Карпаты купол

Просто думка, і бажання дізнатися думку інших

Інтерес підігрівало відразу дві речі: З однієї сторони фільм цікавив, як історичне полотно, хоча я думаю ніхто, окрім наших прокатчиків, не позиціонував його саме як чисто історичний фільм. З іншої сторони - це фільм знятий не Україною, але про Україну.

Скажу відразу - фільм сподобався, дуже сильно сподобався. Напевне навіть настільки сильно - що увійшов в перелік самих улюблених фільмів. Хороший художній драматичний фільм, з історичним підтекстом. Хороші історія і сюжет, хороша операторська робота, хороша режисура, хороша акторська гра, звук та спецефекти. І скільки я читав відгуки в інтернеті, і чув від багатьох знайомих які також не пожаліли 50 гривень на білет - фільм сподобався більшості. Або навіть якщо і не сподобався, то явного негативу не викликав. 

Але наші критики зовсім іншої думки. Причому, це нищівна критика, яка інколи прямо таки котиться до того, щоб не пускати "Гіркі Жнива" на великі екрани. І в цьому виникає питання - як же так?

Я досить тісно працюю з кінотеатрами нашого регіону, і особисто від адміністрації чув про проблему з відвідуванями сеансів. Фільм просто не популярний. І на це повпливала думка критиків. 

Відразу скажу, що Західні критики також були розчаровані стрічкою, а точніше деякими аспектами, але їхня критика в більшій мірі відноситься до не досить продуманої рекламної кампанії, дещо незграбної звукової чи операторської роботи над фільмом. 
Узагальнити можна так: фільм начебто і хороший, але очікувалося більшого професіоналізму від авторів. Добре, на четвірочку, але можна та треба краще. 

А що ж наші критики. А от тут і бардак, вибачте мене. Таке відчуття ніби Україна давно має якщо вже не свій Голлівуд, то Боллівуд точно. Піднявся такий шум і гам, ніби цей фільм знятий в десь в Кремлі. І це і обурює, і дивує.
До проблем фільму відносять так звану граничну гіперболізацію і безкомпромісний поділ світу на чорне та біле. Я можливо далекий від основ кінематографу, але хіба для художнього фільму це не допустимий прийом? Так, краски в фільмі згущували, особливо стосовно постаті Сталіна. Але не настільки сильно, щоб скотитися до пропаганди й абсурду. А підвищення контрасту і інтонації дозволило краще перейнятися переживаннями героїв. 
Також критики вважали, що фільм антисемітський, і підводить  до висновку, що українцеві по-справжньому добре лише за межами України. Хм... дивно, чи автори цих висловлювань дивилися взагалі цей фільм. Я особисто не замітив ніяких антисемітських мотивів. А про еміграцію так взагалі абсурд - добру частину фільму йде мова проборотьбу за Україну, про любов до неї і патріотизм. Так, в фільмі піднімається питання пошуку дому за кордоном, але хіба ж від доброго життя? Від безвиході, і це яскраво показано.
Особливо порадувала Олена Панченко з «Апострофа», яка заявила, що фільм знятий не про українців, і не для українців. В цій заяві правди 50 на 50, а от здорового глузду 0. Так, фільм знімався орієнтовано на західного глядача. І про це заявлялося в відкриту. Емігранти зняли цей фільм на власні кошти, і розкрили в ньому історичні аспекти Української історії - болючі аспекти, про які в самій Україні інколи забувають. Чому ж за всі роки незалежності Україна з її талантами не змогла відзняти стрічку, яка б більш маштабно розкривала суть проблеми геноциду українського народу? 
Звинувачень дуже багато, але всі вони впираються в одне - знімали не ми тому і фе...
І це дуже прикро. Так фільм не історичний, художній, зроблений по шаблонах, має ряд ляпів, але він єдиний в своєму роді, і з того що ми маємо - від найкращий. Навіть відносно нещодавній "Поводир" не зміг викликати таку бурю емоцій, як "Гіркі жнива".

На вашу думку - заслуговую цей фільм такої критики?

Домажир. Медведи, которых спасли от людей

В Украине есть огромная проблема с животными, которые содержатся в ужасных условиях в цирках, частных зоопарках и даже на заправках. В Украине на воле осталось около 200 особей и приблизительно такое же число держат в неволе. В мире проводятся кампании, направленные на защиту медведей от жестокости. Среди самых распространённых методов спасения медведей от нелегальной эксплуатации – создание медвежьих прибежищ. Одним из таких является «Домажир», находящийся неподалёку от Львова.

Медвежье прибежище «Домажир» находится на территории природоохранной зоны Расточье – холмистой кряжи, тянущейся ото Львова до польского Томашова. Здесь проходит водораздел между Балтийским и Черным морями, потому местность богата на уникальную растительность. Место выбрали австрийские зооблагодетели – фонд «Four Paws», и с помощью местной администрации основали реабилитационный центр для медведей, пострадавших от людской деятельности.

Создание убежища

Подобные медвежьи убежища (приюты) есть в США, Канаде, даже в тропических странах, как Малайзия или Индонезия – там в приютах берегут от исчезновения малайских медведей (более известных как sun bear). Медвежий приют – это большой участок леса, окруженный защитной оградой, где медведи, спасённые от ужасных условий, могут проводить остаток жизни в природной среде. Здесь они плавают в бассейнах, поднимаются на деревья и бегают по земле, для многих из них – впервые в жизни.
Идея «Домажира» возникла в 2012 году, а физические очертания приют обрёл в мае 2016, когда началось строительство. Игорь Ныколин, директор реабилитационного центра, вспоминает:

— Первый камень был заложен в помещении рецепции, или «Welcome зоны», как мы её называем. Это стартовая точка для экскурсий, откуда посетители идут наблюдать за нашими воспитанниками. Медведи «Домажира» живут посреди леса – в условиях, которые мы создали приближёнными к настоящим. Животных, которые пребывали в неволе, нельзя восстановить на 100%. Они никогда не вернутся в дикую природу. Украина имеет проблему с содержанием бурого медведя, который занесён в Красную книгу.

