Nude anime girls

Дворазовий володар премії «Оскар» й актор, який багатьом запам’ятався головними ролями у таких стрічках, як: «Випускник», «Людина дощу» та «Вся президентська рать» – Дастін Гоффман – несподівано довідався про трагічне минуле власної родини. А саме, що його дід і прадід – обидва народжені в Україні євреї – були розстріляні чекістами у 1921 році.

Про це розповідається в останньому, надзвичайно емоційному епізоді програми телеканалу PBS «В пошуках вашого коріння з Генрі Ґейтсом» («Finding Your Roots With Henry Louis Gates»). Програма була присвячена історії родин двох акторів – Дастіна Гоффмана та Мії Ферроу.

Однак, саме Гоффман став її головним героєм. Автори програми з’ясували, що родичі Гоффмана за батьківською лінією походять із українського міста Біла Церква, що на Київщині. Його дід Френк і бабуся Естер емігрували до США ще до революції.

Дастін Гоффман зізнався телеведучому Генрі Ґейтсу, що зі своїм батьком мав доволі напружені стосунки. Питання ж родинної історії були не лише оповиті таємницею, а й впродовж усього життя актора лишалися своєрідним табу в розмовах із батьком.

Як з’ясували автори телепроекту, дід Дастіна Гоффмана Френк не просто залишив сина. На початку 20-го століття він відправився з США до охопленої громадянською війною України, аби врятувати своїх батька й маму від єврейських погромів. Згодом чоловік зник.

Про те, що з ним сталося, автори програми довідалися, лише відшукавши статтю, в якій згадувалася бабуся Дастіна Гоффмана – Естер. Жінка судилася з Радянським Союзом за вбивство її чоловіка. Так стало відомо, що дідусь Дастіна Гоффмана – Френк був заарештований в Кам’янці-Подільському і згодом страчений чекістами.

Автори програми припускають, що прадід Дастіна Гоффмана – Сем, який був розстріляний через місць, поплатився життям, коли спробував довідатися – що сталося з його сином. Не оминула гірка доля й прабабцю Гоффмана – Лібу, вже після того, як вона втратила сина й чоловіка, жінка була заслана більшовиками до концетраційного табору. Але не лише вижила в ньому, але й зуміла виїхати до Аргенити, але й згодом, будучи вже 62-річною, перебратися до США.

В копії медичного огляду, який Дастіну Гоффману віддав ведучий, актор прочитав, що до США його прабабця приїхала дуже слабкою. Вона погано бачила й мала ампутовану ліву руку:

Весь эпизод тут http://www.pbs.org/video/2365684842/ (нужно смотреть через проксик)

источник: http://m.ukrainian.voanews.com/a/hoffman-ukrainian/3233101.html

У Чернівцях знаються на перфомансах :)

Дівоче-жіноче святкове вбрання. Кінець ХІХ - початок ХХ століття. Ч.1

Відеоролики проекту СПАДОК (англ. Back to Basics) присвячені українській культурі, традиціям, народним звичаям. У частині циклу «Національне святкове вбрання» глядачі побачать, як в XIX-ХХ столітті виглядала українка в залежності від віку, соціального статусу і регіону проживання. Для цього в кожному з коротких, але яскравих епізодів, буде відтворено характерний для певного регіону етнічний образ. 

Над створенням роликів працювали: режисер Олексій Гуз, оператор Юрій Бакун, консультанти Українського Інституту Історії Моди, графіка проекту Signal Red, продюсер Олена Малкова.

У проєкті «Спадок» звучать українські народні пісні, записані в сучасній обробці спеціально для циклу фолк-музикантами: Ігор Сакач (музичний продюсер), Максим Бережнюк (виконавець на традиційних духових інструментах, вокаліст), Марія Квітка (вокалістка), Анастасія Полетнєва (вокалістка)

Запорізька обл. Вільнянський район

Модель: Анастасія Вергелес – актриса, телеведуча, менеджер творчої програми фестивалю «З країни в Україну».

Керсетка – жіночий плечовий одяг без рукавів та коміра, оздоблений спеціальними складками по спинці – вусами. Особливо багато вусів (до 17-ти) мали керсетки з дорогих тканин – оксамиту, щільного шовку, кубового ситцю. Щоб отримати складки в умовах селянського побуту, кравець складав тканину потрібним чином, змочував водою і клав на дошку, що лежала на прогрітій печі. Зверху накладалася друга дошка і близько трьох мішків збіжжя. Під таким пресом матеріал висихав і форма фіксувалася так міцно, що склади не розходилися.

Харківська обл. Балаклійський район

Модель: Ірина Данилейко. Етномузиколог. Учасниця фольклорного гурту «Михайлове Чудо». Ініціатор створення музично-етнографічного проекту «ЕГЕ-films».

Дукач – традиційна прикраса українських селянок, що мала вигляд великої монети з металевим бантом, оздобленим кольоровими скельцями. На його виготовлення потрібно було дві монети: одну вставляли в оправу, а з іншої робили бант. Золотий дукач своїй похресниці дарував хрещений батько на першу річницю хрестин. Бажано було, щоб на монеті був викарбуваний образ тієї великомучениці, ім’я якої носила похресниця: Катерина, Варвара, Марія тощо.

Черкаська обл. Черкаський район

Модель: Катерина Афанасьєва. Захоплюється українськими народними мистецтвами – писанкарством та малярством. 

Ґерсет – тип керсетки, характерний для Півночі Черкащини. Шили його з тонкої крамної вовняної тканини, а поли закладали у дуже дрібні складки. Технологія створення таких складок в умовах селянського побуту була наступною: кравець складав сукно потрібним чином, змочував водою і клав на дошку, що лежала на прогрітій печі, згори накривав другою дошкою і ставив три мішки збіжжя. Під таким пресом сукно висихало і форма фіксувалася настільки міцно, що складки більше ніколи не розходилися.

Хмельницька обл. Новоушицький район

Модель: Лідія Афанасьєва. Бабуся, що є хранителькою традицій роду. Виховала дітей, онуків і навіть правнуків. 

Баюр – вовняний кольоровий тканий пояс, довжиною до 3 метрів. Існує багато різних способів його пов'язування . На більшій частині України пояси пов'язували поверх сорочки та стегнового одягу, підтикуючи спереду або позаду. Вийти без пояса за ворота у кінці XIX ст. вважалося настільки ж непристойним, як вийти оголеним.

Закарпатська обл. Виноградівський район

Модель: Анастасія Єрмакова. Фольклорист. Займається дослідженням та популяризацією бессарабської народної культури. Солістка Національної філармонії України. 

Пацюрки – локальна назва намиста на Закарпатті, яке виготовляли з кольорового скла. Специфічна технологія виготовлення зумовлювала легкість та мерехтливість прикраси. Воно було досить дешевим, але, на жаль, нетривким. 

Баршун – ткана шийна прикраса з бісеру. Такі прикраси дівчата та жінки виготовляли у домашніх умовах, використовуючи бісер чеського виробництва.У Карпатах виготовлення прикрас з бісеру для себе та подруг було улюбленим заняттям дівчат у вільний від господарської роботи час, коли вони могли кілька годин присвятити нанизуванню "пацьорок" на нитки.