Ван пас мен

Карасі (читати голосом Подерев'янського)

Карасі
Свєточці дуже хотілося карасів. І вона давно по всякому про це намікала своєму Віталіку. Але Віталік дарував їй вино, труси, айфон, колготи, але... не карасів. Задвалося, що якщо Віталік їй подарує машину, то вона теж подивиться розчаровано "ех, не карась, опять"
І от якось, Свєта пішла з Віталіком на ярмарок купити хурми, хуйні і порею. А там карасі. Плещуться у великій балії, стріпують хвостами. І так Свєті схотілося карасячого м'яса, що вона не витримала і купила цілий кілограм "отих крупніньких, рєзвіньких, спортівніньких таких, і отого вкиньте, да-да, отого шо похожий на трєнєра по боксу".
Щаслива Свєта мчала додому не відчуваючи ніг, слідом ледь устигав розгублений Віталік, бо раптом його Свєта, яка їсть усякі витрибеньки лише, і раптом плебейські карасі. Ладно б уже амур, чи хоча б толстолобік, а то... карасі. Ужас якийсь.
Але карасів у той день не сталося, бо раптом нагрянули гості. Свєта вкинула їх у кульку в холодильник і так вони й лежали в темряві і холоді. Аж поки на наступний день Свєта не дістала кульок з карасями. Свєта була переконана, шо за ніч карасі благополучно віддали Посейдону душу і готові смажиться.
Шось стрьомне Свєта відчула відразу, як привідкрила кульок, один з борзих і рєзвіньких карасів дивився на неї своїми ЖИВИМИ глазами і беззвучно промовляв "ану бистро кульок закрила, хулі пиришся?!".
- Віталік, вони живі, - загробним голосом сказала Свєта.
- прийшло твоє врем'я убивать, Свєта, - відповів Віталік, а сам в цей момент молився, шоб його не заставили щас срочно цих карасів везти і випускають в Дніпро, а тоді туди носить теплу воду, бо "їм же холодно". А то, знаєте, були вже прецеденти.
І Свєта сначала й подумала було відвезти нещасних в Дніпро, влаштувати їм проводи, але карасячого м'яса таки хотілося дужче. Ютуб показував, що якщо карася нормально так стібануть по голові колодочкою ножа, то він витягує губи трубочкою, так само як Свєта на селфі, і перестає бути живим.
Свєта поклала карася на дошку, взяла ножа, та як стьобне карася по пиці. Карась мало того шо не вмер, а взбодрився настіки, шо як подорвався, та як влупив хвостом Свєту по писку.
І тут в Свєті прокинувся берсєрк і гени борщагівських вікінгів. "Ах ти ж сука", - закричала Свєта на карася і вхопила його за горло. Карась був слизьким, тому вивернувся і застрибнув Свєті в цицьки.
- йобане животне, я тобі, падла, щас плавніки поламаю!
Свєта вихопила карася з декольта і почала лупити ним об мийку. І тут нарешті карась витягнув губи, прям як Свєта на фірменних селфачах. Свєта взяла ножаку і почала його чистить, але тільки но завела під луску ножа, карась підібрав губи, хижо блимнув оком, зігнув хвоста, та як ввалив тікать.
- сишеш, пасажир, ти куда собрався, муділа?
Муділа, тобто карась, втік недалеко, за холодільнік.
- Віталя, поможи.
- всмислі?
- від мене карась втік.
- Свєта? У мене тут мітінг, і щас колєги питають, на чом ти сидиш.
Свєта, пхикнула і пішла двигать холодильник, за яким карась уже намагався окопаться прямо в ламінаті і звідти вести тривалі позиційні бої зі Свєтою. Але, якщо в дєвочці просинається борщагівський берсєрк, то якийсь холодільнік її не остановить.
Віталік ще чув із кухні звуки демонтажу стін і пересування меблів, та крики "я тебе, сука, удєлаю".
І таки удєлала. Майже.
Сяк-так зняла луску, дістала нутрощі, вирізала зябра. І після того так побєдно кладе повєрженого врага на дошку, а він як ввалить від неї у напрямку канадського кордону.
Тут у Свєти нєрви і здали.
- Вітааааля, — заволала Свєта, грюкнула дверима в кухню і підперла їх своєю тренованою сракою.
Коли Віталік прибіг, то побачив дуже блєдну і рівномірно вкриту лускою та риб'ячими тельбухами кохану, яка плакала і заїкалась.
- Віталік, там йобане восстаніє мєртвєцов. Віталія, їх там 5 штук ще в кульку і один похожий на трєнєра боксьорського. Віталік, я вже не хочу карасів, давай закажем суші і строітєльну бригаду. Віталік, і купи мені огнємьот. (с) Валерій Валерійович разом з Чорним Патріотом

Я, воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров'ю ycix Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського:

Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крови, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України.

Буду мужнім, відважним і хоробрим y бою та нещадним до ворогів землі української.

Буду чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном.

Буду виконувати всі накази зверхників.

Суворо зберігатиму військову і державну таємницю.

Буду гідним побратимом y бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї.

Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу.

Украинский художник превратил Трампа в «укропа»

Молодой украинский художник Павел Бондарь создал портрет президента США Дональда Трампа с помощью ТАДАДАДА национального растения – укропа