Доктор хто мем

Увага! Увага! Увага! Конкурс!

Хлоп'ята та дівчата українського сегменту ректору.

У нас Анонсується черговий новорічний конкурс з цікавими подарунками.

Сутність конкурсу - український новорічний стіл.

Умови конкурсу:

1. Ви маєте сфотографувати свій новорічний стіл і викласти його під теґом конкурсу.

2. Фотографія має бути гарною.

3. Стіл має мати оригінальні страви, хоча б 2-3 штуки, щоб не було стовідсоткової совдепії.
Тобто, ніхто не забороняє фотки з олів'єшками та холодцями, але мета - збільшити різноманітність страв, показати, що ще можна додати до святкової вечері, а не повністю замінити увесь стіл.

Це може бути страва будь-якої кухні світу, японської, французської, туркменської, швейцарської, кримсько-татарскої, турецької і т.д. Немає значення. Це не повинно бути обов'зково щось екзотичне з ріких і дорогих інгридієнтів, це навіть не задля конкурсу, це задля духу свята. Чуму не задля конкурсу? Тому що жодну роботу яка буде відповідати критеріям 1 і 2 я не буду знімати з конкурсу, у жодному разі.

Неоригінальні страви:

а) мандаринки
б) олів'є та всі його варіації (крабовий салат, салат "мімоза", салат "ніжність" та всі салати з "маянезіком")
в) оселедець під шубою
г) бутерброди з червоним кав'ярем (шпротами, чорним кав'ярем, ковбасою, сиром і т.д. та різні їх комбінації)
ґ) товчена картопля (які всі чомусь називають пюре), картопля по-селянські та інші різновиди картоплі "па прастєцкі"
д) картопля з оселедцем
е) холодець, заливне та інші варіації
є) буженіна, ковбаса, сир на окремій тарілці
ж) фаршировані яйця
з) "вегетеріанський" вінігрет
и) м'ясні рулети
і) мариновані шампіньони та інші гриби
ї) горілка, коньяк, совєтскоє або артьомовськоє "шампанське"
й) відбивні
к) куриця з духовки
л) пиріжки з картоплею, капустою, м'ясом, лівером і т.д.
м) квашена капуста, морква по-корейські і подібні страви
н) торт "Наполєон" 

4. Ці 2-3 страви мають бути з рецептами. 

Повний рецепт приготування і написаний таким чином, щоб при бажанні можна було його повторити і спробувати вашу смачну страву.

Найкраще було б написати рецепт у максимально художньому стилі при цьому. Знаю, забагато хочемо.

А якщо ви до цього ще додасте цікаву історію пов'язану з цією стравою, або історію як її вигадали чи ще щось - буде взагалі ідеально.

Ось тепер точно забагато хочемо.

5. Етапи конкурсу.

Перший етап - викладання фото. Їх можна починати викладати з 30 грудня і по 3 січня (12:00 за Київським часом). Обов'язково ставити теґи "Моя Україна" та теґ конкурсу.
Другий етап - з 3 по 5 січня ми модераторським консиліумом відсіюємо найкращі роботи які проходять у перший етап голосування. Окремо за 2 номінації:
I Найкращий новорічний стіл (фото)
II Найкращий рецепт (оцінюються як власне рецепти так і історії пов'язані зі стравами)
Третій етап - з 5 по 8 січня ви, користувачі, голосуєте за право роботам пройти у першу п'ятірку.
Четвертий - з 8 по 10 січня голосуєте за 1 місце.

6. Нагороди.

а) Кожен з учасників конкурсу отримує медаль учасника конкурсу "Новорічний стіл 2017/2018".
б) Переможець конкурсу отримує медаль переможця "найкращий новорічний стіл 2017/2018"
в) Переможешь найкращого рецепту отримує медаль "кулінарний новорічний шедевр 2017/2018"
г) Переможець, який у своїй номінації набере більше голосів ніж переможець іншої отримує спеціальний приз від модератора Khadzima -боярський акаунт на 1 місяць. (якщо конкурс буде популярним - можливо розщедримось з Дашою ще на один, але це не точно).

