бій пески

Одесский фотограф 7 лет ждал, чтобы сделать удивительные снимки мельницы

Одесский фотограф Сергей Онышко рассказал в соцсетях историю удивительных снимков старинной мельницы на севере Одесской области в селе Будеи на берегу реки Кодыма.

Поездка по не самым лучшим дорогам на расстояние в 260 км в одну сторону может отбить желание возвращаться туда у любого, но только не у Сергея. Он уже 7 лет ездит к этой мельнице в поисках оригинального сюжета с цветением:

«Я снимал с подсолнухами, с кукурузой, пшеницей, с голой землей и как уже сказал, в снегу. Но вот, чего мне не хватало всегда -так это цветущего рапса, который в компании с голубым небом, превращает пейзаж в чисто украинский… Пару раз я приезжал после жутких ливней и дважды моя машина чуть не переворачивалась в овраг, скользя по раскисшему склону. Спасали только внедорожные качества и мой водительский опыт. Один раз, без чуда, точно не обошлось. Как-то хотел застать цветущие вишни. Приехал, вишни уже отцвели. Не угадал. 260 км теперь ехать обратно…»

Маями? Дубай? Анталия? Авдееееевка

Васильківські Карпати

"Васильківські Карпати" - унікальна місцина для Київщини. Тут на схилах балок збереглася степова рослинність. Мальовничі великі яри поміж селами Велика Бугаївка, Гвоздів, Крушинка, Рославичі отримали назву "Васильківські Карпати". Зараз це заповідна зона площею 226,8 га.

Лава на Лаву

«Лава на лаву» є традиційною забавою козаків. Існує козацьке прислів’я «Той не козак, що в лаві не стояв». Козаки ставали до бою лава на лаву на великі свята – на Різдво, на Водохреща, на Масляну, на Великдень, на Покрову тощо. Вважалось на тих козаків лава яких виграла на свято буде Господнє Благословіння, тому козаки завжди залюбки ставали до лави. У кожного в лаві було своє місце, наприклад правий з лівого краю, яке передавалось від діда до батька, і до сина, онука. Ось звідки походить образлива для не знаючих народна поговірка «знати своє місце». В козацьких родах з гордістю коли хотіли похизуватись говорили: «Ми своє місце знаємо!». Це означало, що цей рід знав, що треба робити і як діяти в бою. Ось звідки витоки самоорганізації козацтва в бою. Традиція бою лава на лаву передавалась в козацьких родах – батько або дід навчали молодого козака не лише груповим способам ведення бою, але і індивідуальним. Існували і спеціальні родові техніки, які з великою таємницею передавались тільки серед родичів і заборонялось навчати представників чужих родів. Ця заборона знімалась під час війни. Вважалось, що бойовий побратим, який побував з тобою в реальному бою, є козакові за рідного брата. Ось звідки походить вислів «козацький рід», «козацькому роду нема переводу».

 Бій лава на лаву є цілим ритуалом, оскільки для тих хто вперше ставав до такої забави відбувалась умовна посвята у воїни. Перед лавою козаки ставали до кола і співали ритуальних пісень, які надавали певний внутрішній ритм бою і пробуджували войовничий дух у козака. У колі відбувались козацькі танці, відбувалась немов би спеціальна розминка перед боєм. Після цього козаки шикувались у лави. Шикування відбувалось в один, а інколи і в дві чи три ряди. Перед боєм відбувалось, як правило насміхання козаків однієї лави над іншою. Це був один із методів психологічної підготовки, оскільки тут важливо було зберегти душевну рівновагу і войовничий дух перед кулачним боєм. А коли козак не зумів цього зробити, то він міг стати слабкою ланкою в лаві, бо в такому бою дуже важливим було вести бій не вириваючись з групи. Після того як лави були готові до бою, лунала команда «Бій!» і обидві лави сходились в кулачному бою. Сходились, як правило, три рази. Перемагала та лава, яка більше разів перемогла. Між сходками лави відбувались індивідуальні поєдинки «навхрест» чи «на поясах», а також індивідуальні кулачні бої, за дотриманням правил яких уважно слідкували досвічені козаки. Судили лаву досвічені козаки, яких козаки вибирали самі, або лаву судили отамани громад. Порушників карали по різному. Наприклад, порушника могли відшмагати лозиною, чи викупати в річці, щоб «остудився» тощо. Але покарання не могло порушувати честь і добре ім’я козака і сприймалось, як правило, як жарт.

