33. «Росіє, краю туги та терпіння…»

Росіє, краю туги та терпіння,
Чи ж не такий ти час проходиш нині?
В тривоги й самолюбія пустині
Позабивались старші покоління,

Тремтить вся сила краю, як заклята,
А тим часом на лютий бій за волю
Летять малії діти-голуб’ята,
Кістьми лягають у сніжному полі.

Росіє, краю крайностів жорстоких!
Твій витязь Святогор дріма в печарі,
Козацька воля спить в степах широких,

А дівчина-голубка на бульварі
Платком, а не лицарською трубою
Сигнал дає до кроволиття й бою.

13 вересня 1889

Сонети 44 і 45, спрямовані проти австрійської монархії, у збірці «З вершин і низин» (1893) адресовані – з метою обійти австрійську цензуру – Росії. Насправді ж мається на увазі Австрія. Четвертий рядок сонета 44 («О А[встріє]! Де ти поставиш стопи…»), відтворений за автографом, у збірці має таку редакцію: «Росіє! Де лиш ти поставиш стопи…». Як слушно зауважує М. Возняк, зміст обох сонетів показував кожному вдумливому читачеві, що вони спрямовані не проти Росії, а проти Австрії: натяк на Сибір у першому з них усував будь-який сумнів (М. С. Возняк. З життя і творчості Івана Франка, с. 192). Крім того, І. Франко не міг всупереч елементарним географічним відомостям сказати про Росію: «Багно гнилеє між країв Європи…», як не міг сказати – всупереч дійсності, – що царизм дав народам «всім… зверхні вигляди свободи». І, нарешті, своє ставлення до Росії як «краю туги та терпіння», «краю крайностів жорстоких» поет виявив у 33 сонеті.

Академік А. Кримський свідчив:
«Ів. Франко, друкуючи свою збірку «З вершин і низин», надсилав до мене (звичайно, що в запечатаному конверті) кожен готовий аркуш збірки негайно ж після того, як він друкувався, і часами робив на полях деякі свої зазначки. Цей примірник «З вершин і низин», що він мені таким чином потроху прислав, тепер належить Українській Академії наук і переховується в книгозбірні Комісії словника живої української мови. В ньому на стор. 182 кожен охочий може побачити власноручну, чорнилом зроблену виправку Ів. Франка до сонета № 44. Слово «Росіє» в 4-му рядку Франко закреслив і надписав «О Австріє!», а разом викреслив слово «лиш» як позаметрове; ще й поставив збоку той коректорський знак, що їм у друкарнях зазначають теє слово або тую літеру, яку треба викинути. Після того 4-й вірш має читатися ось як: «О Австріє! Де ти поставиш стопи…» і т. д. («Записки історично-філологічного відділу УАН, кн. 7-8, К, 1926, с. 409).
Енциклопедія життя і творчості Івана Франка

Хто їх зна, чи знали інші, що то за прапор! Й тобі українська няшка:

Даша сказала, що буде мені бан, як не дам їм ще одну няшу (Т.Т)
Тримай няшку й годі з тебе, жінко ;)

А кицьку на знайшла! Ось тобі ця вибаглива панночка:

Не всі. Але кошенятко за спробу:

Добре :) Для дівочого серця буде брутальна няша:

Не те, про старих вже сказали. (￣︿￣) Тобі неслухняну няшку:

Хм, дійсно

Краще цю бери: