darya171 фото

Буцький каньйон

Хоч селище Буки, яке розташоване у Маньківському районі Черкаської області, досить старе (перші згадки відносяться до 1515 року), але від давніх історичних часів в ньому залишилося небагато. Чи не найстарішою архітектурною його пам’яткою є напівзруйнований кам’яний млин. Також у поселенні є руїни однієї із перших малих ГЕС в Україні (та й в СРСР). Але безперечно не антропогенні пам’ятки мають найбільшу туристичну цінність у Буках. Головна туристична атракція – це каньйон Гірського Тікича.

Розповідь про Буцький каньйон буде не повною, без розповіді про Український кристалічний щит. Хоча б коротенької. Отже починається він у Рівненський області. Простягається із північного-заходу на південний схід, аж до Азовського моря. В довжину сягає 1 тисячі кілометрів при максимальній ширині у 250 км. Кристалічний фундамент (фактично камінь) є піднятою частиною Східно-Європейської платформи і має на собі незначну товщу осадових відкладів. Часто фундамент лежить над базисом ерозії, і тоді він скелями та порогами випірнає над осадовими відкладами (над землею). Найбільше таких ділянок в долинах річок, зокрема у прируслових частинах. 

Породи що складають УКЩ – граніти та гранітоїди (типу гранітоподібні) – дуже міцні, тому річкам знадобилася не одна сотня мільйонів років, щоб прорізати собі дорогу. Але вода камінь точить. Нехай не швидко, але досить упевнено. Так і проточила вона дорогу (русло) для Гірського Тікича, вік долини якого перевищує вік долини Дніпра у десятки разів.

Починається річка Гірський Тікич у Оратівському районі Вінницької області. На півдні Черкаської області вона зливається із Гнилим Тікичем і утворює коротеньку річку Тікич. Тікич же, впадає у Синюху, яка котить свої води у Південний Буг.

Ділянки Тікича у Маньківському та Тальнівському районах Черкаської області часто схожі на гірську річку, тому він і називається Гірським. Наймальвничіша (за словами очевидців) ділянка розташована поряд із селищем Буки. Починається вона від греблі та містка у центрі селища і прямує на південь та південний схід. Кажуть, що південніше також є мальовничі ділянки. Але мабуть не настільки.

Вище містка розташована гребля водосховища (із шлюзом та закинутим пам’ятником Леніну в очеретах). Нижче починається плоска похила кам’яна поверхня із жолобом для річкового русла. Тут шумить водоспад, який отримав назву Вир. Хоча, на мою думку, це не зовсім водоспад – це падун чи перекат. Влітку у межень він такий собі, а ось навесні значно потужніший.

Нижче по течії (не скажу протягом скількох км) Гірський Тікич протікає у скелястих берегах, які інколи змикаються у справжній вузький каньйон. В погожу днину тут багато туристів із наметами. Часто вони шкрябаються вгору на скелі – тренуються. Глибоко у долині збереглися руїни ГЕС. Цю бетонну споруду звели у далекому 1929 році. Потім закинули.

Покинута ГЕС 1929 року. 

Недалеко від сучасної греблі стоїть старовинний млин. Зараз це лише стіни, але хтось узявся вкрити їх новим дахом. Що то буде – хто зна. Місцеві кажуть, що кафе або готельчик. Це не дуже далеко від Києва – близько 200 км. Спочатку по трасі Е-95, а потім через Жашків на Маньківку (або на Буки). 

Водяний млин (кін. 19 ст.) 

Хоч каньйон рекреанти трохи підпсували, але він все рівно залишається величною і видатною пам'яткою природи. Подейкують, що зараз є план із відновлення старовинної ГЕС, зведеної у 1929 році. Думаєте варто?

На мапі: https://www.google.com/maps/place/49.094328,30.402603 

Лиса гора в місті Лубни на Полтавщині

З давніх - давен на березі річки Сула на високих пагорбах жили люди. За часів Русі - тут було городище, а в козацькі часи - фортеця - це добре видно по збереженим валам. У 17 століття - Лубни - головне місто Вишневецьких. З пагорбів добре видно річку Сулу та Мгарський монастир. Зазвичай туристи сюди не доїзжають тому, що просто не знають про це місце. 

Таракановский форт

архитектурный памятник XIX века, расположенный неподалеку от села Тараканов Дубенского района Ровенской области, в живописной местности над рекой Иквою. 

