А що трапилось

Жартівливі картинки, які раз і назавжди викорінять русизми з вашої мови

Немного о войне. ч.5 [ответы на вопросы]

Отвечаю на вопросы к этому постуhttps://joyreactor.cc/post/5388507

> Пленных брали? Или после арты там уже ничего не останется?

Если взять пленного является частью или целью боевой задачи - да, берем. В остальном по ситуации. Если пленные ставят под угрозу выполнение задач или целостность группы - такие пленные нам не нужны. Увы, такова война.

> Как мораль в войсках?

Отличная.

> Повиляло ли что-то вроде иранских дронов/мобилизации на мораль?

Да, повлияло - руснявые мобики очень даже веселят. Одно дело воевать с человеком, который за свою жизнь отстрелял БК на пол армии, и совсем другое дело чмобики.
Дроны вообще похуй ибо они не применяются по военным. Русня иранскими драндулетами лупит по мирным, что очень бесит и дает повод давать пизды "второй армии мира" с еще большим азартом.

> Как повлияло взятие Херсона?

Не взятие, а освобождение. Есть разница. Лично у меня идинаковые эмоции от освобождения любого населенного пункта, хоть села хоть города.

> Не появилась ли "безнадёга" после такой долгой войны?

А от чего? Весь мир был уверен, что Украинская армия не выдержит и недели. И каков результат? С каждым днем войны мы понимаем на сколько мы сильные. Скорее русню "безнадёга" накрывает с каждым днем все больше, но тут я хз, не спрашивал.

> Помимо SCARов какое вооружение у товарищей? Как с обвесом?

У нас всех одинаковое оружие, ну кроме личных короткостволов.
Обвес покупной. Купить можно что угодно, но все стоит денег.

> Какие у вас правила по личным съемкам, т.е. что и как можно снимать на телефон, выкладывать в инет т.п.?

Ничего нельзя выкладывать. Если очень хочется - после согласования с командованием и подчистки на предмет лишнего фона и т.п. Любое фото/видео слитое в сеть, особенно оперативное, может сыграть с автором злую шутку. Много видосов публикуется с нашлемных камер.
Кто-то снимает родным видео с приветами/поздравляшками, такое слать можно, но тоже после согласования.

> Много НАТОвской техники видел?

Да

> Можешь порекомендовать бренды одежды?

Задай этот вопрос кадырке, он брЭндах шарит )))

> Да я что-то со СКАРа подофигел. Это ж дорогое оружие и редкое.

А ты думаешь страны-партнеры нам помогают передавая исключительно пушки, мечи, луки и прочее оружие 17-го века?
Цена не имеет значения, руснявые репарации все покроют.
Я видел у некоторых подразделений винтовки, которые проходят первые полевые испытания.
Так что нет, скар не редкий.

> А в чем прикол этого скара? я просто не шарю в оружии

Ну... если вот так максимально просто... не тупой и не криворукий солдат с нормальным зрением после настрела в несколько сотен выстрелов, ну пускай тысячу, на 20-40 метров при стрельбе с колена сможет уложить весь магазин одной очередью в мишень размером с пачку сигарет.

> Есть ли военнослужащие с плохим зрением?

Да, но они явно не снайперы.

> Что по броникам? Учитывая характер и дистанцию боя, правда ли, что ниже 4-ого редко кто носит?

Зависит от задачи. Если мне нужно будет бежать и периодически запрыгивать на броню или прыгать в окоп, то я лучше буду без брони нежели нацеплю на себя кусок стали весом в пуд и сломаю ногу при первом же неудачном телодвижении. Повторюсь - все зависит от задачи.

> Как ощущения от магазина на 20 патронов? Достаточно или хотелось бы больше?

Естественно хотелось бы нескончаемый БК мизерным весом, но так не бывает. Но тут логика оружия иная. Мощный патрон в суме с просто охуенной точностью орудия, дает тебе возможность работать по цели одиночными выстрелами по принципу "один выстрел - одна цель". Я не видел у русни брони, которая бы норм держала этот калибр. Необходимость "поливать" врага с автомата шквалом пуль становится просто не нужной.

> Как обстановка в освобождённых сёлах? Что говорят местные: беспределили ли оккупанты, насколько всё засрато минами, есть ли следы военных преступлений. Много ли домов сохранилось, насколько сильно всё обезлюдело?

Вторая армия мира мародерит все что может, потому вопрос беспредела весьма глуп.
Херсонское направление загажено минами по самый пиздец. Русня не побрезговала даже минированием животных.
В селениях пиздец. Руснявым недовоинам на мирных похуй, на детей, женщин, стариков... люди поумирали просто от голода или болезней. Геноцид.

> Про камери у всіх це цікаво, у тебе якийсь особливий підрозділ?

Так

> Как боевой дух, как в целом настрой у людей?

Боевой дух отличный. Настрой боевой. Страха нет, есть желание уничтожить каждого, кто пришел к нам с оружием, а потом где-то отдохнуть.
Я вот хочу на море. После победы поеду в свой любимый Железный порт, очень надеюсь, что "розовый заец" еще будет продавать креветки )))

> Легко ли избегать огня по своим? Всегда ли понятно, кто перед тобой - свой или чужой?