Условия проживания

Территория приюта сейчас занимает почти 8 га, на ней размещено 7 вольеров со всей медвежьей инфраструктурой (в том числе игрушками для развития природных навыков или бассейном для купания). По стандартам безопасности фонда «Four Paws» реабилитационный центр ограничен от леса двойным электрозабором. У косолапых нет причин бежать, однако необходимо обезопасить себя от случаев проявления их исследовательской натуры: медведи склонны обходить большие территории в поисках еды, а их лапы приспособлены рыть подкопы. Игорь делится наблюдениями:

— В плане развития медведи очень интеллектуальные животные. Они знают наши голоса, отзываются на них, и, как правило, они очень активные. Особенно в летний период, утром и вечером. Днём медведи могут спать, даже посетителям мы не гарантируем, что они увидят всех. На этой большой территории животные могут легко спрятаться, у них есть свои укромные места. Мы также помогли построить берлоги и надеемся, что медведи будут спать этой зимой.

Сейчас на реабилитации в «Домажире» пребывает 9 животных. Начали заселение в прошлом июле, первым воспитанником стал Потап. Его нашли благодаря активистам, которые сообщили, что возле ресторана в парке есть клетка с медведем. Предыдущий хозяин просто оставил медведя, заведя бизнес в Польше. Скоро в приюте к Потапу присоединились Тайсон, Машутка, Маня и другие косолапые:

Тайсон прибыл из охотничьей станции около Коломыи, а Машутка жила в тесной клетке, её использовали для травли, тренировали собак. Оба медведя были очень худыми, сейчас интересно наблюдать, как они набирают вес.

Все животные, попавшие сюда, не имели надлежащих условий жизни, в том числе, правильного рациона. Но сейчас питаются правильно:
— На 80% рацион вегетарианский, то есть фрукты, овощи, тыквы, яблоки, сливы, персики, апельсины. Очень любят рыбу, мы даём им курятину и не даём много сладкого. Если хлеб, только чёрный. У многих животных здесь есть стоматологические проблемы. Очень надеемся, что этой зимой они пойдут в зимнюю спячку. Раньше они не могли этого делать из-за неполноценного рациона и плохих условий содержания.

Спасение и перспективы медведей

Зоозащитники из «Домажира» следят за ситуацией с медведями по всей Украине. У них есть список из 40 животных, которые сейчас пребывают в неволе и потенциально нуждаются, чтобы их приютили. К сожалению, помочь всем и сразу невозможно. В соответствии со стандартами, медведя нужно содержать на территории не менее половины гектара. В том числе, у животного должна быть своя комната (бокс), куда можно спрятаться при плохих погодных условиях. Для этого нужны инвестиции. В приоритете на заселение в приют – те животные, которые пострадали более всего.

Процесс передачи медведя от собственников в реабилитационный центр начинается с переговоров, когда хозяев убеждают отдать животное под опеку добровольно. В противном случае проблему решают при посредничестве экологических инстанций и суда. Согласно законодательству, только таким образом можно произвести изъятие животного от недобропорядочного хозяина. Игорь рассказывает, что так в приют попала медведица Христина, представительница особенного тянь-шаньского подвида бурых медведей:

— Это очень старая медведица, которую использовали в цирке. Она ездила из города в город, и у неё был свой трюк. Один раз она даже попала на телевидение, в какую-то развлекательную программу. Тогдашний хозяин не хотел лишаться такой выгоды. Он держал Христину в мини-бусе в клетке размерами метр на полтора. Её заставляли участвовать в сомнительных шоу, водили на поводке. Тогда мы столкнулись с серьезным противодействием, пытаясь забрать Христину на содержание. Всё решилось благодаря поддержке активистов.

Далее зоозащитникам из «Домажира» помогают коллеги – приезжает команда профессионалов из берлинского Института зоологии. Игорь обращает внимание на недостаток специалистов по присмотру за дикими животными и делится планами о постройке большого образовательного центра дикой природы.

Для перевозки животное сначала усыпляют транквилизатором и делают ветеринарный осмотр. Используют современное оборудование для ультразвукового исследования, анализа крови, состояния зубов. После этого медведя перемещают в клетку, будят и транспортируют. В первые сутки проходит привыкание к новому месту, и, наконец, медведя выпускают в просторный лесной вольер. Команда приюта внимательно следит за первыми шагами животных в новом, приспособленном для них пространстве.

В реабилитационном центре для медведей животные доживают в гуманных условиях. В среднем, жизнь такого животного длится 30 лет. Воспитанники «Домажира» сейчас в возрасте 5-6 лет – время активности и расцвета сил. Однако на полноценное продолжение рода эти медведи не способны, политика фонда предусматривает стерилизацию. Игорь объясняет:

- Обучение матерями детей в природе происходит на протяжении 2-3 лет, а дальше они уже идут в самостоятельную жизнь. Но наши медведи не смогут воспитать, потому что и сами утратили необходимые для выживания навыки. Ныне падает много желудей – если кинуть их медведю через сетку, он их съест, но сам не подбирает. Это говорит о том, что он зависим от человека.

