Украинская команда Natus Vincere выиграла киберспортивный турнир по CS:GO — PGL Major Stockholm.
Для команды это одно из самых сильных выступлений за всю историю ее существования.
В финале NAVI встретились с коллективом G2 Esports и выиграли со счетом 2:0.
Общий призовой фонд турнира – $2 млн, команда NAVI получила $1 млн. Это крупнейший размер призовых за всю историю «мажоров» по CS:GO.
Команда не проиграла ни одной карты за весь турнир, что также является рекордом.
Украинский игрок Александр s1mple Костылев — самый ценный игрок турнир.
Для NAVI это первая победа на «мажоре».
Во время награждения капитан Natus Vincere Кирилл Boombl4 Михайлов сделал предложение своей девушке: «У меня остался еще один вопрос. Я знаю, что моя девушка сейчас смотрит этот турнир из Москвы. Я бы хотел спросить: «Ты выйдешь за меня, Лика?». Девушка в своём Instagram ответила согласием.
словник села Бутейки Сарненського району Рівненщини
Його підготував і видав місцевий ентузіаст без філологічної освіти, історик-аматор Петро Макаренко.
Спершу думав, що таких слів буде з півсотні. Тоді не планував укладати словник. У 2015 році серйозно захопився. Розпитував старших людей, які ще у повсякденному житті користувалися місцевою говіркою. Коли вже зібралося слів 500, тільки тоді зрозумів, що потрібно готувати книгу.
Зібравши понад 2 тисячі слів бутейської говірки, які увійшли до словника, Петро Макаренко зрозумів, наскільки багатшою могла б бути українська мова з діалектами — справжніми мовними перлинами. Такі села — це ті етнографічні острівки, які об’єднують народ у монолітний державний континент. За його словами, у перспективі книгу доведеться доповнювати: ще є близько тисячі місцевих слів та висловів, які потрібно зафіксувати, зберегти.
Редактором та упорядником словника став волинський науковець, кандидат історичних наук, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Микола Півницький, який у передмові зазначив, що бутейська говірка багата своїм глибинним змістом, інтонаціями, образами, які передаються зі століття у століття, від одного покоління до іншого.
Кілька прикладів зі словника бутейської говірки «Відлуння сивої давнини, або Слово про слова»:
Аргуль — будь-який спиртний напій.
Байбас — балбес.
Беремна, важка, груба — вагітна жінка.
Бізіяна — мавпа.
Булєбочка — перша зварена молода картопля.
Бульбаники — деруни.
Вальба — овальна грудка масла або сиру вагою до 500 грамів.
Ґалахват — безшабашний, пройдисвіт.
Ґендзьор — великий скляний бутель.
Глєжана — пещена, так із заздрістю говорять про жінку, в якої люблячий чоловік.
Ґуґло — жмут клоччя, який важко розірвати.
Дать гримайов — натовкти кулаком у плечі.
«Держать жонку» — одружений чоловік, який є господарем, а не приймаком і не підкаблучником.
Дивило — дзеркало.
Дойонка — відро, в яке доять молоко.
Жмойда — скупердяй.
Забейда — легковажний, невдоволений.
Зтуля — звідти.
Кінуца по бабах — піти до ворожок.
Ковганка — неохайна господиня.
Куцуня — свиня.
Латун — заношений рваний одяг.
Льєжньовка — дорога, вимощена через грузьку місцину з дерев’яних кругляків.
Лякан — опудало.
Мерліни — похоронний обряд.
Муцікі — поросятка, котрих годує свиноматка.
Наклавса, як голодний вовк глєю — без міри наївся.
«Нах-нах» — так підкликають пса.
Нацицник — бюстгальтер.
Пізіть — жалібно та без міри рюмсати.
Посьєдалі на вирачки — про жінок, що проводять тривалий час у теревенях.
Про колісь — про далеке минуле.
Робить валюшку — небезпечна дитяча забава, під час якої діти бігають по тонкому льоду.
Розтопша — дуже повна людина.
Салісовка — дорога квітчаста хустка.
Скаржопит — ябеда.
Скомініздіть — вкрасти.
Стогнота — зануда.
Хабаль — гулящий чоловік.
Хапун — найчастіше вживають при сварці: «Щоб тебе хапун ухопив!» Дух, що несподівано забирає людську душу.
