Я не смогла пройти мимо вот этого поста и дискуссий, которая развернулась в нем.
Поэтому я предлагаю конкурс\неконкурс, состязание\несостязание Рецептов Украинского Борща.
Что бы принять участие вот в этом всем, нужно запостить рецепт своего лампового борща! Можно несколько, можно оформить пост как угодно, но ....
НЕЛЬЗЯ:
1. Борщ с эротикой. (А то я вас знаю)
2. Сратся в комментариях на вечную тему чей борщ. Ответ уже известен давным давно.
3. Борщ из говна.
МОЖНО:
1. Оформлять пост рисунками, фотографиями, поделками из коштанов.... как вам будет угодно. Креативность преведствуется.
2. Делать несколько постов.
ОБЯЗАТЕЛЬНО:
1. Фото конечного продукта в тарелочке, в кастрюльке короче в емкости из которой вы его будете кушать... Если вы решили оформлять пост рисунками, то продумайте как и куда вы нанесете свой ник ^^
2. Уникальность фото и рисунков, которые вы используете.
3. Наличие тегов Моя Україна и Борщ.
Битва Борщей пройдет до дня независимости. Если ты с Украины то будет много призов от меня и модераторов, если нет, то призы будут, но не так много.
У місті галушці звели пам'ятник, у музеях цитують присвячені їй рядки класиків, а на честь неї проводять фестиваль влітку. Частування нею – обов’язковий елемент в будь-якої туристичної програми. Зо два десятиліття галушку просувають як гастрономічний бренд Полтави.
Полтавський краєзнавець Борис Тристанов каже, що популярність полтавських галушок зросла на тлі загального захоплення історією у 2000-х роках. За його словами, інтерес до цієї страви підсилився після зведення пам’ятника страві у Полтаві у 2006 році.
Галушки є загальноукраїнською стравою на теренах Наддніпрянської України. Етнологиня, докторка історичних наук та засновниця садиби-музею «Лялина світлиця» Олена Щербань каже, що поширеність галушок на території Лівобережжя пов’язана з тим, що українці здавна були землеробами. Наші предки вирощували хліб, тому в культурі харчування переважали страви з борошна. Робота у полі вимагала значних витрат енергії, а галушки, були швидкою, смачною, ситою їжею, якої хлібороби потребували після важкої праці. Попри те, що галушки готують у різних регіонах України, на Полтавщині ця страва історично укорінилась завдяки впливу літератури. Про це каже кандидатка економічних наук, доцентка катедри менеджменту Полтавського університету економіки і торгівлі, та організаторка міжнародного фестивалю «Полтавська галушка» Яніна Барибіна: «Полтавщина прославилась саме завдяки літературі, завдяки Івану Котляревському, Миколі Гоголю. Галушки згадуються у період Полтавської битви. Ми маємо згадки, коли війська куштували саме полтавську галушку. Чому так сталося? Тому що галушка була однією з найпростіших страв, але при цьому вона була достатньо ситною, а раціон пересічного українця не був надто багатим щодня».
"Поклали шальовки соснові, Кругом наставили мисок; І страву всякую, без мови, В голодний пхали все куток. Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали І брагу кухликом тягли; Та і горілочку хлистали, — Насилу із-за столу встали І спати послі всі лягли".
уривок з "Енеїди" І. Котляревського.
Про роль літератури у створенні гастрономічного образу Полтави говорить і старша наукова співробітниця Полтавського літературно-меморіального музею Івана Петровича Котляревського Валентина Скриль: «Іван Котляревський у своїй “Енеїді” неодноразово згадує галушки. Наприклад, що галушка була просто великим подарунком, у голодні роки. Ось він пише “без галушок як помирали, колись як був голодний год”, потім “п’ять казанів стояло юшки, а в чотирьох були галушки”. Він взагалі у своїй “Енеїді” згадує понад 160 назв українських страв. Це просто енциклопедія української кулінарії, української кухні. Не дивно, що наша Полтавщина, до Котляревського нахиляючись, символом міста зробила отаку просту страву, як галушка».
