Живий голос Максима Рильського, 1957 рік
На мовлення Максима Тадейовича справили вплив говірки Київщини: чується трохи м'яке "л", "любоу", "кроу", "міні", твердуваті приголосні перед "і". Інакше кажучи, за винятком "шо", вимова цілком відповідає літературній нормі.Пісні
Коли пісні мойого краю
Пливуть у рідних голосах,
Мені здається, що збираю
Цілющі трави я в лугах.
В піснях – і труд, і даль походу,
І жаль, і усміх, і любов,
І гнів великого народу,
І за народ пролита кров.
В піснях дівоча світла туга
І вільний помах косаря,
В них юність виникає друга,
Висока світиться зоря.
Люблю пісні мойого краю,
Та не спинюсь на тім лишень.
З любов’ю вухо привертаю
До братніх на землі пісень.
Немає людності такої,
Громади жодної нема,
Яка б із давнини глухої
Ішла по всесвіту німа.
Багато голосів на світі,
Як барв на поверхні земній,
Та всі вони в єдине злиті
У мрії людства віковій.
Це — рук стискання працьовите,
Це — серць братання у бою.
Жагу пісень, в труді омитих,
Люби як брат сестру свою.
У кожній мові, в кожнім слові
Краси майбутнього шукай,
Де в неохмареній любові
Розквітне світу небокрай.
1951