Удачі і веселих та смачних свят!

Звертаюсь за допомогою пивних гурманів міста Львів!

Любі друзі... Шановне товариство... Добрий день. За декілька днів я буду у Львові проїздом. Приблизно 6 годин. Тому в мене є велике бажання скоштувати чогось суто львівського й дуже смачного(пива). Тому я звертаюсь до вас, львів'яни, за допомогою. Підкажіть мені, калі ласка, де я можу скоштувати вишуканого львівського пива(міні-броварня, паб) за помірною ціною(<50 за 0.5). Перевагу надаю закладам з темними видами пива(портер, стаут, "русский имперский стаут", якщо такий вид пива взагалі у Львові можна придбати :D) та закладам, де можна скоштувати щось накшталт "медового пива". Також буде добре, якщо все це діло буде неподалік залізниці, бо мені потім сідати ще на поїзд і не хотілося б блукати Львовом у пошуках маршруту повернення на вокзал. 

Заздалегіть дякую. 

Фіолет - музыкальная группа которой всего 5 лет, ну может 6. Родной город для музыкантов - Луцк. В 2012 году, Фіолет был признан (вот интересно правильно писать был признан или была признана?) самой активной группой гастролирующей по Украине. 

Картинка тут, потому что Слухай Українське !!!

Іван Антонович Малкович (* 10 травня 1961) — український поет і видавець, власник і директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Хочу показати деяку ысторыю про кобзар

З історії видання "Кобзаря" 1860 року: легенди і дійсність


Дивосвіт поезії Т.Г. Шевченка може полонити людину з раннього дитинства. Тоді любов і шана до його слова зберігаються протягом всього життя. Та й кожен з нас ловить себе на думці, що поетичне слово Тараса Шевченка знайоме нам разом з першими усвідомленими словами почутими від рідної матері. Подальше, більш глибоке, осмислене спілкування з творчістю великого мислителя пробуджує цікавість до його творчого особистого життя. Подорожуючи подумки шевченківськими шляхами ми, краєзнавці, часом відправляємося в захоплюючі мандри для пошуків бодай якогось маловідомого факту, чи навіть легенди про улюбленого народом поета.


У краєзнавчій літературі є один надзвичайно цікавий момент, який не те що мало досліджений, а здається, незаслужено залишився поза увагою більш систематичного і глибокого вивчення. Це пов’язано з долею видання "Кобзар Тараса Шевченка" (саме така його повна назва) у 1860 році.

В якійсь мірі історія появи на світ цієї безсмертної збірки поезії має відношення і до села Медведівки. У твердженні цього йдемо за легендами, переказами. Але ж де тут вигадка, а де дійсність, спробуємо з'ясувати. Для цього зробимо невеликий екскурс в історію.


В 1768 році в лісовому урочищі Холодний Яр під керівництвом Максима Залізняка розгорілося полум’я народного повстання під назвою Коліївщина. Цей виступ був важливим етапом багатовікової боротьби українського народу за своє політичне, економічне, релігійне і національне визволення з-під польського ярма. Такі важливі історичні події, природно, не могли не залишити сліду в художній літературі і тому Т.Г. Шевченко стає першопрохідцем у цій справі. У 1841 році читацький світ знайомиться з легендарною поемою "Гайдамаки", де автор історично вірно вказує на той факт, що вогонь антифеодального повстання найперше спалахнув саме в селі Медведівці, про яке уже згадувалося раніше:


Задзвонили в усі дзвони


По всій Україні;


Закричали гайдамаки:


"Гине шляхта, гине!


Гине шляхта, погуляєм


Та хмару нагрієм!"


Зайнялася Смілянщина


Хмара червоніє.


А найперша Медведівка


Небо нагріває.


