Типы девушек

Дорогие хунтаны, продолжаем зрадоподобно совершенствовать нашу радиостанцию!

пришел черед чату, который будет основан на платформе IRC

Если не знаете что это такое - не переживайте, все намного проще, и не так страшно, как кажется. 

Есть два варианта подключиться к нашей комнате и общаться:

1. Первый вариант - через мессенджер, поддерживающий формат IRC. 

Такие программы есть как и на компьютер, так и на мобильные устройства. Так что слушать эфир и общаться сможете даже с телефона, сидя в туалете!

Существует куча удобных готовых сборок. Я например использую для компьютера вот эту версию Miranda NG Watcher Pack скачать

Для андроида и портативных устройств - посмотрите в гугле.

Самое главное что нужно знать для настройки

Сервер: irc.freenode.net

порт:6667

комната: #RadioJUC (решетка обязательна)

Все! :)

 Для тех, кто никогда не настраивал IRC - ничего сложного, это как настроить ICQ. 

Вот вам пошагово faq:

=== это нужно сделать один раз ===

после установки выбираем меню "учетные записи", и делаем так:

сначала жмем на зеленый плюсик, потом заполняем и выбираем согласно скриншоту

Дальше, из списка серверов выбираем freenode и заполняем свой никнейм. Важно -  никнейм должен быть свободен на сервере (если занят - вам система скажет, и придумаете другой):

В принципе все уже настроили, но лучше еще опционально внести такие изменения, чтобы во время беседы, вы не видели кракозябры вместо кириллицы: 

заходим в настройки, и переходим в это окошко и ставим кодировку UTF-8

кстати тут же можно поменять сообщение, которое всем отсылается, когда выходишь из чата - чуть выше поле над кодировкой.

жмем окей, и после этого меняем свой статус на "в сети", путем нажимания пкм по иконке мессенджера на панели задач:

нам предложит еще раз проверить настройки сервера, проверяем, и если все ок - жмем соединить:

Дальше как зайти в комнату. Жмем на иконку типа пакмена, выбираем меню "войти в комнату"

Ура. Теперь чатик всегда в вашем списке контактов, куда можно заходить в любое время!

1.1. и последнее, с этой программы можно слушать радио, не запуская отдельный плеер, карл!

(если ты скачал эту модификацию)

Для этого, заходим в настройки и выбираем следующие пункты, согласно скриншоту:

заполняем имя, жанр, битрейт (160) - как вам угодно. 

Там где "ссылка на станцию" нужно указать файл плейлиста радио, который вы сохранили отсюда http://213.108.45.66:8000/home.html на свой комп. 

Потом нажимаете на кнопку "В список" и любимое радио будет в списке контактов, откуда можно будет слушать, и видеть какая композиция играет.

2. Второй вариант чатиться - через браузер, используя он-лайн IRC. Просто вводите в гугл "irc online", как правило вам выдаст https://kiwiirc.com/client, пишите свой ник, проверяете куда будете подключатся, пишите название нашей комнаты и ок.

В таком случае общеться будете через чат в гугл хроме, или где вы там серфите и-нет.

ФУХ! Вроде все. Поверьте, один раз настроив и сделав - радио-чатиться будет невероятно круто!

Всем Сала! Пробуйте и делайте сейчас, и задавайте вопросы, т.к. с 16 числа еду отдыхать, и не смогу отвечать на сообщения.

Істинна Мекка гончарства скромно причаїлася в невеличкому селі, розташованому на кручах берегів Ворскли. Про Національний музей українського гончарства та Інститут керамології чуло небагато людей. Побувавши в селі Опішня, у вас з'явиться унікальний шанс познайомитися з історією гончарства, яке активно розвивається в цьому краї останні 3 тисячоліття. Не забудьте купити опішнянську свистульку на пам'ять.

Опішня, Полтавська область – За сорок кілометрів від Полтави розташована гончарська столиця України – селище Опішня, яку ще називають «українським Римом». З давніх-давен тутешні гончарі створюють кераміку, яку знають та цінують в усьому світі. Ще у середині минулого століття Олександр Довженко записав у своєму щоденнику, що саме Опішню варто перелаштувати у «зразковий центр уваги всіх будівників, колгоспників, туристів, мистецтвознавців». Колгоспники залишилися в історії, а мистецтвознавці й туристи Опішню увагою не оминають. Хоча місцева молодь не вважає своє селище зразковим і намагається шукати кращої долі не в «українському Римі».

