ЗСУ :: хлопці з ЗСУ

Авторитетное издание Daily Mail назвало спортплощадку “Качалка”, которая расположена в киевском Гидропарке – “самой суровой в мире”. Прославившаяся на весь мир «Качалка» находится на острове, расположенном посреди Днепра. Здесь на старых самодельных тренажерах занимаются люди из различных социальных слоёв общества.
Самую брутальную качалку в Европе, которая на Гидропарке возле Венецианского моста, в 1972 году основал Юрий Кук, сын последнего командира УПА Василя Кука.

В то время он был аспирантом Института Кибернетики АН УССР, и летом в свободное время ездил купаться на Гидропарк. Увидел возле пляжа перекладину между акациями и подумал - неплохо было бы и турник поставить. И понеслось...

Рассказывал, что в институте его вызывали к куратору на беседу. "Юрий Васильевич, с какой целью вы оборудуете спортивную площадку? Есть сигналы, что вы собираетесь готовить там кадры националистов".

Он вышел на пенсию в 2010 году, старший научный работник, кандидат физматнаук, и занимается там до сих пор круглый год, без малого пятьдесят лет.

На постройку качалки хорошо подходили детали от тракторов и танков, чугунные батареи и железнодорожные рельсы, а также камни и дерево и т.д. Вскоре появились первые тренажеры, а за ними следующие и этот процесс продолжается до сих пор. 

В данный момент гидропарк качалка насчитывает более 150 снарядов, некоторые из которых являются многофункциональными станциями. Тут установлены самодельные и простые тренировочные снаряды, прикованные цепями, чтобы не растащили на металлолом. Тренажеры сделаны из разных автозапчастей, металлолома и различных агрегатов. На тренажерах нет ни мягких сидений, ни пластиковых ручек.

На сегодняшний день, на спортивной площадке Гидропарка установлены почти 200-ти тренажеров, а ее площадь составляет около 10 тысяч квадратных метров.

Автомобильные шины здесь применяются в качестве боксерских груш, а гантели закреплены цепями, чтобы не украли.

В теплое время года отбоя от посетителей самого брутального зала в мире нет. Несмотря на огромное количество тренажеров, иногда приходится стоять по несколько минут в очереди, особенно это заметно в вечернее время, когда все любители спорта желают «кинуть» пару килограмм на грудь после тяжелого рабочего дня. Тут можно встретить людей любого возраста, пола и уровня подготовки. 

Но и в холодную пору зал не пустует. Часто в заснеженных тренажерах можно встретить истинных любителей здорового образа жизни, которые, несмотря на мороз, активно упражняются, не только наращивая силу и объемы своих мышц, но и закаляясь.

Утяжелители 

http://ironflex.com.ua/stati/gidropark-kachalka

ну і які у вас цього року пасочки?

На Майдані встановили залізний трон

Цей трон, створений за подобою "залізого трону" з "Гри престолів", зробив волонтер Денис Буштець у зоні АТО у 2016 році. Уламки активної броні танку, частини підбитої військової техніки, кулеметних стрічок, снарядів, солдатських фляг – все це складові Залізного Трону Сходу. На благодійному аукціоні цей трон було викуплено запорізьким бізнесменом Валерієм Прозапасом, і передано до Запорізького обласного краєзнавчого музею. Там він знаходиться у постійній експозиції, але із люб'язного дозволу і власника, і музея Трону влаштували декількатижневу екскурсію на найбільший Майдан країни.

Осокорківські луки - заказник у Києві

Ландшафтний заказник місцевого значення «Осокорківські луки» створено рішенням Київради № 522/7178 від 11.04.2019 р. Заказник розташовується на південь від озера Тягле та вулиці Колекторної у Дарницькому районі м. Києва. Площа об'єкту — 148 га.

Згідно проекту рішення про створення заказника “Осокорківські луки” балансоутримувачем цієї території є КО “Київзеленбуд”. Балансоутримувачем заказника “Озеро “Тягле” залишилося КП “Плесо”.