А тепер повернемося до самої назви повстання – "Коліївщина", яка походить, очевидно, від слів "кіл" або "колоти", "колій". Та й перекази говорять, що основною зброєю гайдамаків були різні гострі предмети: рогачі, вила, коси, тощо. але доречно зауважити, що крім такої зброї повстанці мали також свої гармати, рушниці, пістолі, списи, мечі і, звичайно, добрих коней. Коронний гетьман Вацлав Жевуський писав: "Гайдамаки усе збільшуються, по 600 кінних, гармати, котли, хоругви, прапорці мають. Шляхта тривожиться". А на все це потрібні були кошти. Отже, ретельно підготовлений за участю козаків із Запорізької Січі та її Коша, народний рух спирався перш за все на матеріальне забезпечення – мав свої кошти, скарб. За 26 днів походу з Холодного Яру до Умані керівникам просто неможливо було б лише надіятись на якусь щасливу вдачу, десь випадково придбати зброю. Для цього у війську малась своя казна, завчасно створена. Скарбничим же у Максима Залізняка був його земляк Іван Вусач (або Ус).


З переказів дізнаємось, що Вусач проживав у Медведівці (а можливо тут і народився). У нього була дружина і донька. Після придушення повстання польськими панами Вусача, як активного учасника Коліївщини, арештували і застосували до нього особливо жорстоке катування, аби дізнатись про місце, де сховано гайдамацький скарб. Коли ж до плахи, на якій мали відтяти голову скарбничому, привели дружину і дочку, то Вусач не витримав і зізнався, що скарб заховано у селі Медведівці і він згоден вказати це місце. В супроводі судового конвою скарбничого відправили на пошуки гайдамацьких коштів. Та замість того, щоб привести катів до скарбу, Вусач привів їх до повстанського табору. Поляків взяли в полон, а він опинився на волі. Заручників згодом обміняли на дружину, дочку і 11 медведівчан. Після цих подій Іван Вусач певний час переховувався і жив у різних місцях Холодноярщини. А доживав свого 100-річного віку у Медведівці, де й помер. Поховали скарбничого війська гайдамацького на козацькому кладовищі Мотронинського монастиря.


Та на цьому доля таємничого скарбу не закінчується, вона продовжується в наступній легенді, зміст якої коротко можна викласти так.


Запорізький козак з Млієва Федір Степанович Симиренко займався пошиттям чобіт. Готовий товар він продавав на ярмарках в Черкасах, Смілі, Городищі. Крім того, що Симиренко був добрим майстром своєї справи, він ще й славився своєю чуйністю, доброзичливістю і чесністю. Одного разу, пізно восени, він побачив на ярмарку бідно одягненого чоловіка похилого віку, який босими ногами стояв на припорошеній першим снігом землі. Жаль стало Федору Степановичу незнайомця і той подарував йому пошиті ним юхтові чоботи. Пройшло досить небагато часу і Симиренку знову довелося зустрітися з дідом. Але на цей раз старий чоловік був уже пристойно одягнений і взутий, а через плече у нього висіли подаровані чоботи. При розмові старий назвався колишнім гайдамакою і пояснив, що давно придивлявся до Федора Симиренка, бо чув від людей про його порядність і доброту, в чому й сам при певних обставинах переконався. Закінчилось знайомство тим, що гайдамака вказав місце, де зберігався гайдамацький скарб, тим самим віддячивши Симиренку за подаровані чоботи. Таємничий дід прохав, щоб всі збереження по мірі можливості були повернуті народу і навіть вказав шляхи здійснення: допомагати бідним, знедоленим, а також сприяти митцям, які будуть правдиво описувати і славити справи козацтва та гайдамаків.kobzar2


І ось, через деякий час, односельці помітили, що у Симиренків почали відбуватися певні зміни. Спочатку вони придбали шмат землі під Млієвим, а потім збудували паровий семиповерховий цукровий завод. Ніякої рабської праці на заводі не запроваджували. Всюди відчувалась турбота про трудящих: благоустроєні казарми, парові лазні, хороша лікарня, аптека. Діяла також школа для робітників за програмою технічного училища, де навчалось 150 учнів. На кошти Симиренків збудували перший пароплав. У Млієві цікавились музикою, поезією, діяли гуртки художньої самодіяльності. Всі ці хороші справи продовжив і син Федора – Платон та зять Кіндрат Яхненко, які теж свято оберігали таємницю батька та старого гайдамаки.