Понад річкою Ворсклою на семи мальовничих пагорбах розкинулося селище міського типу Опішня. Археологічні знахідки свідчать, що на цьому місці ще до нашої ери існувало кілька городищ. Однак перша писемна згадка про «український Рим» датована лише ХІІ століттям.

Офіційна назва селища «Опішня». Однак самі жителі здебільшого вживають давню етнографічну назву «Опішне».

«Під впливом російських канцеляристів назву було змінено ще за радянської доби на «Опішня». Але населення ще досі говорить «Опішне», «Опішнє», «в Опішному», «в Опішньому», – пояснив Радіо Свобода заступник голови Наглядової ради Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні Олесь Пошивайло.

Опішнянські керамічні миски, кухлі, горщики, глечики, макітри, куманці та барильця…

Уже кілька століть Опішню називають гончарською столицею України, адже споконвіків у селищі займалися гончарним промислом. Місцеві мешканці кажуть, що саме тутешні майстри придумали глиняних баранців та свистунців.

Опішнянські керамічні миски, кухлі, горщики, глечики, макітри, куманці та барильця віддавна славилася в усьому світі. На межі ХІХ та ХХ століть гончарною справою у селищі займалися близько тисячі родин. У другій половині ХХ століття протягом сорока років в Опішні працював завод «Художній керамік». Нині ж гончарство – приватна родинна справа. В гончарській столиці України ним займаються і великі, і малі.

83-річний Микола Пошивайло – гончар із діда-прадіда. Каже, що за півстоліття гончарування виготовив незліченну кількість виробів.

«Батьки, діди були гончарі, і я в них учився гончарувати. Я ніколи не шкодував, що став гончарем. Був я і в сільському господарстві на тракторі, але все одне тягнуло до гончарства. У нашому великому селі було багато гончарів. А зараз є небагато молодих, які навчалися в училищі, поки завод існував. Дуже гарні майстри вийшли», – каже Микола Гаврилович.

12-річний Віталій Заліський також нащадок гончарів. Зараз він навчається в Опішнянському «Колегіумі мистецтв», а у вільний час допомагає мамі-майстрині проводити майстер-класи.

Хлопець згадує, як п’ять років тому вперше взяв до рук глину і спробував щось зліпити: «Я беру перший шматочок глини і намагаюся відтворити якийсь там виріб, щось пробувати. Це, звісно, передалося від мами, мені сподобалося, і я вирішив в майбутньому стати гончарем. Зараз мені подобається гончарювати і ліпити традиційні іграшки».

Нині в Опішні проживають близько п’яти тисяч осіб. У селищі є дитячий садочок на півтори сотні місць та дві школи – «Колегіум мистецтв у Опішні» та із поглибленим вивченням фізики та математики.

Звісно, опішняни займаються не лише гончарним промислом. Крім школи та лікарні, можна ще заробити на прожиття торгівлею. Виконувач обов’язків селищного голови Світлана Падченко переконувала, що в Опішні низький рівень безробіття.

«Виїжджає молодь на навчання, але й повертається. Після повернення знову ж таки працює у цих галузях, багато тих, хто закінчив «Колегіум мистецтв», після повернення створюють свою приватну майстерню, гончарують, реалізовують, і з цього живуть. Цей промисел – не на папері. Він діє і розвивається», – зауважує Світлана Падченко.

«Ким би не стала – чи фармацевтом, чи актрисою – назад до Опішні приїжджатиме хіба що батьків провідати»

Тим часом місцеві кажуть, що молодь, яка виїздять із села на навчання, назад здебільшого не повертається. Випускниця Опішнянської школи Інна Омеляненко цього літа вступатиме у харківські виші. Дівчина подаватиме документи одразу на дві спеціальності – фармацевтичну та акторську. Інна переконана: ким би не стала – чи фармацевтом, чи актрисою, – назад до Опішні приїжджатиме хіба що батьків провідати. Бо перспектив тут не бачить.

