Микола Гоголь арт

Гійом Левассер де Боплан. Опис України. 1660р.

Українською -

http://litopys.org.ua/boplan/opys.htm

мне чертовски хочется вареников ....

«…по хуторам российским можно было есть…вареники величиной с шляпу» ... Так Николай Васильевич Гоголь описывает в своей повисти "Вий"  самые большие в мире вареники, которые были диаметром 30-40 см.

Филологи считают, что популярная у детей считалочка «эники беники ели вареники» является не чем иным, как переводом древней шаманской мантры с языка путунхуа. О_о

В 16 веке на Руси аметисты с красным оттенком назывались «варениками» и ценились такие камни дороже, чем рубины. Так у российской царицы Ирины Годуновой корона была украшена крупными «варениками», которые чередовались с сапфирами.

На Полтавщине и юге Черниговщины была распространена начинка для вареников из … муки! Для того что бы её приготовить, сало поджаривалось до сухой желтой шкварки, в кипящей смалец постепенно добавлялась мука и размешивалась до однородной массы. После чего зажарка охлаждалась и использовалась как начинка для вареников. Назывались такие вареники «вареники с песком».

Билл Клинтон, приезжал на Украину и его угощали варениками с вишнями. Президенту настолько понравилась эта блюдо, что эти вареники были занесены в список самых любимых его блюд.

Вареники попали на украинский стол благодаря туркам! Турецкая дюшвара пришлась настолько по вкусу украинцам, что они переделали её на свой лад, изменив начинку и упростив процесс приготовления теста. Первоначально вареники называли вараниками.

Необычные украинские музыкальные инструменты, на которых несложно научиться играть

Если душа стремится к музыке, получить какой-то из этих инструментов не сложно, большинство можно даже смастерить самому. Выбирайте тот, который вам по душе, и наслаждайтесь игрой.

Рубель - украинские крестьяне часто использовали в качестве музыкальных инструментов подручные бытовые предметы. Один из них - рубель, основной функцией которого было совсем не музыка. Рубель - это доска с «рубцами», которую использовали для стирки одежды, некая первая ручная «стиральная машинка». Однако затем ему нашли еще одно применение, ведь рубель выдавал достаточно хороший звук, когда по нему «рубили» ложкой или скалкой.

Бугай - старинный музыкальный инструмент, который пришел из Западной Украины. Сделать такой инструмент мог каждый желающий - взять деревянный бочонок, обтянуть с двух сторон кожей, прицепив с одной стороны пучок конского волоса, образовав некий «хвост». Нужно крепко держать бочонок, а за хвост тянуть мокрой рукой - от этого музыкальный инструмент образует звук, похожий на крик выпи (бугая), откуда и пошло его название.

Бубен (решето) - этот музыкальный инструмент также был популярен у разных народов мира, в том числе и в Украине. Это деревянный ободок, обтянутый с обеих сторон кожей. Впоследствии он несколько осовременился и в деревянном ободке появились металлические тарелочки или колокольчики - «бубенцы». Это ритмический инструмент, который является неотъемлемой частью всех ансамблей, исполняющих музыку к танцам. В давние времена его использовали как военный музыкальный инструмент, чтобы он своими ритмичными звуками добавлял воинам упорство, а также запугивал врага. Играть на таком инструменте очень просто - бить по ободку бубна или его кожаной части. Главное придерживаться ритма.

Окарина/ зозулька (кукушка) - духовой инструмент, такая себе свистковая флейта, произведенная из глины или фарфора. Имеет 10 отверстий и образует звуки подобные пению птиц, особенно кукушки, потому так и называется. Инструмент очень компактный и часто разрисованный сверху сказочными узорами. Такой музыкальное устройство часто давали играть детям, поэтому и каждый взрослый сможет с ним справиться. 

Современную окарину изобрёл итальянский мастер, изготавливавший музыкальные инструменты, Джузеппе Донати. Его керамическая окарина с 10 отверстиями настраивалась под европейскую нотную шкалу. Инструмент Донати назвал «гусёнком» по сходству формы с гусиным клювом. В Италии и Австрии каждый год проводят трехдневный Ocarina Festival.

Кнут - еще один странный музыкальный инструмент, который не был для этого приспособлен. Кнут используют в быту для того, чтобы погонять животных. Но если им сильно замахнуться, то в воздухе он выдает некий «свист», которому украинские музыканты нашли оригинальное применение.

Домра - щипковый музыкальный инструмент, чаще с четырьмя (иногда тремя) струнами. Появилась в Украине еще во времена Киевской Руси. Схожа с российской балалайкой, но количество струн четыре, а не три, а также круглая форма деревянной основы, существенно отличают украинский музыкальный инструмент. 

В Украине, в отличие от России широко распространена исключительно 4-струнная домра, которая не имеет широкого распространения в России. 4-струнная домра заменила мандолину и в некоторых районах скрипку в народном быту. Игра на русском народном инструменте, на котором в России не играют и не имеющий распространения, породило у профессора Киевской консерватории - М. Прокопенко в 1974 году мнению переименовать инструмент в ладковую кобзу. Эта мысль тогда не получила поддержки, но после 1991 года набирает популярность.

