ДИКЕ ПОЛЕ козак

Футболь моя.

Якою була мова 300 років тому

Першою пам'яткою українського письменства, що була укладена розмовною українською мовою, вважають "Енеїду" Котляревського (1798~1842 рр.), але й до нього існували інтермедії, написані мовою, близькою до народної.

Інтермедії - це короткі драматичні твори, в яких на сцену виводяться простолюдини, що говорять "слогомпростым, деревенским мужицким" ("Піитика" М. Довгалевкого 1736-1737) з дотепним анекдотичним сюжетом, який нерідко був запозичений із життя народу.
Інтермедії справили відчутний вплив на творчість І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Гоголя, М. Старицького та інших.

Мови наступного твору зазнали певного впливу церковнослов'янської та сприйняття автора, ба все одно видно характерні риси та слова. Усталеної орфографії на той час не було, навіть у Котляревського слова писались аби як, тому десь нема м'якого знака, И читається як сучасні И, Й або Ї. 

Мати моя старенкая, чи ти менЂ раденкая,

Моей молодости,

Моей молодости?

Був у турка под рукамы, а в татаров з кайданамы

У самой жалости,

У самой жалости.

Дадже правда — тепера нема добра всюди,

Дармо пряцуем, виставляем груды.

Бог виручив мя оттуду, а тепер мЂсця не найду,

В дому не сидЂти.

ЛЂсы, поля спустошении, лугы, сЂна покошенни,

Пороспускав дЂты,

Пороспускав дЂты.

Толко ж правда, що треба взираты на бога,

То и всЂм есть в добичи простая дорога.

Пойду знову на СЂч-маты, пойду долЂ вниз шукаты,

Козацкая доле,

Козацкая доле!

Ачей буду потугою, а в москаля заслугою,

Мати ж моя, оле,

Мати ж моя, оле!

Спитаю, чи не буде хоч на низу добра,

Чи не трапится де поймати лиса або бобра.

Буду турков воеваты, мечем слави добувати,

Буду воевати,

Буду воевати!

Кармазини з луданамы, шати драты з сутанамы,

СовсЂм буду брати,

З очей не спускаты,

З очей не спускаты!

Егей, коли б впять, як була, козацкая слава,

Щоб роспустилась всюди, як пЂрамы пава!

І щоб зацвЂла знову, як рожа улЂтЂ,

Як бог позволить побрать турецкіи дЂты,

Або ляхов на той час трапится поймати

І сЂм кіем козацким по ребесах дати.

Лях

Padła, padła, padła! Tu padła! Kus, kus! Hałapiur!

Teraz że mam czas k memu polowaniu.

Y prżepiułek wraz pstrych ku łapaniu.

Choc ia pstrego mam iastremba chciwa,

Do prżepiułeczek nie barzo leniwa,

Iednak że żądam od poddanstwa swego,

Gdyby prżyniesli iastremba drugiego,

Ktoren by mogł złapać drugo albo trżecie,

Albo y więcey, choc do dwach set przedzcie.

[Впала, впала, впала! Тут упала! Кусь, кусь! Га-ля-ля!

Тепер же маю час, щоб пополювати.

І враз наловити рябих перепілок.

Хоча я маю сірого жадібного яструба,

До перепілок не дуже лінивого,

Однак я жадаю від своїх підданих,

Щоб принесли другого яструба,

Який би зміг зловити удвоє, втроє

Або й більше, хоч би й до двохсот.]

ГлядзЂце ж, як будзеце перед паном гавариць,

Я вас старосцю своєю магу научиць.

Харошо гуториш, бацюхно старенкій!

Харошо, харошо гето, лебедзік беленкій!

1[-й литвин]

Слухайце ж всЂ, братЂце, як буду навчаць,

А ви, панове, звольце мои слова внЂмаць!

3[-й литвин]

«Нехай и паней стане, і всЂм дзіеткам вашим!

Нехай станіесе гето тут приходом нашим!»

Лях

Cuż to, chłopowie, teraz wy mnie mowicie?

A panskiego gniewu iuż nie wicie?

А панського гніву вже не знаєте?]

