прапор україни

Дома без заборов и флаг Украины

Бонус в коментах

Вітаю всіх НАС з Днем Державного Прапора України.
Дозвольте привітати вас з таким гарним святом і побажати кожній родині нашої незалежної України щастя, здоров’я і віри в краще майбутнє нашої держави.
Слава Україні!

ТОП-10 ЦІКАВИХ ФАКТІВ ПРО УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР

1. Вперше поєднання синього і жовтого з'явилося на гербі Львова: Данило Галицький подарував місту, заснованому у 1256 році, герб із зображенням жовтого лева на блакитному тлі. 

2. Золотий і синій колір використовувалися в гербі Руського королівства офіційно з XIV століття. Також ці кольори присутні і на гербах місцевої знаті, князів, шляхтичів. 

3. Прапори козаків Запорізької Січі також часто мали поєднання синьо-жовтого, особливо починаючи з XVIII століття. Як правило, на прапорі було і зображення козака в одязі золотого або червоного кольорів.

4. Цікаво, що спочатку синьо-жовті прапори були трикутної форми. 

5. У 1917 році відбулася українська революція, з’явилася УНР. У битвах за свою свободу українські воїни йшли в бій під синьо-жовтими прапорами. Так, у битві під Крутами над захисниками української свободи майорів саме такий стяг.

6. Перший Президент України Михайло Грушевський затвердив таке поєднання кольорів як офіційний прапор країни. Цікаво, що тоді жовтий колір розташовувався зверху, а синій – знизу. 

7. Досі експерти сперечаються, який колір повинен розташовуватися вгорі, а який – внизу. Така плутанина виникла ще під час УНР: тоді застосовували обидва варіанти. Символіка кольорів набагато глибша, ніж просто уособлення неба і поля пшениці. Золоте, жовте символізує Творця, Бога-Отця і взагалі, духовне начало. Синє ж – це все земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння в надії, що вони нею не зловживатимуть.

8. Після завоювання України більшовиками та утворення УРСР Володимир Ленін затвердив прапор республіки: червоне поле, а у верхньому кутку – синьо-жовтий прапорець. Але з ідеологічних міркувань вже в 1919 синьо-жовтий колір зник з прапора. 

9. 22 липня 1976 року на Олімпійських іграх в Монреалі один канадський студент українського походження розгорнув синьо-жовтий прапор під час змагань з гандболу. Тоді його швиденько видалили з трибун: у цьому побачили небезпеку. А 26 квітня 1989 року, в річницю Чорнобильської трагедії, активіст Юрко Волощак розгорнув синьо-жовтий прапор на площі Ринок у Львові. Це був перший випадок вживання національного прапора за весь радянський період.

10. Цього року, з нагоди 25 річниці Незалежності, в Музеї архітектури та побуту Пирогово розпочнеться створення величезного прапора України із квітів. Очікується, що площа прапора складе близько 15 тисяч квадратних метрів, і він увійде до Книги рекордів Гіннеса та Книги рекордів України, як найбільший великий прапор з живих квітів.

І знову політота

Заходжу зранку у політоту, і що я там бачу. Все того ж автора "Алексея Шибаева", який вчора виправдовувався, нібито росіяни знаходяться у полоні у Путіна, як люди в Херсоні чи німці у концлагері. Тепер же він запостив нову знахідку про те, що українці добивають полонених росіян.


Тема тут: http://polit.reactor.cc/post/5155970

Відео справжнє, але як і в попередній темі про Херсон, автор вирішив сильно не розбиратися, а одразу ж перейшов до висновків, що однозначно українські військові - злочинці, і ще й добавив що на його думку, якщо таку жорстокість не покарати, то інші вояки потім будуть почувати себе вальяжно і продовжуватимуть чинити злочини.

С днём Конституции ! 

Хорунжий армії УНР Мирослав Скрипник, передає прапор 3-й Залізної дивізії офіцеру нової української армії. Київ, 1992 рік.

Скрипник — ветеран конно-гайдамацкого полка имени К. Гордиенка, участник уличных боёв за Киев зимой 1918-го года и крымского похода Болбочана, с 1920-го — боец 3-й Железной дивизии. Некоторое время был адъютантом Главного атамана армии УНР Симона Петлюры

«Гетьманщина»: як козаки Україну руйнували

«Гетьманщина» – це браузерна гра, в якій вам треба буде взяти на себе відповідальність за долю української козацької держави, Війська Запорозького, яка з’явилася на наших землях після великого козацького повстання під проводом Богдана Хмельницького. Ваше завдання – якнайдовше зберігати державу, з усіх боків оточену ворогами. Шансу на перемогу нема, все питання у тому, як довго ви протримаєтесь.

