А які у вас українські кліпи та пісні викликають подібні почуття?
фэндомы ностальгія Руслана Пісні України Моя Україна разная политота
А які у вас українські кліпи та пісні викликають подібні почуття?
Боре́йко — герб низки шляхетських родів Польщі та України, зокрема, Борейків, що походить з давніх дохристиянських часів Київської Русі. Використовувався цілим рядом знаних шляхетних родин в часи Литовсько-Руської держави та Речі Посполитої.
Червона слов'янська сварга - знак сонця. Вертикальні промені свасті заламані два рази.
Перша офіційна писемна згадка: 1410 року.
Походження герба: язичницький знак намальований на щитах руських воїнів. Згідно з літописом, князь Київський Олег (за іншими даними Аскольд), який у ІХ столітті 850 року завоював Константинополь, кріпив щит з великою червоною позитивною свастею на воротах міста. Рід Борейків походив з Київської Русі, а отже вони взяли знак на щит свого герба.
Рід досяг своєї величі в 14-15 століттях, їх герб можна побачити в багатьох книгах по геральдиці шляхетських родин того часу. Протягом декількох століть шляхетський рід Борейків об'єднався в боротьбі проти царя Російської імперії.
Гербом користувались 2 українських і 5 польських родів: Борейка (Borejka), Борейко (Borejko, Boreyko), Болейко (Bolejko), Bosiacki, Estkowski, Радзіховські (Radzichowski, Radziechowski).
«Вікі любить Землю» спрямований на створення повної інформаційної бази про природно-заповідний спадок України та світу. Він має на меті зібрати ілюстрації та статті у Вікіпедії для кожного природоохоронного об’єкту у світі. Цього року фотоконкурс відбувся у 26 країнах. Результатом співпраці організаційного комітету Вікі любить Землю та ЮНЕСКО також став фотоконкурс «Вікі любить Землю: біосферні заповідники», що відбувся місяцем пізніше.
«Водоспад Шипіт». Гідрологічна пам’ятка природи в Українських Карпатах. Авторка: Катерина Красницька
«Вид на р. Інгулець зі Скель МОДРу». Центрально-Міський район Кривого Рогу Дніпропетровської області. Автор: Сергій Рижков
«Захід сонця на вершині скелі Соколине око». Геологічна пам’ятка «Протяте Каміння», Чернівецька область. Автор: Сергій Рижков
«Покинута обсерваторія». Карпатський біосферний заповідник, Івано-Франківська область. Автор: Тарас Дутка
«Панорама Токівського водоспаду». Кам’янський прибережно-річковий комплекс, Дніпропетровська область. Автор: Сергій Рижков
«Чорногірський Едем». Карпатський біосферний заповідник, Закарпатська область. Автор: Максим Присяжнюк
«Пороги Бугу біля Грушівки». Парк «Гранітно-степове Побужжя», Миколаївська область. Автор: Сергій Криниця
«Ранкове диво Мармаросів». Карпатський біосферний заповідник, Закарпатська область. Автор: Катерина Красницька
«Ніч біля Соколиного ока». Скеля «Протяте Каміння», Чернівецька область. Автор: Сергій Рижков
«Стара обсерваторія Білий слон на горі Піп Іван Чорногорський». Карпатський національний природний парк, Івано-Франківська область. Автор: Микола Хорошков
А поки всі шукають щось нове, пропоную згадати старе, та добре.
У кожного з нас, незалежно від віку, стилю життя, плину моди та вподобань знайдеться те, що не втрачае змісту чи актуальності. Найулюбленіший фільм, книга чи пісня, що із року в рік буде подобатися так само, як при першому ознайомленні, а може щей дужче.
Тому пропоную згадати свої улюблені пісні українських винонавців. Саме такі, від котрих щемить у серці вже не один рік поспіль.
Що до мене, то то будуть таки три пісні, що знайомі мені ще з дитинства.
А яким буде ваш вибір?
Якось я натрапив на додаток до гуґл хрому, який допомагає концентруватися на роботі замість відвідування дурбецельних сайтів.
Називається він "GO FUCKING WORK".
По-перше, фаворитами в блок-листі на робочий час, звісно, були соцсєті і джойчик. І я прозрів наскільки часто я несвідомо намагався прокрастинувати заходячи за лінками.
І це мене надихнуло - в додатку обов'язково повинна бути версія українською. Я зв'язався з автором додатку (Канада) і він залюбки погодився.
Як ви помітили - в программі присутня мотивуюча лайка. Під час складання українського перекладу, я вирішив вивчити хоча б основи української лайки і виявилося, що:
- українська лайка заснована не на генітальній тематиці як у москалів, а на ректальній (про гімно). Як, до речі, в європейських країнах (Німеччина, Словаччина і т.д.).
- можна підібрати "міцне" слівце і без матюків (за це я обожнюю нашу мову).
- деяким словам в т.ч. матюкам багато тисяч років і вони були відомі ще за санскриту.
додаток тепер містить українські рядки.
Користуйтеся, і сподіваюся цей додаток допоможе вам боротися з прокрастинацією ;)
Любіть українську!
***
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди –
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
***
Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
***
До двадцяти бунтуєму завзято,
Шукаєм правди, кленемо брехню
І віримо, що нашому огню
Належить всяку нечисть спопеляти.
Тоді ми все бажаємо змінити,
В житті своє покликання знайти.
Яка хороша й нерозумна ти,
Наївна, мила юність неумита!
Та пройдуть дні, гарячі й безнадійні,
І ми стаєм холодні та спокійні,
Такі собі чиновнички черстві.
Уже в душі нема святого болю,
І розум наш не рветься вже на волю –
Ми раді тим, що ситі і живі.
***
Є в коханні і будні, і свята,
Є у ньому і радість, і жаль,
Бо не можна життя заховати
За рожевих ілюзій вуаль.
І з тобою було б нам гірко,
Обіймав би нас часто сум,
І, бувало б, темніла зірка
У тумані тривожних дум.
Але певен, що жодного разу
У вагання і сумнівів час
Дріб’язкові хмарки образи
Не закрили б сонце від нас.
Бо тебе і мене б судила
Не образа, не гнів — любов.
В душі щедро вона б світила,
Оновляла їх знов і знов.
У мою б увірвалася мову,
Щоб сказати в тривожну мить:
— Ненаглядна, злюща, чудова,
Я без тебе не можу жить!
Отличный комментарий!