Чутки про незвичайне підприємство у Млієві ширилися далеко за межі Київщини. Зацікавився своїми старими приятелями і Т.Г. Шевченко. Протягом 1859 р. він двічі побував у Млієві. Очевидці перебування поета у Симиренка стверджують, що він багато чому дивувався, був у захопленні, а оглянувши училище – поривисто обняв Яхненка і заплакав. Тут Шевченко проникнув думкою далеко вперед і відчув, що ідеї про комунізм не надумані, а ось вони – у поборників нової цивілізації і пропагандистів соціалістичних ідей на ділі. Згадалось Тарасу Григоровичу повернення з заслання по Волзі і розповідь лоцмана про Степана Разіна, який нібито збирав мито на цій річці і роздавав його бідним людям. Контрасти щойно побаченого і особисто пережитого в недалекому минулому вилились у рядки, які Шевченко написав олівцем на стіні оранжереї Симиренків:


О люди, люди – небораки


На що здалися вам царі?


На що здалися вам псарі?


Ви ж таки люди, не собаки.


Враження від відвідин Симиренків надихнули поета на нові творчі злети. Адже після повернення з тяжкого солдатського заслання Тарас Григорович задумав велику програму у своїй діяльності: підготувати буквар, підручник по космографії, географії краю та історії українського народу. Передувати цьому мало видання нового "Кобзаря". Мріялось лише б тільки за щось зачепитись, мати кошти, а там вже здійснилися б заповітні думи. Та Пантелеймон Куліш, на якого він спочатку розраховував, відмовив позичити гроші на друкування книги.kobzar3


Тоді поет звернувся за допомогою до Платона Симиренка, який тут же надіслав так необхідні йому 1100 карбованців. В знак великої вдячності, на титульній сторінці нового видання "Кобзаря" з волі Т.Шевченка зазначено: "Коштом Платона Симиренка". Чи не підказувало власне чуття Шевченку, що ці кошти не лише з особистого кошту добродія Симиренка? Хто знає. І хто може розподілити, де тут легенда, а де дійсність?


Отже, можна дійти висновку, що старий столітній гайдамака і є Іван Вусач, який передав гайдамацький скарб Ф.С. Симиренку, а той в міру своїх можливостей щиро віддав його народові. В ряді добрих намірів вихідця з села Медведівки Івана Вусача та Симиренків з Млієва і здійснилось видання "Кобзаря" Т.Г. Шевченка у 1860 р. Високу оцінку цій книзі на той час дали "Современник", "Отечественные записки" та багато інших періодичних видань Росії. Схвальні рецензії з'явилися незабаром у пресі Польщі, Чехії та інших слов'янських країн, що свідчить про великий успіх "Кобзаря" та вихід української літератури на широкі європейські літературні шляхи. Найглибший відгук на "Кобзаря" 1860 р. тоді дав Микола Добролюбов, який писав, що автор "поет цілком народний, у Шевченка все коло його дум і почуттів перебуває в цілковитій відповідальності зі змістом і ладом народного життя. Він вийшов з народу, жив з народом, і не тільки думкою, а й обставинами життя був з ним міцно і кровно зв’язаний".

Чому варто спілкуватися українською мовою та як почати?

Колись я писав допис про володіння англійською мовою, а цього разу позичив статтю про нашу рідну. Написано "живо", цікаво й подекуди кумедно, як на моє почуття гумору. Допису вже третій рік, тому, можливо, хтось із вас бачив. Автор: киянин Зен Антипоп. А для шапки й наочності знайшлось зображення з інструкцією.

Щодо маленької анотації: Автор намагається донести соціальне, політичне значення питання та навіть перспективи на цьому заробляти. І, звичайно, оцінюють людину за її вчинками й нема різниці, якою мовою говорить свиня. За епіграф наступної статті якнайкраще підійдуть слова Магатма Ґанді: "Хочеш змінити світ - почни з себе".

Й увага - багато тексту! Приємного перегляду чита́ння!