Ну тебе уже ответили - в настройках отключаешь и все.
Бля, ребята, это в игре вы спавнитесь хуй знает где в рассыпную. Мы работаем четко слаженной группой, знаем кто и где находится, часто сверху кружится дрон, оператор которого смотрит и пиздит в ухо куда стрелять, а куда бежать. Бывает огонь по своим, но тут пиздов получет командование. Каждая операция планируется до мелочей.

> Шо по трофеям? Сильно войска рф меняют тактику и меняют ли её вообще?

Если то или иное вооружение не является частью задания - трофеи не берем. Нет смысла.

> Как часто бывают прямые огневые контакты? На сколько это вообще актуально для этой войны? Или бал всё таки правят дроны и артиллерия?

Все зависит от рода войск. Сейчас прямой огневой контакт является основной работой нашего маленького колектива )))

> А я вот хочу узнать, ты когда пишешь "охуенное" , "пиздатое" и т.д. это реально у тебя такие ощущения от снаряжения/оружия или это просто оборот речи? Вобщем, действительно ли такая гигантская разница между уровнем снаряжения стран пост-совка и Европы/Америки?

Вот прикинь, ты годами ездишь на жиге семерке, она тебе нравится и полностью устраивает. Простая, надежная, ремонтопригодная. Ты доволен автомобилем и рад им обладать. И тут в один прекрасный момент тебе дарят что-то не сверх космическое, например весьма банальный ford c-max. И ты, рядовой юзер жиги, будешь просто в ахуе от всего - от динамики, от управления, от комфорта, от продуманности каждой детали. От того, что люди считают "базовой комплектацией".
Вот между пост-совковым и Европейским оружием аналогичная разница - все продумано и очень точно посчитано


Вроде всем ответил. Пишите. Будет возможность - отвечу.

Буду ділитися цікавими кліпами які як по мені мають занато мало переглядів

#stopwarinukraine

правда ли это?

Інтер'єр української хати

Поліський інтер’єр

Інтер’єр української хати був різний в залежності від того чи іншого регіону. Риси архаїчної простоти були характерні для Полісся (північні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської і Чернігівської областей). Саме з цим регіоном пов’язують використання найдавнішого виду печі – курної – коли дим виходив не через димар, а відразу в хату (в стрісі робились спеціальні отвори щоб дим виходив назовні).

Такі печі зникли з ужитку ще в кінці ХІХ століття. Їм на зміну прийшли напівкурні печі – над їхньою черінню прибудовували навислий комин для вловлювання диму. З комином одним боком з’єднувався лежак. Іншим своїм боком він був приєднаний до отвору в сінешній стіні. Таким чином дим опинявся в сінях і на горищі. Через отвори в стрісі цей дим виходив з  хати. Печі сучасного типу з’явилися пізніше. Такими ж архаїчними і простими були й речі поліщуків. Керамічний посуд – горщики, глечики, гладушки (глечики без ручки) – був димлений. Серед меблів – ослін, стіл (сектор харчування), піл, ліжко і колиска (спальний центр). Також в хаті були мисник і скриня, щоб було де складати речі. Мисник – для посуду, а в скриню складали одяг.

Київський інтер’єр 

На центральній і південній Київщині піч теж розміщувалася в кутку біля дверей. Димар такої печі був опертий на стовпчик і нависав над припічком. Піч часто прикрашали рослинними і тваринними орнаментами. На початку ХХ століття на зміну природним (червоній глині і рослинним барвникам) прийшли анілінові фарби.

Стіни в хаті також подекуди прикрашалися рослинними орнаментами. Інколи наші предки додавали сюди і зображення птахів – півня, галки, сороки. Ці малюнки виконувалися  олійними фарбами. Замість мисника – відкритих поличок для посуду – часто була засклена шафа. Попід вікнами навпроти печі встановлювали переносну лавку.

Полтавський інтер’єр 

Типовим інтер’єром для лівобережних районів житла був полтавський (Полтавська область). Для нього характерно те, що піч розміщувалась в кутку біля дверей. Припічок печі був закритий стінами комина. Мисник знаходився в протилежному боці. В найсвітлішій частині хати ставили довгу лаву на якій встановлювали кужіль з прядивом.

Особливістю інтерєру полтавської хати був поперечний сволок (балка). Він становив основу несучої конструкції стелі. На ньому вирізьблювали культові орнаменти – хрести, солярні знаки тощо.

Південний інтер’єр 

Лівобережні райони України на Півдні (Дніпропетровська область, частково Запорізька, Донецька і Луганська області) були облаштовані аналогічним чином. Тут розписом, який тепер знаний як петриківський прикрашались не тільки верхня частина стін і піч, але й стеля. Припічок у печі закривали стінки комина. Власне саме цим вирізнялося житло українців, що жили в південних регіонах Лівобережжя.

