Скільки триватиме карантин? Вчені змоделювали три сценарії протидії епідемії
Одною із найбільш важливих подій вчорашнього дня по темі коронавірусу стала публікація результатів моделювання ефективності різних стратегій протидії від авторитетного Британського Імперського Коледжу.
Застереження: до будь якої моделі, наскільки б просунутою вона не була, треба ставитися обережно. "Немає вірних моделей, просто деякі з них корисні". Не варто сприймати числа внизу як невідворотність або вирок.
Отже, науковці використали початкові реальні дані по смертності та заразності з Китаю/Кореї/Італії та спробували передбачити результат трьох стратегій за допомогою просунутої версії SIR-моделі:
Стратегія "Не робити нічого": 80% заразиться, 0.9% помре від вірусу протягом 3 місяців. Кількість смертей буде ще більшою через неможливість надати допомогу важким пацієнтам: 8-15% населення старше від 70 років може померти, можливості системи захисту здоров’я будуть перевищені в десятки разів. Для США, у числах, це 4 млн смертей, 90 млн – по всьому світу. Якщо взяти пропорційно для України, це приблизно до 0.5 млн смертей.
Стратегія "Стримування" (всі випадки з симптомами ізолюються, а до їхніх родин застосовують карантин. Всім, старшим від 70 років – забезпечують соціальну дистанцію). Це базовий набір з того підходу, що називають “стиснути криву”, однак цього не досить. Хоча пік потреби обладнаних реанімаційних ліжок утричі менший, цього недостатньо для потреби всіх, хто може захворіти: Ця стратегія зменшує кількість смертей удвічі, грубо.
Стратегія "Придушення", або блокади (те ж саме, що у п.2, але соціальна дистанція застосовується для всіх, плюс всі публічні місця та більшість місць роботи закривають, так само як і навчальні заклади. Рівень карантину – приблизно такий, як зараз в Україні – тільки зі 100% виконанням). Це працює, кількість смертей стає у сотні разів меншою, можливостей для лікування та ліжок із системами штучного дихання вистачає на всіх. АЛЕ: у випадку, якщо припинити такі заходи до того, як буде вакцинована більшість населення, то пандемія повертається і вбиває стільки ж людей, як було в першому сценарії. Проблема цього підходу полягає в тому, що готова до масового використання вакцина з’явиться лише в кінці року – і це в кращому випадку. Отже, варіант такий – тримати жорсткі заходи, періодично скасовувати їх на якийсь час і повертати знову, до моменту поки буде готова вакцина. Підтримувати цю стратегію в постійному режимі (приблизно рік) неможливо через соціальні та економічні наслідки, які можуть бути гіршими, ніж наслідки пандемії (і це значно складніша задача для розрахунку).
Одразу з’явилася критика структурних проблем цього моделювання: Автори Імперського Коледжу не врахували декількох критично важливих методів боротьби з епідеміями, що спрацювали в Китаї та особливо в Південній Кореї. Це такі методи:
відстежування контактів (з ізоляцією можливих інфікованих без симптомів)масові інспекційні перевірки на симптомиефективне та масове застосування тестівКитай, наприклад, за кілька тижнів жорстких обмежень зміг зупинити поширення, плюс визначив практично всіх інфікованих та ізолював усіх, хто з ними контактував, і станом на сьогодні зупинив у себе епідемію. Визначення більшості інфікованих та їхніх контактів не дає виникнути другій хвилі експоненційного зростання зі стратегії №3 і дозволяє знищити вірус у популяції повністю. Простими словами, якщо все зробити правильно, жертв може бути значно, значно менше, ніж дає навіть найкращий сценарій моделювання.В кожному разі, велика робота з ідентифікації хворих та їхніх контактів, а також із масового тестування людей (навіть без симптомів) – це критично необхідна складова будь-якого методу. Самі по собі заходи з блокування, навіть найжорсткіші, дозволяють лише пересунути проблему на "завтра". Ідентифікація та тестування особливо важливі зараз, коли є дані, що у більшості випадків вірус передають хворі без симптомів (1, 2).
Нагадаємо, що на сьогодні кількість тестів, які проведені в Україні (близько 700), є одною з найменших у світі.
Музей космонавтики імені Корольова – надбання космічної спадщини України. В українському місті Житомир 1 серпня 1970 відбулася знаменна подія – відкрився будинок-музей Корольова Сергія Павловича (будівля експозиції «Космос»), видатного конструктора і організатора випуску ракетно-космічної техніки та ракетної зброї СРСР.
Корольов вважається основоположником практичної космонавтики. Відкриття музею – це данина великому талантові великої людини. У цьому будинку Корольов виріс. Атмосфера тут наближена до реальності тих років, а інтер`єри повністю відтворені за розповідями його матері.
Музей воістину вражає, адже ви більше ніде не побачите капсулу з грунтом Місяця, яку подарувала NASA. У музеї також представлені: макет «Луноход-2», корабель «Союз», спусковий апарат автоматичної міжпланетної станції «Венера-15» у натуральну величину і багато іншого.
Музей космонавтики в Житомирі варто відвідати, щоб побачити етапи життя великого вченого Сергія Корольва. Побувавши у цьому будинку-музеї, ви побачите, наскільки безмежним було захоплення цієї талановитої людини своєю справою і як багато можна домогтися, осягаючи цілеспрямовано обрану дорогу у житті.
Особливо корисно відвідування музею космонавтики ім. Корольова для підростаючого покоління, що починає свій життєвий шлях.
«Я написав «Листи» 2 роки тому. Сама композиція дуже особиста. Вона про духовну та фізичну відстань. Прикро, але чимало хто стикається з проблемою, коли відчуваєш подібну відстань. Не дивлячись на те, що люди можуть жити роками разом, при цьому вони перебувають духовно далеко один від одного».
