Главная
>
разная политота
>
Моя Україна
Моя Україна
Подписчиков: 1032 Сообщений: 5966 Рейтинг постов: 64,291.8
фэндомы Моя Україна разная политота
То чувство когда сначала обрадовался, а потом вспомнил что ты реакторчанин(
фэндомы укроп трамп политика укротрамп трампоукр Українське мистецтво Моя Україна разная политота
Украинский художник превратил Трампа в «укропа»
Молодой украинский художник Павел Бондарь создал портрет президента США Дональда Трампа с помощью ТАДАДАДА национального растения – укропа
Художник специализируется на создании реалистичных портретов знаменитостей, используя для этого различные продукты питания. При этом каждый ингредиент для шедевров украинца имеет свое символическое значение.
В частности, художник выбрал для портрета Трампа траву с резким вкусом, потому что американский президент всегда был «богатой личностью».
Помимо образа Трампа, украинец воссоздал других знаменитостей с помощью продуктов. В его коллекции есть шоколадный портрет певицы Бейонсе и художника Винсента ван Гога из кусочков хлеба, смешанных с чаем.
фэндомы песочница политоты политика Моя Україна разная политота
Територія УНР за умовами Брест-Литовського договору
фэндомы снег уборка Запорожье все плохо #всё плохо Моя Україна разная политота
В моем городе чистым должно быть, что то одно.
#Сало с №востями ООН фэндомы #Острый Перец политика Моя Україна разная политота
Знаєте чому ми переможемо? Наш постпред в ООН:
Пісні України фэндомы сальто назад евровиденье Моя Україна разная политота
Хочу поділитися треком з відбору на Євробачення.
Скажу так - за трендами не слідкую, популярну музику теж не слухаю. Але ці чуваки - реально круті. Без закосів під сучасну хєрню, і що на мою думку важливо - співають солов'їною. Дуже свіженько.
Я би волів, щоб ці хлопаки з дівчатами представляли нас на конкурсі.
фэндомы Микола Садовський Українське мистецтво Моя Україна разная политота
Цей день в історії
7 лютого 1933 року в Києві в 76 років помер Микола Садовський (Тобілевич), актор, режисер, корифей українського побутового театру.
Микола Садовський у кінці 1880-х, коли церква не дозволила Марії Заньковецькій повінчатися з ним
Народився 13 грудня 1856-го в селі Кам’яно-Костувате Херсонської губернії (тепер – Миколаївська область). Брат Івана Карпенка-Карого, Панаса Саксаганського й Марії Садовської-Барілотті.
Навчався в Єлисаветградському реальному училищі. Доброволець російсько-турецької війни 1877-1878 років, відзначений Георгіївським хрестом – у рукопашному бою на Шипці під зливою куль врятував прапор полку.
Після повернення на батьківщину зайнявся сімейним захопленням – театром. У 1888-му організував власну трупу. У 1905 р. на запрошення з Галичини Садовський очолював театр «Руської Бесіди» у Львові, чим (разом із М. Заньковецькою) сприяв значному піднесенню театральної культури на Західноукраїнських землях.
В 1906-му заснував перший український стаціонарний театр, який розпочав свою роботу 1906 року в Полтаві, а потім діяв аж до 1919 в Києві.
Афіша Театру Городського Народного Дому “Бранка Роксоляна”, надрукована в газеті “Рада” № 58. 10 (23) березня 1912 року
Був щедро наділений акторськими даними: вмінням перевтілюватися, пристрасним темпераментом, стрункою поставою, виразним обличчям, багатою мімікою, пластичністю тіла. Прекрасно виконував народні пісні, оригінально – народні танці. Вершиною його акторської майстерності стали героїко-драматичні образи Назара Стодолі, Богдана Хмельницького, Сави Чалого, Тараса Бульби.
Головний уповноважений у справах народних театрів в уряді УНР. Головний розпорядник урочистостей на Софійському майдані в Києві під час проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919-го. 1920 року в Галичині, з 1921 — очолював театр «Просвіти» в Ужгороді.
Театральна трупа Руського театру, м. Ужгород
Програма святкування сорокарічного ювілею М. К. Садовського. м. Ужгород. 19 грудня 1921 р.
Сцена зі спектаклю Руського театру, м. Ужгород
У 1923-му еміґрував до Праги, але за три роки повернувся в Україну на запрошення уряду УСРР. Не маючи можливості створити власну трупу, виступав у різних театрах, знявся у головній ролі в фільмі «Вітер з порогів» (1929), де зіграв старого лоцмана і, попри поважний вік, без дублера пірнав у Дніпро.
Помер у Києві, похований на Байковому кладовищі.
Джерела:
«Український інститут національної пам'яті»;
зображення «Історична правда».
фэндомы Сумо Іван Боришко Япония видатні постаті Моя Україна разная политота
Тайхо́ Ко́кі (яп. 大鵬幸喜, たいほう こうき, МФА: [taihoː koːkʲi]; 29 травня 1940 — 19 січня 2013) — японський спортсмен українського походження, професійний сумоїст, 48-й йокодзуна. Справжнє японське ім'я — На́я Ко́кі, українське — Іва́н Бори́шко.
Прозваний «великим йокодзуною 20 століття». До січня 2015 року був єдиним сумоїстом, який виграв Імператорський кубок 32 рази.
Вважається найвидатнішим борцем сумо ХХ століття
