Ван пас мен

Как бабушки влияют на исход боевых действий

Україно, Свята Мати Героїв, зійди до серця мого, прилинь бурею вітрів Кавказських, шумом Карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника Батька Хмеля, тріумфом і гуком гармат Революції, радісним гомоном Софійських Дзвонів. Най душа моя в Тобі відродиться, славою Твоєю опромінеться, бо Ти все життя моє, бо Ти все щастя моє.
Задзвони мені брязкотом кайданів, скрипом шибениць в понурі ранку, принеси мені зойки закатованих у льохах, тюрмах, і на засланнях, щоб віра моя була гранітом, щоб зросла завзяттям міць, щоб сміло йшов я в бій так, як ішли Герої за Тебе, за Твою славу, за Твої Святі Ідеї; щоб помстити ганьбу неволі, потоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих дітей Твоїх, величну смерть героїв Української Нації, і тисячі інших, незнаних нам, що їх кості порозкидані, або тайком поховані
Спали вогнем життєтворчим всю кволість у серці моєму. Страху хай не знаю я, не знаю, що таке вагання. Скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай моєму! Зрости мене до ясних чинів. В тих чинах хай знайду я смерть, солодку смерть в муках за Тебе. І розплинуся в Тобі я, і вічно житиму в Тобі, Відвічна Україно, Свята, Могутня, Соборна!

GEAR

Kroda - Cry To Me, River (Ukraine, 2003)

Коллектив Kroda был сформирован двумя участниками, Eisinslav'ом и Viterzgir'ом. Собственно Esinslav занимался лирикой, а Viterzgir инструментами. Так они записали 3 альбома, и издали их всеми возможными способами, CD, винил, кассеты, может еще что. При помощи сессионщиков объехали всю Европу, короче довольно известными стали, но я почему-то их не слышал, до сегодня. После третьего альбома они, почему-то, разошлись, Viterzgir пошел своим путём, а Eisinslay остался пилить шикарный блэк.

Весь альбом динамичен, быстр, нету какой-то тягучести, как часто бывает в фолке, и есть классные тяжёлые гитарные партии и, не менее классное сопровождение свирелью и другими, нетипичными для метала, но вполне обычными для pagan'a, инструментами. 

В целом, мне весь альбом понравился, но выделить хочу пару песен: "Где Увековечен Был Мир и Покой", "Иней Крови", "Рідний Край" конечно, "Грому Палиці Коряві" и "Поплач Мені, Річко…". Да, выделил аж половину альбома, да тут весь альбом не менее крут.

&attribute_insert_1&

Доброго раночку. Сподіваюсь, усі ціленькі? Діда поплавило що його довбойобом назвали...

Військові розпочали полювання на Святослава Олійника

Колишнього голову Дніпропетровської облради, разом з іншими топ-корупціионерами, оголосив у розшук лідер організації С14 Євген Карась, який є військовослужбовцем ЗСУ.

«Якщо підсумувати збитки від сотні топ-утікачів, то можна укомплектувати кілька армійських корпусів», - каже Карась.

А про Олійника від додає окремо:

«втік, прихопивши кілька річних бюджетів середньої української області
зі словами «будущєго в Украінє нє віжу».

Військові будуть вдячні за будь-яку інформацію, яка допоможе встановити місце знаходження Олійника. Про все інше подбають «козаки», які, як пише Карась, вже зголосилися допомогти у цій «хорошій ініціативі».

За останніми даними, Олійнику вдалося втекти до Словаччини.

Десять лет на лавочке

Фотограф Евгений Котенко живет в Киеве в рабочем районе "Ленинградка". И вот уже 10 лет он фотографирует один и тот же пейзаж – скамейку из окна квартиры своих родителей.

Каждую неделю перед глазами Евгения разворачивается новая драма. Люди приходят и уходят. Неизменной остается только лавочка – но и ее порой обновляют свежим слоем краски. 

Вид на кипящую вокруг деревянной скамейки жизнь открывается с четвертого этажа обычной киевской пятиэтажки на просп. Юрия Гагарина.

"Я не ставил определенные рамки и время [для проекта]. Я просто приходил на кухню и смотрел в окно. Обычно там было на что посмотреть", – рассказывает 36-летний фотограф. Фотограф говорит, что его герои никогда не замечали, что их снимают.

Котенко рассказывает, что воспоминания о его детстве в этом районе в основном теплые, но были и вещи, о которых лучше не вспоминать. 

"Самое неприятное – видеть людей, с которыми учился в школе, которые пьют на этой лавочке, а потом расползаются, как рептилии. И страшно выйти на улицу, иначе в такого же превратишься". 

Тем не менее, после выставки его работ в киевском баре, говорит Котенко, люди сильно разделились во мнениях. "Кто-то смеялся, кто-то жаловался, что на фото одни алкоголики". 

От родителей фотограф съехал год назад, но не видит в этом повода прекращать свой проект. Из окна новой квартиры фотографа тоже виднеется лавочка. А на вопрос о продолжении проекта Котенко смеется: "Не знаю, но уже снимаю".