Результаты поиска по запросу «
ЗСУ :: хлопці з ЗСУ
»
фэндомы Paul Manandise YouTube video Пісні України Моя Україна разная политота
Відомий французький співак Поль Манондіз виконав українську народну пісню "Вирушалі хлопці", яку присвятив українським військовим, які захищають нашу країну на Донбасі.
Співак два роки тому переїхав в Україну заради своєї дружини. За останній час в його репертуарі з'явилось декілька пісень українською мовою.
"У мене багато українських друзів на фронті, я думаю про них кожен день, і хочу віддати їм шану", – розповів співак про пісню.
Народна українська пісня "Вирушали хлопці". Поль записав її в новій обробці для програми "Фольк Music" UA:Перший.
Співак два роки тому переїхав в Україну заради своєї дружини. За останній час в його репертуарі з'явилось декілька пісень українською мовою.
"У мене багато українських друзів на фронті, я думаю про них кожен день, і хочу віддати їм шану", – розповів співак про пісню.
Народна українська пісня "Вирушали хлопці". Поль записав її в новій обробці для програми "Фольк Music" UA:Перший.
Ан-225 фэндомы Моя Україна разная политота
Фото зроблено учора в Польщі, коли наш Ан-225 «Мрія» летів з Києва до Лейпцига.
фэндомы Сало с №востями український YouTube объявление Природа Моя Україна разная политота
Дитина наклеїла на стовпі оголошення про свій YouTube-канал, і за кілька днів він зібрав тисячі підписників
Українські користувачі соцмережі активно поширюють прохання підписатися на дитячий YouTube-канал про домашніх тварин. За дві доби він зібрав понад 10 тисяч підписників.
Сторінка стала популярною, завдяки оголошенню, яке автор каналу написав власноруч і наклеїв на стовпі.
Фото з рукописною рекламою опублікувала на своїй сторінці користувачка Twitter. Після цього інформація про канал почала активно поширюватися мережею. Авторка публікації у соцмережі зазначила, що не знає ім'я та віку дитини, оскільки юний блогер дуже відповідально записує свій контент. Ймовірно, малеча проживає у Львівській області.
Багато користувачів підтримали таку ініціативу і почали підписуватися на канал юного ютубера. Наразі "Природа ТВ" налічує уже понад 14 тисяч користувачів.
Джерело: https://life.pravda.com.ua/society/2021/02/11/243908/
фэндомы Моя Україна разная политота
Реліз книги "Вогневир - Flameström" 2020. Трейлер. Арти. Та уривок тексту.
Зимою чи навесні 2020 року побачить світ книга в жанрі темного епічного фентезі у сеттінгу Київської Русі "Вогневир" (Flameström") письменника Володимира Кузнєцова. Зараз триває передзамовлення на сайті Воля https://thewill.com.ua/catalog/kniga-vognevir/
"Нікому не уникнути Вогняного Виру. Від нього не сховатися, не втекти – він затягне у себе, загорне в палаючи обійми. Війна прийшла на нашу землю – війна, дотепер небачена й незнана. Незчислена орда. Смертоносні машини. Чорні чари. Війна не чує благань. Війна поглинає слабких. Хто наважиться постати на її шляху?"
Спільнота видання в мордокнизі https://www.facebook.com/vognevyr/
Синописис:
Рутенія, край багатих міст та прадавніх лісів, зазнає нищівного нападу. З-за східного обрію, з безкраїх степів насувається Навала безжальних воїв, химерних чудовиськ та темних чаклунів, неспинна у прагненні жахливішім навіть за нищення та руйнування. Рутенські князі готуються зустріти цього найстрашнішого з ворогів. Але до того, чи подолані будуть кровна ворожнеча та зрадництво? Чи постануть на допомогу старі спільники та давні суперники? Банди варягів-найманців півночі, лицарські ордени жемайтів з хоругвами, намальованими вовчою кров’ю, охляла, але ще могутня Ромейська держава, сильна золотом та чарами, волелюбні сівергородці, що не визнають над собою ніякої влади… Прадавнє чародійство, духи Праві та Наві, а з ними – чудовиська, повні ненависті до людства.
Рутенія, край багатих міст та прадавніх лісів, зазнає нищівного нападу. З-за східного обрію, з безкраїх степів насувається Навала безжальних воїв, химерних чудовиськ та темних чаклунів, неспинна у прагненні жахливішім навіть за нищення та руйнування. Рутенські князі готуються зустріти цього найстрашнішого з ворогів. Але до того, чи подолані будуть кровна ворожнеча та зрадництво? Чи постануть на допомогу старі спільники та давні суперники? Банди варягів-найманців півночі, лицарські ордени жемайтів з хоругвами, намальованими вовчою кров’ю, охляла, але ще могутня Ромейська держава, сильна золотом та чарами, волелюбні сівергородці, що не визнають над собою ніякої влади… Прадавнє чародійство, духи Праві та Наві, а з ними – чудовиська, повні ненависті до людства.