В будущем «Домажир» планируют расширить на два больших лесных вольера, что поможет спасти ещё 5-6 животных. Игорь говорит, что самостоятельно действовать тяжело:

— Мы не можем решить все проблемы, нужна целостная государственная программа. В последние годы действительно делают что-то в этом направлении – идут изменения в законодательстве с требованиями лучших условий содержание диких животных. Я бы хотел сказать даже добрые слова в сторону Министерства экологии, они осознают проблему и пытаются действовать.

Дикие медведи на территории Украины водятся в Карпатах вблизи румынской границы. Считают, что наибольшую популяцию можно встретить на юг от Рахова. Несколько десятков живут в Сколевских Бескидах. Такая малая численность животных обуславливает необходимость в защите вида.

«Домажир» – не единственный приют в Украине. Неподалеку от озера Синевыр есть «Реабилитационный центр бурого медведя», организованный под эгидой Министерства экологии. Также в национальном парке в Галиче присматривают за несколькими животными, которых перевезли из Херсонской области. В Березовке возле Житомира есть небольшой центр, поддерживаемый фондом «Белая скала». 

Игорь:

- Это хорошо, что мы не единственные, ведь чем больше будет таких приютов, тем больше возможностей решить проблему. Чем больше людей, которые понимают, что в природу нельзя вмешиваться, тем больше шансы на сохранение популяции животных, которые проживают в природных условиях.

К услугам посетителей Медвежий Приют предлагает: экскурсии в лесных вольерах с медведями, сказочные экскурсии с Чугайстром, бесплатный игровой парк для детей, парк «Мале Розточчя», амфитеатр, урок в лесной школе, беседки в лесу с зоной для барбекю, кафе с местной и вегетарианской кухней, сувенирный магазин, проведения мастер-классов.

График работы: вторник - воскресенье: 10: 00-18:00 ч, понедельник - выходной. 

Украинская фирма по производству носков Dodo Socks даже создала коллаборацию с медвежьим убежищем "Домажир". Чтобы помочь и распространить информацию об инициативах, которые помогают спасти медведей, они создали пару носков с жителями убежища.

С каждой проданной пары носков с мишками они жертвуют 10 гривен на создание новых лесных берлог в медвежьем убежище "Домажир".

Посилання на джерела:

https://ukrainer.net/domazhyr/

https://dodosocks.com/shop/domazhyr/ 

https://dyvys.info/2018/10/18/yak-vidvidaty-vidomyj-u-vsij-yevropi-vedmezhyj-prytulok-na-lvivshhyni-foto/ 

акт 3, початок http://ua.reactor.cc/post/4615313

акт 2 - http://ua.reactor.cc/post/4620873

7:15, 29.11.2020

 Світанок був примерзенним, на вулиці, сиро, холодно, через пару днів настане зима... ворони 

голосно каркали відчуваючи поблизу смерть...

 А в кімнаті таверни - тепло, зручно, мерехтливі свічки ховали пилюку, бруд і природній сморід 

великого, здорового чоловіка... трохи ладану, пару молитовників, охапка пахучого свіжого сіну, 

горщик з пісною кашею, кухоль нерозбавленного когору і кімнатка вже набувала приемного, затишного вигляду... вже можна було запрошувати місцеву селянку щоб разом там почитати молитви, вивчити діяння святих...

2:18,30

 Гриби майже закінчилися, ресідіум що е в продажі - жахливої якості і надзвичайно дорогий. Потрібно зв'язатися на днях с демоном щоб Григорій хоча б через дві неділі(коли отримає золото з церкви) зміг купити два з половиною грамма грибів. Також йому необхідно зібрати військо і почати з вербування найманців для бойової групи.

22:46,3.12.

 Вдалося, нарешті, дістатися до Судрава - гірського села з 600 мешканцями.

Місцеві жителі, це міцні, працьовиті люди що віддавали перевагу, щоб їх залишили в спокої.

Через це вітали Григорія явно холодніше, ніж в Равенсбурзі, але мешканці не відмовилися від 

можливості щось вигідно виторгувати за припаси... селяни рекомендували не ходити в гори, вони чули, що міст у «Танцюючий орка» був зруйнований. Хоча вони відзначають - досвідчені шукачі пригод зможуть перетнути річку...

 З Судрава в Томрав дорога йшла серпантином через гори, періодично небезпечно спускаючись по каньйонах і відкриваючи захоплюючий вид на озеро Танучого льоду і Земляний ліс внизу.

16:06,4

 Почалася буря. Суворий вітер, дощ і брудні дороги зробили подорож Гріші складніше, але також прибрали з його шляху диких звірів і майже всіх інших мандрівників. Звуки бурі зловісно грохотали, хоча іноді заглушалися ревом річки. Коли дорога досягла вершини наступного хребта, Григорій зміг розгледіти джерело звуку - у маленькій долині внизу, крізь зарості ялинок, неслась брудна і бурхлива річка. Моста не було, хоча його рештки до сих пір трималися за круті береги. Крізь дерева було видно кам'яну вежу і кілька солом'яних дахів. З труби найбільшої будівлі йшов дим. Проте, все це знаходиться на іншій стороні річки.

 Жрець знайшов місце де вода не доходила, в глибину, до грудей середньої людини. Активував всіх трьох своїх мерців, і ті перенесли його з речами...

 Але коли Григорій с зомбі пробиралися до будівель, з кущів напала п'ятірка здоровенних(як для типових представників своєї раси), товстих, добре озброєних гобліноїдів... лисі, зелені істоти з загостреними кінчиками вух, були захищені щитами і хутряним обладунком...

 Підбігши блищи гобліни почали кидати короткі списи ... Гріша наказав скелету хапати лук і той вистрілив потрапивши одному з нападників в коліно, цього-ж жрець вдарив силою молитви священного вогню... Два зомбі вибігли вперед розмахуючи кулачками. П'ятірка гобліноїдів вихопила моргенштерни та почала лупцювати зомбі... 

