Женщина прыгает в воду
»Українське мистецтво фэндомы трамвай Моя Україна разная политота
До речі, наскільки пам'ятаю, у Львові мало місць біля води, де можна рятуватися від спеки (окрім фонтанів). І в пісні згадується ось ці озера (озера в парку "Піскові озера"):
и до сих пор ищу квартиру переезд SobakaBalabaka Моя Україна разная политота
Переезд из Донецкой области в западную часть Украины
Так как текста оказалось много, то я решил разбить один огромнейший пост на несколько частей.
Часть первая: чего мне дома не сиделось?
Я не знаю с чего начать.
Наверное первое, что нужно сразу уточнить — я фрилансер, проживший бОльшую часть своей жизни в Донецкой области.
В моём городе не идёт боевых действий, он не захвачен представителями днр и в целом всё было бы хорошо, но у нас с середины ИЮНЯ в городе нет воды. Совсем никакой.
Мне просто смешно слышать на джое жалобы, что у кого-то летом горячую воду отключают.
У нас в кране всё это время не было даже холодной. Впрочем вчера в новостях увидел, что её до сих пор нет и даже не предвидится:
В данной ситуации фамилия "Мокрый" и подпись в виде фейспалма вообще выглядят как издевательство.
Если кому интересно, как город живёт в условиях отсутствия воды, то могу отдельно написать в комментариях, так как это довольно большая история.
Пока что стоит отметить лишь то, что дальновидным жителям проблемы с углём и газом теперь кажутся второстепенными, так как без воды отопительный сезон не может быть начат в принципе. А остальные продолжают каждый день стоять по 2-4 часа в очереди, чтобы набрать воды, и верят в.. да хуй его знает, что у них в головах творится.
Так вот
Однажды вечером по пути из магазина от одних соседей я услышал, что у нас в городе появились ГРАДы, а от других, что через соседний город прошла огромная колона отступающих украинских войск. Сплетни у нас тут каждый день новые и одна история ахуетительней другой, так что я давно ни во что не верю. Но люди утверждали, что видели всё своими глазами. Обзвонил друзей, которым телевизор не промыл мозги, чтобы выяснить что из слухов правда. Оказалось, что 1) грады, направленные в сторону Донецка, действительно окопались на въезде в город. Кроме того на некоторых терриконах (кто не в курсе - в гугл) разровняли площадки и установили артиллерию. Что именно - мне не сказали. Инфа про терриконы от начальника безопасности шахты, инфа про град на выезде из города от тех, кто живёт возле него. 2) Друзья из соседнего города подтвердили, что действительно через город прошла большая колона отступающих войск.
Прикинув, что эти два факта могут означать, я не стал дожидаться явления днр народу, а в тот же день собрал все вещи для переезда.
Продолжение следует.
фэндомы Балакучий шинок #Сало с №востями снаряжение Моя Україна разная политота
Пряжка.
Необходимо мнение знатоков. Насколько надежны двухщелевые пряжки с подвижной перемычкой? Возможно ли их быстро затянуть за свободный конец стропы и будет ли она держать натяжение? То что их применяют и они "держат" я знаю. Но если от надежности фиксации стропы в грязи, воде и прочем говне зависит жизнь человека...? Спасибо за конструктив.П.С. Такие теги для того, что-бы пост не сгинул в бездне, а был прочитан адекватной публикой.
Дивовижна Україна фэндомы ГЭС река каньон длиннопост мельница Природа Моя Україна разная политота
Буцький каньйон
Хоч селище Буки, яке розташоване у Маньківському районі Черкаської області, досить старе (перші згадки відносяться до 1515 року), але від давніх історичних часів в ньому залишилося небагато. Чи не найстарішою архітектурною його пам’яткою є напівзруйнований кам’яний млин. Також у поселенні є руїни однієї із перших малих ГЕС в Україні (та й в СРСР). Але безперечно не антропогенні пам’ятки мають найбільшу туристичну цінність у Буках. Головна туристична атракція – це каньйон Гірського Тікича.
Розповідь про Буцький каньйон буде не повною, без розповіді про Український кристалічний щит. Хоча б коротенької. Отже починається він у Рівненський області. Простягається із північного-заходу на південний схід, аж до Азовського моря. В довжину сягає 1 тисячі кілометрів при максимальній ширині у 250 км. Кристалічний фундамент (фактично камінь) є піднятою частиною Східно-Європейської платформи і має на собі незначну товщу осадових відкладів. Часто фундамент лежить над базисом ерозії, і тоді він скелями та порогами випірнає над осадовими відкладами (над землею). Найбільше таких ділянок в долинах річок, зокрема у прируслових частинах.