Деркач - шумовой музыкальный инструмент, также названия «вертушка» и «трещотка». Он состоит из деревянной коробочки, колесики и ручки, которую нужно крутить. Образует крекинг подобное с рубелем. В использовании очень прост - не нужно иметь никаких музыкальных навыков чтобы на нем играть.

Подкова - и снова музыкальный инструмент создан из бытовой вещи. Подкова, которая создана для предохранения копыт от износа, также нашла для себя место в народном ансамбле. Ее часто использовали вместо музыкального инструмента, известного нам как «треугольник». Иногда в народных инструментальных ансамблях применяют подвешенную на жильной струне обычную стальную подкову. Ударяя по ней металлическим прутиком, добывают высокий и звонкий звук, который придает звучанию ансамбля специфического народного колорита.

Калатало  - еще один шумный музыкальный инструмент. Пожалуй из всех вышеперечисленных - на нем научиться играть проще простого. Точнее, на нем вообще не нужно уметь играть. Калатало состоит из деревянной пластины с ручкой и нескольких подвижных элементов, которые издают шум во время резкого движения. Это несложное устройство использовали в случае, если в оркестре отсутствуют другие ударные инструменты.

Вітаю з Міжнародним днем рідної мови, наші співвітчизники)

Істинна Мекка гончарства скромно причаїлася в невеличкому селі, розташованому на кручах берегів Ворскли. Про Національний музей українського гончарства та Інститут керамології чуло небагато людей. Побувавши в селі Опішня, у вас з'явиться унікальний шанс познайомитися з історією гончарства, яке активно розвивається в цьому краї останні 3 тисячоліття. Не забудьте купити опішнянську свистульку на пам'ять.

Опішня, Полтавська область – За сорок кілометрів від Полтави розташована гончарська столиця України – селище Опішня, яку ще називають «українським Римом». З давніх-давен тутешні гончарі створюють кераміку, яку знають та цінують в усьому світі. Ще у середині минулого століття Олександр Довженко записав у своєму щоденнику, що саме Опішню варто перелаштувати у «зразковий центр уваги всіх будівників, колгоспників, туристів, мистецтвознавців». Колгоспники залишилися в історії, а мистецтвознавці й туристи Опішню увагою не оминають. Хоча місцева молодь не вважає своє селище зразковим і намагається шукати кращої долі не в «українському Римі».

Понад річкою Ворсклою на семи мальовничих пагорбах розкинулося селище міського типу Опішня. Археологічні знахідки свідчать, що на цьому місці ще до нашої ери існувало кілька городищ. Однак перша писемна згадка про «український Рим» датована лише ХІІ століттям.

Офіційна назва селища «Опішня». Однак самі жителі здебільшого вживають давню етнографічну назву «Опішне».

«Під впливом російських канцеляристів назву було змінено ще за радянської доби на «Опішня». Але населення ще досі говорить «Опішне», «Опішнє», «в Опішному», «в Опішньому», – пояснив Радіо Свобода заступник голови Наглядової ради Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні Олесь Пошивайло.

Опішнянські керамічні миски, кухлі, горщики, глечики, макітри, куманці та барильця…

Уже кілька століть Опішню називають гончарською столицею України, адже споконвіків у селищі займалися гончарним промислом. Місцеві мешканці кажуть, що саме тутешні майстри придумали глиняних баранців та свистунців.

Опішнянські керамічні миски, кухлі, горщики, глечики, макітри, куманці та барильця віддавна славилася в усьому світі. На межі ХІХ та ХХ століть гончарною справою у селищі займалися близько тисячі родин. У другій половині ХХ століття протягом сорока років в Опішні працював завод «Художній керамік». Нині ж гончарство – приватна родинна справа. В гончарській столиці України ним займаються і великі, і малі.

83-річний Микола Пошивайло – гончар із діда-прадіда. Каже, що за півстоліття гончарування виготовив незліченну кількість виробів.

«Батьки, діди були гончарі, і я в них учився гончарувати. Я ніколи не шкодував, що став гончарем. Був я і в сільському господарстві на тракторі, але все одне тягнуло до гончарства. У нашому великому селі було багато гончарів. А зараз є небагато молодих, які навчалися в училищі, поки завод існував. Дуже гарні майстри вийшли», – каже Микола Гаврилович.

12-річний Віталій Заліський також нащадок гончарів. Зараз він навчається в Опішнянському «Колегіумі мистецтв», а у вільний час допомагає мамі-майстрині проводити майстер-класи.

Хлопець згадує, як п’ять років тому вперше взяв до рук глину і спробував щось зліпити: «Я беру перший шматочок глини і намагаюся відтворити якийсь там виріб, щось пробувати. Це, звісно, передалося від мами, мені сподобалося, і я вирішив в майбутньому стати гончарем. Зараз мені подобається гончарювати і ліпити традиційні іграшки».

Нині в Опішні проживають близько п’яти тисяч осіб. У селищі є дитячий садочок на півтори сотні місць та дві школи – «Колегіум мистецтв у Опішні» та із поглибленим вивченням фізики та математики.