Заказник включає фрагмент центральної заплави Дніпра на схід від історичного с. Осокорки. На території проектованого заказника наявні такі типи заплавної рослинності: водна, прибережно-водна, лучна, болотна та фрагменти заплавних лісів (зокрема в урочищі Березівка, південніше озера Тягле).

Фото - Nataliya Larionova

Листяні ліси поширені фрагментарно вздовж проток та представлені деревостанами з тополі чорної або осокора, верби білої, значною є участь осики та берези. Ці масиви листяного лісу надзвичайно багаті на гриби, зокрема такі цінні їстівні види, як підберезники та підосичники. Великого різноманіття досягають сапротрофні та дереворуйнівні гриби. На території проектованого парку також наявні значні за площею зарості верби гостролистої (шелюги).

Фото - Оксана Дмитровская

На території проектованого заказника наявне значне різноманіття комах, що включає, зокрема, і такі види Червоної книги України як махаон, джміль яскравий, стрічкарка блакитна, вусач мускусний та інші. У численних протоках та озерах мешкають великі популяції рака річкового, який стрімко зникає з водойм м. Києва унаслідок їх прогресуючого забруднення. Великим є різноманіття водних м'якунів, серед яких низка видів жабурниць та скойок. Зустрічається тут рідкісна у Києві псевдоанодонта плоска. З більш дрібних м'якунів поширені численні види ставковиків, катушок, лужанок, а також кульки та річкові чашечки. З рідкісних безхребетних у водоймах трапляється п'явка медична, занесена до Червоної книги України.

Фото - Stas Muhin

Надзвичайно велике значення має територія проектованого заказника для птахів, який розташований уздовж Дніпровського екологічного коридору, де міграціям пернатих перешкоджає наявність великого міста.

З ссавців на території заплавного урочища зустрічаються ондатра, полівка водяна, норка американська, заєць сірий, їжак білочеревий, ласка, кутора звичайна, кріт європейський, бобер європейський. Два види — заєць сірий та ласка — перебувають під охороною Бернської конвенції.

Джерела: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BB%D1%83%D0%BA%D0%B8_(%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%BA)

Сторінка на Facebook - https://www.facebook.com/ecoparkosokorky/

Мінімалістичні пейзажі Галичини від українського фотографа

Львівський фотограф Юрко Дячишин подорожує по Західній Україні в пошуках рівнинних пейзажів.

Поля – нехарактерний пейзаж для Галичини: рельєф цієї історичної області на заході України формують відроги, невеликі пагорби, долини річок. Але Юрко Дячишин побачив Західну Україну такою – рівною і поораною.

Спочатку Дячишин робив невеликі вилазки недалеко від Львова. Потім експедиції стали довшими – фотограф їхав вранці і повертався додому вночі. З травня 2017 року він здійснив понад 40 поїздок, в цілому подолавши 6,5 тисячі кілометрів.

На фотографіях серії «TerraGalicia» немає ні людей, ні тварин, ні будівель; немає заходів і світанків – «нічого зайвого».

– Я знімав у Львівській, Івано-Франківській і Тернопільській областях. Ландшафти Галичини прості, тому потрібно добре постаратися, щоб знайти щось незвичне. Завжди є спокуса включити в кадр занадто багато об’єктів або планів, але я з цим борюся. Сподобалося спостерігати, як змінюється пейзаж в різні пори року. Є місця, які дуже гарні навесні, але влітку стають нецікавими. Робота над «TerraGalicia» почалася навесні 2017-го. Мені хотілося «візуального перезавантаження», і я відправився фотографувати за місто. Під час невеликої подорожі зрозумів, що і як хочу зробити. До цього я ніколи не знімав краєвиди, ставлячись до цього жанру з часткою презирства. Мені здавалося, що в пейзажних фотографіях немає повідомлень, немає філософії. Тепер я отримую задоволення від роботи. Пейзажі вчать бачити по-іншому, заспокоюють. Це свого роду терапія.

Трейлери ігор українською