Відеоролики проекту СПАДОК (англ. Back to Basics) присвячені українській культурі, традиціям, народним звичаям. У частині циклу «Національне святкове вбрання» глядачі побачать, як в XIX-ХХ столітті виглядала українка в залежності від віку, соціального статусу і регіону проживання. Для цього в кожному з коротких, але яскравих епізодів, буде відтворено характерний для певного регіону етнічний образ.
Над створенням роликів працювали: режисер Олексій Гуз, оператор Юрій Бакун, консультанти Українського Інституту Історії Моди, графіка проекту Signal Red, продюсер Олена Малкова.
У проєкті «Спадок» звучать українські народні пісні, записані в сучасній обробці спеціально для циклу фолк-музикантами: Ігор Сакач (музичний продюсер), Максим Бережнюк (виконавець на традиційних духових інструментах, вокаліст), Марія Квітка (вокалістка), Анастасія Полетнєва (вокалістка).
Кримський півострів. Курманський район
Модель: Міла Боріскіна - блогер та велнес консультант. Хоббі: акторська майстерність, етнічний дизайн та вивчення українських обрядів. Після проекту народила сина Даміра.
Брокарівська вишивка. Вишивка хрестиком не є архаїчною на території України. Вона набула поширення у кінці XIX ст., завдяки продукції фірми Brokard – стилізовані зображення троянд та розеток з квітів прикрашали обгортки туалетного мила «Крестьянское». Тому вишиті хрестиком сорочки та фартухи ще називають брокарівськими.
Кіровоградська обл. Олександрійський район
Модель: Домініка Данилейко – школярка, донька українських фольклористів та музикантів. Займається народними мистецтвами: піснями, танцями та писанкарством.
Каламаковий пояс – пояс фабричного виробництва з тонкої кольорової вовни червоного, зеленого, синього кольорів. Він міг бути як однотонним так і різнобарвним у тонкі повздовжні смуги. Оперезуючись поясом дівчата випускали його кінці спереду, жінки з лівого боку або позаду. Старі бабусі каламайкових поясів не носили.
Черевички - жіноче шкіряне взуття на невисокому підборі (“черевики на корках”). Могли бути відкритими або з халявою, що стягувався по нозі шнурівкою або застібалася на ґудзики. Підошви черевиків підбивали дерев’яними кілочками, а підбори – металевими підківками.
Вінницька обл. Крижопільський район
Модель: Олександра Бойко. Радіоведуча. За освітою театральний критик і журналіст. Вважає себе справжньою українкою, хоча народилася в іншій країні. Любить подорожувати, фотографувати, знайомитись з новими людьми і відкривати для себе світ. Веде власний блог про різноманітне рукоділля та донечку Варвару.
Баламути - намисто зі скам’янілого перламутру. Достеменно невідомо, коли і як в Україні з’явилися ці дивовижні, вершково-жовтуваті намистини. Одна з версій – вони були завезені в Україну паломниками з Єрусалиму. Намиста з перламутру з’явилися в результаті перенизувань чоток. Тому низки баламутів були короткі і часто – з намистин різної (круглої і овальної) форми. Сьогодні намисто з баламуту вважається традиційною українською прикрасою, реліквією окремого роду, окремої сім’ї і є об’єктом зрозумілого інтересу антикварів. Наместини баламуту цінуються, як і старий корал, та йдуть у валюті за грами. Чим крупніший баламут, чистіший, тим він дорожчий.
Житомирська обл. Баранівський район
Модель: Олена Янчук (Росава). Співачка, має у творчому доробку 5 різножанрових альбомів, серед яких два дитячі. Вдало поєднує українську автентику з сучасними музичними тенденціями. Автор курсу гармонійного розвитку та музичного виховання для малюків "Забавлянки та співанки з Росавою".
Літник – спідниця з домотканого матеріалу. Найчастіше його шили з вовняної тканини в дрібні кольорові смужки на червоному тлі (в паски), або у клітинку (гратки). У деяких селах для їх виготовлення використовували покупні білі нитки - більку, яку фарбували в домашніх умовах у різні кольори. До літника часто пришивали тонкий тканий пояс – крайку, що закінчувався зав’язками – шнурками: торочками, поворозками, учіпками, бечками.
Одеська обл. Кодимський район
Модель: Світлана Папенко. Студентка кафедри фольклористики КНУ ім. Тараса Шевченка. Учасниця Народного ансамблю української музики «Роксоланія», а також фольк-рок гурту «Yasnytsia».
Шарафан – тип жіночого вбрання, характерний для півночі Одеської області (Східне Поділля). Назва походить від слова «шарий» – сірий. Буденні шарафани були саме сірими або чорними, а святкові – яскравих насичених кольорів. Шили їх переважно з покупних бавовняних тканин, низ спідниці рясно прикрашали стрічками, мереживом, плисом тощо. На пошиття такого шарафану йшло близько 6-8 метрів тканини.
Бесаги – подвійна ткана торба, що перекидалася через плече. Використовували їх як дорожню торбу, а також носили в них паски до церкви на Великдень. Цікаво, що окрім дрібних предметів та їжі, у них могли переносити дітлахів.
В преддверии предстоящего концерта, решил вот послушать дискографию этой развесёлой банды. Достаточно интересные ребята. Почитайте тексты песен, например, у песен "У мене між ногами" и "17 москалів".
К слову, т.к. простоплеер с трудом может в кириллицу, то некоторые названия песен он похерил: 1) "Потом і Кров'ю", 6) "17 Москалів", 7) "4 Вози Солі".