Галушки, фаршировані язиком та в’яленими томатами.
Ситуація з джерелами ускладнюється тим, що сьогодні галушка не є повсякденною стравою українців. Ґрунтуючись на рецептах господинь, зібраних під час досліджень, етнологиня дізналася, якою має бути правдива галушка.
Найперше, говорить Щербань, ми маємо зрозуміти, що сучасні галушки значно відрізняються від тих, які готували раніше. У давнину їх робили з гречаного, пшенично-житнього та житньо-пшеничного борошна. Борошно не було таким білим і такого дрібного помелу. Воно мололося жорнами на млинах, і тому було грубе та іншої консистенції. Відповідно галушки не були тими галушками, які ми сьогодні бачимо. Окрім того, що сучасні галушки готують переважно на основі білого борошна, сам рецепт тіста теж істотно змінився. Так, зі слів етнологині, раніше галушки варилися на основі кисляку (кефіру), соди, борошна, іноді з додаванням яйця.
Готували українці галушки так: замішували тісто, розгортали і різали його смужками, а потім відщипували шматочки і кидали в киплячу воду, молоко, бульйон. Галушки були щипані і рвані, другі просто нарізали ножем. Можна сказати, це були перші спроби приготування домашньої локшини.
Сьогодні галушки готують різними способами і з різних інгредієнтів (манка, картопля, сир), подають на стіл замість хліба до борщу, м'яса або просто з маслом, шкварками, фруктовим соусом, медом або сметаною.
Їдять галушки виключно гарячими - тільки так вони максимально смачні.
А ще галушкам присвятили пісню - слова написав Анатолій Лихошвай, музику – Василь Якубович.
"Був я, друзі, у Тюмені -Добрі ліплять там пельмені,Та немає краще страви,Як галушки у Полтаві.Приспів:Ой, галушечки-галушки, -Нема в світі краще юшки:І на салі, і в сметані,І пшеничні, і гречані, -Ось які!..Полтавські галушки.Заїжджав я до Кавказу –Там харчо – згориш відразу,Аж в очах зірки світились,Та галушечки все снились.Приспів.Хвалить брат мій щі "по-флотськи" -Вигляд в нього парубоцький;Я ж здоров'ячко теж маюІ йому своє співаю.Приспів.Любі друзі, приїжджайте,До Полтави завітайте;Будемо вас ми частуватиІ галушки подавати.Приспів."
Картопляні галушки із сиром
Галушки з гречаного борошна з цибулею і салом
Нудлі по-українськи – апетитні часникові галушки з м’ясом і картоплею.
У київському метро є напис “Слава Україні”, зроблений ще за часів московської окупації.
У роки радянської неволі будівельники, які оздоблювали станцію метро “Золоті ворота”, виклали напис “Слава Україні” коричневою смальтою. Національне гасло можна побачити на мозаїчному фризі у вестибюлі між ескалаторами: літери – темніші, фон – світліший.Із часом мозаїка сильно потемніла, і побачити її стало важче.
Вопросы по развитию радио JUC и демонстрация первоначального дизайна.
Доброго времени суток, подписчики нашего радио и в целом Моей Украины, Сала с №востями. Хотелось бы вам сообщить, что радио не мертво, а находится в стадии разработки. На данный момент вызвался один доброволец, который помогает с технической стороной сайта. В последствии я планирую приобрести нормальный домен и обосновать уютный чат/радио там. Без всяких волнорезов и прочего.
Перед вами пробный вид(!) сайта, на нём сейчас ничего не работает, а я показываю ради демонстрации будущего дизайна. Как по мне, очень лаконично и удобно. От вас же я хотел бы услышать пожелания, что бы вы хотели, чтобы было реализовано? По поводу дизайна(жовто-блакитний фон -- не есть окончательным вариантом, если что ;D), по поводу технических плюшек и прочих пожеланий. Если вы также как-то хотите помочь создать радио для всех нас, чтобы можно было вечерами проводить время в уютной компании людей и слушать разную музыку, то прошу не стесняться и помочь, кто как может.