 Григорій застосував молитву пекельних мук - одного монстра паралізовало... мертвяки догризли (незважаючи на удари) гобліна і напали на паралізованого... трійця що залишилася спочатку здається розгубилася, але сконцентрувалась і добряче відгамселила одного із зомбі, так що той вже не рухався... 

 За цей час їм за спину зайшов Григорій і раптово атакував. Скелет рівномірно, як заведений,  стріляв з короткого лука. 

 Гобліноїди зосередились на Гриці і добряче натовкли боки жрецю, та той, прочитавши молитву лікувального молебна, майже повністю відновив собі сили... мерці добили третього гобліна й напали на іншого... Григорій проломив череп ще одному. Останній намагався втекти, та під дією магії паралізації далеко не побігаєш...

 Трупи гоблінів жрець наказав з'їсти своїм мерцям (зомбаки їли м'ясо, а скелет збирав кістки), це підвищило в їх тілі кількість Сили що дозволила їм стати на рівень краще, зомбі отримали перший рівень варварів, а скелет перший рівень злодія...

20:43,5

«Танцюючий орк» - це простий готель, що складався з великої кам'яної вежі і прибудованої до неї стайні. Поруч з нею була ферма і квадратна вартова башта, в якій постійно жило троє солдатів. Усе це було оточене дерев'яним палісадом заввишки метри три. Тут і посилився наш "герой".

 Григорій зумів заробити пакетик грибів: Зустрів двох бродячих бардів з півкілограма золота, одна з них вже декілька днів страждала від грибної ломки і благала про хоча-б одну дозу, її чоловік теж різко забажав ... вони дуже зраділи взнавши що е можливість і запропонували все золото ... 

 Гріша провів ритуал Виклику і виміняв у демона, за бардівське золота, три пакетика(по три грами в кожному) грибочків непоганої якості...  Накурившись грибів Гриць в екстазі зайнявся сталкінгом в сновидіннях бігаючи по Чорній Астральній Зоні... коли його попустило він мусив усвідомити - ці грибі були раза в три гірші(за ті шо він вживав останній раз), але вже були запліднені й містили 

спори... жрець довго думав як ефективно проростити грибницю - при успіху можна було мати непогані 

урожаї... частину спор він подумував за сотню золотих продати бардам(перед тим як віддати їхні два 

пакетики - спори Гріша вибрав собі)...

 Гриць надіслав магічне повідомлення одному знайомому духу що страждав від алкоголізму й наркоманії. 

Невздовзі той з'явився... Розплатившись з духом двома дозами грибів - змусив того ідентифікувати й 

оглянути дивний магічний предмет якого клирік знайшов в одному із прихованих біля дороги алтар

місцевих святих. Дух казав що це був древній предмет запису звуків... Григорій відправив шукати 

місця де можна буде дістати гриби і ресидіум.  Незабаром дух запропонував за пів-кілограма золота 

- грам рисідіума і хотів двісті грам золота за 1 грам дуже хороших(за його словами) грибів.

0:36,6

 Після грибів Григорій був дуже збуджений і тому зайшов в таверну щоб трохи заспокоїтись парочкою 

кухлів гарячого, нерозбавленого вина з спеціями... там він познайомився з одним із трьох місцевих 

стражників - сержантом Сергором, той був на нічній зміні, та був чимось засмучений і тупо 

нажирався дешевим елем... Григорій вмовив, за десять монет, супроводити його до монастиря...

 Також познайомились з великаншою, два з половиною метровою жіночкою, Маарікою Друїдом. Вона також прямувала до монастиря Жовтої Троянди. Разом вони чекали коли вщухне буря...

12:24

 Храру, могутній ведмежатник(дуже великий і товстий гоблін) цих земель зв'язався з якимись 

культистами, він встановив контроль над племенем, викрав і взяв в заручники кількох жителів 

Томрава. Тепер мешканці Томрава (ті, хто розуміють ситуацію, що склалася) були змушені підкорятися наказам культу. На щастя, в більшості випадків все, що потрібно робити - просто спостерігати за дорогою і затримувати мандрівників, що прямують до монастиря.

 Це Григорій узнав магічно перевівши записи з паперів з'їдених гоблинів. Показавши це великанші 

вони разом надавили на стражника і той зізнався - в заручниках тримали сім'ю сержанта Сергора. Та 

брат і дружина брата ніколи-б йому не пробачили, якщо Сергор дозволить маніпулювати собою і зробить щось безчесне. Тому він якраз шукав можливості зробити хоч щось з мінімальним ризиком для заручників, і Гриць з Маарікою - були його шансом. При розмовах з ними він був дуже обережним, тому що вважав - поруч знаходилися гобліни, які спостерігають за дорогою й таверною і він боявся великого числа шпигунів серед людей з «Танцюючий орка».  Він намагався говорити не привертаючи до себе уваги, і передав жрецю таємну записку, щоб переконати їх прийти на зустріч за стайнею цієї ночі. 

  Гріша виміняв за три Благословення у селян мішок картоплі. І зараз, розвівши вогнища, варив, пік 

і жарив. Частину плодів жрець віддав в жертву Божественній Матері...

 Коли стемніло Гриць зустрівся з Маарікою і пішли чекати стражника за стайню строячи з себе 

закохану парочку ... незабаром з'явився стражник.

 Опинившись наодинці з жрецем і веліканшою він розповів про свою проблему і попросив їх допомогти.

Йому не було що запропонувати в якості нагороди, але він був упевнений, що у культистів знайдуться 

скарби і інформація, і що мер Томрава ймовірно запропонує нагороду після всього цього. Він розповів 

що гобліни тримають заручників в недавно покинутій шахті Деру, в дюжині миль на захід від Томрава.   

