У коми проблеми с общением

З Днем Незалежності, Моя Україно!

Як галушка стала символом Полтави

У місті галушці звели пам'ятник, у музеях цитують присвячені їй рядки класиків, а на честь неї проводять фестиваль влітку. Частування нею – обов’язковий елемент в будь-якої туристичної програми. Зо два десятиліття галушку просувають як гастрономічний бренд Полтави.

Галушки є загальноукраїнською стравою на теренах Наддніпрянської України. Етнологиня, докторка історичних наук та засновниця садиби-музею «Лялина світлиця» Олена Щербань каже, що поширеність галушок на території Лівобережжя пов’язана з тим, що українці здавна були землеробами. Наші предки вирощували хліб, тому в культурі харчування переважали страви з борошна. Робота у полі вимагала значних витрат енергії, а галушки, були швидкою, смачною, ситою їжею, якої хлібороби потребували після важкої праці.
Попри те, що галушки готують у різних регіонах України, на Полтавщині ця страва історично укорінилась завдяки впливу літератури. Про це каже кандидатка економічних наук, доцентка катедри менеджменту Полтавського університету економіки і торгівлі, та організаторка міжнародного фестивалю «Полтавська галушка» Яніна Барибіна:
«Полтавщина прославилась саме завдяки літературі, завдяки Івану Котляревському, Миколі Гоголю. Галушки згадуються у період Полтавської битви. Ми маємо згадки, коли війська куштували саме полтавську галушку. Чому так сталося? Тому що галушка була однією з найпростіших страв, але при цьому вона була достатньо ситною, а раціон пересічного українця не був надто багатим щодня».

уривок з "Енеїди" І. Котляревського.

Про роль літератури у створенні гастрономічного образу Полтави говорить і старша наукова співробітниця Полтавського літературно-меморіального музею Івана Петровича Котляревського Валентина Скриль:
«Іван Котляревський у своїй “Енеїді” неодноразово згадує галушки. Наприклад, що галушка була просто великим подарунком, у голодні роки. Ось він пише “без галушок як помирали, колись як був голодний год”, потім “п’ять казанів стояло юшки, а в чотирьох були галушки”. Він взагалі у своїй “Енеїді” згадує понад 160 назв українських страв. Це просто енциклопедія української кулінарії, української кухні. Не дивно, що наша Полтавщина, до Котляревського нахиляючись, символом міста зробила отаку просту страву, як галушка». 

Ситуація з джерелами ускладнюється тим, що сьогодні галушка не є повсякденною стравою українців. Ґрунтуючись на рецептах господинь, зібраних під час досліджень, етнологиня дізналася, якою має бути правдива галушка. 

Найперше, говорить Щербань, ми маємо зрозуміти, що сучасні галушки значно відрізняються від тих, які готували раніше. У давнину їх робили з гречаного, пшенично-житнього та житньо-пшеничного борошна. Борошно не було таким білим і такого дрібного помелу. Воно мололося жорнами на млинах, і тому було грубе та іншої консистенції. Відповідно галушки не були тими галушками, які ми сьогодні бачимо.
Окрім того, що сучасні галушки готують переважно на основі білого борошна, сам рецепт тіста теж істотно змінився. Так, зі слів етнологині, раніше галушки варилися на основі кисляку (кефіру), соди, борошна, іноді з додаванням яйця. 

Готували українці галушки так: замішували тісто, розгортали і різали його смужками, а потім відщипували шматочки і кидали в киплячу воду, молоко, бульйон. Галушки були щипані і рвані, другі просто нарізали ножем. Можна сказати, це були перші спроби приготування домашньої локшини.

Сьогодні галушки готують різними способами і з різних інгредієнтів (манка, картопля, сир), подають на стіл замість хліба до борщу, м'яса або просто з маслом, шкварками, фруктовим соусом, медом або сметаною. 

Їдять галушки виключно гарячими - тільки так вони максимально смачні.