Подільський інтер’єр 

На Поділлі (Вінницька і Хмельницька області) частини хати мали таке ж розташування, як і  в більшості регіонів Україні – піч з боку від входу, навпроти мисник, під вікнами лава.

Піч оздоблювалась малюнками, які виконувались кольоровими глинами. Розмальованими також були миски, які виставлялись напоказ у миснику. На сволок кріпились паперові прикраси – витинанки

Західний інтер’єр 

Гуцульське житло (Івано-Франківська і частково Чернівецька та Закарпатська області)  має багато загальноукраїнських рис в розташуванні всіх елементів інтер’єру. Вирізнялось таке житло в першу чергу мистецькою вишуканістю. Заможні господарі викладали піч купованими кахлями, що мали малюнки: фрагменти традиційно-побутового життя гуцулів. Сволок, вхідні двері і меблі гуцули прикрашали мудрованим різьбленим орнаментом.

В Західній частині Україні, на Лемківщині (Закарпатська область), на відміну від значної частини інших регіонів, отвір печі орієнтували не чільну, а на причілкову стіну. У зв’язку з цим розташування деяких меблів відрізнялось. Ліжко розміщувалося на традиційному місті – під тильною стіною. Проте його ставили не впритул до печі, а на певній відстані. У верхній частині причілкової стіни лемки вішали образи, народні картини і розмальовані тарелі.

Будинок «Літаюча тарілка»

Буцький каньйон

Хоч селище Буки, яке розташоване у Маньківському районі Черкаської області, досить старе (перші згадки відносяться до 1515 року), але від давніх історичних часів в ньому залишилося небагато. Чи не найстарішою архітектурною його пам’яткою є напівзруйнований кам’яний млин. Також у поселенні є руїни однієї із перших малих ГЕС в Україні (та й в СРСР). Але безперечно не антропогенні пам’ятки мають найбільшу туристичну цінність у Буках. Головна туристична атракція – це каньйон Гірського Тікича.

Розповідь про Буцький каньйон буде не повною, без розповіді про Український кристалічний щит. Хоча б коротенької. Отже починається він у Рівненський області. Простягається із північного-заходу на південний схід, аж до Азовського моря. В довжину сягає 1 тисячі кілометрів при максимальній ширині у 250 км. Кристалічний фундамент (фактично камінь) є піднятою частиною Східно-Європейської платформи і має на собі незначну товщу осадових відкладів. Часто фундамент лежить над базисом ерозії, і тоді він скелями та порогами випірнає над осадовими відкладами (над землею). Найбільше таких ділянок в долинах річок, зокрема у прируслових частинах. 

Породи що складають УКЩ – граніти та гранітоїди (типу гранітоподібні) – дуже міцні, тому річкам знадобилася не одна сотня мільйонів років, щоб прорізати собі дорогу. Але вода камінь точить. Нехай не швидко, але досить упевнено. Так і проточила вона дорогу (русло) для Гірського Тікича, вік долини якого перевищує вік долини Дніпра у десятки разів.

Починається річка Гірський Тікич у Оратівському районі Вінницької області. На півдні Черкаської області вона зливається із Гнилим Тікичем і утворює коротеньку річку Тікич. Тікич же, впадає у Синюху, яка котить свої води у Південний Буг.

Ділянки Тікича у Маньківському та Тальнівському районах Черкаської області часто схожі на гірську річку, тому він і називається Гірським. Наймальвничіша (за словами очевидців) ділянка розташована поряд із селищем Буки. Починається вона від греблі та містка у центрі селища і прямує на південь та південний схід. Кажуть, що південніше також є мальовничі ділянки. Але мабуть не настільки.

Вище містка розташована гребля водосховища (із шлюзом та закинутим пам’ятником Леніну в очеретах). Нижче починається плоска похила кам’яна поверхня із жолобом для річкового русла. Тут шумить водоспад, який отримав назву Вир. Хоча, на мою думку, це не зовсім водоспад – це падун чи перекат. Влітку у межень він такий собі, а ось навесні значно потужніший.

Нижче по течії (не скажу протягом скількох км) Гірський Тікич протікає у скелястих берегах, які інколи змикаються у справжній вузький каньйон. В погожу днину тут багато туристів із наметами. Часто вони шкрябаються вгору на скелі – тренуються. Глибоко у долині збереглися руїни ГЕС. Цю бетонну споруду звели у далекому 1929 році. Потім закинули.

Покинута ГЕС 1929 року. 

Недалеко від сучасної греблі стоїть старовинний млин. Зараз це лише стіни, але хтось узявся вкрити їх новим дахом. Що то буде – хто зна. Місцеві кажуть, що кафе або готельчик. Це не дуже далеко від Києва – близько 200 км. Спочатку по трасі Е-95, а потім через Жашків на Маньківку (або на Буки). 

Водяний млин (кін. 19 ст.) 

Хоч каньйон рекреанти трохи підпсували, але він все рівно залишається величною і видатною пам'яткою природи. Подейкують, що зараз є план із відновлення старовинної ГЕС, зведеної у 1929 році. Думаєте варто?

На мапі: https://www.google.com/maps/place/49.094328,30.402603