Він знав, що гобліни з племені Тіньового Кігтя раніше були союзниками, а також чув розмови 

медвежатників про те, що не всі гобліни задоволені новим положенням. За чутками, колишній вождь 

Саштек все ще живий, і Храр наглядає за ним. Ходили чутки що старий вождь відмовився говорити, де захований скарб племені, але може і по якісь іншій причині.

 Сергор був біля цієї шахти усього два рази. Він пам'ятає два будинки і відкритий сарай, обнесений 

огорожею. Вхід в шахти закривали міцні дерев'яні двері. Наскільки він знав, там не було інших 

виходів, хоча він ніколи не заходив всередину.

 Для вигляду сержант хотів післати звістку культу про мандрівників. Він запевняв, що це для того щоб 

ввести в оману культ. Сергор боявся, що навколо були шпигуни, і краще перестрахуватися, а 

повідомлення все одно прийде в шахти пізніше, ніж вони дійдуть до них. Крім того він дозволив Грицю 

надиктувати повідомлення, де описав себе як бідного монаха, а друїдессу - як незаміжню паломницю. 

 Сергор пообіцяв допомогти, з ще двома селянами родичі яких були в заручниках...

11:20,7

 Дорога вела в вузьку ущелину, яка простягалася на сто кроків і закінчувалася стрімкою скелею. 

Вузька земляна стежка в однієї зі стін ущелини піднімалася на 15 метрів до уступу. Вище уступу 

через ущелину було перекинуто декілька балок і мережа з канатів, на яких бовталися блоки. Від 

уступу вглиб скелі йшов тунель... хід губився в темряві.

 Вхід в ущелину перекривала трійка невеликих будівель, оточених триметровою огорожею з згнилої 

деревини. Кам'яна хижа (20 на 30 кроків) - раніше була одномісним будиночком для шахтарів. Зараз 

його займав вождь ведмежатників. Аналогічний міцний будиночок поменьше займали інші гобліни... 

 Свист сильного вітру глушив майже всі звуки, лише далеко лунало відлуння гортанного гоблінского 

говору. Ледь чутно скрипіла деревина і доносився тихесенький звук що нагадував плач. Один з людей-

розвідників, що працювали на гоблінів за золото, лежав й скучав на даху прибудови в дозорі...

 Трое медвежатників патрулювали огорожу навкруги шахти, вони встали в найдальшому куті від домівки вождя і щось швиденько пили, передаючи по колу велику керамічну пляшку... 

На них побігли трое стражників з двома зомбаками і почали гамселити гоблінів-переростків гострими списами... Розвідника з даху, коли той помітив побиття гобліноїдів, окутала лозою і чіпкими травами Мааріка за допомоги магії друїдів. До нього вдерся Григорій і забив на смерть ціпком...

 Розправа над трійцею медвежатників прошла непомітною для інших розбійників. Це допомогло добре 

оглянути будинки і підготувати пастки. В одном з домів заблокували колодамии ватажка з дивним гостем(подібним Храру,вождю медвежатників - гобліном-велетнем), а іншу будівлю з чотирма гоблінами і двома чоловіками-найманцями підпалили... виходи заблокувавши так що ворог в паніці, по одному, вискакував на шість гострих списів ...

 Храр та його гість, як тільки почали підпалювати і його будинок, здався. В третій будівлі було 

кілька рабів-гоблінів що повтікали як тільки їм пришла нагода...

 Шахта Деру утворилася вимиванням гірських порід талими водами льодовика, що знаходиться по той бік гір. Підлога шахти була з твердого каменю, як і поверхню ущелини, у деяких місцях на підлозі були постелений довгі дошки. Тунель висвітлили, розставленими через рівні проміжки, масляними лампами.

Відчувався сильний запах гарі палаючого масла в лампах і сморід немитих тіл.... довгий коридор вивів в невелику кімнату з пласкою підлогою,  світильником що стояв на столі, двома лисими мужиками в темних мантіях які сиділи на стільцях і грали в кості... загін з стражників, зомбі, скелета і друїда, на чолі з Грицем, увірвались і швиденько списами закололи лисих. Далі, за прикритими дерев'яними дверми, була трохи більша кімната з ще двума лисими, які разом валялися на одному ліжку, з чотирьох двух-ярусних... поки ті вскакували намагаючись натягнути кальсони - стражники з мертвяками закололи їх списами... Крім ліжок в цій кімнаті був очаг посеред кімнати, невеличкій стіл з декількома табуретками, шафа і дві маленькі скрині, але нічого цінного знайти тут не вдалося, лише лахміття й залишки їжі. Також там були ще одні прикриті двері... далі була довга печера де плішивий, з бородою і чорній рясі секстант, володіючи жахливою магією, під охороною двох магічних істот (Повітряних Елементалів) і двох накаченних чоловіків в шкіряних масках,  катував і гвалтував бранців ...

 Увірвавшись стражники простромили списами кінцівки лисого чим полонили злого чародія... Григорій заставив його відігнати, назовні(щоб потім по одному знищити) елементалів, в цей час мертвяки з друїдесою забили двох головорізів...

  Серед голих, закатованих полонених був величезний гоблін, замордований, зломлений Саштек, бувший вождь племені, якого переміг Храр... але не вбив, а полонив, і майже кожен день мучав й гвалтував.

 Гріша уклав угоду Саштеком, той зцілює його рани, а здоровенний медвежатник, мав вірно працювати на жреця. Із врятованої дюжини людей різного віку і статі, були і брат Сергора з його дружиною. 

Вони замерзли, зголодніли і зневірилися... За допомогу врятування своїх родичів й знайомих сержант 

Сергор, з двома сильними селюками, пообіцяли надати охорону... мінімум в дорозі до монастиря...

