право на поплаву

Mavky

Кіровоградщина. Лозуватські скелі.

Лозоватские скалы - геологический памятник вблизи села Лозоватка, что в Компанеевском районе, Кировоградская область. Гранитные скалы находятся к востоку от Лозоватки, на правом берегу реки Ингул.

Высота скал около 20 м, здесь отслаиваются пегматоидные крупнозернистые розово-серые граниты, местами они переходят в пегматиты с нечеткой графической структурой кировоградского комплекса палеопротерозой. Граниты иногда прорезают жилки молочно-белого кварца, шириной 0.2-0.5 м.

В будущем планируется предоставить этой достопримечательности статус объекта регионального значения, которой грозит полное уничтожение в результате деятельности карьера рядом. 

Скалы имеют статус заповедных и объявлены геологическим памятником, который интересен с научной и эстетической точек зрения. Площадь охранных земель составляет 2 гектара.

Прикол вышел из под контроля

Як галушка стала символом Полтави

У місті галушці звели пам'ятник, у музеях цитують присвячені їй рядки класиків, а на честь неї проводять фестиваль влітку. Частування нею – обов’язковий елемент в будь-якої туристичної програми. Зо два десятиліття галушку просувають як гастрономічний бренд Полтави.

Галушки є загальноукраїнською стравою на теренах Наддніпрянської України. Етнологиня, докторка історичних наук та засновниця садиби-музею «Лялина світлиця» Олена Щербань каже, що поширеність галушок на території Лівобережжя пов’язана з тим, що українці здавна були землеробами. Наші предки вирощували хліб, тому в культурі харчування переважали страви з борошна. Робота у полі вимагала значних витрат енергії, а галушки, були швидкою, смачною, ситою їжею, якої хлібороби потребували після важкої праці.
Попри те, що галушки готують у різних регіонах України, на Полтавщині ця страва історично укорінилась завдяки впливу літератури. Про це каже кандидатка економічних наук, доцентка катедри менеджменту Полтавського університету економіки і торгівлі, та організаторка міжнародного фестивалю «Полтавська галушка» Яніна Барибіна:
«Полтавщина прославилась саме завдяки літературі, завдяки Івану Котляревському, Миколі Гоголю. Галушки згадуються у період Полтавської битви. Ми маємо згадки, коли війська куштували саме полтавську галушку. Чому так сталося? Тому що галушка була однією з найпростіших страв, але при цьому вона була достатньо ситною, а раціон пересічного українця не був надто багатим щодня».

уривок з "Енеїди" І. Котляревського.

Про роль літератури у створенні гастрономічного образу Полтави говорить і старша наукова співробітниця Полтавського літературно-меморіального музею Івана Петровича Котляревського Валентина Скриль:
«Іван Котляревський у своїй “Енеїді” неодноразово згадує галушки. Наприклад, що галушка була просто великим подарунком, у голодні роки. Ось він пише “без галушок як помирали, колись як був голодний год”, потім “п’ять казанів стояло юшки, а в чотирьох були галушки”. Він взагалі у своїй “Енеїді” згадує понад 160 назв українських страв. Це просто енциклопедія української кулінарії, української кухні. Не дивно, що наша Полтавщина, до Котляревського нахиляючись, символом міста зробила отаку просту страву, як галушка». 

Ситуація з джерелами ускладнюється тим, що сьогодні галушка не є повсякденною стравою українців. Ґрунтуючись на рецептах господинь, зібраних під час досліджень, етнологиня дізналася, якою має бути правдива галушка. 

Найперше, говорить Щербань, ми маємо зрозуміти, що сучасні галушки значно відрізняються від тих, які готували раніше. У давнину їх робили з гречаного, пшенично-житнього та житньо-пшеничного борошна. Борошно не було таким білим і такого дрібного помелу. Воно мололося жорнами на млинах, і тому було грубе та іншої консистенції. Відповідно галушки не були тими галушками, які ми сьогодні бачимо.
Окрім того, що сучасні галушки готують переважно на основі білого борошна, сам рецепт тіста теж істотно змінився. Так, зі слів етнологині, раніше галушки варилися на основі кисляку (кефіру), соди, борошна, іноді з додаванням яйця. 

Готували українці галушки так: замішували тісто, розгортали і різали його смужками, а потім відщипували шматочки і кидали в киплячу воду, молоко, бульйон. Галушки були щипані і рвані, другі просто нарізали ножем. Можна сказати, це були перші спроби приготування домашньої локшини.

Сьогодні галушки готують різними способами і з різних інгредієнтів (манка, картопля, сир), подають на стіл замість хліба до борщу, м'яса або просто з маслом, шкварками, фруктовим соусом, медом або сметаною. 

Їдять галушки виключно гарячими - тільки так вони максимально смачні.

А ще галушкам присвятили пісню - слова написав Анатолій Лихошвай, музику – Василь Якубович.

Картопляні галушки із сиром

Галушки з гречаного борошна з цибулею і салом

Мужчина из Николаева проехал почти 600 км на велосипеде, играя на флейте Гимн Украины

Мужчина из Николаева Владислав Козаченко проехал на велосипеде почти 600 километров.  Он начал путешествие в Первомайске 5 августа, а сегодня финишировал в Тернополе, сообщает Telegram-канал «Вести» в понедельник, 9 августа.

Он рассказал, во время заезда играл гимн Украины на флейте, которую смастерил из пластиковых труб. Ее прикрепил к рулю велосипеда.

«Придумал, что я больше умею. Я лучше всего умею ездить на велосипеде и играть на флейте. Возникла такая идея», — поделился Козаченко.

Свой велопробег он приурочил к 30-й годовщине Независимости Украины. По словам мужчины, он хотел зарегистрировать свой заезд в Национальном реестре рекордов Украины.

«Я выбрал номинацию «Человеческие достижения». Мне показалось, что это лучше всего подходит. На сайте книги рекордов, в личном кабинете, я увидел, что заявка не продвигается. Я позвонил и мне сказали, что не рассмотрят мою заявку, потому что она опасна для третьей стороны. Расстроился до слез, а потом сказал, что поеду неофициально», — добавил он.

Однако представители ответственной национальной комиссии отказались регистрировать рисковый заезд, аргументируя это решение некой «Опасностью для третьей стороны».