Порошенко тут, в Україні. Працює депутатом. Очолює другу за розміром партію в Верховній Раді. Їздить світом в складі парламентських делегацій та персонально. Є засновником і власником благодійного фонду, що надав волонтерській організації Справа Громад вже більше 5 000 000 000 грн. для потреб ЗСУ.

Про діяльність Справи Громад інформація і звіти на їх сайті (spgr.org.ua)
Про діяльність партії Європейська Солідарність на їх сайті (eurosolidarity.org) та в численних блогах, телеграм каналах, фейсбук аккаунтах їх партійців.
Про діяльність самого Порошенка багато пишуть хтось з його помічників в соц. мережах. Наприклад, в телеграмі: https://t.me/PresidentPoroshenko

Але, для звичайних українців, що політикою не цікавляться, Порошенко звісно зник.
А ту фабріку в Ліпецьку закрили ще в березні 2014. Та, хіба ж на це хтось зважає.
А порохоботи вам чим завинили? На відміну від марафона, в порохоботів тільки рекомендаційні розсилки із посилання спільні, а в іншому у кожного свій відмінний від інших контент.
Нет, не клеймо. Я сам родился в сибири, в Нефтеюганске, вырос в Луганской области.
Но я украинец, а Максим Покровский - россиянин. Он родился в Москве, там вырос, прожил 50 лет. Он сам себя идентифицирует как россиянина. Даже переехав жить в штаты его творчество и заработок завязаны на россию.

Я не говорю, что если человек россиянин, то его вешать сразу надо.
Я говорю лишь, что во время войны россияне в вышиванках поющие на украинском языке воспринимаются как издевка, или, как минимум, как отсутствие такта.

У людей горе и справедливая ненависть к народу, который и сейчас продолжает убивать украинцев в больших количествах.
И тут выходит представитель этого народа и говорит: "Смотрите какие мы классные. Мы вас любим. Мы такие же как и вы. Давайте брататься.".
Клип вызывает двоякие чувства.
С одной стороны, сделано круто и позиция автора в отношении войны России против Украины давно известна.
С другой стороны, когда москвичи надевают вышиванки и желто-голубые венки, это выглядит как культурная апроприация.

Пока война продолжается, воспринимать россиян в позитивном ключе эмоционально сложно.
А куда потом эти "240 метричних тонн на рік" деваются?