кошевий атаман

Жартівливі картинки, які раз і назавжди викорінять русизми з вашої мови

Два роки підготовки, півтори тисячі фахівців, 58 знімальних змін,  спеціально збудована дерев’яна фортеця часів Київської Русі, півтори сотні унікальних костюмів, сотні кілограмів реквізиту, сотні трюків та вражаючі масштабні батальні сцени – і врешті решт зйомки першого українського фентезі про супергероїв «Сторожова застава» завершено! 

«Сторожова застава» - перший український фільм-фентезі з сучасними візуальними ефектами для широкої аудиторії, знятий за мотивами однойменної книги українського письменника Володимира Рутківського. Це історія про те, як звичайний школяр Віктор через загадковий портал часу потрапляє у загадкове минуле, де знайомиться з билинними богатирями Олешком, Іллею, Добринею і разом із ними встає на захист Сторожової застави від половців. Вітько опиняється в самому епіцентрі неймовірних подій, вступає в битву з міфічними істотами і дізнається, що таке справжня хоробрість.

Магічний портал у світ першого українського фентезі про супергероїв «Сторожова застава» відкриється вже 22 грудня у день зимового сонцестояння! 

ссылка на гифку

СТОРОЖОВА ЗАСТАВА

Слоган: Захисти минуле заради майбутнього

Режисер: Юрій Ковальов

Продюсер: Єгор Олесов, Юрій Прилипко

Оператор: Юрій Король

У ролях: Даниіл Каменський, Єва Кошева, Роман Луцький, Олег Волощенко, Олександр Комаров, Георгій Дерев'янський, Слава Красовська, Наталя Сумська, , Ержан Нуримбет, Ерболат Тогузаков, Іван Денисенко, Олег Михайлюта

Жанр: пригоди, фентезі

Дата релізу: 22 грудня 2016

Хронометраж: 100 хв

Країна: Україна

Виробництво: Kinorob

 Я у захвоті!!!!

Казаки и мифы. 

Миф 1

Чубатые гипнотизеры.

У нас говорят "Запорожский казак мажет обмануть самого черта". В главной борьбе своей жизни - против "нехристей", разоривших города и села, - они использовали не только боевое оружие, но и тайные знания. Тех, которые ими владели, называли "характерниками".

Характерник - это казак, обладающий паранормальными способностями: телепатией, ясновидением, гипнотическим воздействием. Существует немало легенд о том, что эти люди обладали к тому же способностями к путешествиям по потустороннему миру. Часто характерники были атаманами. Возможно, боевые успехи и сила украинского казачества связаны именно с тем, что зачастую командовали ими практически непобедимые воины. Казаков-магов называли также "гапдовниками" (от украинского "галдовать" - "колдовать") и "заморочниками", потому что они умели напускать на людей "морок" (туман и сон, галлюцинации). 

По преданию, казаков-характерников готовили с младенческого возраста. По-видимому, опытные воины-маги могли с пеленок различать юное дарование. Мальчик на долгие годы становился "декурой" (служкой) такого мага, передававшего ему знания, которые, в свою очередь, сам когда-то получил от учителя.

По легендам, они могли разгонять облака и вызывать грозу, выходить сухими из воды и мокрыми из пламени, в мгновение ока переноситься из одного края степи в другой. А еще им по силам было заговаривать раны и даже ставить на ноги мертвецов. И уж, само собой, они умели "отводить глаза". Считалось также, что характерники способны обращаться в волков. В дохристианские времена бога-громовержца Перуна представляли в сопровождении двух волков, или хортов, как их называли. Именно о превращении в хорта говорится в легендах про атамана Сирко, одного из самых известных воинов-магов. Недаром слово "cipra" (укр.) - один из эпитетов волка.