8:47, 8.12.20

 Ритуал пройшов бездоганно. Григорій був дуже задоволений - в нього вдалося купити в демонів майже десять грамів грибів непоганої якості. Він віддав в жертву богам рештки елементалів, гоблінів, культистів, а також своїх мертвяків. І темні злі сили нагородили Грішу зробивши його жрецем сьомого рівня домена Смерті...

 Він продемонстрував свою нову силу Мааріці, і та була зачарована. Григорій запропонував друїдесі 

приєднатися до нього, пообіцявши їй нову Силу, і та швидко погодилась, і вони одружились... 

12:04, 12.12.2020

 Томрав - невелика шахтарська село, в ньому проживало приблизно 400 людей, дварфів і полуорків. 

Воно було на шляху до монастирю Жовтої Троянди. Звивиста дорога бува єдиним шляхом до поселення і до монастиря для возів. Місцями вона настільки була вузька, що і візок ледве зміг-би проїхати. 

Сильний вітер, дощі, мокрий сніг і круті підйоми робили цю частину дороги мало не найважчою. Камені 

та скелі місцями вкривали від вітру і дощу, але давали лише короткочасне полегшення і зустрічалися 

дуже рідко... 

 Друга половина шляху до монастиря проходила високо в горах, що дуже знижувала нормальну швидкість пересування вдвічі... 

 Частина шляху проходила через довгий звивистий тунель що називали Солітьюд... В тунелі поселились гігантські павуки... Та Григорій, з кладовища шахтарського села(за згодою селян), піднімав по три скелета(стільки поміщалося по ширині тунелю) з кирками що рубили павуків і яйця... а павутиння Гриць підпалював за допомогою магічного вогню... на це пішло декілька днів, поки не очистили тунель... вісім велетенських павуків було знищено. 

 Біля виходу з тунелю, на мертвяків(що йшли першими) напало двое велетенських Бурих Тюфтіїв(напів-жуків, напів-гуманоїдів що жили під землею)... Друїдесі й жрецю вдалося іх оглушити магіею й полонити...

 Григорій приніс в жертву, в ритуалі Смерті, одного тюфтія щоб передати силу Мааріці. Вона була 

в захваті від нових можливостей що появилися в неї коли ритуал зробив із неї друїда пятого рівня. 

 Вона, на радощах дозволила Грицьку взяти наложницю... бо їй надоїло спостерігати як Гріша гвалтує

зомбі по кущах, а в неї самої починалась вагітність... 

 Гриць купив в селян Томрави, за сотню золотих монет, місцеву молоду, незайману монашку на ім'я 

Сестра Чурм Мристар... й заставляв її, за миску каші і щоб не їбали в сраку, двічі на день(зранку і 

на ніч), робити масаж чи орально задовільняти Гриця і Ма... 

10:43,13

 Попереду йшов бурий тюфтій, несучи на шиї Григорія, в стальному обладунку, щитом, мечем і списом, 

далі двое неповнолітніх дівчат-зомбі несли ложі з друїдом, за ними шли монахиня, гобліноїд і трое 

стражників що несли клітки з мертвяками. Вони пробиралися крізь хуртовину і через мить вишли з неї. Сніг перестав падати, вітер став легким бризом, а над головою крізь сірі хмари проступило блакитне небо. Стало помітним велетенську будову що розкинулась по скелястій стороні гори високо над загоном. Невелика стежка вилася вгору, проходячи через кілька воріт, перш ніж досягала головної будівлі. Комплекс монастиря складався з двох частин: перед входом розташувалася група невеликих білих будівель, а за ними - великі жовтуваті будівлі, ближче до схилу гори. Позаду них на сонці переливався великий купол головної будівлі. 

 Над воротами на стіні був викарбуваний напис:

«Страждати з іншими - значить бути іншими; втрачати себе і розглядати будь-яке страждання не як 

своє власне - ось наша істина.»

 Перша брама виглядала міцною, поруч висів великий бронзовий дзвін.

 Монастир виглядав древнім і спокійним куточком цивілізації посеред вкрай небезпечної дикої місцевості. Монастир Жовтої Троянди - це древня організація, заснована сотні років назад в усамітненні, в горах Кам'яного Шпиля. Вона була присвячений Ільматеру, Плачещему Богу, божеству страждань і стійкості, він став бастіоном цивілізації на тисячу років... але зараз його основи почали хитатись...

Найкращі фото конкурсу «Вікі любить Землю» 2016 року

«Вікі любить Землю» спрямований на створення повної інформаційної бази про природно-заповідний спадок України та світу. Він має на меті зібрати ілюстрації та статті у Вікіпедії для кожного природоохоронного об’єкту у світі. Цього року фотоконкурс відбувся у 26 країнах. Результатом співпраці організаційного комітету Вікі любить Землю та ЮНЕСКО також став фотоконкурс «Вікі любить Землю: біосферні заповідники», що відбувся місяцем пізніше.

