Плачет Украина

В Винницкой области сдается в аренду старинная мельница

В Винницкой области можно взять в аренду старинную мельницу графа Потоцкого. Арендатор должен разместить там гостинично-туристический комплекс, кемпинг или безвредное производство.

Место расположения объекта – Винницкая область, Немировский район, село Соколец.

Фонд государственного имущества Украины объявил конкурс на аренду старинной мельницы графа Потоцкого, которая расположена на берегу реки Южный Буг в Немировском районе. Фонд ищет арендатора для объекта минимум на 10 лет, который разместит там гостинично-туристический комплекс, кемпинг, базу отдыха, или запустит безвредное производство, в том числе производство электрической энергии. Об этом сообщает пресс-служба Фонда государственного имущества Украины. 

Здание соколецкой мельницы построено в 1899 году по проекту архитектора Яна Гойриха. В советские времена мельницу перестроили и переоборудовали – к старому корпусу присоединили одноэтажный дом. Это дало возможность использовать все сооружения как электростанцию. 

 В 1992 году пожар уничтожил все деревянные перекрытия и элементы. С тех пор старинную мельницу дважды планировали возродить, но безуспешно. 

Сквозь мельницу течет поток: он ворчит и шипит под мостиком и через несколько метров приходит к Бугу. У мельницы открывается пейзаж на реку и горы, и именно поэтому романтики со всей страны устраивают здесь фестиваль "Млиноманія".

https://vezha.ua/podillya-incognita-nimetskyj-mlyn-tserkva-u-pecheri-ta-mistyka-mavzoleyu-pototskyh-foto/

У Кенії діти малювали Тараса Шевченка до 205-ї річниці від дня народження Кобзаря

Посольство України в Кенії ініціювало пізнавальну акцію для дітей «Намалюй Шевченка» у 2019 році.

Акція відбулася у сиротинці «Дім Батька» («Daddy’s Home»), що є одним із багатьох соціальних проектів місії «Сприяння», заснованого українськими волонтерами у Кенії. У рамках ініціативи дітям розповіли про видатного українського митця Т.Г.Шевченка, зокрема про те, що він також був сиротою та попри всі труднощі, здобув освіту, став художником та поетом, чиї твори поповнили скарбницю світової літератури. Наприкінці акції дітям було запропоновано намалювати його портрет.

Побороть смог, увеличивши популяцию бобров!

когда попросил большой пакет в атб

Віталій Кличко презентував книжку своїх смішних цитат "Хто не чув, той побачить!".

Кошти від її продажу підуть на благодійність.

Презентація видання відбулася у музеї Klitschko Expo ("Кличко Експо").

"Нарешті сталося те, що я давно обіцяв: я таки видав самоіронічну книжку зі своїми відомими цитатами. Вона яскрава, весела, позитивна. Скажу відверто, як людина, яка вміє посміятися, пожартувати над собою, яка вміє не ображатися на жарти на свою адресу, насправді на жарти на свою адресу, я не маю на увазі так звані жарти "95 кварталу". Ми видали цю книжку в такому цікавому форматі, смішному, маленькому, зручному, і до неї увійшли 14 найвідоміших моїх цитат, з ілюстраціями, разом з обкладинкою, це вже 16″, – розповів Кличко.

Сам же Кличко не планує спинятися і має намір видати ще не одну книгу своїх мемів.

За словами мера Києва, великий відсоток українців за минулий рік не прочитали жодної книги, тож він пожартував, що його книгу можна встигнути прочитати кілька разів ще до Нового року.

Український павільйон на Всесвітній виставці в Чикаго, 1933

На площі, що зайняла 427 акрів землі вздовж озера Мічіган, розмістились павільйони різних країн. І посеред них— павільйон «Україна».

Попри протести СРСР, Україна, якої тоді не було на карті як окремої держави світу, отримала свій павільйон. Кошти зібрали спільнокоштом, висилали українці з цілого світу. Павільйон відвідали 1 800 000 людей.

Павільйон “Україна”, який яскраво вирізнявся серед інших павільйонів - був єдиний, який не спонсорував уряд (адже України не існувало). До слова, сусіди українців - поляки - тоді не змогли організувати свій павільйон через економічну кризу.
Для української діаспори цей період був ще важчим - крім Великої депресії, в Україні лютував Голодомор і діаспора намагалася всіма засобами допомогти своїм співвітчизникам.

Йшлося про шалену на той час суму – понад 20 тисяч доларів лише на будівництво, і це під час Великої Депресії, коли зарплатня людей не перевищувала кількадесят центів!

Для збору коштів українська громада Чикаґо поширила світом таке оголошення:
“Українці! Америки, Канади, Бразилії та інших заморських країв! Трапляється велика історична нагода помочи нашим братам в ріднім краю! Усі цивілізації світу проявляють себе. Український нарід мусить показати свою національну жит­тєздатність. Це він може осягнути тоді, коли візьме участь у Всесвітній виставці. Ми хоть без власної держави, але американці трактують нас як державницький народ. Це був би непростимий національний гріх перед Рідним Краєм і перед нашим грядущим поколінням, якби ми не долучилися до цієї події".

Люди висилали, хто скільки міг по долару і кільканадцять центів, але гроші зібрали.

Наперекір обставинам, в тому числі і протестам Москви, українці Чикаго зробили все можливе і неможливе, щоб використати виставку для представлення України та щоб нагадати цілому світові про існування українського народу, його історію та культуру.
Всесвітня виставка була чудовою нагодою для цього - український павільйон відвідали 1 800 000 людей. Вхід коштував п’ятдесят центів, але у вишиванці можна було зайти безкоштовно.

«Замало показати шаровари і малюнки на зразок "Козак коня напував". Зі всього світу приїдуть люди мистецтва, і для них павільйон мусить щось дати,» – каже редактор діаспорного часопису "Свобода" Лука Мишуга.

У павільйоні були зали, присвячені українській історії та культурі, відбувалися концерти, вечорниці, із неймовірним успіхом там виступили національний хор і танцювальні колективи. Також можна було відвідати персональну виставку скульптора Олександра Архипенка. Автора ідеї рухомих білбордів.

Під час Всесвітньої виставки в Чикаго також відбувся світовий конкурс краси накшталт сучасного конкурсу “Міс світу”, а перемогла на ньому українка – Марія Любас.

Історію про цей - без перебільшення - подвиг закордонних українці варто пам’ятати і поширювати. Особливо в наші часи.