Україна дівчата арт

Если вдруг вам скучно, то вот вам сайт от Укрзалізниці с практически всеми музыкальными событиями Украины :)

сайт

Наконечники стріл знайдених в Меджибожі і околицях

запрашиваю помощи щедрых пидоров

я попал в очень сложную ситуацию на оккупированной территории на левом берегу, настолько сложную что помощи просить возможно только аноном.

начну с далека для понятия ситуации.

чего не выехали: 

мать - "я не брошу животных, кто их кормить будет?, тем более Лё Шапи Здун сказал что через 2 недели всё закончится, да и стрёмно."

закрывают выезд через запорожское направление.

да больше полугода это не протянется...

заканчиваются накопления.

ПБ блокирует мою карту и онлайн приложение после обращения в поддержку о помощи в организации настройки доступа без смс...

ВСУ освобождают Херсон - "ура скоро всё закончится! ждём!"

закрывают выезд через крым, только с российским паспортом, знакомый пытался выехать нашли в телефоне украинские контакты 4 часа пиздили носаками сказали не выпустят...

более менее наладился фриланс, выводим а карту матери,  + пенсия, на жизнь хватает + окружающие двор животины подкармливаются.

несколько недель назад на мою днюху коллектора приватбанка делают подарок - арест пенсионной карты матери.

хороший знакомый, юрист, который уже помогал в решении вопросов с приватом в связи с ситуацией обещает разобраться безвозмездно, но это может занять от месяц до четырех.

приехали, сейчас мы здесь, денег осталось на пару дней, потом прийдется перейти на неприкосновенные запасы на случай боевых действий в городе, что делать очень не хочется, да и хватит их на недели 2-3 максимум, что делать дальше не знаю. 

долго думав пришел к единственному доступному в данной ситуации выходу к которому я пришел   - просить милостыню у достопочтенных пидоров, пидорес и других боевых вертолётов - кому сколько не жалко 5, 10 гривен, буду благодарен каждой копейке.

з.ы. карточка монобанка всё того же юриста, он сможет перевести знакомым торгашам которые переведут в рубли по нормальному курсу.

Леськове

Село Леськове розташоване на кілька кілометрів східніше Монастирища. Народні перекази стверджують, що заснував село козак Лесько Фариба. Спочатку це був невеликий хутір із садибою, яку називали відповідно до ім'я власника Леськовою. Так згодом стало називатись і село, яке виросло навколо садиби. Вже в ХХ столітті Леськову чомусь перейменували у Леськове.

У Леськовому збереглася будівля, яку можна віднести до перлин садибної архітектури не лише Черкащини, а й всієї України - палац Даховських. Даховські стали власниками Леськового (чи то Леськової) на початку ХІХ століття. Це були дуже небідні вихідці із Польщі, які могли собі дозволити мати маєтки у багатьох селах України, розводити англійських жеребців і будувати такі палаци, який зараз стоїть, і який ховають від людських очей у Леськовому.

Даховські були справжніми англоманами, тому не дивно що палац зводився у формах англійської готики (точніше неоготики, чи псевдоготики). Ім'я архітектора, що проектував перший варіант леськівського палацу, історія не донесла. Кажуть, що сам Даховський розробив проект палацово-паркового ансамблю, а втіленням його у життя зайнявся виписаний із Польщі інженер Цехановський.

Даховські створили у Леськовому справжню казку. Цей маєток визнавали найгарнішою польською резиденцією у Центральній Україні.

Крім парку та палацу Даховський мав у маєтку зразковий конезавод з іподромом. Коні були ще одним захопленням Тадеуша. Він сам був гарним жокеєм, брав участь у європейських змаганнях і утримував цілу команду спортсменів-наїзників.

Даховський страшно не любив п'янство і різноманітно боровся із проявами цього суспільного лиха у своїх селах. На початку ХХ століття він відкрив у Леськовому чайну із назвою "Товариство тверезих". В закладі безкоштовно відпускали чай і цукерки для селян.

Переворот 1917 року застав Тадеуша Даховського на змаганнях у Відні. До України він повернувся в 1918 році із німецькими військами. Зібравши леськівських селян він вмовляв їх не руйнувати садибу, обіцяв в майбутньому перетворити Леськове на містечко (ну й взагалі райдужне життя). Але не судилося. Після захоплення краю більшовиками та відступу німецьких військ Даховський у свою резиденцію більше не повернувся. Але селяни виконали прохання свого колишнього пана - палацу вони не торкнулися.

 1925 році в палаці Даховських відкрили будинок культури Київського цукротресту. Через дев'ять років маєток перетворили на піонерський табір, а у повоєнні роки в ньому функціонував військовий санаторій.

В 70-ті роки минулого століття маєток Даховських перетворили на величезний склад медикаментів. Ймовірно, саме тоді будівлі і парк обнесли високими цегляними мурами.

Роки незалежності України не додали позитиву у життя Леськівського архітектурного дива - в палаці розташували військові склади…

Зараз на територію маєтку вхід закритий. А якщо когось і впускають (після тривалих вмовлянь), то на фотозйомку - табу. Наказ зверху. Ще гірше те, що з-за мурів зовсім нічого не видно. 

Фото: Роман Маленков