«Водоспад Шипіт». Гідрологічна пам’ятка природи в Українських Карпатах. Авторка: Катерина Красницька

«Вид на р. Інгулець зі Скель МОДРу». Центрально-Міський район Кривого Рогу Дніпропетровської області. Автор: Сергій Рижков

«Захід сонця на вершині скелі Соколине око». Геологічна пам’ятка «Протяте Каміння», Чернівецька область. Автор: Сергій Рижков

«Покинута обсерваторія». Карпатський біосферний заповідник, Івано-Франківська область. Автор: Тарас Дутка

«Панорама Токівського водоспаду». Кам’янський прибережно-річковий комплекс, Дніпропетровська область. Автор: Сергій Рижков

«Чорногірський Едем». Карпатський біосферний заповідник, Закарпатська область. Автор: Максим Присяжнюк

«Пороги Бугу біля Грушівки». Парк «Гранітно-степове Побужжя», Миколаївська область. Автор: Сергій Криниця

«Ранкове диво Мармаросів». Карпатський біосферний заповідник, Закарпатська область. Автор: Катерина Красницька

«Ніч біля Соколиного ока». Скеля «Протяте Каміння», Чернівецька область. Автор: Сергій Рижков

«Стара обсерваторія Білий слон на горі Піп Іван Чорногорський». Карпатський національний природний парк, Івано-Франківська область. Автор: Микола Хорошков

Північ України

Ці краї славляться урожаєм картоплі, що значною мірою впливає на раціон місцевої кухні. Коронна страва Полісся – деруни, або драники. У Чернігівській області майстерно готують печеню в горщиках із картоплі, квашеної капусти та м’яса. А на десерт – пиріжки з калиною, адже регіон багатий на ягоди. На Сумщині також полюбляють печеню, але тут з картоплею закладається і м’ясо, і печінка. А борщ тут готують зі свининою і на буряковому квасі. Київ вже багато років славиться своїми котлетами по-київські.

Південь України

Південь, де Дніпро впадає в Чорне море, – це край рибалок, а отже і різноманітних рибних страв. Так от бички не лише подають в’яленими до пива, в Одесі з них готують биточки: тісто змішується з подрібненою рибою і смажиться на олії. Набагато складніше приготувати рибу-фіш: потрібно акуратно зняти шкірку, почистити від кісток, подрібнити, нафарширувати та запекти. На Миколаївщині рибу консервують додаючи томат або варять юшку з томатним соком. Херсон славиться своїми овочами, а особливо баклажанами. Тут їх і смажать, і консервують та навіть роблять ікру. Крим славиться лагманом і долмою: локшиною зі шматочками м’яса та маленькими голубцями у виноградному листі. Наваристий капусняк готують на Запоріжжі. Приазов’я славиться млинами – це тонке дріжджове тісто із маслом та сирною начинкою, що згортається в рулет.

Центральна Україна

Борщ в Україні скрізь варять по-різному. У Черкаській області до нього обов’язково подають ароматні пампушки з часником. Кіровоградщина зможе здивувати різноманітністю вареників та начинок до них: з картоплею, грибами, м’ясом, печінкою, капустою. Також варто скуштувати крученики – невеликі м’ясні рулетики з начинкою з фаршу, паштету, чорносливу з горіхами. Полтавщина славиться галушками та пундиками. У Дніпропетровську, як і в Одесі, дуже полюбляють готувати форшмак, а зі свіжої риби з Дніпра готують юшку по-дніпровськи з леком. На Вінниччині готують бігос – страва з тушкованої кислої капусти з м’ясом і грибами. Також дуже популярні фляки – суп з яловичого рубця, який приправляють коренями, сиром і спеціями.

Східна Україна

На Донбасі знають близько 50 рецептів окрошки, кожен знайде рецепт на власний смак. А до окрошки можна спробувати рульку – задню частину свинячої ноги, яку натирають сіллю і спеціями, а потім запікають в тісті. Фарш зі свинини і яловичини, який розкладають на шматку полотна, а зверху додають омлет і велику варену моркву – такою стравою вас почастують на Луганщині. У справжній слобожанський борщ, який готують на Харківщині, кладуть квасолю і м’ясні фрикадельки. А на друге – гречаники: м’ясні тефтелі з гречкою.

Західна Україна

На Прикарпатті до столу подають бануш – густа каша з кукурудзяної крупи, приправлена сметаною, подають гарячим з обсмаженим беконом і бринзою. Карпати – це край білих грибів і тут майстерно вміють варити смачну грибну юшку зі сметаною. Чинахи – страва на зразок печені, якою вас пригостять на Буковині. Також у Чернівецькій області варто спробувати домашню бринзу та традиційну кукурудзяну кашу – мамалигу. На Закарпатті дуже популярна страва бограч, яка прийшла до нас з угорської кухні. Береться гуляш, приправляється коренями та карпатськими травами і все це вариться у казанку. А завиванцями на Закарпатті називають м’ясні рулети з яловичини із сумішшю варених яєць, солоного огірка, шпика і сирої тертої картоплі. Також Західна Україна славиться різноманіттям домашніх ковбас. Мазурики по-волинськи – це домашні ковбаски з індички, вершкового масла та сиру. В цьому регіоні варто спробувати і поліські вергуни – делікатні вироби з тіста, які смажать в олії. Чудові віденські рулети – струдлі добре готують у Львові. На Рівненщині популярні картопляники (або зрази) та мацики – в’ялене м’ясо в кендюсі, вичиненому свинячому шлунку. Мачанка – це густий суп з м’ясом, засмажкою з борошна, цибулі, меленого солодкого перцю і готують його на Тернопільщині. Картопляну ковбасу полюбляють у Хмельницькій області: начиняють свинячі кишки тертою сирою картоплею та запікають у печі.

Сміх і горе

Я з Півдня - українофобські ідеї та міцний селянський суржик тут звична справа. А хто із Заходу? Чи справді таке з дітьми робиться?

Ласкаво просимо до нашого лампового фандому «Моя Україна»!
Милости просим в наш ламповый фэндом «Моя Україна»!

Общая площадь – 603 700 км2. 
Столица – Киев.

Рельеф Украины преимущественно равнинный, только 5% суши занимают горы. 
На западе страны расположены Украинские Карпаты (высочайшая гора Говерла, 2061 м), на юге Крымского полуострова – Крымские горы (высочайшая гора Роман-Кош, 1545 м).