Хлєбняга — самогон.
Шабльовка — гостра на язик жінка.
Шманделок — великий кусок.
Тепер загадка. Що мається на увазі у цьому реченні "Одягнула припинду і нацицника, прошкувала до дзюрка та й зустріла балдиша"?
Ровесник США, або Як виживає найстаріший кінний завод країни
В 80-ти километрах от оккупированного Луганска, в селе Новодеркул, находится старейший конезавод Украины. Он пережил крепостное право, несколько войн, революций, царей и генсеков. Сегодня 253-летнее предприятие, о существовании которого большинство украинцев даже не подозревает, оказалось на грани выживания.
В 2013-м Деркульский завод и еще с десяток подобных предприятий объединили под вывеской ГП 'Коневодство Украины'.
Бюджетных денег фактически не выделяют. Коневоды выживают за счет собственных пахотных земель, на которые давно положили глаз бизнесмены.
Киев-Лисичанск-Беловодск-Новодеркул. Поездом, затем маршрутками по безнадежно разбитым дорогам. 960 километров. Сутки в пути. Добраться из столицы до 'Деркульского государственного конного завода №63'– задача не из легких. Туристы сюда не доезжают. Представители власти бывают крайне редко.
Внимательные пользователи Google Maps в череде спутниковых снимков луганской степи могут разглядеть странные постройки. Они образуют надпись 'Е II' – зашифрованный привет из имперского прошлого, монограмма, означающая 'Екатерина Вторая'. В таком виде местные конюшни сохранились с середины 19 века.
Казенный завод на восточной окраине Дикого Поля появился по указу императрицы Екатерины Второй. Официальная дата его рождения – 25 октября 1776 года. День, когда к речушке Деркул доставили первую партию племенных лошадей.
Сначала 73 лошади, а в 1776 году насчитывалось уже 469. В 1786 – тысяча. Были и арабские скакуны, и ахалтекинцы, и тяжеловозы из Европы.
Деркульский замыкает тройку старейших госзаводов бывшей Российской империи и является древнейшим в Украине. Главной целью были поставки лошадей в армию: в гусарские, уланские, драгунские полки.
В радиусе 20-30 км так называемая 'Беловодская группа конных заводов': Деркульский – 18-го века, а Стрелецкий, Новоалександровский и Лимаревский – 19-го. Эти земли – прародина отечественного коневодства.
Местные старожилы, заставшие немецкую оккупацию в 1942-43 годах, сохранили легенду: летчики Люфтваффе не стали бомбить конезавод, зная, что его основательница – Екатерина, уроженка Пруссии. Правдива эта легенда или нет, но Вторую мировую Деркульский прошел без серьезных увечий. В 50-х прошлого века в погоне за светлым будущим здесь окончательно разрушили Николаевскую церковь 1841 года, но целыми, помимо центральных конюшен, остались усадьба управляющего 1828 года и уникальный манеж 1897-го.
Манеж называют 'японским', внешне похож на пагоду, изнутри – на раскрытый зонтик. Его каркас держится на одном центральном столбе - результат сложной, геометрически выверенной системы растяжек и опор. Манеж по назначению используют до сих пор – для тренировки. Опоры из сибирской лиственницы не менялись с конца 19 века – вечное дерево. Из такого же сделаны сваи, на которых до сих пор держится вся Венеция.
За 253-летнюю историю деркульские коневоды вырастили немало выдающихся лошадей, завоевавших медали и кубки:
– жеребец Гаммураби, английская верховая, в 1906 году выиграл Большое Всероссийское дерби. В 1908-м он стал первой лошадью из Российской империи, которая выступила на полях Британии, родине английских скакунов.
– жеребец Задорный блистал в советский период – 'трижды венчанный', победивший в трех крупных соревнованиях СССР. В 60-е он произвел фурор в США, взял призовое место под Вашингтоном. Тогда американцы предлагали за него 250 тысяч долларов. Но Задорного, конечно, не продали. Он вернулся на родину с именной попоной. В знак того, что Задорный все-таки из Украины, американцы на попону с советским флагом прилепили синюю полоску (знамя УССР состоял из двух полос – красной и синей).
Цена на деркульских лошадей, как и на остальных коней с госзаводов Украины, колеблется в среднем от 400 до 3 тысяч долларов.
