Чи не є це вже занадто? Якщо собака насере на вулиці чимось схожим на герб - також викладати? Коли я вішаю прапорець на скло авто - для мене це ОК. Та коли бачу німецьке/французьке/японське авто на якому герб на кожних дверцятах, прапори на кожне скло наліплені й дві лінії вздовж авто блакитного і жовтого кольорів - то є істерика, а не патріотизм. Вчинками треба, вчинками...
Тим, що тицяти у все й казати що то українське (Україна; пов'язане з Україною) - істерично. Не все довкола Україна. Навіть скажу, що навпаки - нічого навколо не є Україною. Вона починається з людей. Це щось у середині. Малим проявом цього спільного відчуття є стримане шанування символіки яка підкреслює спільність людей, їх спільні цінності, звичаї, цілі.
Простите что вставлю свои пять копеек, но нет нечего плохого в том, что некоторые окружающие вещи ассоциируются с чем либо у нас. Это как с облаками. Мы смотрим на них и видим собаку, дом, грудь, усы, герб ... да что угодно. Пользователь долучився до акции в якій пропонується запостити фото або арт, котрий би нагадав нам герб нашої держави. Ні яким чином він не намогався сказати те що це дерево є украинськім деревом, або хмаринка є невід'ємною частиною українського неба.
Ви занадто вибагливий.
Ви занадто вибагливий.
>тицяти у все й казати що то українське (Україна; пов'язане з Україною) - істерично
Ти хворий?