Породи що складають УКЩ – граніти та гранітоїди (типу гранітоподібні) – дуже міцні, тому річкам знадобилася не одна сотня мільйонів років, щоб прорізати собі дорогу. Але вода камінь точить. Нехай не швидко, але досить упевнено. Так і проточила вона дорогу (русло) для Гірського Тікича, вік долини якого перевищує вік долини Дніпра у десятки разів.
Починається річка Гірський Тікич у Оратівському районі Вінницької області. На півдні Черкаської області вона зливається із Гнилим Тікичем і утворює коротеньку річку Тікич. Тікич же, впадає у Синюху, яка котить свої води у Південний Буг.
Ділянки Тікича у Маньківському та Тальнівському районах Черкаської області часто схожі на гірську річку, тому він і називається Гірським. Наймальвничіша (за словами очевидців) ділянка розташована поряд із селищем Буки. Починається вона від греблі та містка у центрі селища і прямує на південь та південний схід. Кажуть, що південніше також є мальовничі ділянки. Але мабуть не настільки.
Вище містка розташована гребля водосховища (із шлюзом та закинутим пам’ятником Леніну в очеретах). Нижче починається плоска похила кам’яна поверхня із жолобом для річкового русла. Тут шумить водоспад, який отримав назву Вир. Хоча, на мою думку, це не зовсім водоспад – це падун чи перекат. Влітку у межень він такий собі, а ось навесні значно потужніший.
Нижче по течії (не скажу протягом скількох км) Гірський Тікич протікає у скелястих берегах, які інколи змикаються у справжній вузький каньйон. В погожу днину тут багато туристів із наметами. Часто вони шкрябаються вгору на скелі – тренуються. Глибоко у долині збереглися руїни ГЕС. Цю бетонну споруду звели у далекому 1929 році. Потім закинули.
Покинута ГЕС 1929 року.
Недалеко від сучасної греблі стоїть старовинний млин. Зараз це лише стіни, але хтось узявся вкрити їх новим дахом. Що то буде – хто зна. Місцеві кажуть, що кафе або готельчик. Це не дуже далеко від Києва – близько 200 км. Спочатку по трасі Е-95, а потім через Жашків на Маньківку (або на Буки).
Водяний млин (кін. 19 ст.)
Хоч каньйон рекреанти трохи підпсували, але він все рівно залишається величною і видатною пам'яткою природи. Подейкують, що зараз є план із відновлення старовинної ГЕС, зведеної у 1929 році. Думаєте варто?
На мапі: https://www.google.com/maps/place/49.094328,30.402603
фэндомы церковь Дивовижна Україна архитектура ландшафт Моя Україна разная политота
Затоплена церква у Гусинцях
Фото: @bogdan_susol
Це Спасо-Преображенський храм або його ще називають затопленою церквою та Спасом на воді. Колись тут знаходилося село Гусинці, на околиці якого височіла святиня у стилі українського бароко, зведена місцевим поміщиком у 1812 році. Під час будівництва Канівської ГЕС було затоплено декілька сіл неподалік Ржищева. Одним із них стали і Гусинці. Все селище сховалося під товщею води, а церква дивом уціліла, скоріш за все справа у тому, що знаходилась вона на пагорбі. Отак вона примарно височіла серед вод Дніпра і поступово руйнувалася, але навіть в такому стані Спас на воді манив до себе туристів. Здолати двохсотметровий водний бар’єр можна було лише на човні, а взимку сміливці діставалися до храму по кризі. У 2009 році почалася реконструкція святині, було піднято рівень ґрунту на острові, зміцнено фундамент та стіни, добудовано дзвіницю, встановлено нові куполи і дзвони. Тоді ж збудували міст, що з’єднав храм із суходолом. В церкві ще досі тривають роботи по її внутрішньому оздобленню. Тож на сьогодні церква в урочищі Гусинці отримала нове життя і дістатися до святині стало набагато простіше. Єдиною перепоною є піщана дорога до Дніпра, адже не кожна автівка зможе впоратися з таким випробуванням.вигляд до реставрації
фэндомы озеро Чернобыль Природа Моя Україна разная политота
У Чорнобилі науковці випадково виявили "око Полісся"
У Чорнобильській зоні відчуження в заповіднику вчені на недослідженій ділянці виявили озеро мало не ідеальної форми, яке раніше було ставком біля поліського села.
Дослідники розповіли, що помітили цю водойму нещодавно при обльоті місць, де торік вирували масштабні пожежі.
Після вибуху на ЧАЕС і відселення людей з цього краю ставок в зоні відчуження за ці роки "здичавів", і практично перетворився на справжнє озеро, незаймане людиною довгий проміжок часу. Науковці вже охрестили його "оком Полісся".
Отличный комментарий!