Результаты поиска по запросу «
Даня и Серёжа подъезд
»фэндомы Николаев (город) сквер план во славу сатане історія України Моя Україна разная политота
Несколько лет назад этот сквер назывался пролетарким и планировка его не была столь интересна.
Манганариевский сквер (бывший Пролетарский и Гимназический сквер) - сквер в исторической части г. Николаева между улицами Адмиральская, Инженерная, Никольская и 1-я Слободская, перед заводоуправлением судостроительного завода им. 61 Коммунара. В плане сквер практически правильный пятиугольник.
Сквер основан в 1863 году напротив нового здания Александровской мужской гимназии (ныне - Николаевский строительный колледж), в честь чего получил первое название Гимназическая площадь. Позже площадь была озеленена и переименована в Манганариевский сквер - в честь адмирала и главного командира Черноморского флота Михаила Манганари.
Во времена СССР был переименован в Пролетарский сквер.
В 2012 получил перестройки - в сквере были обустроены места для отдыха, фонари, была устроена спортивная площадка.
В 2016 году в связи с декоммунизацией сквера была возвращена его историческое название.
Николаевский дизайнер Анна Сапелкина, которая в качестве "пранка" нарисовала новый герб Николаева. "Вместо праздничной галеры Буцентавр - корабль мертвых Нагльфар, башня Ортханк, горящее море и т. д. Более точно отражает атмосферу нашего гостеприимного и прогрессивного города. И нет, это не пентаграмма, это план Манганариевского сквера", - пишет сама Анна.
Михаил Павлович Манганари – известный российский военный деятель, адмирал, гидрограф, по происхождению дворянин, выходец из семьи греков-эмигрантов, родился в 1804 г. в г. Евпатория, был младшим из трех братьев, вырос в Николаеве. Одиннадцатилетним мальчиком Михаил Манганари поступил на Черноморский флот гардемарином. Его флотская служба продолжалась около 70 лет, из которых более 65 прошли на Черноморском флоте.
Замечательный гидрограф - Михаил Манганари занимался описанием побережья Черного моря от Очакова до Кюстенджи (Констанцы), Азовского моря, организовал изучение Мраморного моря. По итогам работ в Николаеве была издана первая лоция Мраморного моря, составленная М.П. Манганари. Лоциями, составленными Михаилом Манганари и до сих пор пользуются моряки разных стран. Гидрографические работы у кавказских берегов Михаил Манганари зачастую совмещал с боевой службой. 1 января 1881 г. адмирал М.П. Манганари назначен главным командиром Черноморского флота и портов и военным губернатором г. Николаева. Хотя Михаил Павлович был всего один год на этом посту, однако внес определенный вклад в развитие города. Именно в 1881 г. братья Андрон и Лука Донские открыли в г. Николаев небольшую кузницу по ремонту сельскохозяйственного инвентаря. Позже на ее базе вырос завод «Дормашина». В ноябре 1881 г. был утвержден устав первой общественной библиотеки в г. Николаев, одним из активных организаторов которой был адмирал Манганари. В декабре того же года Карлом Монте был открыт новый театр на 900 мест. При М. П. Манганари на р. Ингул начала действовать спасательная станция, было основано Николаевское общество заботы о бедных. В 1881 г. Михаил Павлович участвовал в разработке кораблестроительной программы, по которой в течение 20 лет предполагалось построить на Черном море мощный броненосный флот. В январе 1882 г. М. П. Манганари стал членом Адмиралтейской совета России и уехал в Петербург. Умер в возрасте 83 лет. Почти все свое имущество, три дома, принадлежащие ему, завещал благотворительным учреждениям г. Николаева. Похоронен Михаил Манаганари на Николаевском некрополе.
Еще при жизни М.П. Манганари, в 1882 г., в ознаменование его заслуг перед городом, Гимназическая площадь в Николаеве, постановлением городской Думы, переименована в Манганариевский сквер. После революции 1917 года сквер был переименован в Пролетарский. В Севастополе имя Манганари носит мыс, разделяющий Камышовую и Казачью бухты., в Николаеве имя выдающегося соотечественника на данный момент никак не отражено в топонимике, могила адмирала Манганари на Некрополе находится в запущенном состоянии.