В якості бонусу до передзамовлення - ексклюзивна суперобкладинка.
Уривок з тексту чіпляє. Мова досить мальовнича, що в купі з багатим сеттингом, щедро здобреним всілякою східнослов'янською нежиттю, обіцяє захопливе чтиво.
Уривок.
Селище було невелике – з десяток халуп, низьких, ледь не по стріхи заглиблених в землю, кільцем стояли довкруж невеличкого майдану з колодязем-журавлем. Біля колодязю лежав мертвий собака – роздутий як діжка, з висолопленим, чорним язиком. Над селом висіла глуха, мертвотна тиша – здавалося, навіть мала пташка не наважувалася завести поблизу своєї ранкової пісні. Тільки листя шепотіло на вітру, та стиха скрипіли віти.
Один з вояків висадив ногою двері ближньої халупи. Темрява, що панувала там, наче дим вивернулася назовні. Не наважившись перетнути порога, варяг нахилився, вдивляючись в чорне хатнє нутро.
- Мертві! – гукнув нарешті, і в голосі його лунав острах. – Всі мертві. Чоловік, дружина, дітлашня. Разом лежать…
- Прокляте місце… зачароване… - пролунав поміж воїнів пошепт, та ущухнув, тільки-но Віґдіс озирнулася.
Варяженка пройшла до колодязя, зазирнула в нього. Поміркувавши хвилину, вхопила журавля та занурила. Зі скреготом у присвітанковій тиші він опустився, хлюпнуло в глибині відро…
Складений з колод зруб наче вибухнув, чорна вода вдарило в хмарне небо, а за мить крижані бризки дощем впали на людей, що стояли поблизу. Нестерпний сморід вдарив у ніздрі, змусивши варягів відсахнутися – від води тхнуло мертвотою та падлом. Віґдіс, відкинута на декілька кроків, з повним люті стогоном відкинула колоду, що придавила їй ноги. З колодязя ж випросталася рука – біла як полотно, лискуча, з довгими чорними нігтями. За нею випросталася друга, а потім і голова – надута наче пухир, з чорним, проваленим носом, виряченими скляними очами, роззявленим синім ротом, в якому за білястими уламками зубів ворушилося щось темне й шпичасте.
Потопельник, здоровезний як ведмідь, вибрався назовні. Голе тіло його, роздуте, як кухва, вкрите було темними плямами, чорними мацаками на ньому звивалися жирні п’явки, а величезний крендюх здригався і ворушився. Груди його були вкрити глибокими розрізами – хтось добряче пошматував зашкарублу шкіру, залишивши на ній довгу низку чаклунських знаків. Такі ж були й на плечах та мерця, менші – на долонях і чолі.
- Чого заклякли?! –ревнув Матс. – Заціпило? Рубайте потвору!
- Стояти!!! – перекрила його Віґдіс, вже на рівних, з мечем напоготові. – Всі в кільце. Пильнуйте, браття! Зараз почнеться…
З глухим ревінням потопельник посунув на Віґдіс. Та зустріла його спокійно, низько нахиливши голову, виставивши перед собою щит і меч. Щосили ляснула клинком по залізному обручу щита:
- Нуж бо, стерво! Потіш мя – я чекаю!
Розбуджені жахливим ревінням велетня, з халуп навколо почали вилазити мертві. Були вони темні і й покручені, наче старі корчаги, немов смерть прийшла до них в невимовних стражданнях. Рухалися, наче понівечені ляльки, шкутильгаючи і розхитуючись, затиналися, й падали, зводилися чи повзли… але робили це неймовірно швидко і з безтямною впертістю. Серця варягів не вдарили й тричі, як перші мерці вже дісталися їх.
Один з вояків висадив ногою двері ближньої халупи. Темрява, що панувала там, наче дим вивернулася назовні. Не наважившись перетнути порога, варяг нахилився, вдивляючись в чорне хатнє нутро.
- Мертві! – гукнув нарешті, і в голосі його лунав острах. – Всі мертві. Чоловік, дружина, дітлашня. Разом лежать…
- Прокляте місце… зачароване… - пролунав поміж воїнів пошепт, та ущухнув, тільки-но Віґдіс озирнулася.
Варяженка пройшла до колодязя, зазирнула в нього. Поміркувавши хвилину, вхопила журавля та занурила. Зі скреготом у присвітанковій тиші він опустився, хлюпнуло в глибині відро…
Складений з колод зруб наче вибухнув, чорна вода вдарило в хмарне небо, а за мить крижані бризки дощем впали на людей, що стояли поблизу. Нестерпний сморід вдарив у ніздрі, змусивши варягів відсахнутися – від води тхнуло мертвотою та падлом. Віґдіс, відкинута на декілька кроків, з повним люті стогоном відкинула колоду, що придавила їй ноги. З колодязя ж випросталася рука – біла як полотно, лискуча, з довгими чорними нігтями. За нею випросталася друга, а потім і голова – надута наче пухир, з чорним, проваленим носом, виряченими скляними очами, роззявленим синім ротом, в якому за білястими уламками зубів ворушилося щось темне й шпичасте.