Період української історії, що почався відразу ж після смерті першого очільника Гетьманщини у 1657 р., відомий у вітчизняній історіографії як Руїна. Руїна – це те, що українці власними руками зробили з собою та своєю країною. Звісно, не обійшлося і без втручання сусідів, які підбурювали українців розірвати свою державу на шматки. Майже все зовсім як зараз, тому «Гетьманщина» – дуже важлива для сучасної України гра, і ми пробачимо їй деякі недоліки, насамперед дуже просту графіку.

«Гетьманщина» охоплює період з червня 1657 р., за місяць до смерті Богдана Хмельницького, до січня 1660 р., час війни на три фронти та гетьманства вже Юрія Хмельницького. Після смерті Богдана вам треба вирішити, на кого з соратників гетьмана зробити ставку – на його молодшого сина Юрія, щоб, як планував сам Хмель, започаткувати нову династію, яку визнають інші монархи Європи; чи на більш досвідченого Івана Виговського, побратима гетьмана, очільника Генеральної військової канцелярії (відповідає сучасному посту прем’єр-міністра), який прагнув союзу з нещодавнім ворогом, Польщею.

Кого б ви не підтримали, вам доведеться зіткнутися з наслідками своїх дій і зрозуміти, як складно було українським державцям у ті часи. Навіть дії, які виглядають розумними зараз, через 350 років після Руїни, з великою імовірністю не привели би до перемоги, а лише б відстрочили кінець Гетьманщини. Надто сильні й підступні були вороги України, надто незгуртована була козацька старшина, яка тягнула державу у різні боки, надто не освічені були пересічні українці, які занадто легко піддавалися обіцянкам зрадників (сьогодні б сказали обіцянкам популістів).

«Гетьманщина» – це покрокова текстова стратегія / адвентюра, щось на зразок тих ігор, які існували на зорі комп’ютерної ери. Кожен ігровий місяць ви будете розмовляти з посланцями іноземних держав, брати участь у радах старшини, вирішувати, як вчинити в тому чи іншому випадку. Стратити зрадників, чи ні; виділити кошти на армію, на церков, чи на розбудову держави; підтримати мистецтво, чи спрямувати ці гроші на підкуп простого козацтва? Укласти союз зі Швецією, з Польщею, з Кримським ханством чи Московією? Й багато іншого.

Крім того, час від часу вам треба буде брати участь у битвах козацького війська, насамперед, на жаль, з українськими ж заколотниками, що виступають проти гетьманської влади, підбурені вашими ворогами, чи навіть під прапорами інших держав. На жаль, під час Руїни в певні часи в Україні було по два та навіть по три гетьмани – під польським, московським, османським чи шведським протекторатом. Ось до симуляції битв в нас є певні питання. По суті, це стара добра гра «Камінь-ножиці-папір», в яку додали деякі характеристики військ – оснащеність, мораль й таке інше. Але все одно боєві зіткнення виглядають у «Гетьманщині» занадто спрощено та хаотично.

Ще одна складова гри – текстовий квест / RPG за участю молодого запорожця Олексія, який з’являється у декількох важливих епізодах 1657 – 1660 рр., таким чином даючи нам змогу подивитися на історичні події очами простого вояка. Так, на відміну від більшості інших обставин гри, ці епізоди вигадані, але відбуваються під час та на тлі реальних подій.

За що ще треба похвалити «Гетьманщину», так це за непогані українські тексти та за невеликі історичні довідки про кожну з подій та кожну історичну особу, що брала в ній участь. «Гетьманщина» більшою мірою не гра, а інтерактивний підручник історії, з деякою варіативністю в межах реального історичного потоку. Після закінчення гри, як би й коли би вона не скінчилась, ви матимете змогу порівняти ті рішення, що приймали ви, з тим, як це було насправді.

Так, «Гетьманщина» поступається AAA та багатьом інді-іграм по графіці та по складності геймплею. Так, це більш інтерактивна книжка, ніж гра. Але важливість подій, що показані в ній, для розуміння наслідків роз’єднаності українців, дає нам право рекомендувати цю гру майже всім. Було б дуже добре, якби «Гетьманщину», як допоміжний інтерактивний посібник, додали б до курсу історії України у школі.

Мабуть, ви зможете зробити симуляцію України часів Гетьманщини у Europa Universalis IV, там навіть є вже козацьки юніти в рамках Europa Universalis IV: The Cossacks Collection. Але Europa Universalis IV – це гра, зібрана на загальних правилах, які не відображають усіх нюансів часів Руїни. В будь-якому разі, спробуйте ще й «Гетьманщину», вона дійсно дуже непогана.

«Гетьманщина» — цілком безкоштовна гра, але якщо у вас виникне бажання підтримати її розробника, це можна зробити з сайта гри.

ПС Джерела
https://itc.ua/articles/getmanshhina-yak-kozaki-ukra%d1%97nu-rujnuvali/
https://historygame.net/