А ще галушкам присвятили пісню - слова написав Анатолій Лихошвай, музику – Василь Якубович.

Картопляні галушки із сиром

Галушки з гречаного борошна з цибулею і салом

Многих на реакторе интересует вопрос ... 

Действительно ... как? 

А вот так !

В повестке дня:

ссылка на гифку

Художник малює українських спокусливих захисниць.

Як розповів художник "Українській правді. Життя", спочатку він хотів створити комікс про дівчачий загін для підняття духу і популяризації армії. Але аби малювати комікси, потрібно було мати гарну історію.

"Тому намагався додати якусь іронію. Звідси і слоган про красу на варті миру. Я точно не хотів принизити жодним чином військових жінок. Я захоплююсь мужністю жінок які зараз там захищають мене тут. Як би це не звучало. Але це зрештою мистецтво", - додає художник.

Да, это чистый бизнес!

Настало время ахуительных историй для тех, кто против запрета российских ресурсов. Но вы ведь все равно мне не поверите.

IT-независимость Украины

Так вот, были такие времена, когда рекламный рынок в Украине был поделен между 3 китами (укрнет, бигмир и мета) и всеми остальными. Киты забирали на себя около 90% рекламных денег. Потом был кризис, но мы выжили. А потом пришли mail.ru и яндекс, которые демпинганули стоимость рекламы до такого состояния, чтобы украинские ресурсы могли существовать на грани выживания. На самом деле ниже грани, поэтому многие проекты не выжили. Выжившие и неплохо чувствующие себя есть, но их фактически единицы. Поэтому и нет у нас BBC, Guardian, The Independent — производство контента стоит больших денег, реклама стоит копейки. Наш рекламный рынок был обрушен, убит наповал этим демпингом.

А теперь, господа моралисты, расскажите мне как можно развивать украинские ресурсы при такой стоимости рекламы и конкурировать с Яндексом, капитализация которого $9,4 млрд или с Mail.ru с капитализацией в $5,7 млрд?

Знаете ли вы что, в Европе или в США на сайте с посещаемостью в 10 000 человек в день на одном только adsense можно зарабатывать $2000-$3000 в месяц, в то время как у нас такой доход можно получить с аудитории в 60 000-80 000 человек в день?

Знаете ли вы, что при одинаковой посещаемости football.ua (№1 в Украине) и sports.ru (были такие времена, тогда он был еще не лидер, но был в десятке в России), sports.ru зарабатывал в 10 раз больше украинского ресурса?

Знаете ли вы, что при посещаемости сайтов в странах Балтии в 7-8 раз меньше украинских (для примера, gismeteo.lt — 500 000 за неделю, gismeteo.ua — 3.8 млн, и это при конкуренции значительно более высокой, чем у них), прибалты заработали на своих ресурсах столько, чтобы зайти в Украину и попытаться инвестировать в украинские ресурсы?

Давайте еще раз. Российские ресурсы зашли в Украину и обрушили рынок рекламы. Опустили на дно. Вы могли это не почувствовать, но это остановило на годы развитие украинского интернета. Аналогия — это как если бы российские банки обвалили гривну в 3 раза. Тут вы поняли, потому что прочувствовали на себе.

Вы пишете, что этот запрет с бухты барахты, и что он тоже кому-то выгоден, что это чистый бизнес. ДА, БЛЯДЬ, это чистый бизнес! Украинский бизнес! Бизнес для украинцев. Выгодный для украинцев.

Что дальше? Вы, пожалуйста, и дальше ходите в свои любимые вк, одноклассники, яндексы через впн или тор, или прокси, теперь это не страшно, тк теперь по закону рекламодатели не смогут платить российским компаниям, а значит российские компании более не смогут влиять на украинский рынок рекламы, на Украину.

Грядет эра IT-независимости Украины от России.

"Смерть Олега, князя древлянського" 1836