обои красивые картинки флаг прапор краска оригинально большое разрешение Моя Україна разная политота
Результаты поиска по запросу «
прапор україни
»
фэндомы joyreactor Моя Україна разная политота
І знову політота
Заходжу зранку у політоту, і що я там бачу. Все того ж автора "Алексея Шибаева", який вчора виправдовувався, нібито росіяни знаходяться у полоні у Путіна, як люди в Херсоні чи німці у концлагері. Тепер же він запостив нову знахідку про те, що українці добивають полонених росіян.Тема тут: http://polit.reactor.cc/post/5155970
Відео справжнє, але як і в попередній темі про Херсон, автор вирішив сильно не розбиратися, а одразу ж перейшов до висновків, що однозначно українські військові - злочинці, і ще й добавив що на його думку, якщо таку жорстокість не покарати, то інші вояки потім будуть почувати себе вальяжно і продовжуватимуть чинити злочини.
Але як виявилося, все далеко не так просто, як думає Олексій.
Саме відео (увага NSFW): https://t.me/voenacher/14106
По-перше, "добитий полонений" один, і він дуже непростий "полонений", тому що має дуже велику характерну рису, яка відрізняє його від інших "типових полонених".
Якщо ви подивитеся відео, то помітите, що в перші секунди декілька солдатів ЗСУ кажуть "он уже хрипит", "та он уже хрипит". Це так званий "предсмертний хрип", або більш відомий термін під назвою "Агонія".
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D1%8F
Предсмертний хрип сигналізує термінальний стан організму. У цей час людина переживає надважкі страждання і, власне кажучи, все що у вас асоціюється зі словом "агонія".
Навіть при наявності медичної допомоги, у більшості випадків агонія - незворотній стан, який передує смерті. Людині зазвичай залишається жити 5-10 хвилин. І ці останні 5-10 хвилин будуть скоріше за все найгіршими останніми хвилинами у житті людини.
Далі по відео ми чуємо голос іншого воєнного ЗСУ, який каже "та оставь его". На що той, хто сртіляє, каже "да не могу я".
Що відбувається?
Я не буду таким категоричним як Олексій, але судячи зі всього, українські військові дуже добре знають цей стан і вирішили "полегшити страждання" ворогу, хоча один із них і пропонував просто залишити росіянина.
Якщо поряд немає швидкого доступу до спеціалізованного реанімаційного обладнання - людина у стані агонії - приречена. Я можу допустити, що ніяка швидка не приїхала б у зону бойових дій за 5-10 хвилин, у Дмитрівку. Тож ЗСУ вирішили діяти найбільш гуманним способом, який був на їх думку доступний.
Український військових можна за це засудити, але навряд чи можна звинуватити їх у жорстокості у даному випадку.
Саме відео (увага NSFW): https://t.me/voenacher/14106
По-перше, "добитий полонений" один, і він дуже непростий "полонений", тому що має дуже велику характерну рису, яка відрізняє його від інших "типових полонених".
Якщо ви подивитеся відео, то помітите, що в перші секунди декілька солдатів ЗСУ кажуть "он уже хрипит", "та он уже хрипит". Це так званий "предсмертний хрип", або більш відомий термін під назвою "Агонія".
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D1%8F
Предсмертний хрип сигналізує термінальний стан організму. У цей час людина переживає надважкі страждання і, власне кажучи, все що у вас асоціюється зі словом "агонія".
Навіть при наявності медичної допомоги, у більшості випадків агонія - незворотній стан, який передує смерті. Людині зазвичай залишається жити 5-10 хвилин. І ці останні 5-10 хвилин будуть скоріше за все найгіршими останніми хвилинами у житті людини.
Далі по відео ми чуємо голос іншого воєнного ЗСУ, який каже "та оставь его". На що той, хто сртіляє, каже "да не могу я".
Що відбувається?
Я не буду таким категоричним як Олексій, але судячи зі всього, українські військові дуже добре знають цей стан і вирішили "полегшити страждання" ворогу, хоча один із них і пропонував просто залишити росіянина.