На злобу дня

 Приклад: "Безвиз и ребята"

                "Безвіз із Шоушенка"

                "Врятувати рядового безвіза"

                "Безвіз і 40 розбійників"

Поїхали))

ПАТ "Приватбанк" переходить у стовідсоткову власність держави 18.12.2016 | 23:29

Прекрасное видео о представлении новой Украины для всего мира!

Ukraine is open for you!

Згарды (в единственном числе "згард", мужского рода) - это обереги в
виде специфической формы крестов, которые по аналогии с христианскими,
называли мальтийскими, тевтонскими и т.д. Но згард - это не суть
христианский крест, хотя на них даже бывают изображения распятий. Это
дохристианские обереги, к которым церковь относилась довольно
неодобрительно. Поэтому женщины носили згарды в виде нагрудного
украшения, по несколько штук, чтобы не вызывать подозрений (под
рубашкой при этом могли спокойно носить нательный христианский
крестильный крестик), а у мужчин были кольца с подобный же символикой.
Большие згарды с распятием назывались "гадзивськи" - потому что носили
их "гадзы", то есть очень зажиточные и уважаемые поселяне.
Згард отличался от христианского креста наличием небольших круглых
выступов на краях крестовидных лопастей. Разной формы згарды имели
отдельные названия, иногда понятные, иногда не совсем.
Дарили згарды девочкам обычно впервые в шесть лет, но не в день
рождения, а в день "уродИн", то есть, именин по-русски. Этот згард
надевали на шею в единственном числе, а на следующие именины дарили уже
парные, одинаковой формы обереги и размещали по бокам от первого. Со
временем, количество оберегов росло и в украшении они ложились уже не в
один, а в несколько рядов. Получалось целое колье, выполнявшее в первую
очередь защитную функцию.
Очень часто, згарды наряду с дукачами входили в состав сложных украинских ожерелий - намысто.

Орнаментика гуцульских украшений, как и других видов народного искусства гуцулов , насквозь проникнута элементами древней , дохристианской культуры. Здесь, в малодоступных горах до ХХ века сохранились традиции старославянского искусства. Источником орнаментальных композиций гуцульских украшений, был древнеславянский солярный культ, который воспевал первоначальное земледелие и скотоводство, где решающим фактором считались животворная солнечная сила. Символ солнца стал эмблемой благосостояния и благополучия, и для населения украинских Карпат, которое до наших дней сохранило немало магических верований, в те далекие времена этот символ широко использовался как оберег. Именно поэтому различные интерпретации солярного символа так часто используют гуцульские мастера в декорировании украшений. С течением времени солярные знаки постепенно совершенствовались, приобретали различные атрибуты , выступали в различных сочетаниях с другими изображениями. Народное искусство Гуцульщины существовало долгие века. Оно жило и развивалось, творилось в новых формах, которые отражали новое содержание жизни.
Особенно ярко в гуцульской орнаментике украшений отразился период древней Руси с характерным для него процессом христианизации и борьбы с язычеством. Этот процесс не был внезапным. Он длился очень долго и выразительно отразилось в народном искусстве постепенной ассимиляцией старой языческой символики с новой христианской. Христианство могло войти в народные массы, лишь приспособив свои понятия, свои образы к языческим понятиям и образам, которых придерживался народ.

Ассимиляции, в первую очередь, подверглась именно солярная символика, выражавшееся в слиянии солнечного диска с крестом - главной эмблемой христианского культа.
Наиболее ярко этот процесс прослеживается в гуцульских металлических нагрудных украшениях - Згарда , состоящих из одной или из двух (и редко - большее количество ) низок дисков или крестов.