В рассказах о запорожцах часто упоминаются случаи, когда казацкий отряд, встретившись с превосходящими силами противника, почти мгновенно "прятался" на абсолютно голом месте. Для этого казаки быстро втыкали колья вокруг своего отряда, чтобы получилась изгородь. Что происходило дальше, знал только атаман, а эффект наблюдали те, кто только что видел перед собой отряд казаков, и вдруг оказываюсь, что перед ними никого нет. Характерники внушали врагам, что перед ними обыкновенная роща. И "замороченные" враги просто проезжали мимо. Но иногда им везло гораздо меньше: с помощью магических заклинаний казаки могли заставить врагов перерезать друг другу глотки! Правда, способны на это были лишь единицы, и сами казаки порой опасались их не меньше, чем врагов.
Прицельную стрельбу запорожцев отмечали многие иностранцы. Так, один из них уверял, что лично видел, как воины гасят выстрелами свечки, снимая с них нагар, "будто щипцами". Породила легенды и искусность запорожцев в морских походах. Многие свидетели отмечали оригинальность подводных маневров казаков. С маленькой камышинкой сечевики могли пребывать под водой очень длительное время. Используемые для маскировки бочки и даже лодки породили слухи о том, что именно казаки изобрели подводную лодку.

Характерники были наставниками не только своих служек, но и всех проявивших способности казаков, если тем удавалось пройти испытания. Проводились они в "столице" запорожского казачества - на острове Хортица, в ущелье Сечевые ворота. Кандидатам приходилось несладко. Например, требовалось переплыть в челноке все многочисленные преграды возле Хортицы. Или же пройти с завязанными глазами по жерди, укрепленной между вершинами двух скал. Оступившийся (внизу его ловили казаки) мог снова попытать счастья через год.

Искусство ведения боя, которому обучали новичков, ныне именуют казачьим спасом, или боевым гопаком. Основой этой науки были заговоры, молитвы и секретные приемы. Перед каждым боем казаки произносили очень краткую молитву: "Крепи!" У каждого воина-мага на себе всегда были бумажки с индивидуально подобранными под характер и даже внешность заговорами.

Самым страшным своим врагом характерники считали отнюдь не татар и не турок, а женщин. Поговорка "потерял голову от любви" для запорожцев, случалось, имела буквальный смысл. Считалось, что женщина забирает у воина его силу. Тот, сраженный чувством к женщине, якобы терял бдительность и магическую энергию, которая так необходима в бою. Поэтому, вступая в ряды сечевиков, запорожцы символически венчались с "единственной невестой и женой казака" - свободой. Посмевший провести на Сечь женщину рисковал потерять голову в прямом смысле этого слова. Впрочем, это не мешало казакам иметь подруг и семьи в приднепровских селах. 

Не судите строго , статья не моя. Фото найдены на просторах интернета.
Всем Бобров и любите свою родину.

  Тож що ми знаємо про Мазепу? Так, він син білоцерківського городового отамана, народився у селі Мазепинці і одержав відмінну, передову на той час освіту, він герой багатьох літературних творів, (романтичний образ бунтівника привабив Байрона, Пушкіна, Гюго…), про українського гетьмана знято кілька кінострічок. Дехто, можливо, чув про меценатську діяльність Мазепи, та більшість українців чомусь схильні вважати, що гетьман «розтринькував» кошти  державної скарбниці, незважаючи на те, що кошти Івана Мазепи підтримували українську освіту (будівництво шкіл, Києво – Могилянської академії) та культуру (будівництво соборів). Є, правда, і ті злощасні 10 000, які Мазепа передав Голіцину, та росіянин у будь – якому разі їх би отримав – як не від Мазепи, то від іншого претендента на гетьманську булаву.

  Український гетьман намагався догодити Петру I, щоб потім користуватися з того, і тому підписав дуже тяжкі для України Коломацькі статті, які передбачали русифікування українського народу через шлюби з росіянами. Потрібно визнати, що допомога Мазепи була неоціненною для російського імператора, адже Петро I 1695 року не зміг узяти Азов, і тільки наступного року, з допомоги трьох козацьких полків імператорові це вдалося. Мазепа отримав «Андрія», і кілька інших орденів, і здавалося, був цілком щасливий.

  1701 року Петро I відмінив універсал про нові торгівельні шляхи з Європою. Імператор хотів, щоб українці торгували через Архангельськ, адже економічна незалежність України означає і політичну незалежність… Тож економіку України потрібно було обмежувати. До Іван Мазепа, з життєвим досвідом прийшло і розуміння наслідків такої політики, і український гетьман почав шукати нових союзників. Таким союзником став шведський король Карл XII, і Мазепа почав вести таємні переговори зі шведами.

  В цей час козацькі старшини почали тиснути на Мазепу: «Як ми за душу Хмельницького молимось, так ми тебе будемо проклинати». Гетьман «відкрив карти», а Кочубей швиденько написав «кляузу» Петру I. Та Російський цар справді довіряв Мазепі, тож не повірив ні Кочубею, ні Іскрі.