Якщо поряд немає швидкого доступу до спеціалізованного реанімаційного обладнання - людина у стані агонії - приречена. Я можу допустити, що ніяка швидка не приїхала б у зону бойових дій за 5-10 хвилин, у Дмитрівку. Тож ЗСУ вирішили діяти найбільш гуманним способом, який був на їх думку доступний.
Український військових можна за це засудити, але навряд чи можна звинуватити їх у жорстокості у даному випадку.
фэндомы флаг США сфотографировал сам фото Моя Україна разная политота
Дома без заборов и флаг Украины
Бонус в коментах
фэндомы политика Розваги від Моя Україна Моя Україна разная политота
Сегодня замечательный день. День Конституции Украины. А поскольку её мало кто читал предлогаю вам сыграть в игру :) " моя самая любимая статья в конституции Украины "
фэндомы унр Архів історія Мирослав Скрипник історія України Моя Україна разная политота
Хорунжий армії УНР Мирослав Скрипник, передає прапор 3-й Залізної дивізії офіцеру нової української армії. Київ, 1992 рік.
Скрипник — ветеран конно-гайдамацкого полка имени К. Гордиенка, участник уличных боёв за Киев зимой 1918-го года и крымского похода Болбочана, с 1920-го — боец 3-й Железной дивизии. Некоторое время был адъютантом Главного атамана армии УНР Симона Петлюры
фэндомы флаг отражение Украина #Моя Україна разная политота
Ще один "прапор" на День Прапору!
Моя Україна разная политота
Чому так вийшло, що символами України стали два прапори?
Червоно-чорний двоколор зустрічається на теренах України не менше ніж державний синьо-жовтий.
Чому Репін на знаменитій картині "Запорожці пишуть листа турецькому султану" зобразив червоно-чорний прапор поряд із синьо-жовтим? Можливо він не осмислюючи цього цілком передбачив події в Україні пов'язані з цими символами...
Більшість українців не розуміють, що означає червоно-чорний прапор і чому його піднімають на Майдані.
Кольори червоний і чорний дуже часто використовувалися в українській історії, їх можна було побачити на одязі, на крашанках, всі ми знаємо пісню коли мама вишила синові в дорогу рушник червоними і чорними нитками.
Якщо синьо-жовтий прапор символізує державність, соборність, то червоно-чорний прапор символізує боротьбу, опір і рух вперед, він є революційним прапором. Червоно-чорний часто використовувався поруч із синьо-жовтим прапором на мітингах, конференціях, його вивішували над будинками.
Зараз часто червоно-чорний прапор можна бачитий на всіх Майданах країни. Загалом їх було дуже багато у Києві на Євромайдані, які часто використовувалися на рівні із синьо-жовтими.
фэндомы Гетьманщина квест Текстовый Квест игра История копипаста Моя Україна разная политота
«Гетьманщина»: як козаки Україну руйнували
«Гетьманщина» – це браузерна гра, в якій вам треба буде взяти на себе відповідальність за долю української козацької держави, Війська Запорозького, яка з’явилася на наших землях після великого козацького повстання під проводом Богдана Хмельницького. Ваше завдання – якнайдовше зберігати державу, з усіх боків оточену ворогами. Шансу на перемогу нема, все питання у тому, як довго ви протримаєтесь.
Період української історії, що почався відразу ж після смерті першого очільника Гетьманщини у 1657 р., відомий у вітчизняній історіографії як Руїна. Руїна – це те, що українці власними руками зробили з собою та своєю країною. Звісно, не обійшлося і без втручання сусідів, які підбурювали українців розірвати свою державу на шматки. Майже все зовсім як зараз, тому «Гетьманщина» – дуже важлива для сучасної України гра, і ми пробачимо їй деякі недоліки, насамперед дуже просту графіку.
«Гетьманщина» охоплює період з червня 1657 р., за місяць до смерті Богдана Хмельницького, до січня 1660 р., час війни на три фронти та гетьманства вже Юрія Хмельницького. Після смерті Богдана вам треба вирішити, на кого з соратників гетьмана зробити ставку – на його молодшого сина Юрія, щоб, як планував сам Хмель, започаткувати нову династію, яку визнають інші монархи Європи; чи на більш досвідченого Івана Виговського, побратима гетьмана, очільника Генеральної військової канцелярії (відповідає сучасному посту прем’єр-міністра), який прагнув союзу з нещодавнім ворогом, Польщею.