Звісно, опішняни займаються не лише гончарним промислом. Крім школи та лікарні, можна ще заробити на прожиття торгівлею. Виконувач обов’язків селищного голови Світлана Падченко переконувала, що в Опішні низький рівень безробіття.

«Виїжджає молодь на навчання, але й повертається. Після повернення знову ж таки працює у цих галузях, багато тих, хто закінчив «Колегіум мистецтв», після повернення створюють свою приватну майстерню, гончарують, реалізовують, і з цього живуть. Цей промисел – не на папері. Він діє і розвивається», – зауважує Світлана Падченко.

«Ким би не стала – чи фармацевтом, чи актрисою – назад до Опішні приїжджатиме хіба що батьків провідати»

Тим часом місцеві кажуть, що молодь, яка виїздять із села на навчання, назад здебільшого не повертається. Випускниця Опішнянської школи Інна Омеляненко цього літа вступатиме у харківські виші. Дівчина подаватиме документи одразу на дві спеціальності – фармацевтичну та акторську. Інна переконана: ким би не стала – чи фармацевтом, чи актрисою, – назад до Опішні приїжджатиме хіба що батьків провідати. Бо перспектив тут не бачить.

словник села Бутейки Сарненського району Рівненщини

Його підготував і видав місцевий ентузіаст без філологічної освіти, історик-аматор Петро Макаренко. 

Спершу думав, що таких слів буде з півсотні. Тоді не планував укладати словник. У 2015 році серйозно захопився. Розпитував старших людей, які ще у повсякденному житті користувалися місцевою говіркою. Коли вже зібралося слів 500, тільки тоді зрозумів, що потрібно готувати книгу.

Зібравши понад 2 тисячі слів бутейської говірки, які увійшли до словника, Петро Макаренко зрозумів, наскільки багатшою могла б бути українська мова з діалектами — ​справжніми мовними перлинами. Такі села — ​це ті етнографічні острівки, які об’єднують народ у монолітний державний континент. За його словами, у перспективі книгу доведеться доповнювати: ще є близько тисячі місцевих слів та висловів, які потрібно зафіксувати, зберегти.

Редактором та упорядником словника став волинський науковець, кандидат історичних наук, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Микола Півницький, який у передмові зазначив, що бутейська говірка багата своїм глибинним змістом, інтонаціями, образами, які передаються зі століття у століття, від одного покоління до іншого.

Кілька прикладів зі словника бутейської говірки «Відлуння сивої давнини, або Слово про слова»:

Аргуль — будь-який спиртний напій.

Байбас — балбес.

Беремна, важка, груба — вагітна жінка.

Бізіяна — мавпа.

Булєбочка — ​перша зварена молода картопля.

Бульбаники — ​деруни.

Вальба — овальна грудка масла або сиру вагою до 500 грамів.

Ґалахват — ​безшабашний, пройдисвіт.

Ґендзьор — ​великий скляний бутель.

Глєжана — ​пещена, так із заздрістю говорять про жінку, в якої люблячий чоловік.

Ґуґло — ​жмут клоччя, який важко розірвати.

Дать гримайов — ​натовкти кулаком у плечі.

«Держать жонку» — одружений чоловік, який є господарем, а не приймаком і не підкаблучником.

Дивило — ​дзеркало.

Дойонка — ​відро, в яке доять молоко.

Жмойда — ​скупердяй.

Забейда — ​легковажний, невдоволений.

Зтуля — звідти.

Кінуца по бабах — ​піти до ворожок.

Ковганка — неохайна господиня.

Куцуня — свиня.

Латун — заношений рваний одяг.

Льєжньовка — ​дорога, вимощена через грузьку місцину з дерев’яних кругляків.

Лякан — опудало.

Мерліни — похоронний обряд.

Муцікі — поросятка, котрих годує свиноматка.

Наклавса, як голодний вовк глєю — ​без міри наївся.

«Нах-нах» — так підкликають пса.

Нацицник — ​бюстгальтер.

Пізіть — жалібно та без міри рюмсати.

Посьєдалі на вирачки — ​про жінок, що проводять тривалий час у теревенях.

Про колісь — ​про далеке минуле.

Робить валюшку — ​небезпечна дитяча забава, під час якої діти бігають по тонкому льоду.

Розтопша — ​дуже повна людина.

Салісовка — ​дорога квітчаста хустка.

Скаржопит — ​ябеда.

Скомініздіть — ​вкрасти.

Стогнота — зануда.

Хабаль — ​гулящий чоловік.

Хапун — ​найчастіше вживають при сварці: «Щоб тебе хапун ухопив!» Дух, що несподівано забирає людську душу.

Хлєбняга — самогон.

Шабльовка — ​гостра на язик жінка.

Шманделок — великий кусок.

Тепер загадка. Що мається на увазі у цьому реченні "Одягнула припинду і нацицника, прошкувала до дзюрка та й зустріла балдиша"?

Євробачення 2021: мережа вибухнула новими мемами і реакцією на виступ гурту GO_A

і сам виступ