Посилання на джерела: - Вікіпедія
Вторая мировая война Україна потери ніколи знову История гордон фэндомы Моя Україна разная политота
Потери Украины во Второй мировой войне
фэндомы ведьмак Відьмак OST Toss a Coin to Your Witcher Моя Україна разная политота
Годное исполнение.
фэндомы кумедія Моя Україна разная политота
То таки буде файне кІно.
Yana PazdriiКоли ми переможемо, треба обов'язково зняти комедію про цю війну.
Так, саме комедію. Повний метр, який побачить увесь світ.
І про бандераавтомобіль, якому позаздрив би Бетмен.
І про гопніків, які захопили голіруч ворожий БТР.
І про циган, які вкрали танк у росіян.
І про бомжів, які збирали пляшки для коктейлів молотова.
І про бабуль, які шукали ворожі мітки і заодно замалювали по мікрорайону всі контакти закладчиків.
І про обісраних російських військових, яких гостинно прийняла добра українська бабця чаєм з пургеном, а тоді спалила одного прямо в уборній.
І про простого українського дядька, який голіруч з цигаркою в зубах переніс міну з дороги в лісопосадку.
І про те, як рашисти злякалися пам'ятника афганцям і обстріляли його.
І про те, як дівчина якомусь любителю слати дікпіки в месенджер дала номер рахунку для допомоги ЗСУ, а той переказав на нього гроші.
Як українські залізничники на Сумщині заманили ворожий бронетранспортер в тупик, і коли москвота "приїхала" - двох "туристів" пов'язали і здали теробороні.
І як голодні кцпскі солдатики крали продукти в супермаркетах.
І як ті дебіли прийшли прямо до відділення української поліції в Харківській області, щоб випросити трохи соляри, бо у них скінчилася.
І як русскій десант по старим картам спустився туди, де мав бути ліс, а опинився в голім полі і був тут же зразу пов'язаний.
І як одноразову десантуру скинули просто недалеко берега в Чорне море, а вода - 0 градусів, тероборона чекала на березі, щоб перестріляти, а непрохані гості самі передали власні м'ясо й кості рибам.
І як ворожий танк збив свій же гелікоптер.
І як у Миколаєві люди зловили і прив'язали мародера без штанів до стовпа, а поліцейський автомобіль, що приїхав на виклик, фарами підсвічував сраку.
І як власниця турагенції з організації сафарі в Занзібарі переказала передплату від російських клієнтів на допомогу українським військовим і скинула їм квитанції.
І про сафарі в Гадячі, коли їхала колона в Полтаву і заблукала, повернули на Гадяч, а там натрапили на наших мисливців, покидали танки й чухнули в ліс. А мужики відстрілювали їх по тому лісу.
Ще є баба Надя, як голос народу.
Якась добра жіночка, котра поміняла їжу на танк расіянській.
Дід Толя, який угнав БМП, причепивши його до свого трактора.
І як під Золотоношею впав ворожий літак, а люди усім селом ловили пілота, поки не спіймали.
І не забудьте про чела з Дніпра, який насрав на мітку.
І про капітана Тараса Остапчука, який утопив яхту віцепрезидента концерну з виробництва зброї “Ростех” – російського олігарха Олександра Міхеєва, щоб помститися за обстріляний у Києві будинок, а іспанський суд його виправдав.
І про кіберугрупування Anonymous, хакери якого яке поклали державні сайти РФ, запустили в ефір гарну українську музику і в загальний доступ злили базу даних, яка містила телефони, пошту та імена співробітників міноборони росії.
І як грузини відмовилися заправити російський корабель і запропонували використати весла.
І про те, як цілий світ повторював: "Русский военный корабль, ИДИ НАХУЙ!"
Ні, Україна більше не сумна й пригнічена. Ніколи більше. Ніяких страждань. Честь, Гордість, Пам'ять для наших Героїв.
А ворогу - зневага цілого світу. Смішні й бридкі посіпаки хворого карлика.
Слава Україні!
P.S.; А в саундрек пустити лиш одне слово "паляниця", як його вимовляють перелякані __
Отличный комментарий!