 Бій лава на лаву – є прекрасним засобом тренування навиків групового бою. Завдяки такій підготовці козаки і нащадки козаків вважались найкращими бійцями в рукопашних боях на війні. Наприклад під час Великої Вітчизняної війни в штикових і рукопашних атаках німецькі війська майже ніколи не перемагали радянські підрозділи, де були бійці, які пройшли школу боїв лава на лаву. Командуючий повітряно-десантними військами СССР В.В.Маркелов навіть в 70-80-х роках ХХ ст. сприяв тому, що десантники у своїй підготовці використовували бої лава на лаву.

От себя добавлю : действие специфическое и не всегда понятное. Но побывать стоит .

Житель Запорожья запустил "Иронию судьбы" на стене многоэтажки

Источник

самый медленный поезд Козятын - Христиновка

Пляж на острове Джарылгач на Херсонщине находится в рейтинге лучших пляжей Европы

Случилось это еще в 2018 году. 

Рейтинг составило одно из крупнейших в мире туристических онлайн-изданий Flightnetwork.com. 

Для того, чтобы отобрать 50 лучших пляжей, было опрошено более 1200 журналистов-путешественников, редакторов, блоггеров и агентств по экспертной оценке.

В рейтинг вошли пляжи Исландии, Испании, Португалии, Италии, Бельгии и других стран.

Пляж на острове Джарылгач, находится в Херсонской области, стал единственным пляжем Украины, что попал в рейтинг и занял 39 место. 

Лемурийское (розовое) озеро

Расположено озеро в селе Григорьевка Чаплинского района, в одной из бухт залива Сиваш. Это километрах в ста от Херсона. Поэтому если вы решили отдохнуть на Херсонщине, есть возможность узнать, почему так ценят эту воду и грязи туристы из-за рубежа. Кстати, если вы видели, как отдыхают туристы на Мертвом море, на Ближнем Востоке, то у вас есть возможность так же полежать на воде с книгой или газетой и на украинском Мертвом море – Лемурийском озере. Ведь вода в этом озере настолько насыщена солями, что здесь вы тоже не утонете.

Вода Лемурийского озера очень обогащена различными минералами, кислотами, углеводами, азотистыми веществами, солями, преимущественно хлористого магния и калия, йодистого натрия, бромистого магния. Именно эта розовая вода, взаимодействуя с грязями Сиваша, значительно усиливает их качества.

Вокруг Лемурийского озера возникло много легенд. Как рассказывают, открыли этот источник случайно – в 70-х годах прошлого столетия здесь упал советский военный самолет. Вроде бы именно от удара и мощного взрыва на месте падения образовалось небольшое озеро, которое начало наполняться водой розового цвета.

А еще говорят, что Розовое озеро – это остатками доисторического Лемурийского моря. Периодически вода в озере отступает, и вы оказываетесь на пляже из розовой соли – благодаря микроорганизмам, которые называют озерным планктоном, и которые дают этот цвет. Здесь очень красиво, глаза разбегаются от пейзажей.

«Исследуют грязи озера летом представители известной косметической фирмы. Эти грязи сертифицированы в ЕС», - говорит Сергей Клищевский, председатель Присивашской сельской объединенной территориальной громады, в которую входит село Григорьевка.

Сейчас здесь делают необходимые шаги для того, чтобы отдых туристов на Лемурийском озере Херсонщины был более комфортным – начат процесс выкупа земельного участка для строительства возле озера кафе и небольшой гостиницы. Сельская власть также занимается поиском средств для создания там кемпингового городка.

ну и бонус ;)