Всем привет я даня а это сережа

Уникальный музей козацких кораблей

Когда вспоминаем город Запорожье в ключе туризма, прежде всего приходит в голову остров Хортица и Запорожская Сечь.

Верфь на острове Хортица была заложена в 1737 году во время русско-турецкой войны. Место было выбрано в обход днепровских порогов, по которым невозможно было перебросить российский флот. На судоверфи строились российские бригантины, лодки и челны. Последние два сильно напоминали знаменитые козацкие чайки. Зимой 1738 г. 400 кораблей вернулись в Хортицу, где находились военные лагеря. Тогда весь личный состав флотилии погиб от чумы и около сорока кораблей в конце концов пошло ко дну Днепра во время сильного паводка. 

Как поднимали чайку 13 октября 1999 года

Один из таких корпусов нашли в 1998 году. Чайка была поднята со дна в 1999 году. Это беспалубная плоскодонная лодка запорожских козаков XVI-XVII вв., построенная в виде огромной выдолбленной колоды, по бортам обшитой досками. Длина его 18 м (это примерно высота 6-этажного здания), ширина 3,6 м (это как две широкие двуспальные кровати) и высотой бортов была в среднем в рост человека.

Внешне на борта чайки крепился специальный тростниковый пояс (снопы) диаметром около 60 см. Он служил для увеличения устойчивости и плавучести и часто помогал казакам прятаться от вражеских судов - в случае опасности чайка загонялась в плавни и подтапливалась - благодаря снопам, лодка держалась на плаву в подтопленном состоянии. Судно имело поперечные балки и скамьи, мачту с парусом, 10-15 пар весел, носовой и кормовой руль, и вмещало до 70 человек. На вооружении он имел 4-6 фальконетов (пушки калибром 30 мм). На борту был достаточен для длительных морских походов запас оружия и провианта.

В 2007 г. подняли со дна Днепра бригантину, а позже - дюбель-шлюпку, байдак и лодку-однодневку. Находки были законсервированы и помещены в реставрационный эллинг рядом с Конным театром.

В Украине больше нет подобного музея. Посетители «Чайки» могут не только увидеть уникальные находки, но и многое узнать о речном судоходстве, также работники музея могут поведать гостям много интересных легенд.

_________________________________

Извиняюсь за предыдущий пост, но тот кораблик был в одном ряду с чайкой и бригантиной в посте, из которого бралась инфа http://teren.in.ua/2019/09/03/muzej-kozatskyh-korabliv-istoriya-do-yakoyi-mozhna-dotorknutysya-fotoreportazh-video/

Доброго вечора, пані та панове! Заходьте до нас о 21:00.

Сегодня у нас должен состоятся(если всё пойдёт как надо) дебют нового диджея, диджея Відьмо. 

Она нам подготовила подборку из разных украинских коллективов, так что, думаю, всем будет интересно послушать. Начнётся сие действо ближе к 21:30. Ждём-с.

Ссылка на радио: http://volnorez.com/juc

Український павільйон на Всесвітній виставці в Чикаго, 1933

На площі, що зайняла 427 акрів землі вздовж озера Мічіган, розмістились павільйони різних країн. І посеред них— павільйон «Україна».

Попри протести СРСР, Україна, якої тоді не було на карті як окремої держави світу, отримала свій павільйон. Кошти зібрали спільнокоштом, висилали українці з цілого світу. Павільйон відвідали 1 800 000 людей.

Павільйон “Україна”, який яскраво вирізнявся серед інших павільйонів - був єдиний, який не спонсорував уряд (адже України не існувало). До слова, сусіди українців - поляки - тоді не змогли організувати свій павільйон через економічну кризу.
Для української діаспори цей період був ще важчим - крім Великої депресії, в Україні лютував Голодомор і діаспора намагалася всіма засобами допомогти своїм співвітчизникам.

Йшлося про шалену на той час суму – понад 20 тисяч доларів лише на будівництво, і це під час Великої Депресії, коли зарплатня людей не перевищувала кількадесят центів!

Для збору коштів українська громада Чикаґо поширила світом таке оголошення:
“Українці! Америки, Канади, Бразилії та інших заморських країв! Трапляється велика історична нагода помочи нашим братам в ріднім краю! Усі цивілізації світу проявляють себе. Український нарід мусить показати свою національну жит­тєздатність. Це він може осягнути тоді, коли візьме участь у Всесвітній виставці. Ми хоть без власної держави, але американці трактують нас як державницький народ. Це був би непростимий національний гріх перед Рідним Краєм і перед нашим грядущим поколінням, якби ми не долучилися до цієї події".

Люди висилали, хто скільки міг по долару і кільканадцять центів, але гроші зібрали.

Наперекір обставинам, в тому числі і протестам Москви, українці Чикаго зробили все можливе і неможливе, щоб використати виставку для представлення України та щоб нагадати цілому світові про існування українського народу, його історію та культуру.
Всесвітня виставка була чудовою нагодою для цього - український павільйон відвідали 1 800 000 людей. Вхід коштував п’ятдесят центів, але у вишиванці можна було зайти безкоштовно.

«Замало показати шаровари і малюнки на зразок "Козак коня напував". Зі всього світу приїдуть люди мистецтва, і для них павільйон мусить щось дати,» – каже редактор діаспорного часопису "Свобода" Лука Мишуга.

У павільйоні були зали, присвячені українській історії та культурі, відбувалися концерти, вечорниці, із неймовірним успіхом там виступили національний хор і танцювальні колективи. Також можна було відвідати персональну виставку скульптора Олександра Архипенка. Автора ідеї рухомих білбордів.

Під час Всесвітньої виставки в Чикаго також відбувся світовий конкурс краси накшталт сучасного конкурсу “Міс світу”, а перемогла на ньому українка – Марія Любас.

Історію про цей - без перебільшення - подвиг закордонних українці варто пам’ятати і поширювати. Особливо в наші часи.

День захисника України та українського козацтва.

Ан-12

19 лютого в Україні відзначають День Державного Герба