Жіноче вбрання

художник Олекса Новаківський

Самобутній український художник і педагог Олекса Новаківський (1872–1935), який народився на Східному Поділлі, навчався в Краківській академії образотворчих мистецтв і 1913 р. на запрошення митрополита Андрея Шептицького переїхав до Львова, часто зображав на своїх символічних барвистих полотнах національне вбрання.

Овал О. Новаківського «Народне мистецтво»

Новаківський Олекса. Автопортрет. 1911.

Овал О. Новаківського «Наука» («Освіта»)

В якийсь момент стрічку ютубу, фейсбуку і т.п. заполонили усілякі озвучення і переозвучення трейлеру кіберанку2077 от і ми вирішили не відставати(ніт) від загального тренду :)

Робота максимально "творча"

Притарабанив вам тут озвучені тизер та трейлер до оригінального аніме від Netflix по Доті

Тизер:

Трейлер:

Як галушка стала символом Полтави

У місті галушці звели пам'ятник, у музеях цитують присвячені їй рядки класиків, а на честь неї проводять фестиваль влітку. Частування нею – обов’язковий елемент в будь-якої туристичної програми. Зо два десятиліття галушку просувають як гастрономічний бренд Полтави.

Галушки є загальноукраїнською стравою на теренах Наддніпрянської України. Етнологиня, докторка історичних наук та засновниця садиби-музею «Лялина світлиця» Олена Щербань каже, що поширеність галушок на території Лівобережжя пов’язана з тим, що українці здавна були землеробами. Наші предки вирощували хліб, тому в культурі харчування переважали страви з борошна. Робота у полі вимагала значних витрат енергії, а галушки, були швидкою, смачною, ситою їжею, якої хлібороби потребували після важкої праці.
Попри те, що галушки готують у різних регіонах України, на Полтавщині ця страва історично укорінилась завдяки впливу літератури. Про це каже кандидатка економічних наук, доцентка катедри менеджменту Полтавського університету економіки і торгівлі, та організаторка міжнародного фестивалю «Полтавська галушка» Яніна Барибіна:
«Полтавщина прославилась саме завдяки літературі, завдяки Івану Котляревському, Миколі Гоголю. Галушки згадуються у період Полтавської битви. Ми маємо згадки, коли війська куштували саме полтавську галушку. Чому так сталося? Тому що галушка була однією з найпростіших страв, але при цьому вона була достатньо ситною, а раціон пересічного українця не був надто багатим щодня».

уривок з "Енеїди" І. Котляревського.

Про роль літератури у створенні гастрономічного образу Полтави говорить і старша наукова співробітниця Полтавського літературно-меморіального музею Івана Петровича Котляревського Валентина Скриль:
«Іван Котляревський у своїй “Енеїді” неодноразово згадує галушки. Наприклад, що галушка була просто великим подарунком, у голодні роки. Ось він пише “без галушок як помирали, колись як був голодний год”, потім “п’ять казанів стояло юшки, а в чотирьох були галушки”. Він взагалі у своїй “Енеїді” згадує понад 160 назв українських страв. Це просто енциклопедія української кулінарії, української кухні. Не дивно, що наша Полтавщина, до Котляревського нахиляючись, символом міста зробила отаку просту страву, як галушка». 

Ситуація з джерелами ускладнюється тим, що сьогодні галушка не є повсякденною стравою українців. Ґрунтуючись на рецептах господинь, зібраних під час досліджень, етнологиня дізналася, якою має бути правдива галушка. 

Найперше, говорить Щербань, ми маємо зрозуміти, що сучасні галушки значно відрізняються від тих, які готували раніше. У давнину їх робили з гречаного, пшенично-житнього та житньо-пшеничного борошна. Борошно не було таким білим і такого дрібного помелу. Воно мололося жорнами на млинах, і тому було грубе та іншої консистенції. Відповідно галушки не були тими галушками, які ми сьогодні бачимо.
Окрім того, що сучасні галушки готують переважно на основі білого борошна, сам рецепт тіста теж істотно змінився. Так, зі слів етнологині, раніше галушки варилися на основі кисляку (кефіру), соди, борошна, іноді з додаванням яйця. 

Готували українці галушки так: замішували тісто, розгортали і різали його смужками, а потім відщипували шматочки і кидали в киплячу воду, молоко, бульйон. Галушки були щипані і рвані, другі просто нарізали ножем. Можна сказати, це були перші спроби приготування домашньої локшини.

