фэндомы

Тато.Донька.Браунінг.

У Суботові науковці, судячи з усього, віднайшли ймовірне поховання Богдана Хмельницького

У родовій церкві-усипальниці Хмельницьких в селі Суботові георадари зафіксували старовинний склеп.

Фахівці припускають, що це поховання самого гетьмана, яке шукали понад 300 років, повідомляється на сайті vl.in.ua.

Свято-Іллінська церква збудована у 1651−1655 роках за наказом Богдана Хмельницького. Це була родинна церква-усипальниця. 1869 року її вперше капітально відремонтовано та прибудовано галарею й цегляну дзвіницю.

Цікаво, що пошуки могили Богдана Хмельницького розпочалися невдовзі після його поховання. Про деякі з них згадував навіть Тарас Шевченко у своїй поемі «Великий льох». Проте всі вони були безуспішними. А на початку ХХ століття до знаменитої Свято-Іллінської церкви навіть приїхала перша експедиція археологів.

До речі, востаннє археологи досліджували ґрунт церкви відносно недавно — 2005 року. Та попри цікаві знахідки у сфері культурних артефактів, склеп із рештками Богдана Хмельницького дослідники так і не знайшли. Коли доходили до так званого материкового ґрунту на глибині 1,7 — 2 метри, що передбачено традиційними методами дослідження, пошуки припиняли. Бо археологи були переконані, що нижче нічого вже немає. А історики переконували, що в ті час не ховали людей на глибині більше як 3 метри.

Втім, результати нещодавніх досліджень у Суботові приголомшили. На глибині понад 2 метри науковці зафіксували геофізичну аномалію, джерелом якої може бути великий археологічних об'єкт.

«Під час розвідки в Свято-Іллінській церкві ми застосовували один із найпоширеніших та перевірених у світовій практиці геофізичних методів — метод високочастотних електромагнітних зондувань, або ж георадарний метод. За допомогою чотирьох георадарів з різною робочою частотою і, відповідно, різної роздільної здатності та глибинності, ми обстежили простір під підлогою церкви до глибини більше ніж 4 метри. Раніше не було можливості дослідити підземний простір до такої глибини, не руйнуючи його. За результатами обробки даних георадарного зондування ми отримали чітке тривимірне зображення аномалії у центральній частині церкві. Її геометрія та розміри(довжина 3 м, ширина 1,3 м) відповідають об'єкту, схожому на склеп», — зізнається Ксенія Бондар — кандидат геологічних наук, старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії теоретичної та прикладної геофізики Інституту геології Київського національного Університету ім. Тараса Шевченка.

У світовій практиці відомі аналогічні розташування склепів, скажімо, у храмах Західної Європи. Це лише підтверджує, що місце у центральній частині церкві в ті часи часто використовували для поховань.

«Знаєте, до Свято-Іллінської церкви георадарним методом я дослідив понад 100 церков та храмів. Проте з власного досвіду знаю лише два випадки, коли в середині церкви, на глибині понад 4 метри, були аномалії, схожі на крипти. Свято-Іллінська церква у Суботові стала в моєму списку третім таким об'єктом. За результатами мого дослідження, там було знайдено 4 аномалії, одна із них на 90% є криптою», — розповідає єксперт-геофізик Іван Ільчишин.

Окрім того, є сліди ймовірно засипаного підземного проходу з південно-західної стіни церкви в бік вівтаря або до підземної крипти. Для перевірки отриманих даних потрібні археологічні та інженерно-геологічні дослідження.

Згідно з офіційною версією, Хмельницький помер 27 липня 1657 року в тогочасній столиці молодої Української держави — Чигирині. А поховали гетьмана в родовому помісті, у Суботові, у склепі Іллінської церкви 25 серпня.

«Інтрига навколо місця поховання Богдана Хмельницького полягає в тому, що на початку XVIII століття у кількох тогочасних історичних творах — Літописі Григорія Граб’янки та Чернігівському літописі - було записано, що під час завоювання України польськими військами 1664 року тіло Богдана підступно викинули з гробниці на попелище за наказом коронного гетьмана Стефана Чернецького», — розповів доктор історичних наук Тарас Чухліб.

   Так виглядав український паспорт-віза 100 років тому. Записи українською, німецькою та французською. Визнавався в європейских країнах, США, Канаді.