Литвин

Неть, моспаніе, мы к тобіе c поклоном [подарунком] пришлЂ

І саколю маць до твоіей мЂлосцЂ приніеслЂ.

Лях

Iakież to mnie pokłony już teraz bywaią,

Kiedy dzis mi chłopowie w oczy narżekaią!

Wez tylo, chłopcze, postronki drotowe!

Коли нині хлопи мені в очі дорікають!

Візьми лиш, хлопче, дротяні посторонки!]

Chłopiec

Iuz gotowe!

[Лях]

Wez no, chłopcze, tylo sam woyta, iak starżego,

Biy, tłucz, wal, pal, biy dobrże! Tamże y drugiego!

Cuż to za dziwo do mnie y iaka prżycżyna,

Chłopa zabic, ubic, iak skurwego syna! 

"А Московські дари суть всі в рогожах, то і народ живучи з ними, доведений буде до вбогості"

 Після підписання Зборівського миру, який утвердив незалежність України, Хмельницький наказав присилати у Чигирин депутатів на Сейм, як колись присилали до Варшави. Туди ж прибули і посли трьох держав - Польщі, Туреччини і Московії, кожен намагався схилити Україну до своєї протекції, і кожен привіз свої дари, для гетьмана, для старшини і для війська. 

Гетьману дарували, наприклад, булаву, всипану діамантами, старшині - дорогі тканини, ну а для війська, наприклад, турецький султан привіз "40 мішків срібних левів".

 Була одна деталь, що потім виявилась важливою. Польські дари були загорнуті в килими, турецькі - в паперові мішки і обмотані шовком, а московські - в мішки з рогожі. 

Почалося обговорення. Гетьман наголосив, що протекція народу необхідна з огляду на відкритість нашої землі і погану її придатність до укріплення. Обрати протекцію гетьман запропонував зборам. Польська протекція була відкинута одразу, бо ще свіжою в пам'яті були звірства поляків, що, власне і спричинили нещодавню війну. (Тому силует польського посла на картині розмитий і віддалений.) 

Турецька протекція не сильно подобалась з огляду на мусульманську віру, дуже схилялось товариство до московської протекції, однак рішуче проти виступила "фракція" молодих козаків на чолі з Іваном Богуном. 

Не втримаюсь від того, щоб не привести їхню аргументацію повністю: «в народі Московському владарює найнеключиміше рабство і невільництво у найвищій мірі і що в них, окрім Божого та Царського, нічого власного нема і бути не може;і людей, на їх думку, створено нібито для того, щоб в ньому не мати нічого, а лише рабствувати. Самі вельможні та бояри Московські титулуються звичайно рабами Царськими, і в просьбах своїх завжди пишуть вони, що б'ють йому чолом; стосовно ж посполитого народу, то всі вони вважаються кріпаками, начебто не від одного народу походять, а накуплені з бранців та невільників; і тії кріпаки, або за їх назвою, крестьяни обох статей, себто чоловіки та жінки з їхніми дітьми, за недовідомими у світі правами та привласненнями, продаються на торжищах і в житлах од власників і господарів своїх нарівні з худобою, а незрідка і на собак вимінюються, і продавані при тому мусять бути ще зумисне веселими і виказуватися своїм голосом, добротою і знаннями будь-якого ремесла, щоб через те скірше їх купили і дорожче заплатили. Словом сказати, з'єднатися з таким неключимим народом є те саме, що кинутися Із вогню в полум'я».

Прийшла черга висловити свою думку і духовенству думку якого висловив улюблений в народі проповідник Федір Гурський, який тут таки розкрив і зачитав Євагелію в тому місці де три царі принесли дари новонародженому спасителю, і кожен з дарів мав своє значення. Після того проповідник перевів увагу депутатів у кімнату, яка, власне, і зображена на картині і попросив подивитись, у що ж "вдягнені" дари кожного з царів.

 Мовляв польскі дари загорнуті у килими, тож з'єднавшись з поляками народ матиме килими, а з'єднавшись із турками вдягатиметься у шовки. "А Московські дари суть всі в рогожах, то неминуче і народ, живучи з ними, доведений буде до такої вбогості, що вбереться він в рогожі і під рогожі. І ці висновки суть вірні і перевищують всіх оракулів у світі."