Сьогодні галушки готують різними способами і з різних інгредієнтів (манка, картопля, сир), подають на стіл замість хліба до борщу, м'яса або просто з маслом, шкварками, фруктовим соусом, медом або сметаною. 

Їдять галушки виключно гарячими - тільки так вони максимально смачні.

А ще галушкам присвятили пісню - слова написав Анатолій Лихошвай, музику – Василь Якубович.

Картопляні галушки із сиром

Галушки з гречаного борошна з цибулею і салом

пост ДАИ на улице Юрія Гагаріна в Чернівцях

Народна жіноча сорочка Луганщини, кінець ХІХ - початок ХХст.

Оксана Гордієць, мистецтвознавець, науковий співробітник фондів Національний музей народної архітектури та побуту України,  розповідає про вишивку Полтавщини, Харківщини і з 16:33 про вишивку Луганщини.

Вишивки Слобожанщини збереглось  мало і досліджена вона відповідно. Можна було побачити одяг цього регіону на виставці  “Благословенна Україна”  2015р. з фондів Національний музей народної архітектури та побуту України. Цей музей рідко має таку можливість. Фото сорочок Білокураківського та Сватівського р-ну Луганської, раніше Ворошиловградської обл. 

Есть такие традиции про которые мы не все знаем и не все. Сегодня решила нарушить чучуть атмосферу няшности, ну порадовать реакторчан ^^

1. Девушка решала кто будет ее мужем. 

до 17 столетия украинские девчули могли прийти в дом где проживал парен, в которого она была влюблена, и при всех его родственниках предложить руку и сердце. Отказать девушке было очень плохой приметой, ну сами понимаете 17 век... Поэтому парни в такой ситуации были змушенi женится или выходить замуж :D даже если это была не та единственная. 

2. Вечорницi

На вечорницях была традиция, которая позволяла людям так сказать общаться ближе чем просто общение.  Не замужние парни и девушки собирались дома у вдовы, которая должна была следить за ними... (WTF?!) ну пили, ели, играли, ну типа вписка, но со взрослыми. А потом занимались так называемыми "притулами". Это когда пары ложились спать и занимались сексом на половину, то есть так что бы девушка не лишилась девственности и не забеременела. Я не знаю как это. Есть данные, но в статье не указан источник данных, что 45,6 % девушек , которые ходили на вечорницi, теряли девственность до брака. 

3. Лишить девственности любой ценой. 

Ну всем известно уже, что первая брачная ночь была прям развлечение для всех гостей. Это и традиция про чарку горiлки с пробитым донышком. И вот еще одна традиция. Пока проходило таинство первого секса (возможно и не первого, если была знакомая вдова) под дверью стояли родственники и гости и пели песни. Первый брачный секс лимитировался временем, на него давали всего 30 минут. Ну понятное дело , что под ор пьяных гостей не у всех все получалось, тогда на помощь должен был прийти дружок. Или отец, или еще какой родственник. Если они отказывались (ну блин хоть что то у кого то святое было), то девственности невесту лишали подружки....... пальцами.

4. Менструация. 

Менструальная кровь у нас считали нечистой. В те самые дни женщина должна была сидеть дома. Ей нечего нельзя было делать. Ну и поскольку не было нижнего белья, то это даже очень правильно. А еще менструальную кровь считали опасной для мужчин. То место откуда вытекала это кровь считали каналом в потусторонний мир, что может затянуть в себя и укусить. Я не вру. Но не смотря на все это , менструальной кровью превораживали. Пару капель в борщ и вес. Мужик под каблуком. (Не проверяла.)

5. Вырасти домовушу.

Гуцулы верили, что с яйца ,которое снесла черная курица можно выносить газдівника (домовова). Его они должны были носить в течение 9 дней в подмышке. Этого бытового чертика называли "хованець", "антипко", "служка". 

6. Похороны

А еще гуцулы славный народ с особенными традициями в проведение похорон.  Умершого держали пару дней ,  а на третий хоронили. Вечерами вокруг покойного собирались родственники, соседи, друзья и читали псалмы а. потом все угощались горiлкою.  Ну тут нечего странного, странно то что во время похорон молодые люди играли в игры в те же самые  в которые играли во время весених празднований и свадьб. 

Еще были такие игры когда макет головы козы надевали на палку и ходили вокруг покойника. Пели , танцевали...

А еще в доме где лежал покойный не пили воду, поскольку верили что покойны может пить ее. 