Таракановский форт – яркий пример того, как можно недооценить свои собственные средства защиты. Крепость была построена еще в конце 19 века для защиты западных границ Российской империи. Отсюда отлично просматривалась проходящая рядом железная дорога. Но, во время Первой мировой войны россияне решили, что форт им не особенно нужен. Поэтому крепость была сдана полякам практически без боя. Опомнившись, форт решили вернуть. Но для этого пришлось приложить огромные усилия. В результате, форт, разрушенный собственной же артиллерией, был отбит. В годы Второй мировой войны Новая Дубенская крепость снова была сдана противникам. В этот раз – уже немецким захватчикам. Некоторые легенды утверждают, что немцы здесь проводили испытание нового секретного оружия, как будто даже ядерного. Когда же стало понятно, что близится капитуляция Германия, некоторые помещения и хода к ним немцы залили бетоном. Он настолько крепкий, что расковырять его составляет трудность даже в наше время. Поэтому те места Таракановского форта, которые посетить не удается, вызывают еще больше вопросов. 

Согласно одной из легенд, это место превратилось в Город привидений. Говорят, призраки здесь действительно есть и уже много лет подряд пугают местных жителей. Возможно, это связано с тем, что в начале 20 века здесь погибло очень много солдат и они до сих пор не могут найти покой. Многие причисляют Новую Дубенскую крепость к числу самых мистических мест Украины.

Токовское. Каньон и водопады на реке Каменка

Многие неизвестные достопримечательности природы прячет от людей наша страна. Плохие дороги, отсутствие инфраструктуры, далекие переезды - это типичные барьеры перед открытием нового и интересного. На юге Днепропетровской области, в Апостоловском районе: возле села Токовское протекает интересная речушка - Каменка. В этой местности граниты украинского кристаллического щита выходят на поверхность. За многие миллионы лет река Каменка источила граниты и образовала прекрасный каньон с водопадами. 

Найти это место не очень просто - надо кружить вокруг гранитных карьеров. Для тех, кто преодолел сложную дорогу, - вознаграждение - бурная река с водопадами. Грохот от бурлящей воды слышно издалека. Красота невероятная - сразу не верится, что это наша страна. Вокруг летают вороны - ищут пищу для своих птенцов. Лучше приезжать сюда весной, когда цветет степь и когда земля еще не нагрета солнцем.

Гранит с Токовских карьеров широко известен во всей Украине и далеко за ее пределами: у него отличное качество. Этот гранит берут на памятники, которые украшают города и городки. Кроме гранита здесь встречаются самоцветы. Это полудрагоценные камни. В Токовских гранитах можно увидеть кристаллы граната - красного с черным минерала, который издавна был известен в Украине. Гранат носили барышни в своих украшениях.

Площадь каньона - составляет 5 гектаров. Это группа скал, которую прорезает река Каменка. Вокруг реки разрабатывают четыре участка месторождения гранита Водопад, Центральная, Яма и Пекарня. 

Токовский водопад (называют также Шолохивский, Каменский, водопад "Красные камни" и т.д.) - это место, где река падает с высоты в 6 м. Участок резкого склона имеет длину 30 м. Поскольку этот водопад - равнинный, то он больше в длину, чем в высоту.

Здесь любят отдыхать местные жители и гости со всей Украины. Есть и затопленный карьер с прохладной водой огромной глубины.

Добраться до каньона и водопада на реке Каменке можно доехав автомобилем через Никополь. Также (и возможно - это самый удобный вариант) в городе Апостолово останавливаются многие поезда и электрички. От Апостолова можно доехать автобусом до Токовского. Жить, скорее всего, придется в палатках, ведь Токовское - больше промышленное село, чем туристическое. Если нет желания ехать машиной, идеальным вариантом будет велосипед.

Джерело: http://ukrainaincognita.com/dnipropetrovska-oblast/tokivske-kanion-ta-vodospady-na-richtsi-kamyanka

Мармароси, Закарпаття

Рододендрон карпатський. Рахівський район, 1750 метрів над рівнем моря.

озеро Росохан

Росоха́н — высокогорное озеро в Украинских Карпатах (массив Горганы), в пределах Рожнятовского района Ивано-Франковской области.

Расположено на южном склоне хребта Аршица (горный массив Горганы), в бассейне реки Мшана, на высоте 1120 м. Площадь озера около 500 кв. м. (по другим данным — 470 м²), наибольшая глубина 2,8 м (после затяжных дождей — до 4,5 м). Длина озера 50-70 м, ширина 20 м. Дно и берега каменистые, вода прозрачная.

Бессточное озеро, образовавшееся по одной версии в результате оползня, по другой — после падения метеорита.