Сьогодні один солдат з першої роти ледь не з'їхав з глузду. Він - старий афганець з бойовим досвідом трьох війн, стояв на колінах і навіть не плакав, просто вив. У Бучі куди ми зайшли у одному з масових поховань дістали дівчинку 12 років. І її маму, що лежала вище. Тобто дитину вбили на очах у матері. Обидві - пострілом у потилицю. Обидві згвалтовані. У обох руки зв'язані чорними стяжками за спиною до кривавих порізів. Його дочка та дружина. І це не сюжет чергової трагедії про війну, а буденне сьогодення в Україні, до якого вже майже не відчуваєш емпатії від перенасичення.
Як би було добре, якщо б існував такий собі фонд для збору грошових коштів на винагороду тим, хто відшукуватиме всіх рашистських виблядків, винних у смертях та катуваннях українців та доставлятиме їх до суду. Або якщо виблядки дуже сильно пручатимуться, то можна доставляти їх по частинах. Переконаний, бажаючих задонатити буде достатньо. Головна та найбільш складне питання - як це зробити в межах (або хоча б на межі) правового поля.
Ніяк. Тут треба класти болт на правове поле, та діяти як моссад, який свого часу вбив всіх причетних до теракту на мюнхенскій Олімпіаді. Операція «Гнів Божий» тривала 20 років.
З цією мразотою впораються набагато швидше. Палестинські терористи ховались по всьому світу, а ці уєбани нікуди не поїдуть зі своїх Верхньозалупінськів, відшукають їх дуже швидко, хто залишиться в живих на той час.
Їх треба вбивати показово з батьками но очах інших мешканців з однією митою. Щоб русня сцялась виховувати потвор, знаючи що якщо виросте виблядок, то прилетить батькам. Тьльки так.
Одесситы против морозов,News & Politics,против,пушки,Одесса,морозы,Сегодня, 22 января 2016 года, многие активисты движения "Куликовое Поле", угнетаемые киевской хунтой, провели пикет прямо на пороге резиденции губернатора Саакашвилли. Жители Южной Пальмиры, измученные морозами, слёзно просили присла
У Бучі куди ми зайшли у одному з масових поховань дістали дівчинку 12 років. І її маму, що лежала вище. Тобто дитину вбили на очах у матері. Обидві - пострілом у потилицю. Обидві згвалтовані. У обох руки зв'язані чорними стяжками за спиною до кривавих порізів. Його дочка та дружина.
І це не сюжет чергової трагедії про війну, а буденне сьогодення в Україні, до якого вже майже не відчуваєш емпатії від перенасичення.
Переконаний, бажаючих задонатити буде достатньо. Головна та найбільш складне питання - як це зробити в межах (або хоча б на межі) правового поля.