пока все. Дальше про ругательства поговорим. ^^

словник села Бутейки Сарненського району Рівненщини

Його підготував і видав місцевий ентузіаст без філологічної освіти, історик-аматор Петро Макаренко. 

Спершу думав, що таких слів буде з півсотні. Тоді не планував укладати словник. У 2015 році серйозно захопився. Розпитував старших людей, які ще у повсякденному житті користувалися місцевою говіркою. Коли вже зібралося слів 500, тільки тоді зрозумів, що потрібно готувати книгу.

Зібравши понад 2 тисячі слів бутейської говірки, які увійшли до словника, Петро Макаренко зрозумів, наскільки багатшою могла б бути українська мова з діалектами — ​справжніми мовними перлинами. Такі села — ​це ті етнографічні острівки, які об’єднують народ у монолітний державний континент. За його словами, у перспективі книгу доведеться доповнювати: ще є близько тисячі місцевих слів та висловів, які потрібно зафіксувати, зберегти.

Редактором та упорядником словника став волинський науковець, кандидат історичних наук, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Микола Півницький, який у передмові зазначив, що бутейська говірка багата своїм глибинним змістом, інтонаціями, образами, які передаються зі століття у століття, від одного покоління до іншого.

Кілька прикладів зі словника бутейської говірки «Відлуння сивої давнини, або Слово про слова»:

Аргуль — будь-який спиртний напій.

Байбас — балбес.

Беремна, важка, груба — вагітна жінка.

Бізіяна — мавпа.

Булєбочка — ​перша зварена молода картопля.

Бульбаники — ​деруни.

Вальба — овальна грудка масла або сиру вагою до 500 грамів.

Ґалахват — ​безшабашний, пройдисвіт.

Ґендзьор — ​великий скляний бутель.

Глєжана — ​пещена, так із заздрістю говорять про жінку, в якої люблячий чоловік.

Ґуґло — ​жмут клоччя, який важко розірвати.

Дать гримайов — ​натовкти кулаком у плечі.

«Держать жонку» — одружений чоловік, який є господарем, а не приймаком і не підкаблучником.

Дивило — ​дзеркало.

Дойонка — ​відро, в яке доять молоко.

Жмойда — ​скупердяй.

Забейда — ​легковажний, невдоволений.

Зтуля — звідти.

Кінуца по бабах — ​піти до ворожок.

Ковганка — неохайна господиня.

Куцуня — свиня.

Латун — заношений рваний одяг.

Льєжньовка — ​дорога, вимощена через грузьку місцину з дерев’яних кругляків.

Лякан — опудало.

Мерліни — похоронний обряд.

Муцікі — поросятка, котрих годує свиноматка.

Наклавса, як голодний вовк глєю — ​без міри наївся.

«Нах-нах» — так підкликають пса.

Нацицник — ​бюстгальтер.

Пізіть — жалібно та без міри рюмсати.

Посьєдалі на вирачки — ​про жінок, що проводять тривалий час у теревенях.

Про колісь — ​про далеке минуле.

Робить валюшку — ​небезпечна дитяча забава, під час якої діти бігають по тонкому льоду.

Розтопша — ​дуже повна людина.

Салісовка — ​дорога квітчаста хустка.

Скаржопит — ​ябеда.

Скомініздіть — ​вкрасти.

Стогнота — зануда.

Хабаль — ​гулящий чоловік.

Хапун — ​найчастіше вживають при сварці: «Щоб тебе хапун ухопив!» Дух, що несподівано забирає людську душу.

Хлєбняга — самогон.

Шабльовка — ​гостра на язик жінка.

Шманделок — великий кусок.

Тепер загадка. Що мається на увазі у цьому реченні "Одягнула припинду і нацицника, прошкувала до дзюрка та й зустріла балдиша"?

Этот день наступил! 

И представляете, эти замечательные человеки родились в один день с великим композитором, Йоганном Себастьяном Бахом. Более того, они оказались настолько расчетливыми что в этом году на их День рождения выпадает премьера Звездых Войн. 

Поздравляю двух замечательных людей - Дашу darya171 и Олега LifeHou5e с Днем Рождения.

Олегу желаю выйти за пределы Джоя в его профессии пастора металла, и услышать приветы для нас с какой-нибудь фм частоты;)

Даше желаю оставаться всегда самой лучшей женой, мамой, подругой для своей семьи и близких!

А также желаю вам обоим создавать мир вокруг себя все лучше и лучше!

И тортик!*

* ни для кого не секрет, что самый лучший торт - это сало! :)

З Днем Народження!