Девушки яблока моя україна

Досі степ гуде луною
Грізний брязкіт сталі.
А над степом клич «за Волю!»
В бій веде повсталих.
Не за славу - за свободу,
Не на смерть, а в Ирій
Йшли сини свого народу -
Молоді та щирі.
Всі за батьком отаманом -
На багнет «червоних»!
Вкриє поле кров тиранів
Залунають дзвони.
Але ворог йшов стіною.
Звір той не втомився
Степ багрянів під ходою
У крові втопився.
За спиною хата рідна -
Ворогу не взяти.
Та у серці Україну
Не закриють ґрати.
Громом вдарив
долі постріл:
«Брати, прощавайте
як до волі доживете
від мене вітайте».
Спи спокійно, отамане,
Спи і не турбуйся
Вже і куля не дістане,
Коні не спіткнуться.
Спи спокійно,
батьку рідний,
Ми не підведемо,
Пройдемося по Вкраїні
Ворога доб’ємо.