Самая большая река Украины – Днепр. Другие крупные реки – Южный Буг и Дунай. Крупнейшие водохранилища – Кременчугское, Каховское, Днепродзержинское, Киевское и Каневское.

На большей части Украины климат умеренно-континентальный, кроме южного берега Крыма, где характерен средиземноморский тип климата. Лето на всей Украине тёплое и длительное, на востоке и юге — жаркое и сухое, на западе — тёплое и влажное. Зима зависит от региона - мягкая зима наблюдается на юге и западе, наиболее холодные зимы наблюдаются на северо-востоке Украины.

Архитектура украинских городов очень разнообразна. Киев, Львов, Севастополь, Черновцы, Харьков, Одесса, Днипро, Донецк – каждый из городов имеет свой неповторимый облик и удивительную атмосферу.

Есть в Украине и уникальная «зона отчуждения» - заброшенные города и села, из которых было выселено население после трагедии на Чернобыльской АЭС в 1986 году.

А еще в Украине есть Хортица. Хортица – это крупнейший остров на Днепре.

Наша страна очень красивая и богатая. И люди в ней живут просто замечательные!

Правила. Ви повинні:
- Поважати Україну як державу;

- Поважати учасників товариства;
- Поважати інформаційний контент;

Правила. Вы должны:

- Уважать Украину как государство;
- Уважать учасников сообщества;
- Уважать информационный контент;

Заборонено:

- Приниження гідності української нації;
- Зневага до України й української мови;
- тег політика.

Запрещено:

- Унижение достоинства украинской нации;

- Неуважение к Украине и украинскому языку;
- тег политика.

Как определить что то чем вы хотите поделится с нами является политикой.

1. Любое упоминание украинского политика\чиновника\общественного деятеля в контексте деятельности государственной власти, партии или общественной группы в области внутригосударственных или внешних отношений - это политика.

Пример 1 призывы читать в стиле политической рекламы вполне себе узнаваемой. Отсылки на политические партии Украины. - ПОЛИТИКА
Пример 2  политическая карикатура, отсылки на лозунги политических партий. - ПОЛИТИКА             

Пример 3   представитель казачества в Японии , нет упоминания государственной власти, партии, но есть упоминание общественной группы - НЕ ПОЛИТИКА

2. Любое упоминание политического события , а именно события которое несет политический подтекст и является важным для государства Украины , смотреть  пункт 1 - это опять политика.

Пример 1 признание национального девиза УЕФА . Политически важное событие для Украины. - ПОЛИТИКА
Пример 2  поздравление с официальным праздником Украины, который связанный с государством Украина, но без подтекста который мог бы обидеть кого либо. - НЕ ПОЛИТИКА

3. Любое упоминание национального девиза в контексте взаимоотношений с "внешним недругом"   - это то же политика 

Пример 1 упоминания национального девиза в контексте взаимоотношений с "внешним врагом" -ПОЛИТИКА
Пример 2упоминание национального девиза вне контекста "внешний враг" -НЕ ПОЛИТИКА

4. Любое упоминание экономических или международных отношений государства Украины с другими государствами , косвенное или прямое - политика.

Пример 1Частная компания вошла на рынок государства Украины -НЕ ПОЛИТИКА
Пример 2Европа → рейтинг государств  → Украина в рейтинге государств  - ПОЛИТИКА

Ви маєте право на:

Ви не маєте прав! Це все вигадки, бо життя – це бiль.

Вы имеете право на:

У Вас нет прав! Это все придумки, потому что жизнь – боль.

З дописів з таґом #Острый Перец, #Сало с №востямита#Филиал Наступанаш милий таґ «Моя Україна» знімається автоматично. Звичайно, є виключення. Туалетнополітичний гумор не є виключенням. 

С постов с тегом #Острый Перец, #Сало с №востямии #Филиал Наступа наш милый тег «Моя Україна» снимается автоматически. Естественно, есть исключения. Туалетнополитический юмор не входит в исключения.

А ще в нас є ачівки. Багато ачівок. Достобіса ачівок!

А ещё у нас есть ачивки. Много ачивок. Дохрена ачивок!

	Горілка особлива. За 15 рейтингу активності в товаристві.
	Нямка-нямка.За 25 рейтингу активності в товаристві.
	Соняшник – офіційна квітка фандому. За 50 рейтингу активності в товаристві.
	Без калини нема України.За 75 рейтингу активності в товаристві.
	Вареник з вишнею.За 100 рейтингу активності в товаристві.
	Голуб миру. За допис на головну.
	Відмітина Тарасом за оригінальний контент. Вручается за посты к которым автор приложил намного больше усилий, чем просто запостить картинку.
	Родима цятка. За вклад в оформление фэндома Моя Україна. Пока что счастливыми обладателями стали всего три человека.
	За вклад у розвиток товариства. Вручается по желанию модератора. По принципу... какой замечательный человек, хочу подарить ему немного сердца.
ссылка на гифку	Один борщик цьому розумнику.
	Файні українські мандарини патріотам на зимові свята 2015 року. Подарок на Новый год 2015, уже не вручается Т.Т
	Поделился снегом c Моя Україна ^_^
	Славна Різдвяна ялинка 2016.
	Нехай 2017 буде краще!
	Оце так подарунок! Це ж шматочок Бенi!

Щодо ачівок і не тільки пишіть листи модераторам... А ось, до речі, і про них:

По вопросам ачивок и не только пишите письма модераторам... А вот, кстати, и про них:

Огромное Дякую 1 - за то, что большая талантливая жопка.
Огромное Дякую 2 - за то, что умная, красивая и отзывчивая несуществующая тня.
Огромное Дякую 3 - за то, что помогал при создании фэндома.