Дивовижна Україна
Подписчиков: 47 Сообщений: 293 Рейтинг постов: 2,987.9Дивовижна Україна фэндомы ГЭС река каньон длиннопост мельница Природа Моя Україна разная политота
Буцький каньйон
Хоч селище Буки, яке розташоване у Маньківському районі Черкаської області, досить старе (перші згадки відносяться до 1515 року), але від давніх історичних часів в ньому залишилося небагато. Чи не найстарішою архітектурною його пам’яткою є напівзруйнований кам’яний млин. Також у поселенні є руїни однієї із перших малих ГЕС в Україні (та й в СРСР). Але безперечно не антропогенні пам’ятки мають найбільшу туристичну цінність у Буках. Головна туристична атракція – це каньйон Гірського Тікича.
Розповідь про Буцький каньйон буде не повною, без розповіді про Український кристалічний щит. Хоча б коротенької. Отже починається він у Рівненський області. Простягається із північного-заходу на південний схід, аж до Азовського моря. В довжину сягає 1 тисячі кілометрів при максимальній ширині у 250 км. Кристалічний фундамент (фактично камінь) є піднятою частиною Східно-Європейської платформи і має на собі незначну товщу осадових відкладів. Часто фундамент лежить над базисом ерозії, і тоді він скелями та порогами випірнає над осадовими відкладами (над землею). Найбільше таких ділянок в долинах річок, зокрема у прируслових частинах.
Породи що складають УКЩ – граніти та гранітоїди (типу гранітоподібні) – дуже міцні, тому річкам знадобилася не одна сотня мільйонів років, щоб прорізати собі дорогу. Але вода камінь точить. Нехай не швидко, але досить упевнено. Так і проточила вона дорогу (русло) для Гірського Тікича, вік долини якого перевищує вік долини Дніпра у десятки разів.
Починається річка Гірський Тікич у Оратівському районі Вінницької області. На півдні Черкаської області вона зливається із Гнилим Тікичем і утворює коротеньку річку Тікич. Тікич же, впадає у Синюху, яка котить свої води у Південний Буг.
Ділянки Тікича у Маньківському та Тальнівському районах Черкаської області часто схожі на гірську річку, тому він і називається Гірським. Наймальвничіша (за словами очевидців) ділянка розташована поряд із селищем Буки. Починається вона від греблі та містка у центрі селища і прямує на південь та південний схід. Кажуть, що південніше також є мальовничі ділянки. Але мабуть не настільки.
Вище містка розташована гребля водосховища (із шлюзом та закинутим пам’ятником Леніну в очеретах). Нижче починається плоска похила кам’яна поверхня із жолобом для річкового русла. Тут шумить водоспад, який отримав назву Вир. Хоча, на мою думку, це не зовсім водоспад – це падун чи перекат. Влітку у межень він такий собі, а ось навесні значно потужніший.
Нижче по течії (не скажу протягом скількох км) Гірський Тікич протікає у скелястих берегах, які інколи змикаються у справжній вузький каньйон. В погожу днину тут багато туристів із наметами. Часто вони шкрябаються вгору на скелі – тренуються. Глибоко у долині збереглися руїни ГЕС. Цю бетонну споруду звели у далекому 1929 році. Потім закинули.
Покинута ГЕС 1929 року.
Недалеко від сучасної греблі стоїть старовинний млин. Зараз це лише стіни, але хтось узявся вкрити їх новим дахом. Що то буде – хто зна. Місцеві кажуть, що кафе або готельчик. Це не дуже далеко від Києва – близько 200 км. Спочатку по трасі Е-95, а потім через Жашків на Маньківку (або на Буки).
Водяний млин (кін. 19 ст.)
Хоч каньйон рекреанти трохи підпсували, але він все рівно залишається величною і видатною пам'яткою природи. Подейкують, що зараз є план із відновлення старовинної ГЕС, зведеної у 1929 році. Думаєте варто?
На мапі: https://www.google.com/maps/place/49.094328,30.402603
фэндомы Дивовижна Україна історія України водопад Житомирщина Україна Моя Україна разная политота
На відстані 10-15 км від Житомира на річці Гнилоп'ять можна побачити водоспад Вчелька. На початку 1950-х роках хуторян переселили у район сучасної Мальованки, а на території села Шумськ та прилеглих хуторах Дерман, Дзюба, Вила, Вчелька, Лемешівка, Коротинка, Мостова, Верхні та Нижні Пейсахи, Сліпчинці, Хатки, Кріуха виник Житомирський загальновійськовий полігон. Для забезпечення водою та для створення танкових перешкод, солдати під керівництвом командувача полігону генерал-майора Гаркуші, гранітними брилами перегатили річку Гнилоп'ять. Так виник водоспад та водосховище, так зване «Гаркушине озеро».
Водоспад і нині розташовуєть в межах танкового полігону.
На карті: https://goo.gl/maps/HpEwCWqc8dMFzw388
фэндомы карьер мел Дивовижна Україна горы Моя Україна разная политота
Одні із найгарніших кар'єрів - це крейдяні. На Лиманщині в Донецькій області біля села Райгородок є величезний крейдяний кар'єр.
Фото: Максим Назаренко
Здалеку якщо подивитися, то здається, що це Египетські піраміди в Гізі, але це в Україні - крейдяні "піраміди", або як їх називають "гори" біля села Райгородок Слав'янського району на Донеччині (Лиманщина). Тут в радянські часи почали добувати крейду - і ці високі терикони -результат видобувної діяльності. Ці крейдяні штучні "гори" видно з далеких відстаней. І вони поруч з величезним крейдяним кар'єром.фэндомы Дивовижна Україна Природа пейзажи Моя Україна разная политота
Лиса гора в місті Лубни на Полтавщині
З давніх - давен на березі річки Сула на високих пагорбах жили люди. За часів Русі - тут було городище, а в козацькі часи - фортеця - це добре видно по збереженим валам. У 17 століття - Лубни - головне місто Вишневецьких. З пагорбів добре видно річку Сулу та Мгарський монастир. Зазвичай туристи сюди не доїзжають тому, що просто не знають про це місце.