Історичні фото

Просто думка, і бажання дізнатися думку інших

Інтерес підігрівало відразу дві речі: З однієї сторони фільм цікавив, як історичне полотно, хоча я думаю ніхто, окрім наших прокатчиків, не позиціонував його саме як чисто історичний фільм. З іншої сторони - це фільм знятий не Україною, але про Україну.

Скажу відразу - фільм сподобався, дуже сильно сподобався. Напевне навіть настільки сильно - що увійшов в перелік самих улюблених фільмів. Хороший художній драматичний фільм, з історичним підтекстом. Хороші історія і сюжет, хороша операторська робота, хороша режисура, хороша акторська гра, звук та спецефекти. І скільки я читав відгуки в інтернеті, і чув від багатьох знайомих які також не пожаліли 50 гривень на білет - фільм сподобався більшості. Або навіть якщо і не сподобався, то явного негативу не викликав. 

Але наші критики зовсім іншої думки. Причому, це нищівна критика, яка інколи прямо таки котиться до того, щоб не пускати "Гіркі Жнива" на великі екрани. І в цьому виникає питання - як же так?

Я досить тісно працюю з кінотеатрами нашого регіону, і особисто від адміністрації чув про проблему з відвідуванями сеансів. Фільм просто не популярний. І на це повпливала думка критиків. 

Відразу скажу, що Західні критики також були розчаровані стрічкою, а точніше деякими аспектами, але їхня критика в більшій мірі відноситься до не досить продуманої рекламної кампанії, дещо незграбної звукової чи операторської роботи над фільмом. 
Узагальнити можна так: фільм начебто і хороший, але очікувалося більшого професіоналізму від авторів. Добре, на четвірочку, але можна та треба краще. 

А що ж наші критики. А от тут і бардак, вибачте мене. Таке відчуття ніби Україна давно має якщо вже не свій Голлівуд, то Боллівуд точно. Піднявся такий шум і гам, ніби цей фільм знятий в десь в Кремлі. І це і обурює, і дивує.
До проблем фільму відносять так звану граничну гіперболізацію і безкомпромісний поділ світу на чорне та біле. Я можливо далекий від основ кінематографу, але хіба для художнього фільму це не допустимий прийом? Так, краски в фільмі згущували, особливо стосовно постаті Сталіна. Але не настільки сильно, щоб скотитися до пропаганди й абсурду. А підвищення контрасту і інтонації дозволило краще перейнятися переживаннями героїв. 
Також критики вважали, що фільм антисемітський, і підводить  до висновку, що українцеві по-справжньому добре лише за межами України. Хм... дивно, чи автори цих висловлювань дивилися взагалі цей фільм. Я особисто не замітив ніяких антисемітських мотивів. А про еміграцію так взагалі абсурд - добру частину фільму йде мова проборотьбу за Україну, про любов до неї і патріотизм. Так, в фільмі піднімається питання пошуку дому за кордоном, але хіба ж від доброго життя? Від безвиході, і це яскраво показано.
Особливо порадувала Олена Панченко з «Апострофа», яка заявила, що фільм знятий не про українців, і не для українців. В цій заяві правди 50 на 50, а от здорового глузду 0. Так, фільм знімався орієнтовано на західного глядача. І про це заявлялося в відкриту. Емігранти зняли цей фільм на власні кошти, і розкрили в ньому історичні аспекти Української історії - болючі аспекти, про які в самій Україні інколи забувають. Чому ж за всі роки незалежності Україна з її талантами не змогла відзняти стрічку, яка б більш маштабно розкривала суть проблеми геноциду українського народу? 
Звинувачень дуже багато, але всі вони впираються в одне - знімали не ми тому і фе...
І це дуже прикро. Так фільм не історичний, художній, зроблений по шаблонах, має ряд ляпів, але він єдиний в своєму роді, і з того що ми маємо - від найкращий. Навіть відносно нещодавній "Поводир" не зміг викликати таку бурю емоцій, як "Гіркі жнива".

На вашу думку - заслуговую цей фільм такої критики?