Кого б ви не підтримали, вам доведеться зіткнутися з наслідками своїх дій і зрозуміти, як складно було українським державцям у ті часи. Навіть дії, які виглядають розумними зараз, через 350 років після Руїни, з великою імовірністю не привели би до перемоги, а лише б відстрочили кінець Гетьманщини. Надто сильні й підступні були вороги України, надто незгуртована була козацька старшина, яка тягнула державу у різні боки, надто не освічені були пересічні українці, які занадто легко піддавалися обіцянкам зрадників (сьогодні б сказали обіцянкам популістів).
«Гетьманщина» – це покрокова текстова стратегія / адвентюра, щось на зразок тих ігор, які існували на зорі комп’ютерної ери. Кожен ігровий місяць ви будете розмовляти з посланцями іноземних держав, брати участь у радах старшини, вирішувати, як вчинити в тому чи іншому випадку. Стратити зрадників, чи ні; виділити кошти на армію, на церков, чи на розбудову держави; підтримати мистецтво, чи спрямувати ці гроші на підкуп простого козацтва? Укласти союз зі Швецією, з Польщею, з Кримським ханством чи Московією? Й багато іншого.
Крім того, час від часу вам треба буде брати участь у битвах козацького війська, насамперед, на жаль, з українськими ж заколотниками, що виступають проти гетьманської влади, підбурені вашими ворогами, чи навіть під прапорами інших держав. На жаль, під час Руїни в певні часи в Україні було по два та навіть по три гетьмани – під польським, московським, османським чи шведським протекторатом. Ось до симуляції битв в нас є певні питання. По суті, це стара добра гра «Камінь-ножиці-папір», в яку додали деякі характеристики військ – оснащеність, мораль й таке інше. Але все одно боєві зіткнення виглядають у «Гетьманщині» занадто спрощено та хаотично.
Ще одна складова гри – текстовий квест / RPG за участю молодого запорожця Олексія, який з’являється у декількох важливих епізодах 1657 – 1660 рр., таким чином даючи нам змогу подивитися на історичні події очами простого вояка. Так, на відміну від більшості інших обставин гри, ці епізоди вигадані, але відбуваються під час та на тлі реальних подій.
За що ще треба похвалити «Гетьманщину», так це за непогані українські тексти та за невеликі історичні довідки про кожну з подій та кожну історичну особу, що брала в ній участь. «Гетьманщина» більшою мірою не гра, а інтерактивний підручник історії, з деякою варіативністю в межах реального історичного потоку. Після закінчення гри, як би й коли би вона не скінчилась, ви матимете змогу порівняти ті рішення, що приймали ви, з тим, як це було насправді.
Так, «Гетьманщина» поступається AAA та багатьом інді-іграм по графіці та по складності геймплею. Так, це більш інтерактивна книжка, ніж гра. Але важливість подій, що показані в ній, для розуміння наслідків роз’єднаності українців, дає нам право рекомендувати цю гру майже всім. Було б дуже добре, якби «Гетьманщину», як допоміжний інтерактивний посібник, додали б до курсу історії України у школі.
Мабуть, ви зможете зробити симуляцію України часів Гетьманщини у Europa Universalis IV, там навіть є вже козацьки юніти в рамках Europa Universalis IV: The Cossacks Collection. Але Europa Universalis IV – це гра, зібрана на загальних правилах, які не відображають усіх нюансів часів Руїни. В будь-якому разі, спробуйте ще й «Гетьманщину», вона дійсно дуже непогана.
«Гетьманщина» — цілком безкоштовна гра, але якщо у вас виникне бажання підтримати її розробника, це можна зробити з сайта гри.
ПС Джерела
https://itc.ua/articles/getmanshhina-yak-kozaki-ukra%d1%97nu-rujnuvali/
https://historygame.net/