 Та коли (за відсутності у фортеці Мазепи) Меньшиков поїхав в Україну ліквідувати гетьманство, полковник Ніс його впустив, і Меньшиков написав цареві довгого листа з доносом: «Мазепа сие учинил не ради одной своей особы, а ради всей Украины». Тоді Меньшиков і Петро I зруйнували Батурин, запорожці підтримали універсал Мазепи, але Європа не підтримала його. Мазепа помер на чужині, під патронатом Турецького султана, який поклявся на Корані, що не видасть Мазепу.

  Тож Мазепа не зрадив свій народ, він зрадив царя, і ми можемо критикувати хіба що помилки його політики, які він визнав і намагався виправити.

Лава на Лаву

«Лава на лаву» є традиційною забавою козаків. Існує козацьке прислів’я «Той не козак, що в лаві не стояв». Козаки ставали до бою лава на лаву на великі свята – на Різдво, на Водохреща, на Масляну, на Великдень, на Покрову тощо. Вважалось на тих козаків лава яких виграла на свято буде Господнє Благословіння, тому козаки завжди залюбки ставали до лави. У кожного в лаві було своє місце, наприклад правий з лівого краю, яке передавалось від діда до батька, і до сина, онука. Ось звідки походить образлива для не знаючих народна поговірка «знати своє місце». В козацьких родах з гордістю коли хотіли похизуватись говорили: «Ми своє місце знаємо!». Це означало, що цей рід знав, що треба робити і як діяти в бою. Ось звідки витоки самоорганізації козацтва в бою. Традиція бою лава на лаву передавалась в козацьких родах – батько або дід навчали молодого козака не лише груповим способам ведення бою, але і індивідуальним. Існували і спеціальні родові техніки, які з великою таємницею передавались тільки серед родичів і заборонялось навчати представників чужих родів. Ця заборона знімалась під час війни. Вважалось, що бойовий побратим, який побував з тобою в реальному бою, є козакові за рідного брата. Ось звідки походить вислів «козацький рід», «козацькому роду нема переводу».

 Бій лава на лаву є цілим ритуалом, оскільки для тих хто вперше ставав до такої забави відбувалась умовна посвята у воїни. Перед лавою козаки ставали до кола і співали ритуальних пісень, які надавали певний внутрішній ритм бою і пробуджували войовничий дух у козака. У колі відбувались козацькі танці, відбувалась немов би спеціальна розминка перед боєм. Після цього козаки шикувались у лави. Шикування відбувалось в один, а інколи і в дві чи три ряди. Перед боєм відбувалось, як правило насміхання козаків однієї лави над іншою. Це був один із методів психологічної підготовки, оскільки тут важливо було зберегти душевну рівновагу і войовничий дух перед кулачним боєм. А коли козак не зумів цього зробити, то він міг стати слабкою ланкою в лаві, бо в такому бою дуже важливим було вести бій не вириваючись з групи. Після того як лави були готові до бою, лунала команда «Бій!» і обидві лави сходились в кулачному бою. Сходились, як правило, три рази. Перемагала та лава, яка більше разів перемогла. Між сходками лави відбувались індивідуальні поєдинки «навхрест» чи «на поясах», а також індивідуальні кулачні бої, за дотриманням правил яких уважно слідкували досвічені козаки. Судили лаву досвічені козаки, яких козаки вибирали самі, або лаву судили отамани громад. Порушників карали по різному. Наприклад, порушника могли відшмагати лозиною, чи викупати в річці, щоб «остудився» тощо. Але покарання не могло порушувати честь і добре ім’я козака і сприймалось, як правило, як жарт.

 Бій лава на лаву – є прекрасним засобом тренування навиків групового бою. Завдяки такій підготовці козаки і нащадки козаків вважались найкращими бійцями в рукопашних боях на війні. Наприклад під час Великої Вітчизняної війни в штикових і рукопашних атаках німецькі війська майже ніколи не перемагали радянські підрозділи, де були бійці, які пройшли школу боїв лава на лаву. Командуючий повітряно-десантними військами СССР В.В.Маркелов навіть в 70-80-х роках ХХ ст. сприяв тому, що десантники у своїй підготовці використовували бої лава на лаву.

От себя добавлю : действие специфическое и не всегда понятное. Но побывать стоит .