Потопельник, здоровезний як ведмідь, вибрався назовні. Голе тіло його, роздуте, як кухва, вкрите було темними плямами, чорними мацаками на ньому звивалися жирні п’явки, а величезний крендюх здригався і ворушився. Груди його були вкрити глибокими розрізами – хтось добряче пошматував зашкарублу шкіру, залишивши на ній довгу низку чаклунських знаків. Такі ж були й на плечах та мерця, менші – на долонях і чолі.
- Чого заклякли?! –ревнув Матс. – Заціпило? Рубайте потвору!
- Стояти!!! – перекрила його Віґдіс, вже на рівних, з мечем напоготові. – Всі в кільце. Пильнуйте, браття! Зараз почнеться…
З глухим ревінням потопельник посунув на Віґдіс. Та зустріла його спокійно, низько нахиливши голову, виставивши перед собою щит і меч. Щосили ляснула клинком по залізному обручу щита:
- Нуж бо, стерво! Потіш мя – я чекаю!
Розбуджені жахливим ревінням велетня, з халуп навколо почали вилазити мертві. Були вони темні і й покручені, наче старі корчаги, немов смерть прийшла до них в невимовних стражданнях. Рухалися, наче понівечені ляльки, шкутильгаючи і розхитуючись, затиналися, й падали, зводилися чи повзли… але робили це неймовірно швидко і з безтямною впертістю. Серця варягів не вдарили й тричі, як перші мерці вже дісталися їх.
фэндомы карьер мел Дивовижна Україна горы Моя Україна разная политота
Одні із найгарніших кар'єрів - це крейдяні. На Лиманщині в Донецькій області біля села Райгородок є величезний крейдяний кар'єр.
Фото: Максим Назаренко
фэндомы мурал Yuriy Pitchuk Marta Pitchuk арт овощи Моя Україна разная политота
Мурали з картинами простого життя та вирощування овочів у несподіваних місцях Західної України
фэндомы київ Украина лавка мох экология Моя Україна разная политота
У центрі Києва встановили стіну з мохом, яка очищує повітря
У сквері Небесної сотні, вулиця Михайлівська, 24-А, у Києві встановили модуль із мохом.
Такий модуль, який називається moss-модуль, очищує повітря в радіусі 50 метрів навколо себе, вловлює оксид азоту та діоксид вуглецю (до 240 метричних тонн на рік), зменшує кількість пилу й шуму.
Пісні України фэндомы допоможіть Моя Україна разная политота
Шукаю таби для губної гармошки
Мені подарували гармошку, а в мене з музикою взгагалі ніяк). Можу тілько по табам щось награти.Почав шукати українські пісні і знайшов всього 2. Я сподіваюсь що я погано шукав і хтось мені підкаже де таке є))
Народні, рокові, та сучасні типу Байрактару). Буду дуже вдячний)
фэндомы Михайло Коцюбинський арт Вінниця Моя Україна разная политота
Михайло Коцюбинський-арт, присвячений відкритому архітектурному конкурсу з ревіталізації території музею ім. Коцюбинського у Вінниці
Чи не популярнішими за світлини Коцюбинського є його художні портрети, ілюстрації з письменником та колажі. Адже зображають Михайла Михайловича як у класичному баченні, так і в доволі ексцентричних образах. До прикладу, його сучасник, живописець Михайло Жук, який був особисто знайомий із Коцюбинським і знався на його флористичних уподобаннях, в одній із робіт зобразив письменника на тлі червоної красолі.
А от у ХХІ столітті ілюстратор Сергій Мірчук вирішив презентувати світові інакшого Михайла Коцюбинського – з татуюваннями, в «шкірянці» та з членством у спільноті байкерів. Йому ж належить серія робіт «квантового» Коцюбинського, натхненна портретами Тараса Шевченка від Олександра Грехова.
Постать письменника надихнула художницю Лілію Тєптяєву створити цілу серію ілюстрацій у особливій паперовій техніці. В результаті народився проєкт «Дитячі мандри містом Коцюбинського», який поєднав в собі виставку робіт Лілії про природну красу і принади Вінниці та оповідання Альони Кабалюк, у якому двоє дітей гуляють містом і розповідають одне одному казки Коцюбинського.
Михайла Михайловича зображають у тематичних ілюстраціях, роблять обличчям брендів та культурно-мистецьких заходів. Символів та асоціацій, які генеруються через розкриття особистості Коцюбинського, є багато різних.