За годы независимости ни один из украинских президентов не удостоил деркульский завод своим вниманием.
По словам Павла Бруско, хоть какие-то попытки поддержать племенное дело были при Викторе Ющенко. А до того пришлось задабривать Леонида Кучму подарком – жеребцом по кличке Хмель. Хотя и это не сильно помогло. Коневоды Новодеркула получали зарплату в основном натурой – с окрестных полей.
Сегодня на Деркульском заводе 170 голов. Их обслуживают 54 человека. На содержание работников и поголовья нужно 500 тысяч гривен в месяц. Держатся только за счет пашни.
Без бюджетного финансирования Деркульский завод переживает самый сложный этап в своей 253-летней истории. В Киеве, похоже, закрывают глаза даже на то, что комплекс деркульских построек относится к недвижимому культурному наследию, а сам завод образовали в год, когда в Америке приняли Декларацию о независимости США.
Ситуация, в которой оказался Деркульский конезавод – красноречивый пример того, в каком убогом положении оказалось все коневодство Украины.
Еще одна проблема: в Украине развалена система ипподромов. Тотализатор, в отличие от стран с развитым коневодством, запретили законом. Полноценной обкатки лошадей нет. Возникает нехватка зоотехников, тренеров, жокеев.
Алексей Савченко пожелал николаевским археологам больше находок времен вымышленного героя
Председатель Николаевской ОГА Алексей Савченко пожелал местным археологам найти Золотое Руно и артефакты времен Конана-варвара. Об этом чиновник заявил во время презентации новой находки археологов - ритуального сосуда для распития вина.
"Эта находка говорит о том, что, может, Николаев еще раз докажет, что это исторический город. И вообще то, что происходило у нас, это не просто с тех времен, когда был и Конан, о котором вспоминал Арнольд Шварценеггер, с нашим Диким Садом, а еще и много-много того, что мы можем показать миру", – сказал он.
Реліз книги "Вогневир - Flameström" 2020. Трейлер. Арти. Та уривок тексту.
Зимою чи навесні 2020 року побачить світ книга в жанрі темного епічного фентезі у сеттінгу Київської Русі "Вогневир" (Flameström") письменника Володимира Кузнєцова. Зараз триває передзамовлення на сайті Воля https://thewill.com.ua/catalog/kniga-vognevir/
"Нікому не уникнути Вогняного Виру. Від нього не сховатися, не втекти – він затягне у себе, загорне в палаючи обійми. Війна прийшла на нашу землю – війна, дотепер небачена й незнана. Незчислена орда. Смертоносні машини. Чорні чари. Війна не чує благань. Війна поглинає слабких. Хто наважиться постати на її шляху?"
Синописис: Рутенія, край багатих міст та прадавніх лісів, зазнає нищівного нападу. З-за східного обрію, з безкраїх степів насувається Навала безжальних воїв, химерних чудовиськ та темних чаклунів, неспинна у прагненні жахливішім навіть за нищення та руйнування. Рутенські князі готуються зустріти цього найстрашнішого з ворогів. Але до того, чи подолані будуть кровна ворожнеча та зрадництво? Чи постануть на допомогу старі спільники та давні суперники? Банди варягів-найманців півночі, лицарські ордени жемайтів з хоругвами, намальованими вовчою кров’ю, охляла, але ще могутня Ромейська держава, сильна золотом та чарами, волелюбні сівергородці, що не визнають над собою ніякої влади… Прадавнє чародійство, духи Праві та Наві, а з ними – чудовиська, повні ненависті до людства.
В якості бонусу до передзамовлення - ексклюзивна суперобкладинка.
Уривок з тексту чіпляє. Мова досить мальовнича, що в купі з багатим сеттингом, щедро здобреним всілякою східнослов'янською нежиттю, обіцяє захопливе чтиво.
Уривок.