Для соединения Згарда служат так называемые Чепраги - две, преимущественно круглые , пластины , украшенные чеканным или ажурным орнаментом.
При первом взгляде на Згарды бросается в глаза диспропорция между размерами Чепраги и Згарда . Чепраги, как правило , имеют большие , совсем неоправданные их утилитарной функцией , размеры. Некоторые из них достигают 6-7 см. в диаметре, что говорит об их особом место среди нашейный украшений. Чепрага - солнечный символ – призванный охранять человека от злых духов. В центральной части декора Чепраги в большинстве случаев размещаются различные варианты солярной символике : колесо с восемью , шестью или четырьмя спицами, концентрические круги и т.д.
Ту же роль играл архаический тип Згарда , состоявший из круглых, солнцеподобных медальонов , похожих на Чепрага, украшенных шестилепестковой розеткой или другими подобными солярными эмблемами. Характерной чертой таких Згардов является вписывание в круг их дисков равноконечного креста с четырьмя малыми кругами между плечами. Эти крестообразные мотивы, имея дохристианское происхождение, были солярными знаками.
Но постепенно, шаг за шагом, дисковидные солярные знаки в Згардах приобретают крестовидные формы. Солнце-подобные диски в Згардах заменяются крестиками с равными ветвями , промежутки между которыми заполнялись лучами. Крестики, как правило имели одинаковую форму и размеры. «Впоследствии кресты теряют равно размерность: одна из ветвей становится длиннее и крест набирает черты, уже специфической христианской культовой формы. Именно на крестах такого типа, появляются рельефные распятия, с чертами примитивной пластики. Но и такие чисто христианские кресты еще имеют на себе много остатков языческой символики. Так, на конце ветвей этих крестов время встречаем солярные розетты или кружки ». Такие кресты служили как частью Згарда , так и самостоятельным украшением. Их носили преимущественно мужчины (реже женщины) на цепочках. Цепочки в зависимости от техники исполнения имели такие фoрмы: круглые, плоские, продолговатые плетеные, перевитые .

Футбол

Кто не знает где смотрть - http://2soccerhd.blogspot.com/p/6.html вот тут. Днепр довольно неплохо играет, поэтому думаю что все таки здобудемо)) 

  Тож що ми знаємо про Мазепу? Так, він син білоцерківського городового отамана, народився у селі Мазепинці і одержав відмінну, передову на той час освіту, він герой багатьох літературних творів, (романтичний образ бунтівника привабив Байрона, Пушкіна, Гюго…), про українського гетьмана знято кілька кінострічок. Дехто, можливо, чув про меценатську діяльність Мазепи, та більшість українців чомусь схильні вважати, що гетьман «розтринькував» кошти  державної скарбниці, незважаючи на те, що кошти Івана Мазепи підтримували українську освіту (будівництво шкіл, Києво – Могилянської академії) та культуру (будівництво соборів). Є, правда, і ті злощасні 10 000, які Мазепа передав Голіцину, та росіянин у будь – якому разі їх би отримав – як не від Мазепи, то від іншого претендента на гетьманську булаву.

  Український гетьман намагався догодити Петру I, щоб потім користуватися з того, і тому підписав дуже тяжкі для України Коломацькі статті, які передбачали русифікування українського народу через шлюби з росіянами. Потрібно визнати, що допомога Мазепи була неоціненною для російського імператора, адже Петро I 1695 року не зміг узяти Азов, і тільки наступного року, з допомоги трьох козацьких полків імператорові це вдалося. Мазепа отримав «Андрія», і кілька інших орденів, і здавалося, був цілком щасливий.

  1701 року Петро I відмінив універсал про нові торгівельні шляхи з Європою. Імператор хотів, щоб українці торгували через Архангельськ, адже економічна незалежність України означає і політичну незалежність… Тож економіку України потрібно було обмежувати. До Іван Мазепа, з життєвим досвідом прийшло і розуміння наслідків такої політики, і український гетьман почав шукати нових союзників. Таким союзником став шведський король Карл XII, і Мазепа почав вести таємні переговори зі шведами.

  В цей час козацькі старшини почали тиснути на Мазепу: «Як ми за душу Хмельницького молимось, так ми тебе будемо проклинати». Гетьман «відкрив карти», а Кочубей швиденько написав «кляузу» Петру I. Та Російський цар справді довіряв Мазепі, тож не повірив ні Кочубею, ні Іскрі.

 Та коли (за відсутності у фортеці Мазепи) Меньшиков поїхав в Україну ліквідувати гетьманство, полковник Ніс його впустив, і Меньшиков написав цареві довгого листа з доносом: «Мазепа сие учинил не ради одной своей особы, а ради всей Украины». Тоді Меньшиков і Петро I зруйнували Батурин, запорожці підтримали універсал Мазепи, але Європа не підтримала його. Мазепа помер на чужині, під патронатом Турецького султана, який поклявся на Корані, що не видасть Мазепу.

  Тож Мазепа не зрадив свій народ, він зрадив царя, і ми можемо критикувати хіба що помилки його політики, які він визнав і намагався виправити.