нова почта

киберпанк, который мы заслужили

В Украине снимут продолжение легендарного мультсериала про казаков

Видеосервис Megogo провел успешные переговоры с государственной студией «Укранимафильм» о совместном производстве продолжения мультипликационного сериала «Казаки».

Новый сезон мультсериала планируют выпустить к лету следующего года, как раз к финалу чемпионата Евро-2016. В сюжете мультфильма также будет обыграна тема футбола. В каждой из серий казаки будут играть в футбол в новой стране.

Сумму инвестиций в производство Megogo не раскрывает. Но, по оценкам участников рынка, минута украинской анимации может стоить в среднем около 1 000 евро.

Герои мультсериалов "Как казаки" являются своеобразным национальным символом. "Мы проанализировали украинский рынок и пришли к выводу, что существует дефицит контента для детей и молодежи, а спрос на подобный контент есть", - рассказал директор по маркетингу Megogo Иван Шестаков.

Как известно, «Казаки» — серия мультипликационных фильмов, снятых в СССР на украинской киностудии «Киевнаучфильм» режиссером Владимиром Дахно.

http://politolog.net/ukrnews-php/v-ukraine-snimut-prodolzhenie-legendarnogo-multseriala-pro-kazakov/

Пам'ятник чабану

Пам'ятник чабану — пам'ятник, що встановлений 1 грудня 2016 року у Тарутинському районі Одеської області. Робота виконана скульптором із Вінницької області Іваном Короленко. 17 листопада 2017 року пам'ятник зареєстрували у Книзі рекордів Гіннеса, як «Найвища статуя чабана». До Національного Реєстру Рекордів України він був внесений у грудні 2016 року.

Заявку на рекорд подали батько і син Паларієви, що є власниками етнографічного комплексу «Фрумушика-Нова», по сусідству з яким розташована найбільша вівчарська ферма Європи. Саме у них з'явилася ідея появи цього пам'ятника. Впродовж приблизно року вони надавали докази рекорду: технічну документацію, покази свідків, відеозаписи, тощо.

Для виготовлення скульптури знадобилося 152 м3 лабрадориту, вагою 412 т, загальна вага конструкції — 1080 т. Висота статуї чабана, вдягненого у бурку, папаху і з пастушою ґирлиґою в руках, становить 16,43 метра (з постаментом — 17,93 м).

Шановне товариство, я вам пропоную невеличкий інтерактив.

Тепер у кожному класі на стіні

Десятку лідерів очолили Тайвань, Уганда, Коста-Ріка, Мексика, Колумбія, Оман, Філіппіни, Нова Зеландія, В’єтнам та Португалія. Гірші показники мають Чехія (65 місце), Саудівська Аравія (66) та Кувейт (67).

Як галушка стала символом Полтави

У місті галушці звели пам'ятник, у музеях цитують присвячені їй рядки класиків, а на честь неї проводять фестиваль влітку. Частування нею – обов’язковий елемент в будь-якої туристичної програми. Зо два десятиліття галушку просувають як гастрономічний бренд Полтави.

Галушки є загальноукраїнською стравою на теренах Наддніпрянської України. Етнологиня, докторка історичних наук та засновниця садиби-музею «Лялина світлиця» Олена Щербань каже, що поширеність галушок на території Лівобережжя пов’язана з тим, що українці здавна були землеробами. Наші предки вирощували хліб, тому в культурі харчування переважали страви з борошна. Робота у полі вимагала значних витрат енергії, а галушки, були швидкою, смачною, ситою їжею, якої хлібороби потребували після важкої праці.
Попри те, що галушки готують у різних регіонах України, на Полтавщині ця страва історично укорінилась завдяки впливу літератури. Про це каже кандидатка економічних наук, доцентка катедри менеджменту Полтавського університету економіки і торгівлі, та організаторка міжнародного фестивалю «Полтавська галушка» Яніна Барибіна:
«Полтавщина прославилась саме завдяки літературі, завдяки Івану Котляревському, Миколі Гоголю. Галушки згадуються у період Полтавської битви. Ми маємо згадки, коли війська куштували саме полтавську галушку. Чому так сталося? Тому що галушка була однією з найпростіших страв, але при цьому вона була достатньо ситною, а раціон пересічного українця не був надто багатим щодня».

уривок з "Енеїди" І. Котляревського.

Про роль літератури у створенні гастрономічного образу Полтави говорить і старша наукова співробітниця Полтавського літературно-меморіального музею Івана Петровича Котляревського Валентина Скриль:
«Іван Котляревський у своїй “Енеїді” неодноразово згадує галушки. Наприклад, що галушка була просто великим подарунком, у голодні роки. Ось він пише “без галушок як помирали, колись як був голодний год”, потім “п’ять казанів стояло юшки, а в чотирьох були галушки”. Він взагалі у своїй “Енеїді” згадує понад 160 назв українських страв. Це просто енциклопедія української кулінарії, української кухні. Не дивно, що наша Полтавщина, до Котляревського нахиляючись, символом міста зробила отаку просту страву, як галушка». 

Ситуація з джерелами ускладнюється тим, що сьогодні галушка не є повсякденною стравою українців. Ґрунтуючись на рецептах господинь, зібраних під час досліджень, етнологиня дізналася, якою має бути правдива галушка. 

Найперше, говорить Щербань, ми маємо зрозуміти, що сучасні галушки значно відрізняються від тих, які готували раніше. У давнину їх робили з гречаного, пшенично-житнього та житньо-пшеничного борошна. Борошно не було таким білим і такого дрібного помелу. Воно мололося жорнами на млинах, і тому було грубе та іншої консистенції. Відповідно галушки не були тими галушками, які ми сьогодні бачимо.
Окрім того, що сучасні галушки готують переважно на основі білого борошна, сам рецепт тіста теж істотно змінився. Так, зі слів етнологині, раніше галушки варилися на основі кисляку (кефіру), соди, борошна, іноді з додаванням яйця. 

Готували українці галушки так: замішували тісто, розгортали і різали його смужками, а потім відщипували шматочки і кидали в киплячу воду, молоко, бульйон. Галушки були щипані і рвані, другі просто нарізали ножем. Можна сказати, це були перші спроби приготування домашньої локшини.

Сьогодні галушки готують різними способами і з різних інгредієнтів (манка, картопля, сир), подають на стіл замість хліба до борщу, м'яса або просто з маслом, шкварками, фруктовим соусом, медом або сметаною. 

Їдять галушки виключно гарячими - тільки так вони максимально смачні.

А ще галушкам присвятили пісню - слова написав Анатолій Лихошвай, музику – Василь Якубович.

Картопляні галушки із сиром

Галушки з гречаного борошна з цибулею і салом