Слава Україні! Героям Слава! – такое приветствие использует значительная часть украинцев.
Но как оно возникло и кем было произнесено впервые знаю не многие.
Надеюсь информация в данном посте будет интересна не только украинцам ^^
В 1900 году в Харькове была очень напряженная политическая обстановка. В городе действовала РУП (революционная Украинская партия), члены этой партии приветствовали друг друга лозунгом "Слава Україні!". А в ответ слышат “По всій землі слава!”.
Историк Юрий Юзич (тут много его работ) пишет о том, что знаменитый украинский предприниматель Микола Левитский будучи в гостях у основателя РУП Александра Коваленко непосредственно в городе Харьков, гуляя по городу увидел студента, который пел под свой нос гимн. Пан Микола обратился к этому студенту с приветствием "Слава Україні!" и в ответ услышал “По всій землі слава!”.
Таким образом уже в 1900 году выражение "Слава Україні!" было известно украинцам. Кто именно стал автором этого приветствия остается загадкой, но есть люди считающие что тадададдам это был Тарас Шевченко. Ну куда же без него ^^.
В своем стихе «До Основ’яненка» (1840, у варіанті 1860 року) Шевченко писал:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Я не считаю, что именно он стал автором этого лозунга. Но факт остается фактом уже в его время "Слава Україні!" существовала и использовалось в речи.
Во время революции 17 года в Киеве и Петрограде происходили украинские демонстрации на которых звучал этот лозунг. И именно благодаря харьковским национал-патриотическим организациям и студентам "Слава Україні!" закрепилось в литературе, газетах, общественной жизни и в сердцах миллионов украинцев.
В марте 17 года в Киеве только началась революция, но в регионах уже тогда на “Хай живе автономія України!” можно было услышать в ответ “Слава! Слава Україні!”.
газета “Нова рада” 15 марта 1917 року в с. Діївка (теперь это часть г. Днепр)
В вот вам Иркутск, совсем не Украина даже на тот момент ^^, демонстрация местных работников. С флагами Украины, и транспарантами на которых были надписи “Хай живе вільна Україна!” и “Хай живе автономія України! Слава Україні! Слава всім націям!”. Все это по свидетельствам современников.
Демонстрация в Владивостоке с украинскими флагами и лозунгами. Предположительно весна 1917 года.
Из воспоменаний генералла Михайла Володимировича Омеляновича-Павленка:
Трагічно роз’єднані і одірвані одна від другої братні українські армії після півроку важкої розлуки і тяжких військових подій знов будуть звільняти необ’яті простори Рідного Краю від жорстокого ворога, — повідомляв полковник О. Удовиченко М. Омеляновичу-Павленку 6 травня 1920 року. — В сей день в усіх частинах дорученої мені дивізії панує нечувана в світі радість, — радість воскреслого з мертвих Українського Народу. Повсюди лунає гучний козацький поклик: «Слава Україні і Головному отаману Петлюрі!» «Слава отаману Омеляновичу-Павленко, усій старшині і козацтву славної Дієвої армії!» Знов воскресла Україна і вже ніколи не вмре, не загине!..
В его приказе как генерала армии УНР от 19 квітня 1920 року Ч. 18 ведется речь о следующим:
Всім частям армії на похвалу, а то подяку за службу Україні відповідати: «Слава Україні».
Юрій Горліс-Горський в романе «Холодний Яр» указывает на распространение среди повстванцев Холодного Яра (1918-1920) приветствия «Слава Україні! — Україні слава!»:Село має звичайний мирний вигляд, але група парубків, що йшла по вулиці, і співаючи «Серед степу на просторі» — озброєна. У всіх рушниці, у декого шаблі і револьвери, у одного шабля старовинна, оправлена в срібло.
Під’їжджаю до них:
— Добридень хлопці!
— Слава Україні! — відповідає декілька голосів. Це мене трохи змішало. Я не знав, що у холодноярців заведено замість «Здоров» вітатися «Слава Україні», а відповідається — «Україні слава».
Есть еще много свидетельств упоминаний этого лозунга в книгах (тут детальней).
Лозунг родился в Харькове. Прогремел на всю Украину с Киева. Сохранился благодаря усилиям галичан и волынян во Львове и Ровном. Но Степан Бандера не есть отцом цього гасла. И я уже молчу про отсылки к нацистской германии.
Подробнее
j * !. 3.XÎ3K?CbKK;t, з яласноруянии на пист,пода»ована 3.A!Tj)H0BM4E3I й5/Ш . 1896р.
1нструктор катеринославського т-ва споживчих т-в вияснив селянам укра-шською мовою становище украшщв в цю велику хвилину, чого 1м треба спод1ватись I за що змагатись. Про-голошене: „Хай живе демократично-федералштична Республика! Хай живе автоном1я Украши! — викликало одностайне:—„Слава! Слава УкрТщ!“. Але ось на тр1бущ з'являеться но-вий оратор. 3 велиюм захопленням вш говоре росШською мовою. „Това-рипп! Ми одержали свободу. Навщо нам украшська школа, нав1що нам автоном1я! Я сам тоже малорос“... Але йому не вдаеться дал1 сказати 1 слова. Вся громада в один голос за кричала: “Геть! Геть, зраднику!“—Голова позбавив промовця слова. Уповноваженими вибрали селян, ш'домих серед людей, як поборники за правду. Одночасно вщбувались збори 1 в друий громад1 села Дй'вки. Промовпд наводились уже теля вибор1в. 1х промови зустр1чались ра-дасними окликами: „Хай живе демо кратична реснублпга! Слава Укра 1ш!“.
історія України,Моя Україна,фэндомы,слава україні,разная политота