Вражені талановитою промовою і наглядною презентацією, козаки зовсім розгубилися і рішення про вибір протекції так і не було ухвалено.Сергій Гудим

Взято отсюда:

http://mysliwiec.livejournal.com/2535473.html

Распив элитных парфюмов

Авторитетное издание Daily Mail назвало спортплощадку “Качалка”, которая расположена в киевском Гидропарке – “самой суровой в мире”. Прославившаяся на весь мир «Качалка» находится на острове, расположенном посреди Днепра. Здесь на старых самодельных тренажерах занимаются люди из различных социальных слоёв общества.
Самую брутальную качалку в Европе, которая на Гидропарке возле Венецианского моста, в 1972 году основал Юрий Кук, сын последнего командира УПА Василя Кука.

В то время он был аспирантом Института Кибернетики АН УССР, и летом в свободное время ездил купаться на Гидропарк. Увидел возле пляжа перекладину между акациями и подумал - неплохо было бы и турник поставить. И понеслось...

Рассказывал, что в институте его вызывали к куратору на беседу. "Юрий Васильевич, с какой целью вы оборудуете спортивную площадку? Есть сигналы, что вы собираетесь готовить там кадры националистов".

Он вышел на пенсию в 2010 году, старший научный работник, кандидат физматнаук, и занимается там до сих пор круглый год, без малого пятьдесят лет.

На постройку качалки хорошо подходили детали от тракторов и танков, чугунные батареи и железнодорожные рельсы, а также камни и дерево и т.д. Вскоре появились первые тренажеры, а за ними следующие и этот процесс продолжается до сих пор. 

В данный момент гидропарк качалка насчитывает более 150 снарядов, некоторые из которых являются многофункциональными станциями. Тут установлены самодельные и простые тренировочные снаряды, прикованные цепями, чтобы не растащили на металлолом. Тренажеры сделаны из разных автозапчастей, металлолома и различных агрегатов. На тренажерах нет ни мягких сидений, ни пластиковых ручек.

На сегодняшний день, на спортивной площадке Гидропарка установлены почти 200-ти тренажеров, а ее площадь составляет около 10 тысяч квадратных метров.

Автомобильные шины здесь применяются в качестве боксерских груш, а гантели закреплены цепями, чтобы не украли.

В теплое время года отбоя от посетителей самого брутального зала в мире нет. Несмотря на огромное количество тренажеров, иногда приходится стоять по несколько минут в очереди, особенно это заметно в вечернее время, когда все любители спорта желают «кинуть» пару килограмм на грудь после тяжелого рабочего дня. Тут можно встретить людей любого возраста, пола и уровня подготовки. 

Но и в холодную пору зал не пустует. Часто в заснеженных тренажерах можно встретить истинных любителей здорового образа жизни, которые, несмотря на мороз, активно упражняются, не только наращивая силу и объемы своих мышц, но и закаляясь.

Утяжелители 

http://ironflex.com.ua/stati/gidropark-kachalka

Пам'ятник чабану

Пам'ятник чабану — пам'ятник, що встановлений 1 грудня 2016 року у Тарутинському районі Одеської області. Робота виконана скульптором із Вінницької області Іваном Короленко. 17 листопада 2017 року пам'ятник зареєстрували у Книзі рекордів Гіннеса, як «Найвища статуя чабана». До Національного Реєстру Рекордів України він був внесений у грудні 2016 року.

Заявку на рекорд подали батько і син Паларієви, що є власниками етнографічного комплексу «Фрумушика-Нова», по сусідству з яким розташована найбільша вівчарська ферма Європи. Саме у них з'явилася ідея появи цього пам'ятника. Впродовж приблизно року вони надавали докази рекорду: технічну документацію, покази свідків, відеозаписи, тощо.

Для виготовлення скульптури знадобилося 152 м3 лабрадориту, вагою 412 т, загальна вага конструкції — 1080 т. Висота статуї чабана, вдягненого у бурку, папаху і з пастушою ґирлиґою в руках, становить 16,43 метра (з постаментом — 17,93 м).

Нарисовалось