилання на джерела:
https://ukrainer.net/domazhyr/