Селище було невелике – з десяток халуп, низьких, ледь не по стріхи заглиблених в землю, кільцем стояли довкруж невеличкого майдану з колодязем-журавлем. Біля колодязю лежав мертвий собака – роздутий як діжка, з висолопленим, чорним язиком. Над селом висіла глуха, мертвотна тиша – здавалося, навіть мала пташка не наважувалася завести поблизу своєї ранкової пісні. Тільки листя шепотіло на вітру, та стиха скрипіли віти. Один з вояків висадив ногою двері ближньої халупи. Темрява, що панувала там, наче дим вивернулася назовні. Не наважившись перетнути порога, варяг нахилився, вдивляючись в чорне хатнє нутро. - Мертві! – гукнув нарешті, і в голосі його лунав острах. – Всі мертві. Чоловік, дружина, дітлашня. Разом лежать… - Прокляте місце… зачароване… - пролунав поміж воїнів пошепт, та ущухнув, тільки-но Віґдіс озирнулася. Варяженка пройшла до колодязя, зазирнула в нього. Поміркувавши хвилину, вхопила журавля та занурила. Зі скреготом у присвітанковій тиші він опустився, хлюпнуло в глибині відро… Складений з колод зруб наче вибухнув, чорна вода вдарило в хмарне небо, а за мить крижані бризки дощем впали на людей, що стояли поблизу. Нестерпний сморід вдарив у ніздрі, змусивши варягів відсахнутися – від води тхнуло мертвотою та падлом. Віґдіс, відкинута на декілька кроків, з повним люті стогоном відкинула колоду, що придавила їй ноги. З колодязя ж випросталася рука – біла як полотно, лискуча, з довгими чорними нігтями. За нею випросталася друга, а потім і голова – надута наче пухир, з чорним, проваленим носом, виряченими скляними очами, роззявленим синім ротом, в якому за білястими уламками зубів ворушилося щось темне й шпичасте. Потопельник, здоровезний як ведмідь, вибрався назовні. Голе тіло його, роздуте, як кухва, вкрите було темними плямами, чорними мацаками на ньому звивалися жирні п’явки, а величезний крендюх здригався і ворушився. Груди його були вкрити глибокими розрізами – хтось добряче пошматував зашкарублу шкіру, залишивши на ній довгу низку чаклунських знаків. Такі ж були й на плечах та мерця, менші – на долонях і чолі. - Чого заклякли?! –ревнув Матс. – Заціпило? Рубайте потвору! - Стояти!!! – перекрила його Віґдіс, вже на рівних, з мечем напоготові. – Всі в кільце. Пильнуйте, браття! Зараз почнеться… З глухим ревінням потопельник посунув на Віґдіс. Та зустріла його спокійно, низько нахиливши голову, виставивши перед собою щит і меч. Щосили ляснула клинком по залізному обручу щита: - Нуж бо, стерво! Потіш мя – я чекаю! Розбуджені жахливим ревінням велетня, з халуп навколо почали вилазити мертві. Були вони темні і й покручені, наче старі корчаги, немов смерть прийшла до них в невимовних стражданнях. Рухалися, наче понівечені ляльки, шкутильгаючи і розхитуючись, затиналися, й падали, зводилися чи повзли… але робили це неймовірно швидко і з безтямною впертістю. Серця варягів не вдарили й тричі, як перші мерці вже дісталися їх.
Доброго всім вечора! Зіграймо в мальовницю! Правила прості. Я роблю перший малюнок, ви домалювуєте свій (і викладаєте в коментарі), після вашого домальовують свій, і так ми отримаємо комікс. Стиль і кольори – за вашим бажанням.
Початковою темою я обрав нинішній тренд ЗРАДУ. Тож, уперед!
P.S. Вибачте, не розрахував розмір тексту.
P.P.S. Якщо хтось устиг раніше за вас, усе одно викладайте.
![ШИУРДБЙ т.гн^1903ТрУчист.верх. )льти Мор-Гапьциона) ¡нст'190бгТОбладатель Приза Ее Величества 1 дарынм Императрииы]Р^ЧНМН| 13,Зоп^,;а* «едапь и царсш подарок над оссиискои конной выставке 1910 гЯ ¿дооныг И№Н1№Ш, 0. С -- а | мтеШатюш,Моя Україна,фэндомы,лошади,архитектура,architecture,](http://img1.reactor.cc/pics/post/full/%D0%9C%D0%BE%D1%8F-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0-%D0%BB%D0%BE%D1%88%D0%B0%D0%B4%D0%B8-%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0-%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C-5921889.jpeg "Моя Україна,фэндомы,лошади,архитектура,architecture, архитектура, здание, дом, архитектурный памятник, ,живность,конюшня,разная политота")