Тим часом на зміївщині

Костел Св. Николая, Большая Васильковская 77.

Высокий замок во Львове: откуда взялся?

Идея создания земляного кургана в честь празднования 300-летия заключения унии между Королевством Польским и Великим княжеством Литовским 1569 появилась в 1869 году. Мэрия приняла предложение 28 июня. А уже через месяц с лишним, а именно 11 августа 1869, был заложен краеугольный камень с высеченными гербами и надписью:

«Свободные со свободными, равные с равными - Польша, Литва и Русь объединены Люблинской унией 12 августа 1569».

В тот день была торжественно высыпана земля со всех польских земель, а также из могил Мицкевича, Словацкого и генерала Княжевича. Впоследствии толпы поляков свозили землю, ведь считали национальным долгом ввезти хотя бы несколько тачек земли на холм. Такая отсыпка продолжалась несколько лет.

В пятую годовщину начатых работ было устроено торжественное перенесение Льва Лоренцовича на Высокий замок. Это считалось большой честью. В последующие годы для укрепления насыпи было разрушено остатки оборонительных стен замка, того самого настоящего львовского замка. Но все равно иногда появлялись земляные оползни.

Лев Лоренцо́вича — скульптурное изображение льва со щитом, старейшее скульптурное изображение городского символа Львова, установленное в 1589 году на высокой колонне слева от главных ворот ратуши Львова бургомистром Станиславом Шольцем. Скульптор - Андреас Бемер. Лев назван по фамилии городского советника Яна Юлия Лоренцовича, что спас бургомистра Бартоломея Уберовича от похищения шляхтичем Немиричем. Лев держал в лапах щит, на котором был вырезан лавровый венок и надпись на латыни (Ioanni Iulio Lorencowicz S. P. Q. L. (Senatus Populus Que Leopoliensis)), что прославлял подвиг гражданина. После обвала ратушной башни в 1826 году льва сняли, а в 1874 году в пятую годовщину отсыпки копца Люблинской унии на Высоком замке, люди вынесли его на руках до улицы Кривоноса, а затем власти перенесли льва на гору, под копец, где он простоял до начала XIX века. В конце 1990-х - начале двухтысячных лев был в плачевном состоянии, исписан и заброшен. Сейчас его законсервировали и он хранится в фондах Исторического музея, в итальянском дворике. Рядом с копцем Люблинской унии остался постамент, на котором раньше стоял лев. Городская власть Львова хочет создать копии льва Лоренцовича для размещения их в городе, для чего уже сняты образцы со скульптуры.

Аеросвітлина 1930-х років 

Есть такая профессия - Родину защищать.

Вітаю всіх НАС з Днем Державного Прапора України.
Дозвольте привітати вас з таким гарним святом і побажати кожній родині нашої незалежної України щастя, здоров’я і віри в краще майбутнє нашої держави.
Слава Україні!

ТОП-10 ЦІКАВИХ ФАКТІВ ПРО УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР

1. Вперше поєднання синього і жовтого з'явилося на гербі Львова: Данило Галицький подарував місту, заснованому у 1256 році, герб із зображенням жовтого лева на блакитному тлі. 

2. Золотий і синій колір використовувалися в гербі Руського королівства офіційно з XIV століття. Також ці кольори присутні і на гербах місцевої знаті, князів, шляхтичів. 

3. Прапори козаків Запорізької Січі також часто мали поєднання синьо-жовтого, особливо починаючи з XVIII століття. Як правило, на прапорі було і зображення козака в одязі золотого або червоного кольорів.

4. Цікаво, що спочатку синьо-жовті прапори були трикутної форми. 

5. У 1917 році відбулася українська революція, з’явилася УНР. У битвах за свою свободу українські воїни йшли в бій під синьо-жовтими прапорами. Так, у битві під Крутами над захисниками української свободи майорів саме такий стяг.

10 достопримечательностей Украины, которые нужно посетить

Замок в Каменец-Подольском

Вилково (Одесская область)

«Каменная могила» (Запорожская область)

Остров Хортица (Запорожье)